Ухвала

від 13.02.2025 по справі 160/30940/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/30940/23

адміністративне провадження №К/990/5435/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 160/30940/23 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до Східного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (далі - Служба) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба), в якому просила:

- визнати протиправними та незаконними дії відповідальних посадових осіб Держаудитслужби щодо складання Акта від 14 серпня 2023 року про неможливість проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2023 року;

- визнати протиправною та незаконною бездіяльність посадових осіб Держаудитслужби щодо нескладання та ненадання Акта за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2023 року;

- зобов`язати відповідальних посадових осіб Держаудитслужби скласти та надати Службі Акт за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Служби за період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Служба звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційну скаргу Служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 160/30940/23 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

07 січня 2025 року Служба через підсистему «Електронний суд» повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу Служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 160/30940/23 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

11 лютого 2025 року Служба через підсистему «Електронний суд» вчергове звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 19 листопада 2024 року, а повторна касаційна скарга надіслана до суду касаційної інстанції 11 лютого 2025 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В касаційній скарзі наявне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, на обґрунтування якого зазначено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції отримано за допомогою підсистеми «Електронний суд» 19 листопада 2024 року о 18:08 год. Первинна касаційна скарга була подана у межах строку на касаційне оскарження, однак така була повернута Судом. Користуючись своїм правом на повторне звернення скаржник звернувся до суду із касаційною скаргою. Також скаржник із посиланням обставини збройної агресії рф проти України зазначає, що час на підготовку повторної скарги був істотно зменшений через повітряні загрози, форс-мажорні обставини та відключення світла.

Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Як було установлено, позивач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, однак ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року її було повернуто у зв`язку з викладенням передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Крім того, установлено, що копію ухвали про повернення касаційної скарги (провадження № К/990/764/25) скаржником отримано у своєму електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 16 січня 2025 року.

Однак з повторною касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду через «Електронний суд» лише 11 лютого 2025 року.

Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної скарги (26 дні) вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.

Водночас обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням чергової касаційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги, скаржник не наводить.

Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.

Так, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Крім того, Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Щодо посилання скаржника обставини збройної агресії рф проти України, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку або необхідність його продовження.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 07 січня 2025 року у справі № 160/26312/23, від 30 січня 2025 року у справі № 120/3063/24, від 06 лютого 2025 року у справі № 420/36603/23.

Скаржник у своєму клопотанні не навів конкретних обставин, які вплинули на несвоєчасність звернення до суду та не надав відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу органу державної влади, що вплинули на пропуск ним строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції від 19 листопада 2024 року.

За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Відповідно до частини четвертої статі 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

В порушення наведених вимог, до касаційної скарги не додано такого документа,

Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 7 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему «Електронний суд» складає 4 294,40 гривень (2 684,00 х 200%) х 0,8).

Реквізитами для сплати судового збору є: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерськ. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; у графі "Призначення платежу" необхідно вказати: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача) на рішення від

---

(дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).

Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання визначених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною третьою статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження.

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх підтвердження.

У випадку неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання до суду документа про сплату судового збору, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.

Неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх підтвердження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункт 4 частини першої статті 333 КАС України).

Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 333, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 160/30940/23, викладені у клопотанні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження.

Касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 160/30940/23 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до Східного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді В. Е. Мацедонська

Ж. М. Мельник-Томенко