Постанова від 06.05.2025 по справі 400/10263/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10263/24

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Час і місце ухвалення: 21.01.2025р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А.І.

Ступакової І.Г.

при секретарі Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року по справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням посадових обов`язків, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2024 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просила суд:

-стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь військової частини у солідарному порядку 167 969,82 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням посадових обов`язків, що призвело до безпідставних нарахування та виплати додаткової винагороди за окремі періоди березня, квітня та травня 2022 року військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_3 , солдату ОСОБА_4 , солдату ОСОБА_5 , солдату ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_7 , солдату ОСОБА_8 , солдату ОСОБА_9 , солдату ОСОБА_10 , старшому солдату ОСОБА_11 , старшому лейтенанту ОСОБА_12 та сержанту ОСОБА_13 ;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 35 301,03 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням посадових обов`язків командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , що призвело до безпідставних нарахування та виплати додаткової винагороди за окремі періоди квітня та травня 2022 року військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_14 , солдату ОСОБА_15 , солдату ОСОБА_16 , солдату ОСОБА_17 , старшому солдату ОСОБА_9 , солдату ОСОБА_5 та солдату ОСОБА_7 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 , який обіймав посаду командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , при складанні рапортів, передбачених абзацом п`ятим пункту 3 рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25.03.2022р. №248/1298, за березень, квітень та травень 2022 року включив до цих рапортів окремих військовослужбовців автомобільної роти, як таких, що брали участь у бойових діях чи у виконанні бойових (спеціальних) завдань кожного дня у ці місяці, хоча вони у певні дні цих місяців перебували у відряджених, не пов`язаних із участю у бойових діях чи з виконанням бойових (спеціальних) завдань, а також на лікарняних, тому не мали права на отримання за відповідні дні додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 грн. ОСОБА_2 , який обіймав посаду начальника стройової частини відділення персоналу штабу управління військової частини, був відповідальним за підготовку проектів наказів для здійснення відповідних виплат, а тому був зобов`язаний перевірити достовірність поданих ОСОБА_1 рапортів та мав встановити фактичні обставини, що виключали нарахування окремим військовослужбовцям за певні дні березня, квітня і травня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Несумлінне ставлення відповідачів до виконання службових обов`язків призвело до безпідставних виплат в сумі 167 969,82 грн. Крім того, мало місце подання ОСОБА_1 рапортів (квітень і травень 2022 року), на підставі яких було видано відповідні накази про виплату додаткової винагороди, при тому, що військовослужбовці, за даними операторів мобільного зв`язку, знаходилися за межами розташування військової частини протягом доби без залучення до безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Факту неналежного виконання ОСОБА_2 посадових обов`язків, що призвело до безпідставної виплати 35 301,03 грн., позивач не встановив, тому позовні вимоги в цій частині пред`явив тільки до ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 21.01.2025р. з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції фактично процитовано положення Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та зазначено, що не додержання визначеної Законом процедури позасудового способу притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності позбавляє права позивача стягувати завдану шкоду в судовому порядку. Однак, судом не враховано обставини визначення посадових осіб, які завдали матеріальної шкоди. Наявність матеріальної шкоди та осіб, які її завдали, встановлено висновком аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 21.03.2023р. №520/6/8/аз, який був призначений за зверненням ДБР, розташованого у м.Миколаєві, в рамках проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №62022150010000670. Призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2023р. №430 службове розслідування проводилося одночасно з проведенням досудового розслідування та було завершено висновком акту службового розслідування від 19.09.2023р.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що законодавством чітко не врегульовано питання стягнення заподіяної шкоди після винесення постанови слідчим ДБР за реабілітуючими обставинами (з підстав недостатньої суми заподіяної шкоди для притягнення особи до кримінальної відповідальності). Крім того, судом не досліджувалися надані позивачем докази протиправної поведінки відповідачів, внаслідок чого державі завдано матеріальної шкоди.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 21.01.2025р. без змін.

Зокрема, ОСОБА_1 у своєму відзиві зазначає, що як вбачається з аудиторського звіту від 21.03.2021р. №520/6/8/аз та постанови слідчого у кримінальному провадженні №62022150010000670 від 27.10.2022р. причини завдання шкоди та винні особи не встановлені. Тобто, проведеним аудитом не підтверджено неправомірність нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 за період з 01.03.2022р. по 31.05.2022р.

ОСОБА_2 у поданому ним відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 до апеляційної скарги додано матеріали службового розслідування (наказ командира військової частини від 21.07.2023р. №430 про призначення службового розслідування та акт службового розслідування від 19.09.2023р.), які відповідачем не було надано суду першої інстанції, незважаючи на те, що судом при вирішенні спору неодноразово ставилося питання про надання відповідних матеріалів. На запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації командир військової частини НОМЕР_1 у листі від 28.01.2025р. повідомив, що службове розслідування відносно ОСОБА_2 щодо надмірно сплачених коштів на виплату додаткової винагороди не проводилося. А відтак, незрозумілим є питання, яким чином командування військової частини визначило ОСОБА_2 як винну особу. Також, відповідач стверджує, що посадові особи військової частини НОМЕР_1 свідомо проігнорували порядок досудового врегулювання спору, враховуючи, що більша частина військовослужбовців самостійно написали рапорти про добровільне повернення надмірно сплачених коштів додаткової винагороди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.03.2022р. №50 підполковника ОСОБА_1 , призначеного на посаду командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , з 12.03.2022р. визнано таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2023р. №165 з 12.06.2023р. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення, визнано таким, що вибув до нового місця служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2022р. №6 капітана ОСОБА_2 , призначеного на посаду начальника стройової частини військової частини НОМЕР_1 , з 13.01.2022р. визнано таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2023р. №61 майора ОСОБА_2 з 28.02.2023р. виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення, визнано таким, що вибув до нового місця служби.

Таким чином, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині у період з 12.03.2022р. по 12.06.2023р., а ОСОБА_2 у період з 13.01.2022р. до 28.02.2023р.

23.08.2022р. до Південного територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України надійшло звернення ТУ ДБР у м.Миколаєві від 17.08.2022р. №16-04-11517-22 щодо проведення позапланового аудиту відповідності окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 , в ході якого перевірити питання можливих порушень фінансової дисципліни під час нарахування та виплати у березні-травні 2022 року військовослужбовцям автомобільної роти додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн., передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022р. №168.

У вказаному зверненні зазначено, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м.Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022150010000151 від 31.05.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368, ч.4 ст.426 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що командир автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 вимагав та одержав неправомірну вигоду від підлеглого військовослужбовця у вигляді частини суми виплаченої військовослужбовцю за його ініціативи за відсутності правових підстав додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., визначеної постановою КМУ №168. Проведеним подальшим досудовим розслідуванням встановлені фактичні обставини, які свідчать про безпідставне нарахування та виплату у березні-травні 2022 року військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., які передбачені Постановою №168.

На підставі звернення ТУ ДБР від 17.08.2022р. №16-04-11517-22, у період з 06.10.2022р. до 29.12.2022р. та з 15.03.2023р. до 20.03.2023р. посадові особи 4 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України провели позаплановий внутрішній аудит діяльності військової частини НОМЕР_1 щодо використання за період з 01.03.2022р. до 31.05.2022р. бюджетних коштів на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям окремих підрозділів (автомобільної роти).

Результати проведеного аудиту наведені в аудиторському звіті від 21.02.2023р. №520/6/Є8/аз, у висновках якого зазначено, що під час аудиту встановлені порушення, що призвели до втрат на загальну суму 215,92 тис. грн. (у т.ч. незаконні витрати ресурсів на загальну суму 215,92 тис. грн. унаслідок виплати додаткової винагороди за час перебування військовослужбовців на лікуванні та у відрядженні 180,62 тис.грн.; виплати додаткової винагороди за час перебування військовослужбовців поза межами військової частини без фактичної участі у бойових діях або виконання бойових (спеціальних) завдань) 35,3 тис. грн. Рішення по відшкодуванню не прийняте.

Аудиторським дослідженням встановлено, що відповідно до бойових наказів автомобільній роті визначено завдання щодо перебування її у загальновійськовому резерві. При цьому, надані до аудиту документи не дають можливості стверджувати про виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями автомобільної роти за час перебування у загальновійськовому резерві, чим створено передумови до необґрунтованої виплати додаткової винагороди у розмірі 100 тис.грн. Дослідженням наказів командира військової частини, підсумкових бойових донесень встановлено, що військовослужбовці автомобільної роти, які знаходилися у загальновійськовому резерві, фактично виконували обов`язки повсякденної діяльності (несення служби в добовому наряді, ремонту автотранспорту, тощо) та знаходилися у місці розташування роти.

У розділі 4.2 Звіту містяться пропозиції, серед іншого: відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» провести службове розслідування та прийняти відповідні рішення щодо відшкодування безпідставних виплат додаткової винагороди на загальну суму 215 915,05 грн.

Як слідує зі змісту наданого до суду апеляційної інстанції акту службового розслідування, затвердженого 19.09.2023р. командиром військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу від 20.07.2023р. №430 «Про призначення службового розслідування», у період з 20.07.2023р. по 19.09.2023р. комісією проведено службове розслідування з метою встановлення причин, умов та обставин незаконних витрат державних ресурсів, а саме: виплати додаткової винагороди військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 внаслідок недотримання посадовими особами військової частини НОМЕР_1 нормативно-правових актів щодо обліку особового складу, порядку нарахування та виплати додаткової винагороди, що встановлено аудиторським звітом за результатами позапланового внутрішнього аудиту діяльності військової частини НОМЕР_1 (вх.1739 від 11.04.2023р.).

Відомості про особу, стосовно якої призначено службове розслідування: військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану на посаді командира інженерного взводу інженерної роти НОМЕР_3 інженерного батальйону військової частини НОМЕР_4 , підполковник ОСОБА_1 .

Під час проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , та, відповідно, будучи військовою службовою особою, у березні-травні 2022 року не виконав свої службові повноваження відповідно до займаної посади та діючи з метою виплати військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченої постановою КМУ №168, за відсутності правових підстав, ініціював здійснення зазначених виплат військовослужбовцям шляхом складання та подачі військовому командуванню ініціативних рапортів, які стали підставою для видачі командиром військової частини НОМЕР_1 наказів від 31.05.2022р. №119, від 05.05.2022р. №78, від 31.05.2022р. №120, від 03.06.2022р. №123, що призвело до безпідставних витрат бюджетних коштів.

Зазначені вище дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 призвели до втрат на загальну суму 215 916,05 грн. (унаслідок виплати додаткової винагороди за час перебування військовослужбовців у відрядженні та на лікуванні - 180 615,02 грн., виплати додаткової винагороди за час перебування військовослужбовців поза межами військової частини без фактичної участі у бойових діях або виконання бойових (спеціальних) завдань - 35 301,03 грн.).

Зокрема, у порушення вимог п.2 Рішення МОУ №248/1298 до наказів №№1 19, 120 та 123 на виплату винагороди включалися періоди, коли військовослужбовці не виконували бойові (спеціальні) завдання та не були задіяні у інших заходах, а знаходилися на лікуванні (не пов`язано з отриманням поранень) та у відрядженні, а саме: солдату ОСОБА_3 , солдату ОСОБА_4 , солдату ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_5 , солдату ОСОБА_7 , солдату ОСОБА_8 , солдату ОСОБА_9 , солдату ОСОБА_10 , старшому солдату ОСОБА_11 , старшому лейтенанту ОСОБА_12 та сержанту ОСОБА_13 .

Зазначене призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди 11 військовослужбовцям на загальну суму 123 395,66 грн. (з урахуванням обов`язкових платежів).

Крім цього, внаслідок зазначених вище дій командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 у порушення вимог п. 1 Постанови №168, п. 2.1. Рішення МОУ №248/1217 та п. 1-2 Рішення МОУ №248/1298, здійснено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, які (за даними операторів мобільного зв`язку) знаходилися за межами місця розташування військової частини ( АДРЕСА_1 ) протягом доби і більше, без залучення до безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у визначений період часу, а саме:солдату ОСОБА_14 , солдату ОСОБА_15 , солдату ОСОБА_16 , солдату ОСОБА_17 , старшому солдату ОСОБА_9 , солдату ОСОБА_5 та солдату ОСОБА_7 .

Зазначене призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди 7 військовослужбовцям на загальну суму 35301,03 грн. (з урахуванням обов`язкових платежів).

У висновках акту службового розслідування зазначено, що питання про матеріальну відповідальність за шкоду, завдану безпідставними виплатами додаткової винагороди військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 за період березня - травня 2022 року на суму 215 916,05 грн., до чого призвели дії колишнього командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022150010000670 від 27.10.2022р., вирішити після прийняття органом досудового розслідування процесуального рішення за результатами розслідування цього кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2024р. старшим слідчим в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві винесено постанову про закриття кримінального провадження №62022150010000670 від 27.10.2022р. у зв`язку з відсутністю в діянні військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 під час виплати в період з 01.03.2022р. по 31.05.2022р. військовослужбовцям автомобільної роти додаткової винагороди за наказами командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану» від 31.05.2022р. №119, від 05.05.2022р. №78, від 31.05.2022р. №120, від 03.06.2022р. №123, складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Як стверджує позивач, право на звернення з даним позовом до суду про відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням посадових обов`язків, у військової частини НОМЕР_1 виникло з 28.05.2024р. - наступний день після прийняття 27.05.2024р. старшим слідчим в особливо важливих справах Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у місті Миколаєві постанови про закриття кримінального провадження №62022150010000670 від 27.10.2022р., як це передбачено ч.5 ст.10 Закону України «Про матеріальну відповідальності військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 , дійшов висновку про недотримання позивачем порядку відшкодування шкоди, завданої державі, визначеного Законом України «Про матеріальну відповідальності військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», а також не доведено наявності передбачених законом випадків, коли відшкодування шкоди здійснюється не на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог військової частини НОМЕР_1 та відмову в їх задоволенні виходячи з наступного.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків врегульовано Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019р. №160-ІХ (далі Закон №160-ІХ)

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. (п.5 ч.1 ст.1 Закону №160-ІХ)

Відповідно до ст.3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до ст.8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Частинами шостою-восьмою статті 8 Закону №160-ІХ встановлено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, не розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) на пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк, із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Згідно ч.1 ст.10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.

Частиною 4 статті 10 Закону №160-ІХ передбачено, що відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом. (ч.5 ст.10 Закону №160-ІХ)

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-ІХ разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що посадові (службові) особи, винні в здійсненні надлишкових виплат грошових коштів, несуть повну матеріальну відповідальність. Відшкодування шкоди здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

При цьому, передумовою для стягнення з особи відповідної матеріальної шкоди є встановлення наявності умов притягнення до матеріальної відповідальності, передбачених ч.2 ст.3 Закону №160-ІХ. Зазначене встановлюється в результаті службового розслідування, яке призначається саме з цією метою, або ж за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ані в аудиторському звіті від 21.02.2023р. №520/6/Є8/аз, а ні в постанові старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у місті Миколаєві від 27.05.2024р. про закриття кримінального провадження №62022150010000670 від 27.10.2022р., не встановлені умови притягнення відповідачів до матеріальної відповідальності, передбачені ч.2 ст.3 Закону №160-ІХ.

Більше того, в постанові старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у місті Миколаєві від 27.05.2024р. про закриття кримінального провадження №62022150010000670 від 27.10.2022р. зазначено, що кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

У вказаній постанові зазначено, що проведеним аудитом не підтверджено неправомірність нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 за період з 01.03.2022р. по 31.05.2022р., враховуючи лист Департаменту соціального забезпечення Міноборони України від 10.11.2022р. №421/1942, згідно якого додаткова винагорода в районах ведення воєнних (бойових) дій виплачується без умови безпосереднього бойового контакту з противником.

Що ж до акту службового розслідування, затвердженого 19.09.2023р. командиром військової частини НОМЕР_1 , який позивачем надано лише на стадії апеляційного розгляду справи, то колегія суддів зазначає, що в цьому акті зазначено, що питання про матеріальну відповідальність за шкоду, завдану безпідставними виплатами додаткової винагороди військовослужбовцям автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 за період березня - травня 2022 року на суму 215 916,05 грн., до чого призвели дії колишнього командира автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022150010000670 від 27.10.2022р., вирішити після прийняття органом досудового розслідування процесуального рішення за результатами розслідування цього кримінального провадження.

Питання щодо притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у встановленому порядку військовою частиною НОМЕР_1 не вирішувалося, в т.ч. із наданням пропозицій про відшкодування ними шкоди в добровільному порядку.

Більше того, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів проведення службового розслідування відносно ОСОБА_2 щодо надмірно сплачених коштів на виплату додаткової винагороди.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки військовою частиною НОМЕР_1 не доведено наявності умов для притягнення відповідачів до матеріальної відповідальності, передбачених ч.2 ст.3 Закону №160-ІХ, а також не додержано визначеної Законом процедури позасудового способу притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, тому відсутні підстави для задоволення позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням посадових обов`язків.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги військової частини НОМЕР_1 та скасування рішення від 21.01.2025р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 травня 2025 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова