Постанова

від 13.02.2025 по справі 380/22205/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 380/22205/21

адміністративне провадження №К/990/49816/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп",

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року (суддя Сидор Н.Т.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року (судді: Шавель Р. М., Бруновська Н. В., Хобор Р. Б.),

у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп"

про стягнення податкового боргу, накладення арешту,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДПС у Львівській області (далі також- Позивач, ГУ ДПС) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерімп» (надалі також - ТОВ «Інтерімп», Відповідач), в якому просило:

- стягнути з ТОВ «Інтерімп» грошові кошти до бюджету в розмірі 1 904 293,00 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів;

- накласти арешт на кошти та інші цінності Відповідача, що знаходяться у банках.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 30 травня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково: стягнув з ТОВ «Інтерімп» грошові кошти до бюджету в розмірі 1 904 293 (один мільйон дев`ятсот чотири тисячі двісті дев`яносто три) гривні 00 копійок, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та готівкових коштів; в решті позовних вимог відмовив.

Постановою від 12 жовтня 2022 року, прийнятою в порядку письмового провадження, Восьмий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив апеляційну ГУ ДПС: рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року в адміністративній справі № 380/22205/21 змінив в частині мотивів часткового задоволення позову ГУ ДПС, виклавши такі в мотивувальній частині постанови апеляційного суду; в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги Відповідач вказав, що рішення судами попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, без належного дослідження доказів, які мають значення для вирішення справи. При цьому зазначив, що викладені судами першої та апеляційної інстанції в рішеннях висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Також Відповідач стверджує, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права в частині розгляду справи за його відсутності та відсутності його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, зазначає, що справу було помилково розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, у той час як вона підлягала розгляду в загальному провадженні.

Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини четвертої статті 242 у взаємозв`язку з частиною першою статті 2 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною першою статті 42 та частиною першою 46 КАС України встановлено, що учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Згідно з частиною першою статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Отже, відповідач має право користуватися правами, визначеними, зокрема, частиною третьою статті 44 КАС України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у справі «Діденко проти України» (Case of Didenko v. Ukraine) дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. (рішення ЄСПЛ у справі «Діденко проти України», заява № 5800/22 від 28 березня 2024 року, пункти 10).

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Верховний Суд в постанові від 23 травня 2024 року у справі № 380/623/22 зазначив, що саме суд, виконуючи передбачене частиною першою статті 2 КАС України завдання, зобов`язаний створити учасникам справи належні можливості для використання всіх процесуальних прав, визначених КАС України, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Суд наголошує на тому, що суди зобов`язані вчиняти всі можливі від них дії з метою реалізації сторонами їхніх прав, визначених процесуальним законодавством.

Аналогічний правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 120/17879/21-а.

ГУ ДПС звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Інтерімп», в якому просило:

- стягнути з ТОВ «Інтерімп» грошові кошти до бюджету в розмірі 1 904 293,00 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів;

- накласти арешт на кошти та інші цінності Відповідача, що знаходяться у банках.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 3 грудня 2021 року прийняв позовну заяву ГУ ДПС до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2021 року у справі №380/22205/21 була направлена ТОВ «Інтерімп» рекомендованим листом зі штриховим ідентифікатором « 79018 30467435» з повідомленням про вручення за адресою: 79019 м. Львів, 45А, корпус, 12.

Матеріали справи містять вказане поштове відправлення (т. 1 а.с.31), яке повернулось до суду без вручення адресату. Конверт, в якому було направлено зазначене поштове відправлення, не містить жодних відміток про причини його повернення. Крім того, відповідно до поштового штемпеля, його було направлено 22 грудня 2021 року, однак на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу ф. 119 зі штриховим ідентифікатором « 79018 30467435», яке прикріплено до конверта, міститься печатка Львівського окружного адміністративного суду про отримання повернутого на його адресу поштового відправлення 30 грудня 2021 року.

КАС України встановлює для судів певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи.

Пунктом 12 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 251 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, днем вручення судового рішення, у випадку його направлення рекомендованою поштовою кореспонденцією, є день проставлення у поштовому повідомленні:

- відмітки про вручення судового рішення;

- відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

- відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, положеннями частини шостої статті 251 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) було визначено вичерпний перелік обставин за наявності яких, судове рішення у випадку направлення його рекомендованою поштовою кореспонденцією та невручення адресату вважалось таким, що вручене. При цьому на підтвердження цих обставин має бути проставлена відмітка у поштовому повідомленні.

Враховуючи те, що, як було встановлено Судом, рекомендоване відправлення зі штрихом ідентифікатором « 79018 30467435», яким на адресу Відповідача було направлено ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2021 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі, не містить жодних відміток про причини його повернення, зазначена ухвала не може вважатися такою, що була вручена Відповідачу, у визначений законодавством спосіб.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктами 116 та 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2007 року (в редакції, чинній на момент направлення Відповідачу судом першої інстанції поштової кореспонденції) (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку), встановлено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Згідно з пунктом 114 Правил надання послуг поштового зв`язку одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи. Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою. У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 116 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), після закінчення якого - повертаються поштовим оператором за зворотною адресою.

Рекомендований лист зі штрихом ідентифікатором « 79018 30467435», направлений Відповідачу 22 грудня 2021 року, повернувся до суду першої інстанції вже 30 грудня 2021 року. Відповідний швидкий строк повернення поштового відправлення, за відсутності на ньому будь-яких записів про причини, які зумовили негайне його повернення, враховуючи положення Правил надання послуг поштового зв`язку у взаємозв`язку з положеннями статті 251 КАС України мали спонукати суд першої інстанції в цій справі пересвідчитися у належному наданні послуг поштового зв`язку щодо поштового відправлення зі штрихом ідентифікатором « 79018 30467435». Водночас судом першої інстанції відповідних дій вчинено не було.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року витребувано у Позивача докази вручення ТОВ «Інтерімп» податкової вимоги від 18 травня 2021 року №0062137-1302-1307.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року, постановленим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Інтерімп» грошові кошти до бюджету в розмірі 1 904 293 (один мільйон дев`ятсот чотири тисячі двісті дев`яносто три) гривні 00 копійок, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів; в решті позовних вимог відмовлено.

Докази на підтвердження направлення на адресу Відповідача Львівським окружним адміністративним судом ухвали від 27 квітня 2022 року та рішення від 30 травня 2022 року в матеріалах справи відсутні. Водночас, матеріали справи містять копії актів від 17 січня 2022 року (т. 1, а.с. 32), в якому зазначено про те, що у зв`язку з відсутністю коштів суд тимчасово обмежує відправлення поштової кореспонденції та від 2 травня 2022 року відповідно до якого з 1 квітня 2022 року у зв`язку з відсутністю коштів судом тимчасово зупинено відправлення поштової кореспонденції.

Верховний суд в постановах від 31 січня 2023 року у справі № 693/812/21, від 30 травня 2023 року у справі № 202/4443/18 виклав правову позицію про те, що недостатнє фінансування судової системи не дає підстав суду для невиконання своїх обов`язків, передбачених процесуальним законодавством.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду ГУ ДПС подало апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 у справі № 380/22205/21.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 12 жовтня 2022 року.

Постановою від 12 жовтня 2022 року, прийнятою в порядку письмового провадження, Восьмий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив апеляційну ГУ ДПС: рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року в адміністративній справі № 380/22205/21 змінив в частині мотивів часткового задоволення позову ГУ ДПС, виклавши такі в мотивувальній частині постанови апеляційного суду; в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Статтею 301 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) встановлено, що суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.

У постанові від 21 квітня 2021 року у справі №640/8411/19 Верховний Суд зазначав, що надана суду процесуальним законом можливість розглянути справу у порядку письмового провадження не є беззастережною і має корелюватися з іншими вимогами процесуального закону (як-от з наданим учасникам справи правом брати участь у судовому засіданні), трактувати які потрібно у сукупності й через призму принципів адміністративного судочинства. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

В матеріалах справи наявні супровідні листи про направлення ухвал від 5 серпня 2022 року та постанови від 12 жовтня 2022 року, водночас докази направлення вказаних документів Відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією в матеріал справи відсутні.

З огляду на вищевказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що здійснення розгляду справи без повідомлення про хід її розгляду учасників цієї справи, зокрема Відповідача, є порушенням частини другої статті 129 Конституції України, частини третьої статті 44 КАС України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зауважує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Зазначене кореспондує із практикою ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01, пункт 40), Суд зазначив, що незабезпечення достатньою мірою усіх заходів повідомлення сторони справи - позбавляє можливості останню подавати свої аргументи у справі.

Також у рішенні у справі «Харченко проти України» (заява № 37666/13), розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

ЄСПЛ дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» (заява № 38789/04) наголошується, що принцип рівності сторін, як один зі складників справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, розглянувши справу без повідомлення Відповідача про її відкриття та хід її розгляду, а також про результати її розгляду, суди першої та апеляційної інстанції позбавили останнього права на доступ до суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 161/6125/17, від 16 травня 2019 року у справі № 302/1143/16-а, від 21 жовтня 2019 року у справі № 804/4871/18, від 10 лютого 2022 року у справі № 480/4716/20 та від 07 лютого 2023 року у справі № 300/1594/21, від 13 вересня 2023 у справі №120/17879/21-а.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частин першої та третьої третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Отже, встановивши відсутність у матеріалах справи жодних доказів, які б належним чином підтверджували вручення Відповідачу процесуальних документів у справі № 380/22205/21, що свідчить про її розгляд судами попередніх інстанцій за відсутності Відповідача, не повідомленого належним чином про розгляд справи, що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень, до аналізу інших обставин, Суд не може переходити.

Враховуючи наведе Суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувані судові рішення - скасувати із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх