Рішення

від 17.02.2025 по справі 345/6747/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/6747/24

Провадження № 2/345/309/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.02.2025 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Миговича О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Іванів Олег Богданович до ОСОБА_2 , Калуської міської ради про припинення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою в якій просив припинити обтяження щодо гаражу АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_1 являється власником гаражу АДРЕСА_1 . Цей гараж було придбано позивачкою у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу гаражу, укладеного 09.02.2005 року, посвідченого нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори Гошовською С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №22. В листопаді 2024 року позивачка, реалізовуючи свої права на розпорядження гаражем, дізналася про обставини існування тимчасового застереження на це майно. Про обтяження гаражу шляхом тимчасового застереження позивачці нічого відомо не було. По ці обставини вона дізналася тільки 22.11.2024 року від часу отримання даних з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Калуська міська державна нотаріальна контора ліквідована.

За заявою Позивачки ухвалою Калуського міськрайонного суду від 12.12.2024 року витребувано з Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву копію заяви нотаріуса б/н від 18.02.2005 та інших документів, на підставі яких було зареєстровано вищевказане тимчасове застереження.

24.12.2024 року на адресу Калуського міськрайонного суду надійшла відповідь Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву, зі змісту якої вбачається, що в архіві відсутні будь-які відомості щодо заборон відчуження і арештів гаражу, та зазначено, що через завершення строку зберігання документів матеріали Калуською міською державною нотаріальною конторою на зберігання в архів не передавалися. Фактично на даний час неможливо встановити причини обтяження застереження на Гараж, а також неможливо встановити для яких цілей накладалося таке тимчасове застереження.

Позивачка вважає, що існування обтяження на Гараж порушує її права власності на це майно. А тому таке обтяження слід скасувати за рішенням суду.

Ухвалою Калуськогоміськрайонного судуІвано-Франківськоїобласті від06.01.2025відкрито провадженняу справі,розгляд справивирішенопроводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, про можливість розгляду справи.

31.01.2025 представник Калуської міської ради подав до суду відзив, у якому просив прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відповідач ОСОБА_2 правом подання відзиву не скористався.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

На підставі договору купівлі-продажу гаражу, укладеного 09.02.2005 року, посвідченого нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори Гошовською С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №22. ОСОБА_1 являється власником гаражу АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів №689071 від 09.02.2005 укладено договір купівлі-продажу гаражу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори Гошовською С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №22 (а.с.8,9).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у розділі «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» наявне обтяження, а саме: «Тип обтяження: тимчасове застереження; Реєстраційний номер обтяження: 1696702; Зареєстровано: 18.02.2005 17:55:19 за № 1696702 реєстратором: Калуська міська державна нотаріальна контора, 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, пр-т Лесі Українки, 14, (03472) 2-28-15; Підстава обтяження: заява, б/н, 18.02.2005, Нотаріус; Об`єкт обтяження: гараж, адреса: АДРЕСА_1 , номер; НОМЕР_1 ; Власник: ОСОБА_1 ; Термін дії: 15.03.2005; Заявник: нотаріус» (а.с.6).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 12.12.2024 року витребувано з Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву копію заяви нотаріуса б/н від 18.02.2005 та інших документів, на підставі яких було зареєстровано вищевказане тимчасове застереження (а.с.11).

Згідно відповіді Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву №1093/01-17 від 18.12.2024, вбачається, що в архіві відсутні будь-які відомості щодо заборон відчуження і арештів Гаражу, та зазначено, що через завершення строку зберігання документів матеріали Калуською міською державною нотаріальною конторою на зберігання в архів не передавалися (а.с.12).

Статтею 41 Конституції Українита статтею1Першогопротоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно доЗакону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, з єдиним обмеженням, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 316 ЦК Українипередбачено, що право власності являє собою право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України,власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.319 ЦК України,власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно дост. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 386 ЦПК Українивласник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно дост. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції від 29.01.2006, що був дійсний на дату вчинення обтяження 2006р., 2007р., обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяженні нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлені відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичнихта юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.

Відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, що діє на час розгляду справи в суді), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 2 Закону).

В силу ч. 1ст. 4 цього Закону, державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, обтяження речових прав на нерухоме майно (п. 4 ч. 1 цієї статті).

У відповідності до ч. 4ст. 31 цього Закону, державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно доЗакону України "Про нотаріат"проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

Згідно зіст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у своїй постанові від 29 березня 2023 року по справі №462/8376/20 зазначає, що у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). У даній справі нотаріус не може виступати відповідачем, тому що виконує лише функцію реєстратора.

Згідно висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року по справі № 357/7734/18 (провадження № 61-19170св19), позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Також суд звертає увагу, що негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння (ст. 391 ЦК України).

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна.

Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду. Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник).Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку про вірність обрання позивачем у якості відповідача саме Калуську міську раду.

В ч.2ст.16 ЦК Українипередбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення статей15,16 ЦК Українисвідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

У разі неправильної кваліфікації позивачами змісту правовідносин не можуть наступати негативні для позивача наслідки, навіть за формальних підстав, тому що за змістомстатті 13 ЦПК Українимають значення вимоги та докази, на яких суд ґрунтує своє рішення. Помилка у визначенні правової природи юридичних фактів, здійсненої позивачами, не має істотного значення. Неправильна юридична інтерпретація фактів не може позбавити сторону в праві на судовий захист права, інакше порушується фундаментальне право особи на справедливий суд.

Суд, який розглядає справу, має право і зобов`язаний самостійно визначити та кваліфікувати правовідносини, які виникли між сторонами, та застосувати відповідну норму права чи закон, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 5ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У відповідності зіст. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями15та16 ЦК Українипередбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно дост.11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про припинення арешту на майно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

Позов задоволити.

Припинити обтяження щодо гаражу І-24 на АДРЕСА_1 , а саме:

Тип обтяження: тимчасове застереження; Реєстраційний номер обтяження: 1696702; Зареєстровано: 18.02.2005 17:55:19 за № 1696702 реєстратором: Калуська міська державна нотаріальна контора, 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, пр-т Лесі Українки, 14, (03472) 2-28-15; Підстава обтяження: заява, би, 18.02.2005, Нотаріус; Об`єкт обтяження: гараж, адреса: АДРЕСА_1 , номер; НОМЕР_1 ; Власник: ОСОБА_1 ; Термін дії: 15.03.2005; Заявник: нотаріус.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя