Рішення

від 13.02.2025 по справі 177/1361/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1361/24

Провадження № 2/177/275/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

представника позивача Повалій О.В.

представника відповідача Єгорової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

17.06.2024 представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь ОСОБА_1 , в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання, грошових коштів у розмірі 600000 грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який протягом тривалого часу, а саме з 26.12.1983 по 09.12.2008 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання».

Згідно акта № 5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09.12.2008 встановлено наявність у ОСОБА_2 професійного захворювання: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого ст., ЛН першого-другого ст. Вказане захворювання виникло у зв`язку з тим, що працюючи з 26.12.1983 по 09.12.2008 ОСОБА_2 виконував роботи, що характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала норми, внаслідок недосконалості робочих місць. Так, згідно п. 17 акта, причинами профзахворювання стали: перевищення рівня пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців вміст діоксида кремнія від 10 % до 70% концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3. На підставі довідки МСЕК від 14.01.2009 серії ДНА-02 № 028426 ОСОБА_2 первинно та безтерміново встановлено ступінь працездатності на рівні 25 %.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Висновком експерта № 1-13 від 19.05.2014 встановлено судово-медичний діагноз: основний - хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Судовий експерт дійшов до висновку, що смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, що супроводжувався хронічною недостатністю дихання і ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності.

Посмертним епікризом підтверджено основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів.

Позивач вказав, що у зв`язку з протиправними діями відповідача по відношенню до ОСОБА_2 , що полягали у незабезпеченні безпечних умов праці, наслідком чого став розвиток хронічного професійного захворювання та його смерть, позивач зазнав порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів навколо нього. Вказуючи про тісні, чудові стосунки з батьком, позивач зазначав, що смерть батька викликала у нього значні моральні страждання, він відчуває розпач, відчай, розчарування життям та скорботу. Його страждання посилюються тим, що він має проводити сімейні свята без батька, проживати всі моменти свого життя без батька, а розміщені в квартирі фотографії батька навіюють йому спогади та підвищують його моральні страждання.

Свої моральні страждання він оцінив у 600000 грн. Вказував, що ця сума зможе мінімально компенсувати втрату батька, смерть якого завдана на виробництві. Позовні вимоги позивач обґрунтовував положеннями норм ст. 157, 173 КЗпП, ст. 23, 1167 ЦК України (а.с. 1-3).

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позов. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог, відповідач вказав, що обов`язковою умовою покладення на відповідача відповідальності за моральну шкоду, завдану позивачу смертю батька, є необхідним встановлення причинно-наслідкового зв`язку між його смертю та професійним захворюванням, що було встановлено за його життя. Посилаючись на положення ч.2 ст. 78 ЦПК України, вказував, що обставини справи, що за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до Постанови КМ України № 1317 від 03.12.2009 № 1317 причини смерті особи, ступінь втрати працездатності якої визначений у відсотках, у разі коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого, визначається міськими, міжрайонними та районними МСЕК. Порядок встановлення причинного зв`язку смерті потерпілого з професійним захворюванням, на яке за життя страждав потерпілий, визначається «Інструкцією про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженого наказом МОЗ від 15.11.2005 № 606. Перелік відповідних МСЕК визначається наказом МОЗ АР Крим, управлінь охорони здоров`я обласних та Севастопольської міської і Головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації. Для можливості встановлення МСЕК причинно-наслідкового зв`язку смерті з професійним захворюванням, відповідній МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання, свідоцтво про смерть, виписний епікриз, завірений адміністрацією ЛПЗ, в якому перебував на лікуванні, диспансерному нагляді померлий, оригінал медичної картки амбулаторного хворого, з описом її змісту, зробленим ЛПЗ, копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічними дослідженням, затвердженого завідувачем патолого-анатомічного бюро, головним лікарем, чи акта СМЕ, чи судово гістологічного дослідження затвердженого начальником обласного бюро СМЕ, медико-експертної справи померлого (подається на підставі даних останньої довідки МСЕК про визначення інвалідності та /або відсотка втрати професійної працездатності, яку надають родичі померлого). Остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті та профзхворювання, МСЕК може прийняти тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації померлого. Такий висновок МСЕК оформлюється довідкою, що оформлюється за встановленою формою, на підставі акта визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням.

Відповідач наполягав на тому, що єдиним та допустимим доказом наявності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та отриманим ним за життя професійним захворюванням може бути лише довідка спеціалізованої МСЕК про встановлення такого зв`язку. Представник вказувала, що встановлення причинного зв`язку потребує спеціальних знань, може бути здійснено виключно спеціалізованим органом, на підставі всебічного вивчення медичних документів складених протягом життя померлого, та ні суд, ні будь-який інший орган не може підміняти спеціалізований орган у цьому питанні.

Представник відповідача акцентувала увагу на тому, що смерть настала не від нещасного випадку на виробництві, від дня встановлення профзахворювання померлий продовжував працювати, суду не надано інформації про умови його подальшої роботи, наявність чи відсутність шкідливих факторів, що також могли спонукати розвиток та загострення захворювання.

Відповідач зазначав, що померлому ОСОБА_2 , задовго до дня його смерті, було встановлено лише 25 % втрати працездатності, групу інвалідності не встановлено. Відповідач вважав, що позивач не надав доказів того, що смерть ОСОБА_2 пов`язана саме з професійним захворюванням, на яке він страждав за життя, причинний зв`язок у порядку визначеному законом не встановлено, позивач навіть не звертався до відповідної спеціалізованої установи для підтвердження наявності причинного зв`язку між смертю батька та наявним у нього профзахворюванням. Відповідач вважав надані позивачем докази недопустимими, а обставини на які він посилається як на підставою позовних вимог недоведеними. Відповідач обґрунтовуючи свою позицію посилався на позицію висловлену у постанові ВС по справі № 215/6248/13ц від 17.02.2016.

Крім цього, відповідач заперечив доводи про те, що ОСОБА_2 працював у відповідача протягом десятків років, адже згідно акта П-4, ОСОБА_2 за життя працював на інших підприємствах, де зазнавав впливу шкідливих факторів, зокрема в період з 03.11.1993 по 15.02.2000 монтажником ШБУ тресту «Кривбасшахтопроходка».

Відповідач вказував, що говорити про смерть внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який може бути визнане виробництво відповідача, можна лише в тому випадку, якщо смерть настала внаслідок нещасного випадку, гострого отруєння, тощо, пов`язаного з впливом джерела підвищеної небезпеки, а наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та професійним захворюванням отриманим за життя, можна лише за наявності відповідної довідки спеціалізованого органу. Відповідно відповідач вказував на необґрунтованість, недоведеність та безпідставність позовних вимог (а.с. 35-38).

Позивач подав відповідь на відзив, в якому вказав, що обставини справи № 215/6248/13 не є ідентичними даній справі, а тому висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Вважав, що необхідність висновку МСЕК для встановлення причинного зв`язку між смертю потерпілого та профзахворюванням характерно лише у тому випадку, якщо особа претендує на отримання виплат від Фонду гарантування соціального старування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання, при цьому посилалися на положення постанови КМУ № 1317 від 03.12.2009, що містить норму про те, що спеціалізована СМЕК визначає причинний зв`язок профзахворювання зі смертю тоді, коли законодавством передбачено надання пільг членам сім`ї померлого. Позивач посилаючись на положення ч.8 ст. 30 Закону просить стягнути саме моральну шкоду, а не виплати визначені законом (а.с. 36-39).

Представник відповідача надав суду додаткові пояснення, в яких підтримав раніше визначену позицію заперечення позову, та додатково звертав увагу суду на те, що ОСОБА_2 мав не лише основний діагноз, а й супутній, зокрема наявність ішемічної хвороби серця, помірний ателосклероз судин мозку, серця та аорти, дрібносередкований кардіосклероз. Наявність такого супутнього діагнозу, а також обставини раптової смерті ОСОБА_2 за наявності ознак хвороби серця, дає всі підстави вважати сумнівним встановлення причинно-наслідкового зв`язку смерті працівника з отриманим за життя профзахворюванням, що супроводжувалося втратою лише 25 % втрати працездатності. Представник вказала, що в даному випадку причинно-наслідковий зв`язок (його наявність чи відсутність) має бути встановлений з належним дослідженням історії хвороби, її перебігу, та остаточне рішення з цього питання має бути прийняте в порядку визначеному законодавством, спеціально створеним органом спеціалізованим МСЕК, повноваження якого не можуть бути підмінені іншим органом.

Представники сторін, в ході судового засідання, кожен підтримав свої доводи викладені в заявах по суті справи, наполягали на своїй позиції.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідно копією свідоцтва про народження позивача та копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с. 4-7).

09.12.2008 складено акт № 5 розслідування хронічного професійного захворювання, форми П-4, затверджений 12.12.2008, відповідно до змісту якого, комісія провівши розслідування випадку хронічного професійного захворювання, встановила, що ОСОБА_2 , вогнетривник, зайнятий на гарячих ділянках робіт, мав діагноз: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., ЛН першого-другого ст. супутній діагноз відсутній. Професійне захворювання виникло за обставин роботи: за період з 26.12.1983 по 02.01.1984 обрубувачем, з 02.01.1984 по 01.01.1986 стропальником, з 01.01.1986 по 30.07.1993, з 22.02.2000 по 01.11.2001 майстром ВАТ «КЦРЗ» термообрубувального цеху; з 01.11.2001 по теперішній час (час встановлення профзахворювання) вогнетривник термообрубувального цеху ЗАТ «КЗГО». Виконувані роботи ОСОБА_2 в цей період характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищували норму внаслідок недосконалості робочих місць. Працюючи з 03.11.1993 по 15.02.2000 монтажником гірничого устаткування на підземних роботах в ШБУ-4 треста «Кривбасшахтопроходка, ОСОБА_2 підпадав впливу пилу, що перевищував ГДК». Впродовж 18 років та 4 місяців в межах робочої зони ОСОБА_2 перевищувався рівень пилу з вмістом шамуту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3, а впродовж 6 років та 3 місяців пил з вмістом діоксиду кремнію від 10 % в концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 (а.с. 8-9).

Згідно змісту вказаного акта, встановлено, що ВАТ «КЦРЗ», ЗАТ «КЗГО» та ШБУ-4 тресту «Кривбасшахтопроходка» в період роботи в них ОСОБА_2 , порушили ст. 153 КЗпП та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Зобов`язано працевлаштувати ОСОБА_2 згідно висновку ЛКК.

Отже, згідно вищевказаного висновку, встановлено порушення вимог законодавства про охорону праці кожним із вищевказаних підприємств на яких в певний період часу працював ОСОБА_2 , при цьому, на підприємстві відповідача ОСОБА_2 працював лише 7 років, на що звертав увагу представник відповідача, а не 18 років як зазначав представник позивача у позові.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ДНА-02 № 028426 від 14.01.2009, ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати працездатності 25 % з 12.01.2009, безстроково, визначено додаткову потребу в медикаментозному лікуванні, ВМП (а.с. 10).

З посмертного епікризу ОСОБА_2 слідує, що з 12.01.2009 йому призначено регресну виплату в розмірі 25 % безстроково, а вже з 2009 року він взятий на «Д» облік з діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ с., СНА, проходив регулярні огляди. В березні 2010 та січні 2012 року ОСОБА_2 проходив лікування в терапевтичному відділенні з діагнозом сидеросилікоз і ст ускладнений ХОЗЛ І ст, фаза загострення, ЛН-І-ІІ ст., а останній огляд він пройшов 06.02.2014 з тим же клінічним діагнозом та супутнім діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертензивне серце, гіпертонічний ангіосклероз сітківки обох очей СН ІІА. В ході огляду в лютому 2014 року виявлені легеневі поля без видимих інфільтрацій, корні щільні, межі серця розширені вліво, був виписаний 11.02.2014 з позитивною динамікою (а.с. 11).

Тобто, вищевказаний епікриз свідчить про те, що після встановлення ОСОБА_2 в 2008 році професійного захворювання, у останнього встановлено також супутнє захворювання, а саме гіпертонічна хвороба, гіпертинзивне серце, дифузний кардіосклероз, дані про які відсутні в акті форми П-4 від грудня 2008.

Як слідує зі змісту акта форми П-4, ОСОБА_2 , у зв`язку з наявністю професійного захворювання підлягав медикаментозному лікуванню, ВМП, але суду не надано даних про те, чи проходив ОСОБА_2 медикаментозне лікуванні у зв`язку з профзахворюванням, як не надано й інформації про те, де після 2008 року був працевлаштований ОСОБА_2 , якими були його умови праці, що має сутт`єве значення для справи, адже він міг виконувати працю рекомендовану ЛКК.

Як слідує зі змісту посмертного епікризу, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на робочому місці, працюючи охоронцем ПП «Енергопром» (а.с. 11). Яким був період роботи на вказаному підприємстві, якими були умови його роботи, чи були присутні шкідливі фактори роботи для ОСОБА_2 , сторони в змагальному процесі, інформації суду не надали.

Відповідно до змісту виписного епікризу, ОСОБА_2 було встановлено патологоанатомічний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз в просвіті бронхів, дифузний скроз прикореневих та при бронхіальних лімфатичних вузлів; ускладнення: буллезна емфізема легень, «легеневе серце», гіпертрофія міокарда серця, переважно за рахунок правих відділів, рідкий стан крові, переповнення кров`ю правих відділів серця, дрібноточкові крововиливи під зовнішню оболонку серця, легень; супутній: хронічна ішемічна хвороба серця, помірний атеросклероз судин мозку, серця аорти, мілковогневищевий кардіосклероз (а.с. 11).

Відповідно до висновку експерта бюро СМЕ, складеного на підставі постанови слідчого СВ Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності, що і стало безпосередньою причиною смерті (а.с. 12-14).

Відповідно дост.153КЗпП України,на всіхпідприємствах,в установах,організаціях створюютьсябезпечні інешкідливі умовипраці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Нормативно-правовим актом, що відповідно до Конституції України та

Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначав правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, на час смерті ОСОБА_2 був Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до 28 вказаного Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачалися ряд страхових виплат, що підлягали виплаті застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зокрема, страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата), право на яку було за життя реалізовано ОСОБА_2 , що слідує зі змісту посмертного епікризу та не заперечувалося сторонами, а також в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника, та інших виплат.

Положення ст. 33 Закону визначали право на страхові виплати у разі смерті потерпілого.

Положення ч.7-9 ст. 34 Закону визначали, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім`ї

повинен бути не меншим за п`ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого

та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його

смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Перехідні положення вказаного Закону містили пункт, що визначав, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється

з 1 січня 2008 року.

На підставі Закону України № 77-VIII від 28 грудня 2014 року, вказаний Закон викладено в новій редакції, та Закон отримав назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Після численних змін та доповнень, станом на дату розгляду справи, Закону містить фактично аналогічні положення щодо: страхових виплат, зокрема страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); розслідування нещасного випадку та професійного захворювання, про те, що перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 30).

Відповідно до ч.8 ст. 30 Закону, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положеньЦивільного кодексу УкраїнитаКодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 35 Закону, аналогічно положенням ст. 34 Закону в попередній редакції, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на його поховання несе уповноважений орган управління упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.7 ст. 35 Закону, причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я підтверджується висновком відповідного закладу охорони здоров`я.

На час виникнення спірних правовідносин (смерті ОСОБА_2 та звернення позивача до суду), діяла Постанова КМ України № 1317 «Про медико-соціальні експертизи» від 03.12.2009, зі змінами, що передбачала повноваження саме міських, міжрайонних та районних комісій, визначати причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Наказом МОЗ № 606 від 15.11.2005, затверджено Інструкцію про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, та залишається чинною на час розгляду справи судом.

Так, відповідно до змісту вказаної Інструкції, причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв`язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах

організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Перелік МСЕК, на які покладаються функції щодо встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджується відповідним наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров`я обласних, Севастопольської міської і Головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій (п 2.1 Інструкції).

Для розгляду причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України "Про охорону праці" (п. 2.2).

Розгляд питання про встановлення причинного зв`язкусмерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвомпроводять напідставі такихдокументів: направленняроботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержавтравму чипрофесійне захворювання(отруєння), аборобочого органувиконавчої дирекції Фондусоціального страхуваннявід нещаснихвипадків навиробництві та професійних захворювань України аболікарсько-консультаційноїкомісії лікувально-профілактичногозакладу (далі-ЛПЗ),суду чипрокуратури; свідоцтва просмерть абойого копії; посмертного епікризу, завіреногоадміністрацією ЛПЗ,в якомуперебував налікуванні,диспансерному наглядіпомерлий; оригіналумедичної картиамбулаторного хворого, зописом її змісту,зробленим ЛПЗ; копії протоколупатолого-анатомічногорозтину згістологічним дослідженням,затвердженої завідувачемпатолого-анатомічногобюро,головним лікарем чи заступником головного лікаря з медичної частини або з поліклінічного розділу роботи, чи актасудово-медичного та судового гістологічного дослідження,затвердженого начальником обласного бюро (міського, районноговідділення)судово-медичноїекспертизи (якщовони булипроведені); актапро нещаснийвипадок навиробництві, якщобув нещаснийвипадок; медико-експертної справи померлого (подається на підставі даних останньої довідки МСЕК про визначення інвалідності та/або відсотків втрати професійної працездатності, яку надають родичі померлого) (п. 2.4).

Відповідно до п. 2.10. Інструкції, висновок про наявність або відсутність причинного

зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Згідно п. 2.13 Інструкції, для розгляду особливо тяжких експертних випадків щодо встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, можливим є залучення МСЕК як консультантів наукових співробітників, головних фахівців різних медичних спеціальностей (профпатологи, травматологи, патологоанатоми та ін.).

Критерії визначення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, визначені в розлізлі 3 Інструкції.

Остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом МСЕК може прийняти тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації померлого, запиту й розгляду, у разі потреби, додаткових документів та проведення необхідних консультацій (п. 2.14).

Рішення МСЕК з питань причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом може бути оскаржене до суду у встановленому законодавством порядку (п. 2.19).

Аналіз вищевказаних норм законодавства, в своїй сукупності свідчить про те, що вирішення питання наявності чи відсутності причинного зв`язку між смертю особи, якій за життя було встановлено відсоток втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, та цим професійним захворюванням, безумовно потребує ґрунтовних спеціальних знань, здійснюється на підставі детального аналізу сукупності факторів, що закріплені в медичній документації (перебігу хвороби, її загострення, виникнення та розвиток супутніх захворювань, тощо), при цьому надані позивачем суду як докази наявності такого причинного зв`язку: акт форми 4-П, виписка з акта МСЕК від 2009 та висновок експерта та посмертний епікриз, є лише частиною тієї документації, що має бути надана спеціально створеному суб`єкту для визначення наявності чи відсутності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та професійним захворюванням встановленим йому при житті.

З 01.01.2025 в цілому набрала чинності Постанова КМ України № 1338 від 15.11.2024 «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», яка серед іншого скасувала постанову КМУ № 1317, та затвердила Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно п.10 ч.9 якого експертні команди встановлюють причину смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Вказаною Постановою також затверджено Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно п. 4 Загальної частини якого передбачено оцінювання осіб з числа потерпілих від нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві проводиться з метою визначення відсотка втрати працездатності та/або встановлення інвалідності, визначення причини смерті.

Відповідно до п. 40 розділу «Результати проведення оцінювання» Порядку, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, серед іншого, причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Отже, з 01.01.2025 функцію по встановленню причинного зв`язку смерті особи з наявним у неї професійним захворюванням, здійснюють відповідні експертні команди, до яких позивач також не звертався..

Суд не може перебирати на себе функції (повноваження) відповідного органу (МСЕК чи експертної команди), що уповноважений встановлювати причинний зв`язок між смертю особи та професійним захворюванням. І лише у випадку оскарження відповідного висновку компетентного органу з цього питання до суду, суд може надавати оцінку його правомірності.

Суд неодноразово роз`яснював сторонам принципи цивільного судочинства, в тому числі в судовому засіданні 13.02.2025, зокрема право подавати суду докази на обґрунтування своїх вимог і заперечень, клопотати про їх витребування, зокрема шляхом призначення експертиз, але незважаючи на отримання відзиву в якому позивач категорично заперечував позовні вимоги, з посиланням на вищевказані норми законодавства, на відсутність висновку МСЕК про встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, позивач, який мав би довести перед судом обставину на якій ґрунтується його позов наявність причинного зв`язку між смертю батька та його професійним захворюванням, не реалізував право на звернення до такої МСЕК (або іншого органу створеного на його заміну) для отримання відповідної довідки та не заявляв перед судом таких клопотань, що враховуючи принцип змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, позбавляло суд можливості звернутися до компетентного органу для отримання такої довідки.

Доводи представника позивача про те, що позивач звернувся до суду не з метою отримання страхових виплат, а з метою стягнення моральної шкоди, відповідно наявність висновку МСЕК не потрібно, суд до уваги не приймає, адже як було зазначено вище, як на час смерті ОСОБА_2 , так і на даний час, законодавство передбачає, що у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого (саме коли «законодавством передбачено надання пільг», а не реалізується певним суб`єктом право на отримання пільг передбачених законодавством), рішення щодо причини смерті особи, якій за життя було встановлено професійне захворювання, має прийматися спеціально визначений законодавством суб`єктом (МСЕК, експертна команда), відповідно до визначеного законодавством порядку, з наданням відповідно документа встановленої форми.

Той факт, що позивач не відносить себе до члена сім`ї, що мали би право на пільги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , або не реалізація ним (чи іншою особою, яка за законом має право на пільгу) такої пільги, не спростовує того факту, що такі пільги передбачалися на час смерті ОСОБА_2 та на даний час передбачаються законодавством, якщо було б встановлено причинно-наслідковий зв`язок смерті ОСОБА_2 з встановленим у нього за життя професійним захворюванням. Більш того, задоволення позовних вимог позивача, фактично передбачає встановлення судом факту наявності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та професійним захворюванням (який має бути встановлений уповноваженим суб`єктом), що може бути використано як преюдиційний факт, у відносинах пов`язаних зі страховими виплатами.

Тобто, як і для виплат визначених спеціальним законодавством, що проводяться відповідними державними установами України, у зв`язку зі смертю особи, що перебуває у причинному зв`язку з професійним захворюванням, так і для відшкодування моральної шкоди членам сім`ї померлого за рахунок роботодавця, діяльність якого призвела до профзахворювання, що знаходиться в причинному зв`язку зі смертю потерпілого, необхідним є встановлення наявності чи відсутності причинного зв`язку смерті особи з професійним захворюванням, саме уповноваженим законодавством спеціальним суб`єктом (МСЕК, або органом створеним на його заміну), що оформлюється довідкою встановленої форми. Це зокрема зумовлено тим, що професійне захворювання, безумовно залишає слід на здоров`ї людини, але не завжди призводить до її смерті. При вирішенні вказаного питання, спеціальний суб`єкт, володіючи спеціальними знаннями, на основі аналізу медичної документації особи, даних щодо послідуючої життєдіяльності потерпілого до моменту смерті, встановлює наявність чи відсутність причинного зв`язку смерті особи з наявним у неї професійним захворюванням.

Посилання позивача на положення ст. 23, 1167 ЦК України, не спростовують того факту, що для отримання відшкодування моральної шкоди, позивач серед іншого, має довести наявність причинного наслідкового зв`язку між шкодою, в даному випадку смертю ОСОБА_2 та пов`язаними з цим страждання члена його сім`ї, та його професійним захворюванням, причиною якого було порушення умов праці, в тому числі на виробництві відповідача. Але, в силу ч.2 ст. 78 ЦПК України, такий причинний зв`язок має бути доведений саме доказом у формі довідки спеціального суб`єкта уповноваженого на встановлення причинного зв`язку між смертю особи та професійними захворюванням.

Доводи позивача, що викладені в позові, про те, що моральна шкода завдана позивачу смертю батька на виробництві, суд розцінює критично, оскільки смерть ОСОБА_2 сталася не на виробництві, а після спливу більш як п`яти років з часу встановленні втрати професійної працездатності.

Відповідно до ст. 12-13 ЦПК України, цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожнасторона несеризик настаннянаслідків,пов`язаних ізвчиненням чиневчиненням неюпроцесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду

Однак, в змагальному цивільному процесі, позивач не надав суду допустимих доказів наявності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та професійним захворюванням встановленим йому за життя, відповідні клопотання про його витребування судом не заявлено, у зв`язку з чим суд приходить до висновку недоведеність позовних вимог, відповідно вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.

Оскільки позивач в силу п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, тому в силу ст. 141 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доПриватного акціонерноготовариства «Криворізькийзавод гірничогообладнання» провідшкодування моральноїшкоди відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та оголошено о 12:45 год 17.02.2025.

Суддя М.В. Березюк