Ухвала

від 13.02.2025 по справі 140/11859/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/11859/24 пров. № А/857/34456/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про судді Гудима Л.Я. у справі № 140/11859/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа № 140/11859/24.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024 справу № 140/11859/24 розподілено колегії суддів: головуючий суддя Кузьмич С.М.; судді Гудим Л.Я., Качмар В.Я.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Качмара В.Я., згідно повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 справу № 140/11859/24 розподілено колегії суддів: головуючий суддя Кузьмич С.М.; судді Гудим Л.Я., Мікула О.І.

13.02.2025 до апеляційного суду надійшла заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гудима Л.Я., на підставі пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.

Заявлений відвід обґрунтовано тим, що при розгляді апеляційної скарги у справі № 140/3265/21 суддя Гудим Л.Я. 01.10.2021 виніс постанову в якій взяв на себе дискреційні повноваження НПУ встановлювати спеціальне граничне звання за посадою на якій проходив службу поліцейський та встановив, всупереч правовим позиціям Верховного суду, що на поліцейського не поширюються конституційні гарантії захисту від незаконного звільнення визначені в КЗпПУ. Під час проведення судового засідання суддя Гудим Л.Я. допустив, що головуючий в засіданні суддя Улицький В.З. підвищував на мене голос, перебивав, не давав висловитися. Ставив умови вибору обставин, які на мою думку важлива, а яка не дуже.

Вважає, що суддя Гудим Л.Я. є зацікавлено особою у результатах розгляду справи, бо порушує принцип рівності всіх перед судом та законом, надає відповідачу незаконні переваги, порушує право на справедливий суд та не створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід судді, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву про відвід судді слід визнати необґрунтованою, , з таких підстав.

Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.

Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Водночас ч. 4 ст.36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Крім цього, питання дотримання колегією суддів норм процесуального права під час розгляду конкретної адміністративної справи не може бути предметом з`ясування в межах вирішення питання про відвід.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (п.45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п.40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п.44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п.30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п.96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

ЄСПЛ в п.49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п.52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Необхідно зазначити, що наведені у заяві про відвід мотиви, не можуть бути підставою для відведення судді, оскільки такі мотиви свідчать фактично про незгоду з процесуальними діями (рішеннями) судді Гудима Л.Я., що в свою чергу, не може бути підставою для відводу суддів відповідно до ч .4 ст. 36 КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді, а обставини, які викладені у заяві про відвід, не свідчить про їх упередженість або певну зацікавленість у наслідках розгляду даної справи. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів, колегією суддів не встановлено, а тому заява про відвід не підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 3, 4 статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відтак, дослідивши доводи поданої заяви про відвід судді Гудима Л.Я., колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 311, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гудима Л.Я. в адміністративній справі № 140/11859/24 визнати необґрунтованою.

Відповідно до частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України справу передати для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід колегії суддів.

Передати справу для повторного автоматичного розподілу в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим О. І. Мікула Повне судове рішення складено 14 лютого 2025 року