Ухвала

від 10.02.2025 по справі 148/372/25

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа: № 148/372/25

Провадження №1-кс/148/77/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Тульчин

Слідчий суддя Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 отримавши скаргу адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області 09.02.2025 звернувся зі скаргою адвокат ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, яка мотивована тим, що до адвоката 07.02.2025 звернулась ОСОБА_4 та повідомила, що її чоловік ОСОБА_3 був зупинений в районі смт. Шпиків, Тульчинського району, невідомими особами у військовій формі.

Зазначені особи йому повідомили, що начебто ОСОБА_3 перебуває у розшуку як «ухилянт» та запропонували проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою складання щодо нього адміністративних матеріалів за ст. 210 КУпАП, на що ОСОБА_3 погодився. Під час складання адміністративних матеріалів ОСОБА_3 надав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 докази того, що він є членом Релігійної організації Незалежної релігійної громади Євангельських Християн-Баптистів «Дванадцять апостолів», код ЄДРПОУ 26545346 з 26.04.2017.

Також, ОСОБА_3 надав докази звернення 29.01.2025 до Вінницької обласної військової адміністрації, щодо заміни виконання військового обов`язку альтернативною службою. Станом на 07.02.2025 зазначене звернення ще не було розглянуте.

У подальшому, о 14:20 год 07.02.2025 ОСОБА_3 повідомив, що у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно нього складають адміністративні матеріали за ст. 210 КУпАП, проте не дають з ними ознайомитись, о 15:40 год у останнього виникли проблеми та зазначив, що його не відпускають з території ТЦК незважаючи на оформлену відстрочку.

Також, ОСОБА_3 в телефонному режимі повідомив, що йому не надають їжу, пити, через те, що він відмовляється підписувати документи для проходження військової служби.

При цьому, ОСОБА_3 особисто повідомили, що останнього не відпустять, та до прийняття відносно нього відповідного наказу, він буде знаходитись у ІНФОРМАЦІЯ_3 . До цього часу, ОСОБА_3 продовжують незаконно утримувати у вказаному ТЦК та СП, а також забороняють користуватись мобільним телефоном та здійснювати будь-які дзвінки.

Дослідивши вказану заяву, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яка складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Приписами ст. 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.

Положеннями ч. 1 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

За змістом пункту 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув`язнення» підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув`язнення» слідчий суддя може зобов`язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, котре здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» тощо).

Тобто, слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання (заяви, скарги), поданих у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) ненадання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) недоведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.

Разом з тим, зі змісту скарги встановлено, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв`язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв`язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.

Таким чином, у даному випадку в слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з`ясування підстав позбавлення волі особи, не пов`язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України.

Так, Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, пунктів 1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України оголошено про проведення загальної мобілізації, в тому числі на території Волинської області. При цьому, зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Виходячи з обставин скарги та вказаних правових норм, слідчим суддею встановлено, що твердження ОСОБА_2 про незаконне позбавлення ОСОБА_3 свободи не відповідає дійсності, є таким, що перешкоджає здійсненню призову громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов`язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов`язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа, особисто чи через представника, вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України. Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Виходячи також з правової позиції Об`єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 646/3986/19, у випадку, коли нормами КПК, якими регламентовано загальні правила застосування норм КПК, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, то останнє може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК України та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України, згідно з якою слідчий суддя вирішує лише ті питання, що не тільки винесені на його розгляд сторонами, але й віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, слід відмовити.

Керуючись ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за заявою адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати заявнику.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: