Постанова

від 11.02.2025 по справі 509/639/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2461/25

Справа № 509/639/22

Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М, Сегеди С.М.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Чукітової Вікторії Віталіївни, представника обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 серпня 2024 року, постановленого під головуванням судді Козирського Є.С., повний текст рішення складений 30 серпня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» (далі ОК «ЖБК «Вільямс») про визнання права власності, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на наступні об`єкти нерухомого майна:

- квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса: АДРЕСА_2);

- кладову (нежитлове приміщення) № НОМЕР_1 осн, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (будівельна адреса: АДРЕСА_4);

- гаражне місце розрахунковою площею 15 кв.м., буд.номер НОМЕР_2, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (будівельна адреса: АДРЕСА_4 ).

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 23.11.2017 року між ОК «ЖБК «Вільямс» та ОСОБА_1 був укладений Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу №В/2377507041 від 23.11.2017 року.

13.09.2018 року між ОК «ЖБК «Вільямс» та ОСОБА_1 був укладений додаток №В/2377507041-ОБ до Меморандуму, відповідно до якого було викладено п.1.1. у новій редакції, а саме: «Об`єкт будівництва - житловий(і) комплекс(и) з приміщеннями суспільного призначення на землях житлової та громадської забудови в 10 масиві ж/масиву «Дружний», с. Лиманка, Овідіопольського району Одеської області. Плановий строк прийняття в експлуатацію останньої частини Об`єкту будівництва 4-й квартал 2020 р. Після прийняття Об`єкту будівництва, або його складової частини (черги пускового комплексу), до експлуатації, йому або його складовій частині присвоюється адреса, як новозбудованому об`єкту нерухомого майна, відповідним уповноваженим органом місцевого самоврядування.».

Разом із Меморандумом були укладені Інструктивні декларації до нього №В/4/7/4-П від 23.11.2017 р., №В/4/п13-Н від 13.12.2018 р., №В/4/7/к1-Н від 27.08.2018 р., №В/2-8/9/6-Н від 13.09.2018 р.

Надалі на підставі заяви позивачки б/н від 17.02.2020 р. інструктивна декларація №В/2-8/9/6-Н від 13.09.2018 р. припинила дію. Замість неї було укладено нову інструктивну декларацію №В/2-7/5/2-Н від 17.02.2020 р., відповідно до якої позивачка з урахуванням раніше сплачених грошових коштів у розмірі 5226,42 доларів США зобов`язалась в строк до 28.12.2021 року сплатити залишок грошових коштів у розмірі 19382,08 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України, встановленому на дату платежу, за об`єкт нерухомості у вигляді квартири розрахунковою площею 63,1 кв.м, будівельний №2-7/5/2, розташовану на 5 поверсі в секції 2-7 в об`єкті будівництва.

Відповідно до п.1.1. Меморандуму, Об`єктом будівництва є житловий комплекс з об`єктами суспільного призначення за адресою: АДРЕСА_4 або житловий комплекс з об`єктами суспільного призначення за адресою: АДРЕСА_5 . Плановий строк прийняття в експлуатацію останньої частини Об`єкту будівництва 3-й квартал 2019 р.

Після прийняття Об`єкту будівництва, або його складової частини (черги пускового комплексу), до експлуатації, йому або його складовій частині присвоюється адреса, як новозбудованому об`єкту нерухомого майна, відповідним уповноваженим органом місцевого самоврядування.».

Позивачка посилалася на те, що вона будучи членом ОК «ЖБК «Вільямс» належним чином виконала свої обов`язки, передбачені Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу та Інструктивними деклараціями до нього, та сплатила в повному обсязі вступний внесок до кооперативу та пай за об`єкти нерухомості.

Проте, кооператив в свою чергу, належним чином не виконує свої обов`язки та після прийняття будинку в експлуатацію, присвоєння йому поштової адреси, - жодних документів на об`єкт нерухомості, передбачений Меморандумом та Інструктивними деклараціями ОСОБА_1 не надає, не здійснює жодних дій направлених на отримання позивачем таких документів, внаслідок чого вона не може зареєструвати за собою право власності на об`єкти нерухомості, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом з метою захисту своїх майнових прав.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на наступні об`єкти нерухомого майна:

- квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса: АДРЕСА_6 );

- кладову (нежитлове приміщення) № НОМЕР_1 осн, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (будівельна адреса: АДРЕСА_4);

- гаражне місце розрахунковою площею 15 кв.м., буд.номер НОМЕР_2, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (будівельна адреса: АДРЕСА_4 ).

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Чукітова В.В., представник ОК «ЖБК «Вільямс» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянтзазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що кооператив не порушував жодних взятих на себе зобов`язань визначених Статутом, Персональним меморандумом, Інструктивними деклараціями чи законодавством України, а також, що позивач не надав до суду жодного доказу порушення кооперативом своїх зобов`язань, натомість позивач порушує права кооперативу свідомо не виконуючи рішення кооперативу ухиляючись від сплати цільового внеску фінансової участі у видатках будівництва та ухиляючись від підписання відкоригованої Інструктивної декларації.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у позивача відсутні будь-які порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси з боку кооперативу, а відсутність порушеного права позивача чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту є підставою для відмови у позові.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 11 лютого 2025 року представник ОК «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 169, 170).

Клопотань про розгляд справи у режимі відеоконференції до суду подано не було.

Від адвоката Чукітової В.В., представника ОК «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» до суду надійшла заява про перенесення розгляду справи, у зв`язку з поганим самопочуттям.

Колегія суддів залишає вказану заяву без задоволення, з наступних підстав.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Як вбачається з заяви, адвокат Чукітова В.В., яка представляє інтереси апелянта ОК «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс», не може прибути в судове засідання, у зв`язку з поганим самопочуттям, однак колегія суддів звертає увагу, що саме по собі посилання на погане почуття, не є підставою для відкладення розгляду справи, при цьому доказів про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, зокрема в режимі відеконференції відповідно до ст. 212 ЦПК України до суду надано не було.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Бойко А.В., представника ОСОБА_1 ,перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23.11.2017 року між ОК «Житлово-будівельний Кооператив «Вільямс» та ОСОБА_1 був укладений Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу №В/2377507041 від 23.11.2017 року (надалі-Меморандум).

Відповідно до п.2.1. Меморандуму, він був складений ОСОБА_1 , як Асоційованим членом та ОК «ЖБК «Вільямс»», як Кооперативом з метою визначення умов та порядку реалізації майнових прав та немайнових правовідносин, що виникають між Асоційованим членом та Кооперативом з приводу: набуття та припинення асоційованого членства у Кооперативі; виконання Асоційованим членом своїх зобов`язань перед кооперативом щодо сплати (внесення) Вступного внеску та Паю, отримання Асоційованим членом свого Паю у майновому вигляді; виконання Асоційованим членом своїх зобов`язань відповідно до Статуту кооперативу, виконання Кооперативом своїх зобов`язань перед Асоційованим членом з приводу повернення йому його Паю у майновому вигляді; виконання Кооперативом своїх зобов`язань відповідно до Статуту перед Асоційованим членом.

Відповідно до п.1.1. Меморандуму, Об`єктом будівництва є житловий комплекс з об`єктами суспільного призначення за адресою: АДРЕСА_4 або житловий комплекс з об`єктами суспільного призначення за адресою: АДРЕСА_5 . Плановий строк прийняття в експлуатацію останньої частини Об`єкту будівництва 3-й квартал 2019 р. Після прийняття Об`єкту будівництва, або його складової частини (черги пускового комплексу), до експлуатації, йому або його складовій частині присвоюється адреса,як новозбудованому об`єкту нерухомого майна, відповідним уповноваженим органом місцевого самоврядування.».

В свою чергу, відповідно до п.1.2. Меморандуму, Об`єкт нерухомості квартира(-и) та/або нежитлове(-і) приміщення, розташована(-е, -і) в Об`єкті будівництва, право на яку (-е,-і) передається Асоційованому члену, як результат повернення у майновому вигляді його грошового паю у повному обсязі (після прийняття в експлуатацію всіх складових частин Об`єкту будівництва, в яких розташовані ці об`єкти) в порядку, передбаченому ПМ та всіма діючими додатками до нього (Інструктивні декларації та інше).

Згідно п.1.5. Меморандуму, Інструктивна декларація або ІД обов`язків додаток до цього ПМ та його невід`ємна частина, яка містить індивідуальні технічні та вартісні характеристики одного окремого Об`єкту нерухомості, що входить до складу Пайового пулу, порядок внесення Асоційованим членом частин грошового паю, інших внесків відносно цього Об`єкту нерухомості та інших умов, що стосуються цього Об`єкту нерухомості. На кожний Об`єкт нерухомості складається окрема ІД. Кількість ІД дорівнює кількості Об`єктів нерухомості, що входять до складу Пайового пулу. До ІД можуть вноситися зміни в порядку, передбаченому ПМ.

Відповідно до п. 2.2. Меморандуму, Інструктивна декларація є невід`ємною та складовою частиною цього Меморандуму, що визначає умови та порядок реалізації майнових правовідносин між Асоційованими членами та Кооперативом з приводу внесення та повернення Паю. Порушення умов ІД є порушенням умов ПМ.

Таким чином,між ОК «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» та ОСОБА_1 був укладенийзмішаний засвоєю правовоюприродою договірз елементами договорукупівлі-продажумайнових правна об`єктинерухомості, вказаний договір укладено сторонами з певною економічною метою, якої вони мали досягти внаслідок його виконання, дотримуючись принципу добросовісності, розумності і справедливості, визначеного у статтях 3,509 ЦК України. Такою метою було отримання ОСОБА_1 у власність об`єктів нерухомості, а сторони договору повинні були діяти у відповідності до цієї мети.

Пунктом 4.1. Меморандуму було передбачено зобов`язання ОСОБА_1 сплатити вступний внесок у розмірі 1500 гривень в строк до 30.11.2017 р.

На виконання цього пункту Меморандуму, ОСОБА_1 сплатила вступний внесок, що підтверджується платіжним дорученням №3456731 від 29.11.2017 р.

13.09.2018 р. Між Кооперативом та ОСОБА_1 було укладено додаток №В/2377507041-ОБ до Меморандуму, відповідно до якого було викладено п.1.1. у новій редакції, а саме: «Об`єкт будівництва - житловий(і) комплекс(и) з приміщеннями суспільного призначення на землях житлової та громадської забудови в 10 масиві ж/масиву «Дружний», с. Лиманка, Овідіопольського району Одеської області. Плановий строк прийняття в експлуатацію останньої частини Об`єкту будівництва 4-й квартал 2020 р. Після прийняття Об`єкту будівництва, або його складової частини (черги пускового комплексу), до експлуатації, йому або його складовій частині присвоюється адреса, як новозбудованому об`єкту нерухомого майна, відповідним уповноваженим органом місцевого самоврядування.».

На виконання умов Меморандуму щодо набуття майнових прав на об`єкти нерухомості, між сторонами було укладено низку Інструктивних декларацій.

Відповідно до умов ІД №В/4/7/4-П від 23.11.2017 р. ОСОБА_1 зобов`язалась строком до 30.08.2019 р. сплатити грошові кошти у розмірі 26499,60 дол. США в гривневому еквіваленті за об`єкт нерухомості у вигляді квартири розрахунковою площею 73,61 кв.м., буд. АДРЕСА_7 , зазначеному в п.1.1. Меморандуму.

На виконання умов Меморандуму та ІД №В/4/7/4-П від 23.11.2017 р. ОСОБА_1 сплатила у повному обсязі грошові кошти у розмірі 26499,60 дол. США, що підтверджується платіжними дорученнями № 3638298 від 29.01.2018 р. на суму 77 372,23 грн., №3456734 від 29.11.2017 р. на суму 178023,16 грн., № 3882680 від 18.04.2018 р. на суму 70689,54 грн., №4171837 від 10.07.2018 р. на суму 71141,82 грн., № 4530936 від 10.10.2018 р. на суму 76106,03 грн., квитанціями №19-1441Т/1 від 29.01.2019 р. на суму 75316,44 грн., №47-1441В/1 від 11.07.2019 р. на суму 92870,20 грн., №28-1441В/1 від 11.03.2019 р. на суму 71 520 грн. та повідомленням Кооперативу від 18.12.2019 р.

Відповідно до умов ІД №В/4/п13-Н від 13.12.2018 р. ОСОБА_1 зобов`язалась строком до 31.12.2018 р. сплатити грошові кошти у розмірі 2000 дол. США в гривневому еквіваленті за об`єкт нерухомості у вигляді гаражного місця розрахунковою площею 15 кв.м., буд. НОМЕР_2 розташоване на -1 поверсі в секції 4 в Об`єкті будівництва, зазначеному в п.1.1. Меморандуму.

На виконання умов Меморандуму та ІД №В/4/п13-Н від 13.12.2018 р. ОСОБА_1 сплатила у повному обсязі грошові кошти у розмірі 2000 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням №4687548 від 18.12.2018 р. на суму 55772,16 грн. та повідомленням Кооперативу від 27.12.2018 р.

Відповідно до умов ІД №В/4/7/к1-Н від 27.08.2018 р. ОСОБА_1 зобов`язалась строком до 31.08.2018 р. сплатити грошові кошти у розмірі 1890 дол. США в гривневому еквіваленті за об`єкт нерухомості у вигляді кладової розрахунковою площею 3,78 кв.м., буд. №4/7/к1 розташоване на 7 поверсі в секції 4 в Об`єкті будівництва, зазначеному в п.1.1. Меморандуму.

На виконання умов Меморандуму та ІД №В/4/7/к1-Н від 27.08.2018 р. ОСОБА_1 сплатила у повному обсязі грошові кошти у розмірі 1890 дол. США, що підтверджується квитанцією №55-144U/1 від 30.08.2018 р. на суму 53 140, 05 грн. та повідомленням Кооперативу від 08.01.2019 р.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 будучи членом ОК «Житлово-будівельний Кооператив «Вільямс» належним чином виконала свої обов`язки, передбачені Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу №В/2377507041 від 23.11.2017 року, та інструктивними деклараціями до нього, та сплатила в повному обсязі вступний внесок до Кооперативу та Пай за об`єкти нерухомості.

27.07.2021 р. на підставі Сертифікату готовности ІУ 123210715371 від 27.07.2021 р., секція 4 в будинку, передбаченому в Меморандумі була прийнята в експлуатацію, а відтак, об`єкти нерухомості, за які ОСОБА_1 сплатила грошові кошти відповідно до ІД №В/4/7/4-П від 23.11.2017 р., №В/4/п13-Н від 13.12.2018 р., №В/4/7/к1-Н від 27.08.2018 р. також прийняті в експлуатацію, в результаті чого право власності на дані об`єкти нерухомості підлягає реєстрації за ОСОБА_1

31.08.2021 р. на підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №293 будинку, передбаченому в Меморандумі, а саме секції 4 була присвоєна адреса: АДРЕСА_8 .

В наступному, 14.09.2021 р. підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №316 будинку, передбаченому в Меморандумі, а саме секції 4 була присвоєна адреса: АДРЕСА_3 .

В результаті чого квартирі за будівельним номером АДРЕСА_9 присвоєно номер НОМЕР_1 осн.

Однак, Кооператив в свою чергу належним чином не виконав свої обов`язки передбачені Меморандумом та після прийняття будинку в експлуатацію, присвоєння йому поштової адреси, жодних документів на об`єкти нерухомості, передбачені ІД №В/4/7/4-П від 23.11.2017 р., ІД №В/4/п13-Н від 13.12.2018 р., ІД №В/4/7/к1-Н від 27.08.2018 р. ОСОБА_1 не надає, та не здійснює жодних дій направлених на отримання ОСОБА_1 таких документів, внаслідок чого остання не може зареєструвати за собою право власності на ці об`єкти, а відтак, з метою захисту своїх майнових прав, змушена звернутись до суду із позовною заявою про визнання права власності, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.6.1. Меморандуму протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання від відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва (його складової частини) та присвоєння Об`єкту будівництва (його складовій частині) адреси, як новозбудованому об`єкту нерухомого майна, Кооператив зобов`язаний повідомити про це Асоційованого члена Кооперативу за телефоном або поштою (надалі «Повідомлення»),

Відповідно до п.6.2 Меморандуму протягом 15 робочих днів від дати виплати Асоційованим членом свого грошового Паю в повному обсязі за всіма відкоригованими Інструктивними деклараціями за всіма Об`єктами нерухомості, що входять до складу Пайового пулу, Кооператив зобов`язується повернути (передати) Асоційованому члену, а Асоційований член зобов`язується прийняти від Кооперативу Пай у майновому вигляді,- про що складається Свідоцтво про повернення Паю, яке підписується Асоційованим членом та Кооперативом (надалі «Свідоцтво») Пай може повертатися у майновому вигляді Асоційованому члену повністю, або частинами, кількість яких відповідає кількості Об`єктів нерухомості, що входять до складу Пайового пулу, про що складається окреме Свідоцтво. Пай вважається повернутим Асоційованому члену в повному обсязі, коли йому повернуті всі частини Паю, про що складені відповідні Свідоцтва.

Пунктом 6.4 передбачено: протягом 15 робочих днів від дати виплати асоційованим членом свого грошового паю в повному обсязі за всіма відкоригованими Інструктивними деклараціями за всіма об`єктами нерухомості, що входять до складу пайового пулу, кооператив зобов`язується повернути (передати) асоційованому члену, а асоційований член зобов`язується прийняти від кооперативу пай у майновому вигляді, про що складається свідоцтво про повернення паю, яке підписується асоційованим членом та кооперативом.

У свідоцтві відображається факт повернення кооперативом асоційованому члену його паю (його частини) у майновому вигляді, який є власністю асоційованого члена, та одночасно , є його правом на всі об`єкти нерухомості, які входять до складу пайового пулу, що надає право асоційованому члену на подачу документів для державної реєстрації права власності на відповідні об`єкти нерухомості, а також факт отримання асоційованим членом від кооперативу документів за переліком, які підтверджують право асоційованого члена на подачу документів для державної реєстрації його права власності на відповідні об`єкти нерухомості, які входять до складу пайового пулу, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.(п.6.5).

Відповідно до п.8.1.2 Кооператив зобов`язаний:належним чином виконувати свої зобов`язання, що виникають із умов цього ПМ (в т.ч. його невід`ємних частин), незалежно від того, в якому розділі вони викладені.

Проте, в порушення вищевикладених умов Меморандуму, Кооператив не підписав з ОСОБА_1 свідоцтва про повернення Паю, в результаті чого ОСОБА_1 не може зареєструвати за собою право власності на об`єкти нерухомості.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655,656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом положень статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Судом вірно встановлено, що позивачка підтвердила належними доказами, що вона свої зобов`язання за договором виконала та сплатила грошовий пай в повному обсязі.

Також судом вірно враховано, що фактично спір виник у зв`язку з невизнанням відповідачем визначеного у зазначених вище персональному меморандумі та інструктивній декларації розміру внесків у будівництво квартири, а також з необхідністю додаткової сплати позивачем пайового внеску у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів членів кооперативу від 18 січня 2022 року (755033,92 грн).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2023 року та постановою Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 916/213/22, позов ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Вільямс» про визнання недійсним та скасування рішень загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу було задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів членів ОК «ЖБК «Вільямс» від 18 січня 2022 року.

Судами у справі № 916/213/22 встановлено, що оспорюване рішення загальних зборів членів ОК «ЖБК «Вільямс» від 18 січня 2022 року порушує права позивачки, адже відповідач фактично цим рішенням встановив додаткове фінансове навантаження позивачу з метою доведення розміру внесеного останнім паю до ринкової вартості об`єкта нерухомості, що склалася на момент набуття позивачем членства у кооперативі. Встановлення такого внеску позивачу не може вважатися справедливим в контексті встановлених судом обставин щодо повної сплати позивачем грошового паю за об`єкт нерухомості, і навпаки у разі несплати ним ЦВФУБ за спірним рішенням - припинення членства у кооперативі, що позбавляє права на отримання об`єкту нерухомості.

Крім того, Верховним Судом у справі № 916/213/22 було надано оцінку доводам ОК «ЖБК «Вільямс» щодо права кооперативу на встановлення цільових внесків та обов`язку асоційованого члена додержуватися та виконувати рішення органів управління кооперативу.

Так, Верховним Судом було зазначено, що нерівні умови, у яких перебувають асоційовані члени та члени з вирішальним голосом у ОК «ЖБК «Вільямс», дають останнім можливість встановлювати асоційованим членам на власний розсуд, зокрема, додаткові цільові внески у будь-яких розмірах, що не мають під собою обґрунтування щодо їх правомірності, розміру та дійсної мети, дають можливість зловживати суб`єктивним правом, що є неприпустимим у цивільних правовідносинах. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 13 ЦК України, з огляду на те, що встановлення розміру цільового внеску для ОСОБА_1 було безпідставним і мало несправедливий дискримінаційний характер. Водночас зауважено, що кооператив не позбавлений можливості ухвалювати рішення про встановлення цільових внесків для асоційованих членів, яке ґрунтується на принципах розумності, справедливості та є економічно обґрунтованим, не допускаючи дискримінації окремих членів, зокрема асоційованих.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Щодо доводів касаційної скарги про неналежність обраного позивачем способу захисту його прав суд зауважує наступне.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною другою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Встановивши, що позивачка належним чином виконала умови персонального меморандуму асоційованого члена, а відповідач не визнав права позивача на спірну квартиру, не надав необхідних документів для реєстрації права власності, суд дійшов висновку, що за обставин цієї справи позов про визнання права власності на об`єкт нерухомості, визначений в інструктивній декларації і введений в експлуатацію, що не заперечується відповідачем та додатково встановлено судами при розгляді справи № 916/213/22, є належним та ефективним способом захисту його порушених прав.

Судом встановлено, що позивачка заперечує виконання відповідачем вимог п.п 6.1. п. 6 меморандуму щодо його повідомлення про прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію та присвоєння адреси, а відповідач не надав суду відповідних доказів на спростування твердження позивача, як і не надав останньому для підписання відкоригованої Інструктивної декларації, оскільки саме кооператив готує їх тексти, а не навпаки, та свідоцтво про повернення паю. Натомість, кооператив, поза межами встановленого у меморандумі строку п.п.6.1,6.2., направив позивачу вимогу від 18.01.2022 року про необхідність сплати цільового.

Сплата вказаного цільового внеску не була передбачена меморандумом та Інструктивною декларацією, укладеними сторонами, а рішення загальних зборів членів кооперативу від 18.01.2022 року, яким було встановлено необхідність сплати асоційованим членам кооперативу вказаного внеску, за позовом ОСОБА_1 у справі № 916/213/22, скасовано, та встановлено, що встановлений рішенням відповідача позивачці цільовий внесок є необґрунтованим.

Суд дійшов висновку до вірного висновку, що порушені права ОСОБА_1 на майно підлягають захисту, обраний нею спосіб є ефективним, оскільки відповідач не визнає прав власності позивачки на спірну об`єкти нерухомості, не надає необхідних документів для реєстрації права власності, про що зазначав Верховний Суд у своїх постановах.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що даний спір не є корпоративним, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Закон України від 15 грудня 2006 року N 483-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» відніс до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає юрисдикцію господарських судів: справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:

а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;

б) суб`єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;

в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та / або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статі2,23 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про кооперацію» та частини першої статті 99 ГК України одними з основних прав члена кооперативу є участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

У кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу (стаття 14 Закону України «Про кооперацію»).

За таких обставин спори між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу і таким кооперативом щодо сплати пайових внесків, визначених кооперативними договорами, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу, тобто з корпоративними відносинами.

Отже, такі спори слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Ураховуючи, що спір у справі, яка переглядається, стосується порядку виконання кооперативом персонального меморандуму, укладеного з його асоційованим членом, зокрема у частині передачі ним у власність об`єкту нерухомості, що відповідає характеру правовідносин з виконання зобов`язань за договорами інвестування у будівництво нерухомості, правильними слід визнати висновки суду щодо цивільно-правового характеру спору.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Аналогічна справа вже була предметом розгляду у ВС № 509/643/22.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги адвоката Чукітової В.В., представника ОК «ЖБК «Вільямс» про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що кооператив не порушував жодних взятих на себе зобов`язань визначених Статутом, Персональним меморандумом, Інструктивними деклараціями чи законодавством України, а також, що позивач не надав до суду жодного доказу порушення кооперативом своїх зобов`язань, натомість позивач порушує права кооперативу свідомо не виконуючи рішення кооперативу ухиляючись від сплати цільового внеску фінансової участі у видатках будівництва та ухиляючись від підписання відкоригованої Інструктивної декларації не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці, з урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції, яким надана належна оцінка.

Доводи про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у позивача відсутні будь-які порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси з боку кооперативу, а відсутність порушеного права позивача чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту є підставою для відмови у позові, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки обраний ОСОБА_1 спосіб захисту є ефективним, оскільки відповідач не визнає прав власності позивачки на спірні об`єкти нерухомості та не надає необхідних документів для реєстрації права власності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Чукітової Вікторії Віталіївни, представника обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 серпня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17 лютого 2025 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда