Постанова

від 10.02.2025 по справі 640/22903/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22903/21 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кобаля М.І.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Агро» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Агро» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.08.2021:

- №00583660702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 9 609 865,00 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 7 687 892,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 921 973,00 грн);

- №00583670702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства» на суму 11 083 270,00 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 9 163 800,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 919 470,00 грн;

- №00583650702, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 693 083,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що надані до перевірки документи чітко та однозначно дозволяють встановити реальність поставлених пиломатеріалів та наданих послуг, рух активів та зв`язок придбаних матеріалів і послуг із господарською діяльністю позивача, а тому твердження відповідача про безтоварність операцій із згаданими вище контрагентами ґрунтуються виключно на припущеннях.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.08.2021 №00583660702.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.08.2021 №00583670702.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.08.2021 №00583650702.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволення позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки у контрагентів позивача ТОВ «Мегарон-Люкс» (код 4151362), ТОВ «Інверс ВС» (код 40408389), ТОВ «Никагрокомплекс» (код 41257649), ТОВ «Нота-Трейд» (код 41077515), ТОВ «Торговий Дім «Фідленс» (код 40840881), ТОВ «Сільторг» (код 40623988), ТОВ «Аграрно НВФ «Криниця» (код 39755772), ТОВ «Дейлі Сервіс Груп» (код 40538180), ТОВ «Оілінвест» (код 41784577), ТОВ «Старкос» (код 36643757), ТОВ «Делівері Прайм» (код 41958509), ТОВ «Авір Транс ЮГ» (код 41345698) відсутні транспортні засоби, матеріально-технічна база та трудові ресурси для виконання задекларованих поставок, тому господарські операції з такими контрагентами носять нереальний характер.

Також, на думку скаржника, надані під час перевірки товарно-транспортні накладні мають дефектність, а саме відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції, а водії, які вказані в таких документах, не перебувають у цивільно-правових відносинах з контрагентами позивача.

До того, як зазначає апелянт, до перевірки не надано сертифікатів відповідності, декларацій виробника, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, інформації про фасовку, маркування продуктів, у зв`язку з чим не вбачається за можливе встановити фактичного виробника товару.

Як наслідок, ТОВ «Глобал-Агро» отримано необґрунтовану податкову вигоду у вигляді сум податкового кредиту та завищення витрат господарської діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами повною мірою підтверджується дослідженою в ході перевірки первинною документацією (договір оренди складу, договори на поставку товарів, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку про перерахування коштів, сертифікати якості на поставлений товар, ветеринарні свідоцтва, експертні висновки, журнали реєстрації транспортних засобів, в журналі «Приход зерна та міндобавок», первинні документи на подальшу реалізацію продукції позивачем), яка відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки будь-яких дефектів у складанні зазначених документів, які б свідчили про безтоварність господарських операцій, в процесі перевірки виявлено не було, тому наявні підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 26.05.2021 №9545/26-15-07-02-02, від 26.05.2021 №9546/26-15-07-02-02, від 26.05.2021 №9519/26-15-07-02-02, від 25.05.2021 №9460/26-15-07-07-01, від 26.05.2021 №9173/26-15-07-09-06, від 26.05.2021 №9515/26-15-07-08-04, від 26.05.2021 №9537/26-15-07-10-03, від 26.05.2021 №9488/26-15-07-10-02, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до ст. 20, ст. 77, ст. 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30.04.2021 №3659-п, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 03.06.2021 №4550-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Глобал-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 15.06.2015 по 31.03.2021 та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, за результатами якої складено акт перевірки від 23.06.2021 №48931/26-15-07-02-02-17/39837089.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 687 892,00 грн., в т.ч. за червень 2017 на суму 202194 грн.; за липень 2017 на суму 361776 грн.; за серпень 2017 на суму 6469 грн.; за вересень 2017 на суму 176757 грн.; за жовтень 2017 на суму 366405 грн.; за листопад 2017 на суму 245855 грн.; за грудень 2017 на суму 258029 грн.; за січень 2018 на суму 125507 грн.; за лютий 2018 на суму 545896 грн.; за квітень 2018 на суму 284087 грн.; за травень 2018 на суму 139079 грн.; за червень 2018 на суму 191868 грн.; за серпень 2018 на суму 479572 грн.; за вересень 2018 на суму 603216 грн.; за жовтень 2018 на суму 349259 грн.; за листопад 2018 на суму 178314 грн.; за грудень 2018 на суму 280307 грн.; за січень 2019 на суму 251655 грн.; за лютий 2019 на суму 449499 грн.; за березень 2019 на суму 55102 грн.; за квітень 2019 на суму 128291 грн.; за травень 2019 на суму 166320 грн.; за червень 2019 на суму 624743 грн.; за липень 2019 на суму 96728 грн.; за серпень 2019 на суму 41300 грн.; за вересень 2019 на суму 77198 грн.; за листопад 2019 на суму 66291 грн.; за грудень 2019 на суму 65304 грн.; за січень 2020 на суму 530395 грн.; за грудень 2020 на суму 340476 гривень, та встановлено завищення від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ряд.21 (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2021 року у розмірі 693083,00 гривень;

2) п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, зі змінами та доповненнями, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пп. 14.1.13 п.14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 163 800 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 1539835,00 грн.; за 2018 рік на суму 3568055 грн.; за 2019 рік на суму 2569988 грн.; за 2020 рік на суму 942460 грн.; за 1 квартал 2021 року на суму 543462 гривень;

3) п. 46.1 ст.46, пп. 47.1.1 п 47.1 ст. 47, ст. 51, п. 70.16, ст. 70, пп. 176.2.«б», п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 3.3. Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», щодо подання недостовірних даних про отримувача доходів у звіті за 3 кв. 2018 року;

4) пп. 1.1, пп. 1.3, пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, щодо не сплати (не перерахування) в бюджет військового збору в сумі 7813,50 грн., в т. ч. по роках: за 2018 в сумі 5921,46 грн., за 2019 - 1278,61 грн., 2020 - 564,44 грн., 2021 - 48,99 грн та не своєчасної сплати військового збору на загальну суму 12892,03 грн., в т. ч. по роках: за 2017 - 1074,16 грн., 2018 - 6206,89 грн, 2019 - 1633,39 грн., січень - лютий 2020 на суму 205,21 грн., березень 2020 - березень 2021 року 3772,38 гривень.

На підставі вказаного Акта перевірки від 23.06.2021 №48931/26-15-07-02-02-17/39837089 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 03.08.2021:

- №00583660702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 9 609 865, 22 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 7 687 892 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 921 973 грн;

- №00583670702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 11 083 270,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 9 163 800 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 919 470 грн;

- №00583650702 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду за березень 2021 року на суму 693 083 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на непідтвердження під час розгляду справи належними доказами висновків акту перевірки, податкові повідомлення-рішення від 03.08.2021 №00583660702, №00583670702, №00583650702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Мегарон-Люкс» (код 4151362), ТОВ «Інверс ВС» (код 40408389), ТОВ «Никагрокомплекс» (код 41257649), ТОВ «Нота-Трейд» (код 41077515), ТОВ «Торговий Дім «Фідленс» (код 40840881), ТОВ «Сільторг» (код 40623988), ТОВ «Аграрно НВФ «Криниця» (код 39755772), ТОВ «Дейлі Сервіс Груп» (код 40538180), ТОВ «Оілінвест» (код 41784577), ТОВ «Старкос» (код 36643757), ТОВ «Делівері Прайм» (код 41958509), ТОВ «Авір Транс ЮГ» (код 41345698).

Так, між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Мегарон Люкс» (постачальник) було укладено договір поставки №1809-1 від 18.09.2018, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку ресурсів на умовах поставки, вказаних в специфікаціях до цього договору відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

На підставі п. 4.3 договору загальна вартість ресурсів за цим договором складається з вартості усіх поставлених постачальником ресурсів згідно підписаних сторонами специфікацій до цього договору та визначається у видаткових накладних.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку шрота соняшникового №1 від 18.09.2018 на суму 2 288 000 грн з ПДВ, №3 від 23.11.2018 на суму 2 085 000 грн з ПДВ, №4 від 13.12.2018 на суму 1 042 500 грн з ПДВ, №5 від 09.01.2019 на суму 1 725 000 грн з ПДВ, №6 від 16.01.2019 на суму 680 004 грн з ПДВ (а.с.126-132 т.1).

У подальшому, сторонами договору укладено додаткову угоду від 27.12.2018 про продовження строку дії договору до 31.12.2019.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, аналітичні звіти, посвідчення про якість, журнали ваговика, ветеринарні свідоцтва.

Крім того, між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Інверс ВС» (постачальник) було укладено договір поставки №300517 від 30.05.2017, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку ресурсів на умовах поставки, вказаних в специфікаціях до цього договору відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

На підставі п. 4.3 договору загальна вартість ресурсів за цим договором складається з вартості усіх поставлених постачальником ресурсів згідно підписаних сторонами специфікацій до цього договору та визначається у видаткових накладних.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку шроту соняшнику №1 від 30.05.2017 на суму 1 515 000 грн з ПДВ, №2 від 03.07.2017 на суму 2 475 000 грн з ПДВ, №3 від 07.09.2017 на суму 2 080 000 грн з ПДВ, №4 від 09.10.2017 на суму 804 800 грн з ПДВ, №5 від 03.11.2017 на суму 1 856 250 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, аналітичні звіти, посвідчення про якість, журнали ваговика.

Крім того, у спірному періоду між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Нікагрокомплекс» (постачальник) було укладено договір поставки №ГА08122017 від 08.12.2017, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку ресурсів на умовах поставки, вказаних в специфікаціях до цього договору відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

На підставі п. 4.3 договору загальна вартість ресурсів за цим договором складається з вартості усіх поставлених постачальником ресурсів згідно підписаних сторонами специфікацій до цього договору та визначається у видаткових накладних.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікацію на поставку монокальційфосфату на суму 333 300 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано до суду: видаткову накладну №137 від 18.12.2017 на суму 333 300 з ПДВ, товарно-транспортну накладну №1812 від 18.12.2017, сертифікат якості, журнал ваговика.

Також, у спірному періоді між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Нікагрокомплекс» (постачальник) було укладено договір поставки №27/07/2018 від 27.07.2018, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку ресурсів на умовах поставки, вказаних в специфікаціях до цього договору відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

На підставі п. 4.3 договору загальна вартість ресурсів за цим договором складається з вартості усіх поставлених постачальником ресурсів згідно підписаних сторонами специфікацій до цього договору та визначається у видаткових накладних.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку муки вапнякової, барди спиртової, висівок пшеничних, монокальційфосфату №1 від 21.05.2018 на суму 88000 грн з ПДВ, №6 від 09.11.2018 на суму 149 600 грн з ПДВ, №5 від 07.09.2018 на суму 44 000 грн з ПДВ, №3 від 06.09.2018 на суму 516 000 грн з ПДВ, №4 від 06.09.2018 на суму 462 000 грн з ПДВ, №3 від 01.09.2018 на суму 44 000 грн з ПДВ, №2 від 31.08.2018 на суму 645 000 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, аналітичні звіти, посвідчення про якість, журнали ваговика, ветеринарні свідоцтва.

До того ж, між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Нікагрокомплекс» (постачальник) було укладено договір поставки №ГА02012019 від 02.01.2019, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку ресурсів на умовах поставки, вказаних в специфікаціях до цього договору відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

На підставі п. 4.3 договору загальна вартість ресурсів за цим договором складається з вартості усіх поставлених постачальником ресурсів згідно підписаних сторонами специфікацій до цього договору та визначається у видаткових накладних.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку монокальційфосфату, барди кукурудзяної, шрота соняшникового, муки вапнякової №15 від 18.10.2019 на суму 390 500 грн з ПДВ, №14 від 05.08.2019 на суму 402 600 грн з ПДВ, №13 від 12.07.2019 на суму 283 800 грн з ПДВ, №12 від 11.06.2019 на суму 685 000 грн з ПДВ, №11 від 06.05.2019 на суму 426 800 грн з ПДВ, №10 від 06.06.2019 на суму 1 370 000 грн з ПДВ, №9 від 04.06.2019 на суму 448 800 грн з ПДВ, №8 від 15.05.2019 на суму 149 600 з ПДВ, №7 від 03.05.2019 на суму 563 200 грн з ПДВ, №6 від 23.04.2019 на суму 140 800 грн з ПДВ, №5 від 02.04.2019 на суму 422 400 грн з ПДВ, №8 від 28.03.2019 на суму 214 500 грн з ПДВ, №3 від 07.03.2019 на суму 272 800 грн з ПДВ, №1 від 02.01.2019 на суму 114 800 грн з ПДВ, №1 від 02.01.2019 на суму 90 200 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано до суду: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, аналітичні звіти, посвідчення про якість, журнали ваговика, ветеринарні свідоцтва.

До того ж, між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Нота-Трейд» (постачальник) було укладено договір поставки №30/10/17 від 30.10.2017, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку ресурсів на умовах поставки, вказаних в специфікаціях до цього договору відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

На підставі п. 4.3 договору загальна вартість ресурсів за цим договором складається з вартості усіх поставлених постачальником ресурсів згідно підписаних сторонами специфікацій до цього договору та визначається у видаткових накладних.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку шроту соняшнику №1 від 30.10.2017 на суму 990 000 грн з ПДВ, №2 від 03.12.2017 на суму 192 000 грн з ПДВ, №5 від 30.01.2018 на суму 1 620 000 грн з ПДВ, №6 від 27.02.2018 на суму 610 000 грн з ПДВ, №7 від 20.03.2018 на суму 670 000 грн з ПДВ, №8 від 11.04.2018 на суму 322 000 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, аналітичні звіти, посвідчення про якість, рахунки-фактури.

Також, між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Торговий дім «Фідленс» (постачальник) було укладено договір поставки №д-2 на умовах відстрочення платежу №36-ФП від 28.11.2017, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки (Інкотермс 2010), що обумовлюються в додатках або в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що товаром згідно з цим договором є кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки та інший товар, як власного виробництва так і інших виробників, що буде поставлятися згідно видаткових накладних.

Згідно з п. 2.1 договору ціни на товар наведені у рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або у специфікаціях та включають вартість доставки товару покупцю.

На підставі п. 4.3 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP, склад покупця за адресою: Донецька область, Нікольський район, смт Нікольське, вул. Пушкіна, 142 або за іншою адресою, вказаною у специфікації.

Відповідно до п. 7.1 договір набирає чинності в момент підписання його представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині зобов`язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку преміксу №1 від 28.11.2017 на суму 274 703,53 грн з ПДВ, №2 від 19.12.2017 на суму 307 198,69 грн з ПДВ, №3 від 22.12.2017 на суму 153 890,11 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, журнали ваговика.

До того ж, між ТОВ «Глобал-Агро» (клієнт) та ТОВ «Сільторг» (експедитор) було укладено договір транспортної експедиції №50917 від 05.09.2017, за умовами якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату силами свого представника здійснити для клієнта пов`язані з перевезенням вантажу клієнта допоміжні операції, а саме: оформлення одержання вантажу, що прибуває, доставка вантажу перевізникові зі складу вантажовідправника і від перевізника - на склад вантажоодержувача.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за здійснення передбачених цим договором експедиційних операцій, клієнт сплачує експедиторові суму згідно договору-заявки, шляхом перерахування цієї суми на поточний рахунок експедитора протягом 5 банківських днів.

Відповідно до п. 5.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017.

На виконання умов договору контрагентами складені: акт здачі-прийняття виконаних робіт №353/09 від 08.09.2017 з надання транспортних послуг по маршруту: смт Нікольське, Донецька область - м. Маріуполь у кількості 88 т на загальну суму з ПДВ 17 160 грн; акт здачі-прийняття виконаних робіт №396/09 від 20.09.2017 з надання транспортних послуг по маршруту: смт Нікольське, Донецька область - м. Маріуполь у кількості 7 т на загальну суму з ПДВ 2000 грн; акт здачі-прийняття виконаних робіт №395/09 від 20.09.2017 з надання транспортних послуг по маршруту: смт Нікольське, Донецька область - м. Маріуполь у кількості 88 т на загальну суму з ПДВ 2000 грн; акт здачі-прийняття виконаних робіт №395/09 від 20.09.2017 з надання транспортних послуг по маршруту: смт Нікольське, Донецька область - м. Маріуполь у кількості 88 т на загальну суму з ПДВ 16720 грн; акт здачі-прийняття виконаних робіт №423/10 від 04.10.2017 з надання транспортних послуг по маршруту: смт Нікольське, Донецька область - м. Маріуполь у кількості 44,25 т на загальну суму з ПДВ 8407,32 грн; реєстр автомобілів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того, у спірному періоді між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Дейлі Сервіс Груп» (постачальник) було укладено договір поставки №12876 від 07.05.2018, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця сільськогосподарську продукцію, вказану в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити його оплату.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), обумовлених сторонами в специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 6.1 договору постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у специфікації, яка погоджена з покупцем та зазначена у видатковій накладній постачальника.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку соєвої оболонки кормової гранульованої насипом №1 від 07.05.2018 на суму 123 750 грн з ПДВ, №2 від 30.05.2018 на суму 247 500 грн з ПДВ, №3 від 04.06.2018 на суму ПДВ 2 152 500 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подані до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, аналітичні звіти.

Також, між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «АНВФ «Криниця» (постачальник) було укладено договір поставки №2610-ГА від 26.10.2020, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів на умовах, передбачених цим договором (а.с.229-233 т.4).

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку ресурсів на умовах поставки, вказаних в специфікаціях до цього договору відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

На підставі п. 4.3 договору загальна вартість ресурсів за цим договором складається з вартості усіх поставлених постачальником ресурсів згідно підписаних сторонами специфікацій до цього договору та визначається у видаткових накладних.

До договору контрагентами укладено додаткові угоди від 10.11.2020, 11.11.2020.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку шроту соняшникового №1 від 26.10.2020 на суму 467 502 грн з ПДВ, №2 від 02.11.2020 на суму 425 250 грн з ПДВ, №3 від 12.11.2020 на суму 341 250 грн з ПДВ, №4 від 18.11.2020 на суму 359 450,70 грн з ПДВ, №5 від 01.12.2020 на суму 381 500,70 грн з ПДВ, №6 від 02.12.2020 на суму 378 000 грн з ПДВ, №7 від 04.12.2020 на суму 371 000 грн з ПДВ, №8 від 18.12.2020 на суму 1 008 000 грн з ПДВ, №9 від 12.01.2021 на суму 397 250,70 грн з ПДВ, №10 від 20.01.2021 на суму 406 001,40 грн з ПДВ, №11 від 26.01.2021 на суму 399 000 грн з ПДВ, №12 від 11.02.2021 на суму 791 002,80 грн з ПДВ, №13 від 23.02.2021 на суму 393 750 грн з ПДВ, №14 від 03.03.2021 на суму 392 000,70 грн з ПДВ, №15 від 10.03.2021 на суму 381 500,70 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подані до суду: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, аналітичні звіти.

Перевезення товару - шроту соняшникового, здійснено ФОП ОСОБА_1 згідно з договором перевезення автотранспортом №1501-21 від 15.01.2021.

На підтвердження перевезення вантажу ФОП ОСОБА_1 суду надано акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, аналітичні звіти, рахунки на оплату.

Між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Оілінвест» (постачальник) було укладено договір поставки №15042 від 22.08.2018, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар, вказаний в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити його оплату.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), обумовлених сторонами в специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 6.1 договору постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у специфікації, яка погоджена з покупцем та зазначена у видатковій накладній постачальника.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку макухи соєвої №1 від 22.08.2018 на суму 412 500 грн з ПДВ, №2 від 22.08.2018 на суму 2 062 500 грн, №2 від 22.08.2018 на суму 1 650 000 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подані до суду: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, аналітичні звіти, ветеринарні свідоцтва.

Крім того, між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Амарок Україна» (постачальник) було укладено договір поставки №23/19К від 13.11.2019, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується сплатити вартість за цей товар та прийнято його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість, якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна сума договору визначається із сум вартості товару, передбаченого у всіх специфікаціях, підписаних до даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник здійснює поставку товару, зазначеного в специфікації протягом строку дії цього договору на умовах поставки, визначених в специфікаціях, відповідно до тлумачення міжнародних правил Інкотермс-2010.

На виконання умов договору контрагентами складені специфікації на поставку шроту соняшникового №1 від 28.11.2019 на суму 900 000 грн з ПДВ, №2 від 12.12.2019 на суму 1 432 200 грн з ПДВ, №3 від 12.12.2019 на суму 1 195 998,96 грн з ПДВ.

17 січня 2020 року контрагентами складено додаткову угоду з визначенням нових реквізитів ТОВ «Амарок Україна».

На підтвердження виконання умов договору позивачем подані до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти відбору зразків соняшникового шроту для проведення досліджень, аналітичні звіти, експертний висновок.

Також, у перевіряємому періоді між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Делівері Прайм» (постачальник) було укладено договір поставки №ГА29\05\19 від 29.05.2019, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів на умовах, передбачених цим договором (а.с.230-236 т.5).

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку ресурсів на умовах поставки, вказаних в специфікаціях до цього договору відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

На підставі п. 4.3 договору загальна вартість ресурсів за цим договором складається з вартості усіх поставлених постачальником ресурсів згідно підписаних сторонами специфікацій до цього договору та визначається у видаткових накладних.

На виконання умов договору контрагентами складено специфікацію на поставку шроту соняшникового №1 від 29.05.2019 на суму 194 691 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подані до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, аналітичні звіти, посвідчення про якість, рахунки на оплату.

До того ж, між ТОВ «Глобал-Агро» (покупець) та ТОВ «Авір Транс Юг» (постачальник) було укладено договір поставки №ГА 19/06/2019 від 19.06.2019, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку ресурсів на умовах поставки, вказаних в специфікаціях до цього договору відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

На підставі п. 4.3 договору загальна вартість ресурсів за цим договором складається з вартості усіх поставлених постачальником ресурсів згідно підписаних сторонами специфікацій до цього договору та визначається у видаткових накладних.

На виконання умов договору контрагентами складено специфікацію на поставку макухи соєвої №1 від 19.06.2019 на суму 378 000 грн з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подані до суду: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, аналітичні звіти, журнал реєстрації транспорту, посвідчення про якість, рахунки на оплату.

На підтвердження наявності складського приміщення, яке використано позивачем для приймання та зберігання отриманого товару, позивачем подано до суду договір оренди нерухомого майна №17Д051269 від 01.04.2017, укладеного з Дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», за умовами якого орендодавець передав орендарю складське приміщення за адресою: Донецька область, Нікольський район, смт Нікольське, вул. Пушкіна, буд. 124/4, кімн. 44 загальною площею 23,4 кв.м. та цех повнораціонних кормів (частина будівлі), що знаходиться за адресою: Донецька область, Нікольський район, смт Нікольське, вул. Пушкіна, буд. 124/7.

Передача в оренду позивача складського приміщення за адресою: Донецька область, Нікольський район, смт Нікольське, вул. Пушкіна, буд. 124/7, підтверджується специфікацією №1 від 01.04.2017, актом приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2017.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач мав господарські операції зі своїми контрагентами, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Під час дослідження матеріалів справи не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та валових витрат.

Так, у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності судом оцінюється критично, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У даному випадку, відповідач не встановив ознак недобросовісності позивача під час проведення перевірки і не довів їх існування під час судового розгляду, а також не навів жодних доказів існування фактів узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань.

Припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними господарської діяльності загалом є помилковими, так як податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відсутність у постачальника необхідних ресурсів для здійснення продажу товарів та здійснення робіт та послуг не є доказом нереальності операцій, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів/робіт/послуг.

Також слід звернути увагу на те, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, оскільки вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17).

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Усі контрагенти позивача станом на перевіряємий період та станом на момент здійснення господарських правовідносин були зареєстрованими в якості платника податку на додану вартість, мали індивідуальний податковий номер, а всі виписані ними податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, всі вищеперелічені контрагенти мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Стосовно ведення журналу в?їзду та виїзду на територію складу, а також журналу «Приход зерна та міндобавок», слід зазначити, що відповідно до умов досліджених договорів поставок, поставка товару здійснювалася на склад покупця: Донецька обл, Нікольський район, смт. Нікольське, вул. Пушкіна, 142 (комбікормовий завод).

Місцем розвантаження зазначено склад право володіння яким позивач мав на підставі договору оренди.

Після отримання права користуватися на складським приміщенням за вказаною адресою згідно умов договору оренди директором підприємства ОСОБА_2 з метою контролю руху товарно-матеріальних цінностей по складу, а також забезпечення схоронності продукції, яка знаходилася на території комбікормового заводу на підставі Наказу №4 від 03.04.2017 було впроваджено систему контролю транспортних засобів, які в?їжджають та виїжджають з території заводу.

Наказом №5 від 03.04.2017 року було впроваджено систему контролю товарно-матеріальних цінностей по складу. Забезпечення виконання вказаних наказів було покладено на головного бухгалтера та його відділ.

На виконання Наказу №4 було організовано систему обліку транспорту шляхом його фіксації в журналі в?їзду та виїзду на територію складу із зазначенням номерів транспортних засобів та марки, дати та часу в?їзду, прізвище водія, найменування вантажу та його кількість.

Вказаний журнал був прошитий, пронумерований та скріплений печаткою і підписом головного бухгалтера. Він заводився окремо на кожний календарний рік і вівся протягом року починаючи з першого робочого дня по останній день року, використані журнали зберігалися в бухгалтерії підприємства. Обов?язок ведення журналу був покладений на кожного чергового охоронця, який постійно знаходився на пункті пропуску, розташованому на в?їзді на територію заводу безпосередньо біля вагової. Контроль за веденням журналу здійснював головний бухгалтер.

При цьому, ведення журналу «Приход зерна та міндобавок» здійснювалося комірником, який фіксував приход товарно-матеріальних цінностей на початок дня із зазначенням кількості та номенклатури та залишок на кінець кожного дня. Контроль за веденням журналу також здійснював головний бухгалтер.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 160/5256/19 дійшов до висновку, що документи, що підтверджують факт проходження працівниками чи автомобільним транспортом контрольно-пропускних пунктів на підприємстві, не належать до таких, що за своїм змістом можуть підтвердити показники податкової звітності, а у постановах від 29.03.2023 у справі № 560/12630/21, від 21.03.2023 у справі № 620/2487/19 зазначив, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Крім того, сама по собі відсутність чи наявність сертифікатів якості не пов`язана з реальністю чи можливістю поставки товар.

Також, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

До того ж, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При цьому, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Крім того, відповідачем не було враховано, що позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

У даному випадку позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

У той же час, всі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилання апелянта про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження з огляду на пропуск скаржником строку звернення до суду, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною п`ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи, що оскаржуване рішення відповідно до довідки про доставку електронного листа відповідачем отримано 14 червня 2024 року о 18:45, тому скаржник отримав рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року.

Відтак, подання апеляційної скарги 16 липня 2024 року здійснено з дотримання вимог статті 295 КАС України.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

М.І. Кобаль