Ухвала

від 18.02.2025 по справі 140/11859/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питання відводу

18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/11859/24 пров. № А/857/34456/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження у м.Львові заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гудиму Л.Я. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2024р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2024р. у справі № 140/11859/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській обл. про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2024р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2024р. у справі № 140/11859/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській обл. про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Розгляд справи було призначено на 13.02.2025р.

13.02.2025р. на адресу апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Гудиму Л.Я.

Заявлений відвід ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що при розгляді апеляційної скарги у справі № 140/3265/21 суддя Гудим Л.Я. 01.10.2021р. виніс постанову, в якій взяв на себе дискреційні повноваження НП України встановлювати спеціальне граничне звання за посадою, на якій проходив службу поліцейський, та встановив, всупереч правовим позиціям Верховного Суду, що на поліцейського не поширюються конституційні гарантії захисту від незаконного звільнення, визначені в КЗпП України. Під час проведення судового засідання суддя Гудим Л.Я. допустив, що головуючий в засіданні суддя Улицький В.З. підвищував на мене голос, перебивав, не давав висловитися. Ставив умови вибору обставини, яка на думку заявника важлива, а яка не дуже.

Вважає, що суддя Гудим Л.Я. є зацікавлено особою у результатах розгляду справи, бо порушує принцип рівності всіх перед судом та законом, надає відповідачу незаконні переваги, порушує право на справедливий суд та не створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

За таких обставин наявні підстави для відводу судді Гудим Л.Я. згідно приписів п.п.2, 4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025р. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гудима Л.Я. в адміністративній справі № 140/11859/24 визнано необґрунтованою; відповідно до ч.1 ст.31 КАС України справу передано для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід колегії суддів; передано справу для повторного автоматичного розподілу в порядку ст.31 КАС України.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025р. визначено склад колегії для вирішення питання про відвід: головуючий суддя Шавель Р.М., судді Бруновська Н.В., Хобор Р.Б.

Згідно з ч.8 ст.40 КАС України вирішення питання про відвід здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява про відвід не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно абз.1 ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннямист.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків (…) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Заявляючи відвід судді Гудиму Л.Я., заявником не наведено та суду не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що суддя прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, а також обставин, які б викликали сумнів у неупередженості зазначеного судді. Наведені у заяві про відвід судді мотиви, за яких, на його думку, вказаний суддя підлягає відводу, а саме: ухвалення суддею Гудимом Л.Я. 01.10.2021р. постанови у справі № 140/3265/21, не можуть слугувати підставою для відводу судді, оскільки такі мотиви свідчать фактично про незгоду з рішенням судді в іншій справі.

Також твердження стосовно поведінки судді Гудима Л.Я. під час судового засідання по справі № 140/3265/21 і дотримання судом вимог процесуального закону під час її розгляду та зумовлені ними припущення і здогади, які висловив позивач, обґрунтовуючи відвід судді, не можуть вважатися об`єктивним підтвердженням обставин, які у значенні п.п.2, 4 ч.1 ст.36 КАС України є підставою для відводу судді. Водночас, незгода з позицією суду, викладеною у раніше ухваленому судовому рішенні, висловлена думка судді щодо юридичних питань чи певних аспектів правового спору, у розумінні частини 4 ст.36 КАС України, не може слугувати підставою для відводу цього судді.

З цих міркувань доводи Дорохольського І.В. про упереджене ставлення судді, що позбавляє його справедливого судового захисту, є безпідставними і необґрунтованими.

Інші, зазначені в заяві про відвід обставини, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин, носять загальний, невизначений характер з міркуваннями (висловленням оціночного ставлення) заявника до певних подій або осіб, через що не можуть розцінюватися як достатні підстави для задоволення заяви про відвід.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Загальна декларація з прав людини (ст.10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Частина перша ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.

Зокрема, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення ЄСПЛ по справі Веттштайн проти Швейцарії та у п.50 рішення ЄСПЛ по справі Білуха проти України.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що заява про відвід судді Гудима В.Я. є необґрунтованою, оскільки наведені заявником доводи не можуть вважатися підтвердженням упередженості та небезсторонності вказаного судді.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ті обставини, які викладені у заяві про відвід не є підставою для її задоволення. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Гудима Л.Я., не встановлено.

Водночас, доводи заявника є суб`єктивними, його посилання на можливу упередженість судді ґрунтується виключно на припущеннях та будь-якими доказами не підтверджуються, тобто не свідчать про упередженість і необ`єктивність судді.

Відтак, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав, передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України, які б перешкоджали судді Гудиму В.Я. брати участь у розгляді цієї справи, чи викликали сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 236, 243, 248, 311, 321 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Гудиму В.Я. у справі № 140/11859/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор