Постанова

від 13.02.2025 по справі 440/11092/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 440/11092/23

касаційне провадження № К/990/24323/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року (головуючий суддя - Шевяков І.С.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельнікова Л.В.; судді - Курило Л.В., Бегунц А.О.)

у справі № 440/11092/23

за позовом Публічного акціонерного товариства «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА НАФТОВА КОМПАНІЯ «УКРТАТНАФТА»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року Публічне акціонерне товариство «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА НАФТОВА КОМПАНІЯ «УКРТАТНАФТА» (далі - ПАТ «ТФПНК «УКРТАТНАФТА»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2023 року № 1338/Ж10/31-00-07-03-02/00152307.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 01 листопада 2023 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2023 року № 1338/Ж10/31-00-07-03-02/00152307 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 9058632,28 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 квітня 2024 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року в частині задоволення позовних вимог, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що датою звернення платника до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України в спірних випадках є дата прийняття відповідного позову, а не дата передання матеріалів позову до поштової установи. Також звертає увагу на неврахування судовими інстанціями при прийнятті оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 922/705/18 та від 18 травня 2023 року у справі № 922/1084/22.

Верховний Суд ухвалою від 01 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП.

08 серпня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ТФПНК «УКРТАТНАФТА» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій відповідно до контрактів від 26 вересня 2019 року № 1011/14/2118, від 10 грудня 2018 року № 2151/14/2120, від 11 грудня 2019 року № SL-UTN/ULSD-1911, від 21 січня 2020 року № SL-UTN/ULSD-2001, від 03 грудня 2020 року № SL-UTN/ULSD-2103, від 14 грудня 2018 року № 2239/14/2118, від 02 вересня 2019 року № 966/14/2118, украдених з нерезидентом Sanderlyn Limited (Республіка Кіпр), від 26 січня 2018 року № 28/14/2120, від 18 грудня 2019 року № VL-UTN/ULSD-1918, від 29 січня 2019 року № 58/14/2120, від 20 серпня 2018 року № 1491/14/2118, укладених з нерезидентом Versala LTD (Республіка Кіпр), за результатами якої складено акт від 24 лютого 2023 року № 377/Ж5/31-00-23-2/00152307.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частин другої, третьої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2473-VIII) з огляду на надходження валютної виручки з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на підставі, зокрема, контрактів від 26 січня 2018 року № 28/14/2120, від 18 грудня 2019 року № VL-UTN/ULSD-1918, від 10 грудня 2018 року № 2151/14/2120, від 11 грудня 2019 року № SL-UTN/ULSD-1911, від 21 січня 2020 року № SL-UTN/ULSD-2001, від 20 серпня 2018 року № 1491/14/2118, від 14 грудня 2018 року № 2239/14/2118, від 02 вересня 2019 року № 966/14/2118.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2023 року № 1338/Ж10/31-00-07-03-02/00152307, згідно з яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 9762918,49 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії в розглядуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

За правилами частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

У розглядуваній ситуації судами з`ясовано, що в процесі реалізації зовнішньоекономічних контрактів з компанією Sanderlyn Limited та компанією Versala LТD мали місця порушення нерезидентами граничних термінів поставки товару або повернення вартості недопоставленого товару.

В кожному окремому випадку ПАТ «ТФПНК «УКРТАТНАФТА» зверталося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовними заявами до контрагентів, що зупиняє нарахування пені.

Відповідно до статті 13 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати від 27 липня 2017 року № 25 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сторона, яка бажає розпочати арбітражний розгляд, подає до міжнародного комерційного арбітражного суду позовну заяву. Датою подання позовної заяви вважається дата її вручення міжнародному комерційному арбітражному суду, при відправці позовної заяви поштою - дата штемпеля поштового відомства місця відправлення на конверті, при експрес-доставці - дата накладної.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що дата звернення резидента з позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті та пеня за їх порушення не сплачується.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04 лютого 2020 року у справі № 815/3991/16 та від 21 лютого 2023 року у справі № 826/10651/16.

Враховуючи викладене, день направлення кур`єрською поштою позовів до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України є днем, з якого зупиняється нарахування пені за порушення термінів надходження резиденту валютної виручки.

Щодо доводів відповідача про те, що датою звернення платника до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у спірних випадках є дата прийняття відповідного позову, а не дата передання матеріалів позову до поштової установи, з підстави відсутності фіскальних чеків поштової установи, то слід зазначити, що згідно з пунктом 62 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку є підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції.

Тобто фіскальний документ поштової установи свідчить про оплату поштових послуг, а документом, що у спірній ситуації підтверджує передання відправлення поштовій установі є опис вкладень у листи, які в кожному випадку платником збережено й надано як Центральному МУ ДПС по роботі з ВПП, так і долучено до матеріалів справи.

Отже, надання документів до поштового відправлення на адресу Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України позивач у спірному випадку підтвердив описами вкладень, а фактичне отримання їх судом засвідчується відповідними рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що не заперечується контролюючим органом та виключає сумніви в датах передання відповідних позовів до поштових установ.

За таких обставин є цілком обґрунтованим висновок судових інстанцій про протиправність нарахування пені на загальну суму 9058632,28 грн за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 18 грудня 2019 року № VL-UTN/ULSD-1918, від 11 грудня 2019 року № SL-UTN/ULSD-1911, від 21 січня 2020 року № SL-UTN/ULSD-2001, від 02 вересня 2019 року № 966/14/2118.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 922/705/18 та від 18 травня 2023 року у справі № 922/1084/22 Суд відхиляє, оскільки вони не є релевантними з огляду на те, що сформовані за інших фактичних обставин, ніж у цій справі, та стосуються інших правовідносин.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер