Ухвала

від 12.02.2025 по справі 478/1572/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Братське, Миколаївської області, проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , відбуваючого покарання у Державній установі «Казанківська виправна колонія (№93)».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Казанківськогорайонного судуМиколаївської областівід 20листопада 2024року відмовлено у задоволенні подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_6 у відповідність доЗакону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Засуджений ОСОБА_6 вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Будь-які доводи на обгрунтування своєї незгоди з оскаржуваним рішенням не навів.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Начальник Державної установи «Казанківська виправна колонія (№93)» звернувся до суду з поданням про приведення вироків щодо ОСОБА_6 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Подання обґрунтоване тим, що у Державній установі «Казанківськавиправна колонія(№93)» відбуває покарання ОСОБА_6 засуджений:

1) вироком Братського районного суду Миколаївської області від 16.02.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, та на підставі ст. 75 КК України він звільнений з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1і п. 2ч. 1ст. 76 КК України;

2) вироком Братського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, та остаточне покарання визначено на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.

Адміністрація Державної Установи «Казанківська виправна колонія (№93)» просить вирішити питання щодо приведення вказаних вироків відносно засудженого ОСОБА_6 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_6 від покарання за вироком Братського районного суду Миколаївської області від 16.02.2023 окремо за епізодом крадіжки від 09.12.2022 на суму 800 грн, та за епізодом крадіжки від 12.12.2022 на суму 650 грн, так як покарання судом призначалось не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України, і вчинена ОСОБА_6 крадіжка за епізодом від 11.12.2022 на день розгляду подання відповідає цій правовій кваліфікації.

Також відсутні підстави для звільнення ОСОБА_6 від покарання за вироком Братського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024 окремо за епізодом крадіжки від 26.10.2023 на суму 2100 грн, так як покарання судом призначалось не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України, і вчинені ОСОБА_6 крадіжки за епізодами від 26.10.2023, 30.10.2023 та 16.11.2023 на день розгляду подання відповідають цій правовій кваліфікації.

Позиції учасників судового провадження.

Засуджений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу залишити без змін.

Встановлені судомапеляційної інстанціїобставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційні скарзі доводи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У постанові від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21) об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновок про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 Кримінального кодексу України з урахуванням положень Закону № 3886-ІХ.

Відповідно до висновку, «питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-ІХ, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».

Порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку, регулюється статтею 539 КПК України, а питання, які вирішуються судом під час виконання вироків, визначені статтею 537 КПК.

Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право, зокрема, вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами другою і третьою статті 74 КК (пункт 13 частини першої статті 537 КПК). Відповідно до частини другої статті 74 КК особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

На стадії виконання вироку, відповідно до пункту 13 частини першої статті 537 КПК України, суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання у зв`язку з набранням чинності Законом № 3886-ІХ та про пом`якшення покарання шляхом визначення після застосування цього Закону розміру покарання, яке необхідно відбувати засудженому, якщо вирок стосується сукупності злочинів чи сукупності вироків.

Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України№ 3886-IXвід 18.07.2024«Про внесеннязмін доКодексу Українипро адміністративніправопорушення тадеяких іншихзаконів Українищодо посиленнявідповідальності задрібне викраденнячужого майната врегулюваннядеяких іншихпитань діяльностіправоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст.51КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна) та передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У зв`язку з вказаними змінами у законодавстві, начальник Державної установи «Казанківська виправна колонія (№93)» звернувся до суду з поданням про приведення вироків Братського районного суду Миколаївської області від 16.02.2023 та від 19.03.2024 щодо ОСОБА_6 у відповідність до Закону Українивід 18.07.2024№3886-IX«Про внесеннязмін доКодексу Українипро адміністративніправопорушення тадеяких іншихзаконів Українищодо посиленнявідповідальності задрібне викраденнячужого майната врегулюваннядеяких іншихпитань діяльностіправоохоронних органів»

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 засуджений:

1) вироком Братського районного суду Миколаївської області від 16.02.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, та на підставі ст. 75 КК України він звільнений з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1і п. 2ч. 1ст. 76 КК України;

2) вироком Братського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, та остаточне покарання визначено на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

За вироком Братського районного суду Миколаївської області від 16.02.2023, діяння вчинені ОСОБА_6 у 2022 році, а за вироком Братського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024, діяння вчинені ОСОБА_6 у 2023 році.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становить 1240,5 грн. Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексуУкраїни та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185КК України (за вироком від 16.02.2023), розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2 481 грн (1240,5х2=2 481).

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, а 50 відсотків від його розміру становить 1 342 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексуУкраїни та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185КК України (за вироком від 19.03.2024), розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185КК України, становив 2 684 грн (1342х2=2 684).

З вироку Братського районного суду Миколаївської області від 16.02.2023 вбачається, що ОСОБА_6 своїми протиправними діями, що мали місце:

-09.12.2022 таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши майнову шкоду потерпілій на загальну суму 800 грн;

-11.12.2022 таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши майнову шкоду потерпілій на загальну суму 3 760 грн, що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу, ніж два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2 481 грн);

-12.12.2022 таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши майнову шкоду потерпілій на суму 650 грн.

Згідно вироку Братського районного суду Миколаївської області від 19.03.2024, ОСОБА_6 своїми протиправними діями, що мали місце:

-26.10.2023 таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку, завдавши майнову шкоду потерпілій на суму 2747,20 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу, ніж два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн);

-26.10.2023 таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши майнову шкоду потерпілій на суму 2 100 грн;

-30.10.2023 таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши майнову шкоду потерпілій на суму 3040,96 грн, що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу, ніж два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн.);

-16.11.2023 таємно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку завдавши майнову шкоду потерпілій на суму 3 300 грн, що станом на день вчинення крадіжки складає суму більшу, ніж два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2 684 грн).

Разом з тим, відсутні підстави для звільнення засудженого ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч.4 ст. 185 КК України, за вироком Братського районного суду Миколаївської області від 16.02.2023, оскільки за даним вироком він визнаний винним у вчиненні декількох крадіжок, а саме: крадіжки, вчиненій 09.12.2022 на суму 800 грн, крадіжки, вчиненій 12.12.2022 на суму 650 грн, а також крадіжки, вчиненій 11.12.2022 на суму 3760 грн.

У даному випадку, злочинні дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, та покарання призначено за цією статтею не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України.

Вчинена ОСОБА_6 крадіжка 11.12.2022 на день розгляду подання відповідає цій правовій кваліфікації, і караність за цей злочин законом не усунена.

З аналогічних підстав, неможливе звільнення ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч. 4 ст. 185 КК України, за вироком того ж суду від 19.03.2024, оскільки він засуджений за вчинення декількох крадіжок, а саме: крадіжку, вчинену 26.10.2023 на суму 2100 грн, а також крадіжок, вчинених 30.10.2023 на суму 3040,96 грн, та 16.11.2023 на суму 3 300 грн.

За цимвироком покарання за ч.4 ст. 185 КК України призначено не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України, і вчинені ОСОБА_6 крадіжки 30.10.2023 та 16.11.2023 на день розгляду подання відповідають цій правовій кваліфікації, та караність за ці злочини законом не усунена.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення засудженого ОСОБА_6 від покарання або пом`якшення покарання, призначеного за ч.4 ст. 185 КК України, як за вироком Братського районного суду Миколаївської області від 16.02.2023, так і за вироком того ж суду від 19.03.2024.

Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого не вбачається.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3