Рішення

від 12.02.2025 по справі 503/864/23

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/864/23

Провадження № 2/503/41/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Спатерука А.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Кодима,в порядкузагального позовногопровадження,цивільну справуза позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кодимська державна нотаріальна контора Одеської області, до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину в частині частини спадкового майна,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом є його баба (подружжя спадкодавця), матір та тітки (діти спадкодавця). Позивач зазначає, що він з народження проживав разом з дідом та бабою у вищезазначеному житловому будинку. Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 08.12.2009 року у цивільній справі № 2-608/09 його матір ОСОБА_4 позбавили батьківських прав відносно нього та його сестри, а його бабу ОСОБА_5 призначили його опікуном. Його дід ОСОБА_3 був хворою людиною, у нього було три інсульти та була паралізована права сторона, тому він самостійно не міг нічого робити. В свою чергу позивачу на той час було 16 років, він навчався в Кодимському ПТАУ та отримував стипендію та пайки, які віддавав бабі та діду, окрім того постійно допомагав поратись по господарству, пиляв та рубав дрова, робив ремонти в будинку. Розвантажував та складав будівельні матеріали, постійно спілкувався з дідусем, за власні кошти провів водогін та каналізацію, у ванній кімнаті встановив ванну та унітаз, відремонтував паркан та дах. В 2012 році після закінчення ПТАУ працював в ТОВ «Стандарт», з 04.03.2013 року по 04.10.2017 року проходив військову службу за контрактом у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, у 2018 році працював в ТОВ «Подільський енергоконсалтинг», у 2021 році працював в філії Котовської технічної школи товариства сприяння обороні України. Весь цей час опікувався дідом і бабою. Здійснював догляд за хворим дідом, також купував за власні кошти ліки, продукти харчування, різні товари необхідні для ведення господарства, привозив зерно яке видавали за пай, пиляв та рубав дрова та виконував іншу роботу по господарству. 22.04.2019 року позивач потратив у ДТП та довго лікувався, але після того має інвалідність. На момент смерті діда в нього вже була ІІ група інвалідності. Після смерті діда він допомагав родичам в організації поховання діда та продовжував проживати в будинку та вести господарство разом із бабою. При цьому відзначає, що нещодавно (позовну заяву подано до суду 24.07.2023 року) йому стало відомо, що його матір та тітки, з незрозумілих йому причин відмовились від своєї частки спадщини. В свою чергу позивач вважає, що має право на частину спадщини, яку залишив його дід, особливо на частину будинку, адже він змалку окрім власної праці та часу вкладав у нього власноруч зароблені кошти. У зв`язку з чим позивач для захисту своїх порушених прав пред`явив до відповідача ОСОБА_5 відповідний позов шляхом подачі до суду позовної заяви, в якій просив змінити черговість одержання права на спадкування та визнати за ним, як спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у першій черзі, а також визначити йому додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

25.07.2023 року ухвалами суду (а.с.24-27 том 1) заяву позивача про забезпечення позову повернуто позивачу, а позовну заяву позивача було залишено без руху та визначено строк і спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

04.08.2023 року, тобто протягом підготовчого провадження, позивач скористався своїм правом, передбаченим ч.3 ст. 49 ЦПК України, на зміну предмету в частині позову шляхом подання позовної заяви у новій редакції (а.с.32-34 том 1), в якій, окрім обставин зазначених в позовній заяві у первинній редакції (а.п.1-5 том 1), також посилався на ті обставини, що на момент смерті діда ОСОБА_3 проживав з ним однією сім`єю, вважав, що прийняв спадщину, тому і не звертався до нотаріуса для оформлення спадщини, а в травні 2022 року його бабка ОСОБА_5 разом з тіткою та її чоловіком вигнали його з будинку не давши забрати свої речі. 19.01.2023 року за заявою власника житла ОСОБА_5 його, разом з іншими особами, було знято із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 25.01.2023 року позивач разом з іншими особами, які були зняті з реєстрації, звернувся до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області із заявою про відновлення їх реєстрації місця проживання за згаданою адресою, але після отримання відмови, пред`явили позов, який розглядається у цивільній справі № 503/683/23. У зв`язку з чим позивач для захисту своїх порушених прав пред`явив до відповідача ОСОБА_5 відповідний позов шляхом подачі до суду позовної заяви у новій редакції, в якій просив змінити черговість одержання права на спадкування та визнати за ним, як спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у першій черзі, а також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину в частині частини спадкового успадкованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що видане Кодимською державною нотаріальною конторою в 2022 році.

15.08.2023 року ухвалою суду (а.с.57-58 том 1) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у цивільній справі, розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Одночасно відповідачу роз`яснено її право подати на адресу суду відзив на позовну заяву (відзив).

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_5 не скористалася своїм процесуальним правом учасника справи, а саме відзив на позовну заяву (відзив) не подала.

10.10.2023 року, тобто протягом підготовчого провадження, позивач скористався своїм правом, передбаченим ч.2 ст. 51 ЦПК України, на зміну відповідача шляхом подання відповідної заяви від 09.10.2023 року (а.с.79 том 1), в якій просив замінити первісного відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_2

13.10.2023 року ухвалою суду (а.с.142 том 1) строк підготовчого провадження у даній справі було продовжено на тридцять днів.

15.11.2023 року ухвалами суду (а.с.169-175 том 1) клопотання позивача про заміну відповідача задоволено та замінено первісного відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_2 , а також заяву позивача про забезпечення позову повернуто позивачу.

13.12.2023року ухвалоюсуду (а.с.195-196 том 1) відмовлено у забезпечені позову за заявою позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

13.02.2024 року ухвалами суду (а.с.217-223 том 1) задоволено заяву позивача про витребування доказів, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник за його довіреністю Спатерук А.В., який надає безоплатну правничу допомогу (а.с.68) в порядку, передбаченому ч.3 ст. 15 ЦПК України, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином в порядку встановленому ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить відповідна розписка керівника третьої особи державного нотаріуса Налдіна М.М. про отримання судової повістки безпосередньо в суді 10.01.2025 року. При цьому раніше, а саме 09.11.2023 року і 07.02.2024 року керівник третьої особи державний нотаріус Налдіна М.М. подала до суду клопотання від 09.11.2023 року № 601/02-14 (а.п.146 том 1) і 07.02.2024 року № 75/02-14 (а.с.205 том 1) про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України та Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, про що свідчить довідка про доставку 06.01.2025 року судової повістки у вигляді повідомлення у додаток «Viber» встановлений на номері телефону, зазначеному нею у своїй заяві на отримання електронних повісток від 09.05.2024 року (а.с.64 том 2). При цьому, 07.12.2023 року (а.с.187 том 1), 11.01.2024 року (а.с.204 том 1), 29.02.2024 року (а.с.237 том 1) та 10.02.2025 року відповідач подала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності, в яких зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим п.1 ч.3 ст.223ЦПК України передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 народилася дочка ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Кодимським ЗАГС Одеської області 09.06.1974 року (а.с.15, 38 том 1).

В свою чергу позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Кодимським районним відділом ЗАГС Одеської області 26.03.1993 року (а.с.14, 39 том 1).

08.12.2009 року Кодимським районним судом Одеської області у цивільні справі № 2-608/09 було ухвалено рішення (а.с.9-10, 45-46 том 1), яке набрало законної сили 19.12.2009 року та яким ОСОБА_4 було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_1 та призначено його піклувальником ОСОБА_5 .

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.16) та копії довідки Кодимського територіального відокремленного спеціалізованого відділення Північного центру професійної освіти Одеської обласної державної адміністрації від 06.07.2023 року № 785 (а.с.20, 43 том 1) позивач ОСОБА_1 з 01.09.2009 року по 25.05.2012 року навчався в ДНЗ «Кодимське ПТАУ» перебуваючи з 18 років на повному державному забезпеченні, з 08.06.2012 року по 29.06.2012 року працював в Кодимське ТОВ «Стандарт» та з 04.03.2013 року по 04.10.2017 року проходив військову службу за контрактом у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, що також підтверджується відповідними записами у військовому квитку Серії НОМЕР_4 від 20.01.2015 року, копія якого додана до позовної заяви (а.с.17-19 том 1).

При цьому, суд відзначає, що додані позивачем ОСОБА_1 до позовних заяв (у первинній та у новій редакціях) не підтверджено обставини зазначені ним у змісті позовної заяви щодо його працевлаштування в ТОВ «Подільський енергоконсалтинг» саме у 2018 році та в філії Котовської технічної школи товариства сприяння обороні України саме у 2021 році, оскільки додана копія трудової книжки (а.с.16) не містить відповідних записів, а копії доданої Форми ОК-5 із реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України від 04.07.2023 року (а.с.11-12, 51-52 том 1) хоча і підтверджують відомості про ці організації як страхувальників позивача ОСОБА_1 , але не містять в собі зазначення в які саме періоди це було.

З 05.10.2009 року місце проживання позивача ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує відповідний запис зроблений у паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 , яким було його документовано 02.10.2009 року Кодимським РВ ГУМВС України в Одеській області, копія якого додана до позовної заяви (а.с.6-7, 35 том 1).

З 11.11.2019 року позивач ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу призначену йому внаслідок наявності у нього І групи інвалідності, що підтверджує відповідний запис зроблений у посвідченні Серії НОМЕР_6 , виданого Кодимським УСЗН Одеської області 30.09.2020 року (а.с.8, 37 том 1).

Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої Кодимською міською радою від 27.01.2020 року № 631 (а.с.48 том 1) ОСОБА_3 як власнику житлового будинку в АДРЕСА_1 , про те, що до його складу сім`ї входять донька ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_5 , внук ОСОБА_1 , внук ОСОБА_6 та внучка ОСОБА_7 .

Відповідно до акту обстеження по факту проживання (не проживання) особи на території Кодимської міської ради, складеного 14.10.2022 року депутатом Кодимської міської ради Луковою А.П. (а.с.50 том 1), позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2009 року по день складення цього Акту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_7 , виданого Кодимським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 20.07.2021 року (а.с.92 том 1 на звороті), актовий запис № 294 від 20.07.2021 року, що міститься в матеріалах спадкової справи № 384/2021 (а.с.88-141 том 1) та була надана Кодимською державної нотаріальною конторою на виконання ухвали суду від 15.08.2023 року.

19.07.2021 року у медичній картці № 7799 ОСОБА_3 , 1949 року народження, було зроблено запис про те, що останній 10 років тому переніс інсульт, потім після повторного інсульту стан погіршився, останні 3 роки (тобто з середини 2018 року) ОСОБА_3 лежав, не ходив, сидів в ліжку, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, діагноз набряк мозку, закупорка артерії мозку.

Водночас, відповідно до інформації, наданої 23.02.2024 року КНП «Кодимська лікарня» Кодимської міської ради Одеської області від 23.02.2024 року № 68 (а.с.236 том 1), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на стаціонарному та амбулаторному лікуванні не перебував (2020-2021 рік).

22.12.2021 року, тобто у строк шість місяців з часу відкриття спадщини, ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини за законом після померлого подружжя ОСОБА_3 (а.с.90 том 1), а дочки спадкодавця ОСОБА_4 і ОСОБА_8 22.12.2021 року та ОСОБА_9 08.02.2022 року відмовились від належних їм часток спадкового майна на користь дружини померлого та їхньої матері ОСОБА_5 (а.с.91-92 том 1), внаслідок чого була заведена спадкова справа № 384/2021, що підтверджується копії згаданої спадкової справи № 384/2021 (а.с.87-141 том 1).

При цьому матеріали спадкової справи не містять відомостей про те, що які-небудь інші спадкоємці звертались з приводу прийняття спадщини та/або видачі їм свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування.

В свою чергу згідно листа-відповіді Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області від 11.10.2023 року № 552/02-14 (а.с.87 том 1) після смерті ОСОБА_3 інші спадкоємці в Кодимську державну нотаріальну контору не заявляли.

07.06.2022 року Кодимською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 324 (а.с.53, 139 на звороті, 191 том 1), згідно якого ОСОБА_5 успадкувала після смерті ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також 07.06.2022 року, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 302185484 від 07.06.2022 року (а.с.193 том 1) за ОСОБА_5 на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом було зареєстровано право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

09.09.2022 року Кодимським районним судом Одеської області у цивільні справі № 503/996/22 було постановлено ухвалу, якою відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до відповідачів, серед яких був і ОСОБА_1 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що підтверджує копія відповідно ухвали (а.с.42 том 1).

19.01.2023 року адміністратором ЦНАП, за заявою ОСОБА_5 як одноосібного власника житла за адресою АДРЕСА_1 , було знято із зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою осіб, серед яких був і ОСОБА_1 , що підтверджує зміст відповіді наданої Кодимською міською радою Подільського району Одеської області від 31.01.2023 року № 03-09/Ко-66 (а.с.47 том 1) на колективне звернення від 25.01.2023 року зареєстроване за № Ко-66.

01.05.2023 року, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 341024985 від 31.07.2023 року (а.с.80-81 том 1) та № 357889676 від 11.12.2023 року (а.с.189 -190 том 1), на підставі договору купівлі-продажу серії та номер 895, виданому 01.05.2023 року Кодимською державною нотаріальною конторою Одеської області, право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_8 , виданого Кодимською міською радою Подільського району Одеської області 05.10.2023 року (а.с.83 том 1) та копією актового запису про смерть № 65 від 05.10.2023 року (а.с.157 том 1), наданого Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на виконання ухвали суду.

Спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_5 не заводилась, оскільки спадкоємці в держнотконтору не звертались, про що свідчить лист-відповідь Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області від 11.04.2024 року № 183/01-16 (а.с.58 том 2).

Водночас в судовому засіданні 13.03.2024 року під час допиту свідок ОСОБА_4 надала покази, згідно яких її було позбавлено батьківських прав, а її батьки здійснювали догляд за сином, він проживав з батьками з народження, коли йому було 16 років, 22.04.2019 року вони потрапили в автокатастрофу та вона повернулась додому та доглядала за ними. Після першого інсульту її батька паралізувало, вона офіційно була опікуном матері. Батько говорив, що тільки внукові він залишає в спадок будинок. Коли батька не стало, мати також говорила, що будинок перейде внукові. Коли батько був живий, ОСОБА_10 за свою пенсію купив котел для парового опалення, його не повернули позивачу. Дідусь отримував пенсію, мати також була на пенсії. Мати доглядала також за батьком, коли батько був лежачий за ним доглядав позивач, у матері була черепно-мозкова травма, вона доглядала за батьком, а до аварії це робив позивач.

Свідок ОСОБА_7 допитаний в судовому засіданні 01.04.2024 року надала покази, згідно яких вона являється братом позивача ОСОБА_1 та проживала разом з ним у діда ОСОБА_3 та баби ОСОБА_5 , до 17 років, за цей час, позивач ОСОБА_1 допомагав діду та бабі по господарству, допомагав робити ремонт, міняв дах та паркан. А також зазначила, те, що за життя дід ОСОБА_3 хотів переоформити будинок на позивача, оскільки останній проживав разом із ним та допомагав йому, однак після смерті діда приїхала їхня тітка ОСОБА_11 та вигнала ОСОБА_1 з будинку, причин цього вона не знає.

Свідок ОСОБА_12 допитаний в судовому засіданні 01.04.2024 року надав покази, згідно яких, позивач ОСОБА_1 є братом його невістки, а також знає його майже з дитинства, а також зазначив, що позивач ОСОБА_1 проживав разом з дідом ОСОБА_3 та бабою ОСОБА_5 , допомагав їм по господарству. Зазначив, що знає, що ОСОБА_3 хотів за життя переписати хату на позивача ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_13 допитаний в судовому засіданні 01.04.2024 року надав покази, згідно яких він знає позивача ОСОБА_1 з дитинства, також зазначив, що відповідач ОСОБА_2 являється дочкою тітки позивача ОСОБА_11 . Вказав, що позивач ОСОБА_1 проживав разом з дідусем та бабусею, та допомагав останнім по господарству. Після смерті діда, позивач продовжував там проживати. Причин, чому позивач з`їхав звідти, він не знає.

Свідок ОСОБА_14 допитаний в судовому засіданні 12.02.2025 року надав покази, згідно яких позивач проживав разом зі своїм дідом ОСОБА_3 та бабою ОСОБА_5 , за час спільного проживання позивач допомагав останнім по господарству. Чому стався конфлікт та причин, чому позивач з`їхав звідти, він не знає.

Нормативно-правове обґрунтування:

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкоємця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.(ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно достатті 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно доч.1,3ст.1268ЦК України,спадкоємець зазаповітом чиза закономмає правоприйняти спадщинуабо неприйняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до ч.1-2 ст. 1259 ЦК України, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У абзаці третьому пункту 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»судам роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Висновки суду

- щодо обґрунтованості позову в частині основної позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадщину:

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 червня 2020 року в справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20) та застосована в постановах від 02 грудня 2020 року в справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 27 серпня 2020 року в справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 01 березня 2021 року в справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження №61-14159св19), від 25 березня 2021 року в справі № 195/707/19-ц (провадження № 61-16935св20), від 22 квітня 2021 року в справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21), від 21 жовтня 2021 року в справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20)).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Спадкодавець ОСОБА_3 лише за 3 роки до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (тобто з середини 2018 року) мав на стільки погіршений стан здоров`я, що лежав, не ходив, сидів в ліжку, що підтверджує запис зроблений 19.07.2021 року у медичній картці № 7799 ОСОБА_3 .

Тому суд вважає, що безпорадний стан спадкодавця ОСОБА_3 настав лише з середини 2018 року.

Водночас, як сам зазначив позивач ОСОБА_1 у змісті своєї позовної заяви (у первісній та новій редакціях) 22.04.2019 року позивач потратив у ДТП, внаслідок якого довго лікувався, хоча доказів цього суду не надано, але з 11.11.2019 року позивач ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу в розмірі 1712 грн до 30.11.2020 року, а з 01.12.2020 року до 30.11.2022 року в розмірі 1769 грн, призначену йому внаслідок наявності у нього І групи інвалідності, що підтверджено відповідним записом зробленим у посвідченні Серії НОМЕР_6 , виданого Кодимським УСЗН Одеської області 30.09.2020 року (а.с.8, 37 том 1).

З огляду на зазначене суд вважає сумнівним доводи позивача про те, що той міг саме тривалий час опікуватися, матеріально забезпечувати та надавати іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_3 внаслідок власного стану здоров`я та матеріального становища.

Окрім того суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 був не єдиним з ким проживав до своєї смерті спадкодавець ОСОБА_3 , оскільки з ним також проживала і його дружина ОСОБА_5 , згідно до довідки про склад сім`ї, виданої Кодимською міською радою від 27.01.2020 року № 631 (а.с.48 том 1), та за умов того, що відсутні докази про те, що вона не здійснювала догляд і піклування про свого хворого чоловіка.

Також суд відзначає, що сумнівними є і доводи зазначені позивачем ОСОБА_1 у змісті своєї позовної заяви (у первісній редакції) про те, що ним здійснювався догляд за хворим дідом ОСОБА_3 протягом всього часу, оскільки з 04.03.2013 року по 04.10.2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, що також підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_3 та відповідними записами у військовому квитку Серії НОМЕР_4 від 20.01.2015 року, копії яких додана до позовної заяви (а.с.16-19 том 1), а відтак здійснення догляду за людиною, яка мешкає в м. Кодима на значній відстані від військової частини, де проходив службу позивач.

Зазначене не спростовує обставини повідомлені у показах свідків про те, що позивач ОСОБА_1 під час проживання за адресою: АДРЕСА_1 , як член сім`ї і онук, допомагав своєму діду ОСОБА_3 і бабі ОСОБА_5 по господарству і надавав допомогу в догляді діда ОСОБА_3 , але все ж це не можна вважати саме тією опікою, матеріальним забезпеченням і наданням іншої допомоги спадкодавцеві ОСОБА_3 протягом тривалого часу мова про які йдеться у ч.2 ст. 1259 ЦК України, як підставу надання такій особі права спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за рішенням суду.

Крім того суд вважає необхідним відзначити те, що також сумнівним є твердження зазначене позивачем ОСОБА_1 у змісті своєї позовної заяви (у первісній редакції) про те, що йому «нещодавно (позовну заяву подано до суду 24.07.2023 року) стало відомо, що його матір та тітки, з незрозумілих йому причин відмовились від своєї частки спадщини», оскільки спадщина спадкодавця ОСОБА_3 відкрилася в день його смерті ще ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно положень ч.2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Шість місяцівз часувідкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_3 закінчились 17.01.2022 року.

Водночас ч.1 ст. 1259 ЦК України, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.

З огляду на зазначене та вимоги ч.1ст.1297ЦК України щодо обов`язку спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину до складу якої входили права на нерухоме майно, то суд вважає, що принаймні станом на 17.01.2022 року позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець п`ятої черги за законом, мав розуміти те, що черговість одержанняспадкоємцями зазаконом правана спадкуванняне булазмінена нотаріальнопосвідченим договоромзаінтересованих спадкоємців,тобто міжним,з однієїсторони,та спадкоємцями спадкодавця ОСОБА_3 першої черги за законом його подружжям ОСОБА_5 та його дочками ОСОБА_4 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , з іншої сторони.

Тому в такій ситуації, якщо позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець п`ятої черги за законом, дійсно вважав наявними для себе обставинами для зміни черговості на одержання спадщини та спадкоємцем, який прийняв спадщину у відповідності до ч.3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець постійно проживавший разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то вже мав на той час пред`явити відповідний позов до інших спадкоємців першої черги за законом, не виключено, що з одночасним поданням заяви про забезпечення цього позову шляхом заборони нотаріусу вчиняти дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину, з метою отримання рішення суду, передбаченого ч.2 ст. 1259 ЦК України.

Однак, зазначені дії позивачем ОСОБА_1 здійсненні не були ні з часу відкриття спадщини до збігу шести місяців з часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 17.01.2022 року),ні змоменту збігушести місяцівз часувідкриття спадщинидо видачіспадкоємцю першоїчерги зазаконом ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину (17.01.2022 року 07.06.2022 року), а було подано до суду лише 24.07.2023 року, тобто після того як ОСОБА_5 01.05.2023 року розпорядилася своєї успадкованою власністю шляхом її відчуження на користь іншої особи ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу.

Такі дії позивача ОСОБА_1 не сприймаються судом як дійсний прояв наявності у нього підстав, передбачених ч.2 ст. 1259 ЦК України.

Натомість подання спадкоємцями ОСОБА_4 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 до нотаріальної контори заяв про відмову від прийняття ними своїх часток у спадщині спадкодавця ОСОБА_3 на користь іншого спадкодавця ОСОБА_5 та відсутність звернення до нотаріальної контори спадкоємця ОСОБА_1 сприймається судом як узгодженні дії цих спадкоємців, які між собою на той час прийшли до згоди щодо цього питання.

В свою чергу матеріали наявні у справі щодо звернень до ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області (а.с.40 том 1, 14-27 том 2) вказують на те, що вже після того, а саме 06.06.2022 року, тобто безпосередньо перед отриманням ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2022 року, між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 погіршилися відносини, що не виключено змінило ставлення серед спадкоємців до прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_3 .

Пред`явлення спадкоємцем ОСОБА_1 позову у даній справі лише вже більше ніж через один рік після оформлення спадкових прав спадкоємцем ОСОБА_5 та навіть вже після реалізацією нею свого права власника щодо успадкованого майна шляхом його відчуження на користь іншої особи, є недопустимим, оскільки це порушує закріплене в статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод право на справедливий суд у такому його елементі як правова визначеність (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 205/2442/18 (провадження № 61-3150св19)).

Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов в частині основної позовної вимоги про зміну черговості на одержання спадщини є необґрунтованим, у зв`язку з чим в цій частині задоволенню не підлягає.

- щодо обґрунтованості позову в частині похідної позовної вимоги про визнання недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину в частині частини спадкового майна про яке йдеться в ньому:

Позовна вимога позивача ОСОБА_1 про визнати недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину в частині частини спадкового успадкованого житлового будинку, є похідною вимогою від основної позовної вимоги про зміну черговості на одержання спадщини, у зв`язку з чим не підлягає окремому задоволенню за умови відмови в задоволенні основної вимоги. Тому в цій частині позову також необхідно відмовити.

- щодо належності відповідача:

Крім того, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину,а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Відповідно до вищезазначеного листа-відповіді Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області від 11.04.2024 року № 183/01-16 (а.с.58), спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_5 не заводилась, оскільки спадкоємці в держнотконтору не звертались.

Судом за клопотанням позивача було здійснено заміну первісного відповідача ОСОБА_5 на відповідача ОСОБА_2 , яка набула право власності на житловий будинок, зазначений в оспорюваному свідоцтві про право спадщину на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому, клопотання про залучення в якості відповідача/співвідповідача відповідного органу місцевого самоврядування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, позивачем не було заявлено.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 41).

При цьому, згідно першого речення ч.3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, ч.4 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 40).

Суд вважає, що за конкретних умов у даній справі ОСОБА_2 , як дійсний власник майна, яке входило до складу спадщини, могла бути відповідачем лише за умов одночасної участі у справі іншого співвідповідача Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, оскільки обсяг прав і обов`язків, які входили до складу спадщини ОСОБА_5 не обмежувались лише її правами щодо успадкованого об`єкту спадщини, а стосувалися також і прав і обов`язків, які не стосувалися успадкованого нею і відчуженого житлового будинку за життя.

Ураховуючи вище викладене суд вважає, що заявлений позивачем позов також пред`явлений до неналежного відповідача, тобто не до кола всіх співвідповідачів, яких стосується вирішення предмету спору у даній справ, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00).Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

-щодо розподілусудових витрат:

Приймаючи доуваги,що позивач ОСОБА_1 , як особа зінвалідністю Iгрупи, при пред`явленні позову не сплачував судовий збір на підставі пункту 9 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, а відповідачем ОСОБА_2 суду не повідомлено про понесення яких-небудь судових витрат у даній справі, то судом за умов відмови в задоволенні позову невстановлене судових витрат, які б потребували розподілу при ухваленні даного рішення.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ; повідомлене місце тимчасового проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_9 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кодимська державна нотаріальна контора Одеської області; місцезнаходження: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, 22, до ОСОБА_2 ; зареєстроване та повідомлене місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_10 , про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину в частині частини спадкового майна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсябезпосередньо доОдеського апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 17.02.2025 року.

Суддя Д.В. Вороненко