Постанова

від 29.01.2025 по справі 607/23504/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/23504/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/29/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

апелянта - ОСОБА_1 ,

представника апелянта - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» - Шкільняка Я.С.,

представника третьої особи Бойка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/23504/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2024 року (ухвалене суддею Братасюком В.М., дата складення повного тексту не зазначено) в справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Правекс-Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного підприємства «Сетам», треті особи: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу КОЗАР Валентина Іванівна, про визнання недійсними протоколу прилюдних торгів, акту державного виконавця, договору купівлі-продажу, скасування рішення реєстратора та державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт), в інтересах якої діє адвокат Ярмусь В.Д., звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Правекс-Банк» (далі - АТ «Правекс-Банк», відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», відповідач 2), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», відповідач 3), ОСОБА_6 (далі - відповідач 4), ОСОБА_7 (далі - відповідач 5), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам», відповідач 6), треті особи: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу КозарВ.І., про визнання недійсними протоколу прилюдних торгів, акту державного виконавця, договору купівлі-продажу, скасування рішення реєстратора та державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що 22 серпня 2008 року між АТ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №5545-001/08Ф, за умовами якою позивач отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 45500 доларів США на строк до 22 серпня 2018 року зі сплатою 14.99 відсотків річних за користування кредитними коштами. Цього ж дня між АТ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений 22 серпня 2008 року, за яким ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором, передав банку в іпотеку двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.5 кв.м.

В зв?язку з невиконанням умов кредитного договору від 22 серпня 2008 року АТ «Правекс-Банк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2010 року у справі № 2-1037/10 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» стягнуто заборгованість за договором кредитної лінії № 5545-001/08Ф від 22 серпня 2008 року в розмірі 410133.00 грн та 1820 грн понесених судових витрат.

В зв?язку з невиконанням вказаного рішення, стягувач - АТ «Правекс Банк» направило виконавчий лист до Державної виконавчої служби.

Згідно протоколу проведення електронних торгів ДП «Сетам» від 04 квітня 2018 року № 324905 з реалізації двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м, що належить ОСОБА_1 , визначений переможець електронних торгів - ОСОБА_6 , ціна продажу 340000 грн.

24 квітня 2018 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Легус Т.М. складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., що належить ОСОБА_1 .

В подальшому ОСОБА_6 зареєстрував право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м.

03 липня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., житловою площею 26.1 кв.м. та зареєстровано право власності за ОСОБА_7 .

Позивач вважає, що при реалізації належної йому двохкімнатної квартири грубо порушено встановлений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за споживчим кредитом, який наданий в доларах США, за наявності мораторію на примусову реалізацію майна відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», через що прилюдні торги, акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, договір купівлі-продажу та рішення державного реєстратора є протиправним та підлягають до скасування.

У зв`язку з наведеним та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив суд:

- визнати недійсними електронні торги ДП «Сетам» від 04 квітня 2018 року №324905 з реалізації двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., що належить ОСОБА_1 , визначений переможець електронних торгів - ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним акт головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Легус Т.М. від 24 квітня 2018 року про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., що належить ОСОБА_1 , переможець електронних торгів - ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., житловою площею 26.1 кв.м;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Козар В.І., індексний номер 47606893 від 03 липня 2019 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., житловою площею 26.1 кв.м.;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., житловою площею 26.1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1550900661101, проведену державним реєстратором приватним нотаріусом Козар В.І., індексний номер 47606893 від 03 липня 2019 року, номер запису про право власності 32234424;

- скасувати запис 1550900661101 від 03 липня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - державного реєстратора приватного нотаріуса Козар В.І., проведений на підставі рішення, індексний номер 47606893 від 03 липня 2019 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на квартиру загальною площею 42.4 кв.м., житловою площею 26.1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 32234424;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 двохкімнатну квартиру загальною площею 42.4 кв.м., житловою площею 26.1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та повернути ОСОБА_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку із пропуском спеціального строку позовної давності.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярмусь В.Д., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент проведення виконавчих дій державному виконавцю було відомо, що двохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м. перебуває в іпотеці ПАТ КБ «Правекс-Банк» відповідно до іпотечного договору укладеного з ОСОБА_1 .

Зазначає, що сам факт дотримання процедури організації торгів (проведення опису й арешту, оцінки, отримання інформації з реєстрів, направлення повідомлення сторонам) не може свідчити про законність торгів, так як на момент їх проведення (04 квітня 2018 року) існувала заборона примусового звернення стягнення (реалізації) житлової нерухомості позичальників, встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», і державний виконавець не мав права проводити організацію та проведення прилюдних торгів квартири ОСОБА_1 , а виконавче провадження в частині звернення стягнення на квартиру підлягало зупиненню. Отже, державний виконавець не міг проводити реалізацію на прилюдних торгах спірної квартири, так як вона перебувала в іпотеці ПАТ КБ «Правекс-Банк» за споживчим валютним кредитом, і таке майно є єдиним житлом ОСОБА_1 , а відповідно на нього поширюється мораторій щодо примусової реалізації.

Крім того, ОСОБА_1 не надавав будь-якої згоди на реалізацію квартири, а в періоди опису, оцінки та реалізації квартири, перебував в зоні АТО, що підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_1 від 17 березня 2021 року за №200 та №200/2. Головний державний виконавець не повідомляла ОСОБА_1 про проведення виконавчих дій щодо реалізації квартири.

Оскільки спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1 , як власника, поза його волею, він має право витребувати спірну квартиру від останнього набувача ОСОБА_7 за правилами п.3 ч.1 ст.388 ЦК України.

Отже, визнання недійсним акта та протоколу щодо електронних торгів, спричиняє також і недійсність договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 03 липня 2019 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В.І. за №717, укладено 03 липня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до якого, реалізована двохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо застосування строку позовної давності, як підставу для відмови в позові, то зазначає, що суд першої інстанції застосував скорочений строк, однак не врахував, що виконавчі дії проводились по загальному рішенню суду про стягнення коштів з боржника, а не по рішенню суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Виконавчі дії згідно статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» проводяться виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно судом не взято до уваги, що до вказаних правовідносин застосовується загальний 3-річний строк звернення до суду, а не скорочений. З врахуванням звільнення ОСОБА_1 зі складу Збройних Сил України в березні 2021 року, то строк позовної давності необхідно розраховувати саме з цього періоду.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

31 жовтня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», в інтересах якого діє адвокат Шкільняк Я.С., надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що апелянт помилково стверджує про те, що до правовідносин у сфері оскарження торгів предмета іпотеки застосовується загальний строк позовної давності, оскільки чинне законодавство визначає, що до вказаних правовідносин застосовується виключно спеціальна позовна давність відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку», строк якої на момент звернення до суду ОСОБА_1 було пропущеною.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

17 листопада 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат Башуцький І.Я., надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що позивачем (позичальником) не подано до суду жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що квартира використовувалась позивачем (позичальником) як місце постійного його проживання, а тому на дані правовідносини не поширюється Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Звертає увагу на те, що до відповідних вимог, пов`язаних із оскарженням прилюдних торгів, підлягає застосуванню тримісячний строк оскарження, передбачений статтею 48 Закону України «Про іпотеку». Оскільки електронні торги з реалізації квартири проведено 04 квітня 2018 року, то саме з цього моменту ОСОБА_1 мав строк три місяці (до 04 липня 2018 року) для оскарження результатів електронних торгів. Проте, позовна заява позивачем подана до суду лише 17 грудня 2021 року, тобто через три роки та п`ять місяців після спливу позовної давності. Також, строк позовної давності сплив щодо інших позовних вимог.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ярмусь В.Д. свою апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» - Шкільняк Я.С., проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко Д.О., проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду.

Апеляційна скарга подана лише в частині відмови у задоволенні позову, у зв`язку із пропуском спеціального строку позовної давності, а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

22 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» (в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство «Правекс Банк») та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №5545-001/08Ф, за умовами якою АКБ «Правекс-Банк» видано ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у розмірі 45500 доларів США на строк до 22 серпня 2018 року зі сплатою 14.99 відсотків річних за користування кредитними коштами.

22 серпня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений 22 серпня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Середою I.А. за №693 (т.1 а.с.9-11).

За умовами вказаного іпотечного договору, ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов?язань перед АКБ «Правекс-Банк» за кредитним договором №5545-001/08Ф від 22 серпня 2008 року передав Банку в іпотеку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.5 кв.м, яка належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 травня 2008 року.

В зв?язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору від 22 серпня 2008 року АКБ «Правекс-Банк» звернулося з позовною заявою (справа №2-1037/10) до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про стягнення заборгованості, в якій зазначив, що на момент звернення до суду зазначалось про наявність простроченої заборгованості в розмірі 51327 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13 листопада 2009 року становить 410133.53 грн, в тому числі: кредит - 45 500 доларів США; пеня на суму непогашеного кредиту - 411 доларів США; несплачені відсотки за користування коштами - 4973 долари США; пеня на суму несплачених відсотків - 433 долари США.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2010 року у цивільній справі № 2-1037/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за договором кредитної лінії №5545-001/08Ф від 22 серпня 2008 року в розмірі 410133.53 грн та 1820.00 грн понесених судових витрат (т.1 а.с.26).

На підставі вищевказаного судового рішення, 02 березня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №2-1037/10.

В зв?язку з невиконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року у цивільній справі № 2-1037/10, стягувач - АКБ «Правекс Банк» направив виконавчий лист до Державної виконавчої служби.

07 вересня 2010 року постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Крук В.I. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1037/10 виданого Тернопільським міськрайонним судом від 02 березня 2010 року (т.1 а.с.15 звор.).

31 березня 2011 року державним виконавцем відповідно до акту опису й арешту майна серії АА №405014, проведено опис та арешт двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.5 кв.м.

04 квітня 2011 року стягувач АКБ «Правекс Банк», як іпотекодержатель, звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції із заявою, в якій просив звернути стягнення на іпотечне майно боржника ОСОБА_1 , а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.5 кв.м. (т.1 а.с.20).

24 травня 2011 року постановою державного виконавця для визначення вартості предмета іпотеки - квартири, був призначений оцінювач - суб?єкт господарювання ОСОБА_8 (т.1 а.с.15).

Відповідно до висновку експерта ФОП ОСОБА_9 від 24 травня 2017 року вартість двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., що належить ОСОБА_1 , становить 446500 грн (т.1 а.с.16).

Згідно протоколу проведення електронних торгів ДП «Сетам» від 04 квітня 2018 року № 324905 з реалізації двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., визначений переможець електронних торгів - ОСОБА_6 , ціна продажу 340000 грн (т.1 а.с.12-13).

24 квітня 2018 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільскій області Легус Т.М. на підставі протоколу проведення електронних торгів від 04 квітня 2018 року № 324905 складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., що належить ОСОБА_1 (т.1 а.с.17).

Згідно з актом про проведені електронні торги ціна продажу предмета іпотеки становила 340000 грн.

В подальшому ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м.

Головним державним виконавцем Тернопільського районного управління юстиції у Тернопільській області Легус Т.М. постановою від 07 травня 2018 року змінено обтяження щодо арешту на все майно позивача, а саме: накладено арешт на все нерухоме майно, крім предмета іпотеки двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., житловою площею 26.1 кв.м.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2017 року за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» замінено стягувача ПАТ «Правекс Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» у справі з виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року.

19 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Авістар» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено договір відступлення прав вимоги №20191219, відповідно до якого права вимоги за договором кредитної лінії №5545-001/08Ф від 22 серпня 2008 року по позичальнику ОСОБА_1 перейшли до ТОВ «ФК «Гефест».

На даний час кредитором за кредитним договором №5545-001/08Ф від 22 серпня 2008 року є стягувач ТОВ «ФК «Гефест».

03 липня 2019 року між ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_7 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, який зареєстровано в реєстрі за №1744 та посвідчено приватним нотаріусом Козар В.І. Згідно умови договору продавець відчужив покупцю двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., житловою площею 26.1 кв.м. за ціною 534500 грн (т.1 а.с.123-126).

На даний час власником двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 42.4 кв.м., житловою площею 26.1 кв.м. є ОСОБА_7 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

У пункті 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно частини першої статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина четверта, п`ята статті 267 ЦК України).

Тлумачення частини п`ятої статті 267 ЦК України свідчить що під поважними причинами пропуску позовної давності слід розуміти такі обставини, що з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі №761/12692/17.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент проведення електронних торгів) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Вказаний Закон не дозволяв органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 жовтня 2021 року у справі №161/21094/19.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). У законі для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність. До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність. Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку». Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта, п`ята статті 267 ЦК України). Встановивши, що прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 були проведені 05 квітня 2012 року, а ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними та скасування прилюдних торгів і протоколу їх проведення 08 червня 2018 року, тобто з пропуском спеціальної позовної давності, передбаченої статтею 48 Закону України «Про іпотеку», про застосування якої заявив представник відповідача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з цих підстав.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 127/14089/18.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. […] позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що при реалізації квартири АДРЕСА_2 , грубо порушено встановлений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за споживчим кредитом, який наданий в доларах США, за наявності мораторію на примусову реалізацію майна відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 42.4 кв.м. виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, її загальна площа не перевищує 140.00 кв.м та використовується як місце постійного проживання позичальника, а тому підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вказане підтверджується оскаржуваним рішенням суду, яким позов ОСОБА_1 визнано обґрунтованим, але в його задоволенні відмовлено через сплив строку спецільної позовної давності за відсутності поважних причин його пропуску.

Також, колегія суддів враховує той факт, що інші учасники у даній справі надалі розпорядилися своїми процесуальними правами, не оскарживши рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2024 року в частині його обґрунтованості чи необґрунтованості та відповідно застосування наслідків спливу строку спеціальної позовної давності.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 28 січня 2022 року ДП «Сетам» звернулося із заявою про застосування наслідків спливу спеціальної позовної давності, посилаючись на те, що оспорювані електронні торги відбулися 4 квітня 2018 року, проте із цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 17 грудня 2021 року (т.1 а.с.51-56).

У свою чергу позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він перебував на службі в складі Збройних Сил України, а тому об`єктивно існують поважні причини пропуску спеціальної позовної даності, передбаченої статтею 48 Закону України «Про іпотеку». Крім того, позивач вважає, що у даній справі слід обчислювати загальний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, оскільки виконавчі дії проводились в зв`язку із виконанням рішення суду про стягнення коштів з боржника, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно довідок командира військової частини НОМЕР_1 від 17 березня 2021 року №200/а, №200 вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України в районі проведення антитерористичних операцій в наступні періоди:

20 жовтня 2016 року 16 січня 2017 року;

27 квітня 2017 року 11 жовтня 2017 року;

3 грудня 2017 року 20 квітня 2018 року;

27 жовтня 2018 року 9 листопада 2018 року;

19 листопада 2018 року 4 грудня 2018 року;

11 грудня 2018 року 12 квітня 2019 року;

29 червня 2020 року 27 липня 2020 року;

10 серпня 2020 року 25 серпня 2020 року;

18 вересня 2020 року 7 січня 2021 року;

11 січня 2021 року 1 лютого 2021 року

(т.1 а.с.8).

Також 29 січня 2025 року в судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 пояснив, що в червні 2018 року, перебуваючи в місті Тернополі, йому повідомили сусіди, що його квартиру реалізовано виконавчою службою. Однак жодних дій з метою перевірки вказаної інформації він не вчиняв. Більше того, він вирішив орендувати квартиру в іншій частині міста Тернопіль з метою економії часу на добирання до військової частини. Крім того, позивач зазначив, що не оплачував комунальні послуги за квартиру, яка, на його думку, вже належала іншим людям.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскаржувані торги відбулися 4 квітня 2018 року, однак перебуваючи на службі в Збройних Силах України у 2018 році, ніщо не перешкоджало позивачу реалізувати власні права через представника, як він і зробив у грудні 2021 році, пропустивши спеціальну позовну давність на звернення до суду. Більше того, апеляційний суд враховує, що у період з 21 квітня 2018 року по 26 жовтня 2018 року позивач не брав участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України в районі проведення АТО. Крім того, в червні 2018 року позивачу достеменно було відомо, що у його квартирі без будь-якого погодження проживають інші люди.

Доводи апелянта про те, що до вказаних правовідносин застосовується загальний 3-річний строк звернення до суду, а не скорочений 3-місячний строк, колегія суддів відхиляє, оскільки під час проведення спірних електронних торгів з реалізації квартири стягувачем та іпотекодержателем була одна і та сама особа, а тому до правовідносин, пов?язаних із організацією та проведенням прилюдних торгів із реалізації предмета іпотеки, на який звернуто стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, застосовуються норми Закону України «Про іпотеку».

Аналогічний висновок про застосування спеціального строку позовної давності відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» викладено постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 червня 2022 року у справі № 591/7612/19.

Більше того, стягувач (іпотекодержатель) звертався безпосередньо до органів ДВС із заявою в якій просив звернути стягнення на іпотечне майно боржника ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_2 , з метою виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2010 року у цивільній справі № 2-1037/10 (т.1 а.с.20).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Заперечення позивача проти застосування спеціального строку позовної давності, визначеного статтею 48 Закону України «Про іпотеку», апеляційний суд розцінює як суперечливу поведінку.

Зокрема, з одного боку, у позовній заяві позивача просить застосувати норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким заборонено примусове стягнення (відчужене без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», однак з другого боку позивач вважає, що після реалізації іпотечного майна стаття 48 Закону України «Про іпотеку» у даній справі не може бути застосована.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частина другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку спеціальної позовної давності, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 10 лютого 2025 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак