Рішення

від 10.02.2025 по справі 345/4895/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/4895/24

Провадження № 2/345/52/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2025 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано Франківської області

в складі: головуючого судді Миговича О.М.

секретаря Бабійчук Л.В.

представника позивача Мушинського В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої дії адвокат Мушинський Віктор Тадеушович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Калуської міської ради, третя особа приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Локатир Марія Василівна про встановлення юридичного факту набуття у власність у період перебування в зареєстрованому шлюбі подружжям, визнання права власності на частини закладу громадського харчування, суд

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Калуської міської ради, третя особа приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Локатир Марія Василівна в якому просив:

-встановити юридичний факт набуття у власність в період перебування в зареєстрованому шлюбі подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закладу громадського харчування на проспекті Лесі Українки, місто Калуш, Івано-Франківської області загальною площею 38,04 кв.м, який прийнятий в експлуатацію згідно Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року.

-визнати право власності на 1/2 частини закладу громадського харчування на проспекті Лесі Українки, місто Калуш, Івано-Франківської області загальною площею 38,04 кв.м, який прийнятий в експлуатацію згідно Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року за ОСОБА_1

-визнати право власності на 1/2 частини закладу громадського харчування на проспекті Лесі Українки, місто Калуш, Івано-Франківської області загальною площею 38,04 кв.м, який прийнятий в експлуатацію згідно Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_2 .

Заявлений позов обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_5 08 червня 1974 року зареєстрували у Калуському міському відділі РАГС Івано-Франківської області шлюб, актовий запис № 238. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2012 року шлюб розірвано.

28 грудня 2000 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради надала дозвіл АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на виконання будівельних робіт з будівництва торгової площадки торгового павільйону АДРЕСА_2 відповідно до проектно-технічної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 114 від 20.12.2000 року містобудівельною радою м. Калуша.

28 січня 2002 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради надала дозвіл № НОМЕР_1 ОСОБА_5 на виконання будівельних робіт з добудови кафе до павільйону «Кіс-Кіс» на проспекті Лесі Українки відповідно до проектно-технічної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 181 від 25.01.2002 року містобудівельною радою м. Калуша.

Відповідно до Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року, який затверджений рішенням міськвиконкому від 30.08.2002 року № 426, комісія вирішила Заклад громадського харчування на пр. Л.Українки підприємця Чорнописького В.І. прийняти в експлуатацію. Цей акт є підставою для оформлення права особистої власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності.

01 грудня 2017 року ФОП ОСОБА_6 провів інвентаризацію закладу громадського харчування і склав технічний паспорт на даний об`єкт. Відповідно до технічного паспорту загальна площа об`єкту становить 38,04 кв.м. Збудований заклад громадського харчування на проспекті Лесі Українки, м. Калуш, Івано-Франківської області ОСОБА_6 використовував для своєї господарської діяльності.

15 грудня 2000 року між Калуською міською радою та підприємцем ОСОБА_5 , було укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно якого Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування земельну ділянку площею 42,00 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_3 , для розміщення торгівельного кіоску № НОМЕР_2 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 9676177 державним реєстратором було зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 18.12.2000 року № 72/01-23 укладеного між Калуською міською радою та ОСОБА_5 , та додаткової угоди від 28.12.2012 року для розміщення торгівельного кіоску № НОМЕР_2 . Строк оренди до 16.12.2015 року з правом пролонгації. Рішенням сьомої сесії сьомого демократичного скликання від 25.03.2016 р. № 213 було вирішено продовжити строк дії договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком.

07 квітня 2016 року між Орендодавцем та Орендарем була укладена Додаткова угода до договору оренди землі № 03/01-23 від 28 січня 2002 року згідно якої Орендодавець, відповідно до рішення Калуської міської ради від 25.03.2016 року № 213, поновлює термін оренди земельної ділянки до прибудови до кафе «Кіс-Кіс», яка знаходиться в АДРЕСА_3 до 17 грудня 2017 року.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. про прийняття спадщини щодо всього спадкового майна. За його заявою 09 травня 2022 року була заведена спадкова справа № 24. Таким чином, спадкоємці, звернувшись до державної нотаріальної контори за отриманням відповідних свідоцтв про право власності, своїми діями зможуть порушити права позивачки у належній їй спільній сумісній власності.

25 квітня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з заявою до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. про видачу свідоцтва про право власності на частину кафе «Кіс-Кіс», що знаходиться в АДРЕСА_3 . Однак приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право власності на частину, поскільки не пред`явлено документ, підтверджуючий право власності на кафе «Кіс-Кіс».

Вважає, що ОСОБА_5 та позивачка ОСОБА_1 набули право власності на прибудову до павільйону № НОМЕР_2 заклад громадського харчування на пр. Л. Українки у м. Калуші з дати прийняття державною технічною закінченого об`єкта в експлуатацію, тобто 14.08.2002 року.

Враховуючи, що вище зазначений заклад громадського харчування набутий у шлюбі, то таке майно по праву вважається майном подружжя. Іншого способу захисту порушеного права, як звернутись з позовом до суду про визнання права власності на заклад громадського харчування у позивачки не має. Відтак, просить позовні вимоги задоволити та стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.09.2024 року відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, надано відповідачам п`ятнадцятиденний термін з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Як вбачається із довідки про доставку електронного документу «Ухвала про відкриття провадження» від 18.09.2024 було надіслано одержувачу Калуська міська рада в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 18.09.2024 о 13.02 год (т.1 а.с.185).

Відповідачем Калуськоюміською радоюз порушеннямстроків поданнявідзиву напозов визначенихв ухваліпро відкриттяпровадження 10.10.2024зареєстровано уканцелярії судувідзив напозов (т.1а.с.192-196).

Відповідачі ОСОБА_2 ,та ОСОБА_3 у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надали, хоча повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином і в передбаченому законом порядку.

Відповідно доч.7ст.178,ч.1ст.278ЦПК України,відзив подаєтьсяв строк,встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Як вбачається зі ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Проте представником відповідача заява про поновлення процесуального строку не подавалася.

Строк подання відзиву у справі - це проміжок часу, протягом якого особа має право подати суду відзив задля викладу заперечення проти позову з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлення строків подання відзиву у справі законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених ЦПК України, певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільно-правових відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в цивільному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників цивільного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Таким чином відповідачем згідно ч.1 ст. 126 ЦПК України втрачене право на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи наведене, поданий відповідачем відзив залишається судом без розгляду.

08.10.2024 канцелярією суду зареєстровано лист приватного нотаріусу Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. відповідно до якого нотаріус просила розглядати справу у її відсутності (т.1 а.с.190).

07.02.2025 представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав письмові пояснення, у яких вказав, що за час проживання у шлюбі на підставі дозволів Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради надала ОСОБА_5 здійснив добудову до павільйону кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на проспекті Лесі Українки. Відповідно до Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року, який затверджений рішенням міськвиконкому від 30.08.2002 року № 426, комісія вирішила Заклад громадського харчування на пр. Л.Українки підприємця Чорнописького В.І. прийняти в експлуатацію. Цей акт є підставою для оформлення права особистої власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності.

Між ОСОБА_2 та Калуською міською радою були укладені договори оренди земельної ділянки, проте після смерті орендаря, такі договори більше не укладалися. До 01 липня 2024 року діяло Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Дане положенням передбачало державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стали власниками нерухомого майна закладу громадського харчування на АДРЕСА_3 , площею 38,04 кв.м., як подружжя, з дати прийняття Рішення міськвиконкому від 30.08.2002 року № 426 про затвердження Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 р. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, та вказав, що оскільки Калуська міська рада підписала Акт Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року, то ОСОБА_5 став власником майна, а оскільки позивачка була у шлюбі з ОСОБА_5 , то таке майно вважається спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином позивачка має право на 1/2 частину закладу громадського харчування на проспекті Лесі Українки, місто Калуш.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Співвідповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялася належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

Представник відповідача Калуської міської ради у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Вислухавши пояснення представника позивачки, вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 грудня 2000 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради надала ОСОБА_5 дозвіл № НОМЕР_3 на виконання будівельних робіт з будівництва торгової площадки торгового павільйону АДРЕСА_2 відповідно до проектно-технічної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 114 від 20.12.2000 року містобудівельною радою м. Калуша. Будівельні роботи проводяться власними силами (т.1 а.с.7).

Згідно Дозволу № 197 виданого 28 січня 2002 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради Чорнопиському Володимиру Івановичу надано право виконання будівельних робіт з добудови кафе до павільйону «Кіс-Кіс» на проспекті Лесі Українки відповідно до проектно-технічної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 181 від 25.01.2002 року містобудівельною радою м. Калуша. Будівельні роботи проводяться власними силами (т.1 а.с.8).

Відповідно до Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року, який затверджений рішенням міськвиконкому від 30.08.2002 року № 426, комісія встановила, що завершене будівництво прибудови до павільйону АДРЕСА_2 закладу громадського харчування, виконане згідно дозволу Держархбудконтролю від 28 січня 2002 № 197, будівельні роботи виконані згідно з проектом, загальна площа 38,04 кв.м. Державна технічна комісія вирішила Заклад громадського харчування на пр. Л.Українки підприємця Чорнописького Володимира Івановича прийняти в експлуатацію. Цей акт є підставою для оформлення права особистої власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності (т.1 а.с.6, 6 зв.).

На підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.07.2012, встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_5 08 червня 1974 року зареєстрували шлюб у Калуському міському відділі РАГС Івано-Франківської області, актовий запис № 238. Також, Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2012 року шлюб було розірвано (т.1 а.с.19-20).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №9676177 від 19.09.2013 державним реєстратором було зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 18.12.2000 року № 72/01-23 укладеного між Калуською міською радою та ОСОБА_5 , та додаткової угоди від 28.12.2012 року для розміщення торгівельного кіоску № НОМЕР_2 . Строк оренди до 16.12.2015 року з правом пролонгації (а.с.13).

Відповідно до Акту про передачу земельної ділянки в натурі від 07.04.2016 Калуська міська рада на підставі рішення від 25.03.2016 року №213 передала в оренду ОСОБА_5 земельну ділянку, що знаходиться на проспекті Л. Українки, площею 0,0042 га для розміщення торгівельного кіоску № НОМЕР_2 , кадастровий номер 2610400000:10:001:0030 (т.1 а.с.12).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, №58650417 від 06.05.2016 зареєстровано: право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:10:001:0019 площею 0,0036 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_3 . Підстава виникнення договір оренди, серія та номер: 03/01-28, виданий 23.01.2002, видавник: Укладений між Калуською міською радою та ОСОБА_5 ; додаткова угода до договору оренди землі №03/01-23 від 28.01.2002р, серія та номер: б/н, виданий 07.04.2016, видавник: укладений між Калуською міською радою та ОСОБА_5 . Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6151243 від 24.09.2013. Опис об`єкта іншого речового права: строкове платне користування для прибудови до кафе "Кіс-Кіс", Строк дії: 17.12.2017, з правом пролонгації. Орендодавець: Калуська міська рада, код ЄДРПОУ: 33578261, країна реєстрації: Україна. Орендар: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_5 , виданий 18.06.1996, видавник: Калуський МВ УМВС в Івано-Франківській області, країна громадянства: Україна (т.1 а.с.9-11).

Рішенням сьомої сесії сьомого демократичного скликання від 25.03.2016 р. № 213 було вирішено продовжити строк дії договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком (т.1 а.с.14).

Згідно витягу з додатку до рішення міської ради від 25.03.2016 р. № 213 дія договору оренди земельної ділянки №03/01-28 від 28.01.2002, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , цільове призначення якої виконання будівельних робіт з добудови кафе до павільйону «Кіс-Кіс», площею 0,0036 га, договір оренди поновлено з 17.12.2015 до 17.12.2017 (т.1 а.с. 14 зв).

07 квітня 2016 року між Орендодавцем Калуською міською радою та Орендарем ОСОБА_5 була укладена Додаткова угода до договору оренди землі № 03/01-23 від 28 січня 2002 року згідно якої Орендодавець, відповідно до рішення Калуської міської ради від 25.03.2016 року № 213, поновлює термін оренди земельної ділянки до прибудови до кафе «Кіс-Кіс», яка знаходиться в АДРЕСА_3 до 17 грудня 2017 року, кадастровий номер 2610400000:10:001:0019 площею 0,0036 га (т.1 а.с.15).

Відповідно до технічного паспорту від 1 грудня 2017 року виконаного ФОП ОСОБА_6 заклад громадського харчування має загальну площу 38,04 кв.м., який складається: торгового залу 10,3 кв.м.; комори 3,3 кв.м .; кухні 5,3 кв.м.; зали 18,04 кв.м.; туалету 38,04 кв.м. (т.1 а.с.16-18).

Із свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (т.1 а.с.21).

На випадок своєї смерті ОСОБА_5 05.08.2019 склав заповіт, яким заповів усе своє майно сину ОСОБА_2 (т.1 а.с.23).

09 травня 2022 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. про прийняття спадщини щодо всього спадкового майна (т.1 а.с.24).

На підставі заяви ОСОБА_2 09 травня 2022 року була заведена спадкова справа № 24 (т.1 а.с.26).

25 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Калуського районного вотаріального округу Локатир М.В. про видачу свідоцтва про право власності на частину кафе «Кіс-Кіс», що знаходиться в АДРЕСА_3 (т.1 а.с.27).

Листом № 96/02-31 від 25.04.2024 року приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Локатир Марія Василівна повідомила ОСОБА_1 , що після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , видача свідоцтва про право власності на частину кафе «Кіс-Кіс», що знаходиться в АДРЕСА_3 , не можлива, оскільки не пред`явлено документ, підтверджуючий право власності на кафе «Кіс-Кіс» (т. 1 а.с.28-28 зв.).

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку будівлі кафе загальною площею 38,04 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . складеного ФОП ОСОБА_7 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 563/21 від 23 серпня 2021 року) ринкова вартість будівлі кафе загальною площею 38,04 кв.м. станом на 17.07.2024 р. становить 773695,00 грн (т.1 а.с.29-153).

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з принципу диспозитивності, суд зобов`язаний вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) (ст.13 ЦПК України). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

За даним позовом позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовними вимогами, вказує на ту обставину, що подружжям за час шлюбу було набуто у власність заклад громадського харчування на проспекті Лесі Українки, місто Калуш, Івано-Франківської області загальною площею 38,04 кв.м, який прийнятий в експлуатацію згідно Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Статтею 5ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до пункту 1 розділу VII«Прикінцеві Положення»Сімейного кодексуУкраїни (далі - СК України), цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. З огляду на вищевказані правові норми порядок набуття спільного нерухомого майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 22КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Вищевказане положення закону кореспондується зі статтею 60 СК України, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже конструкція норми статті 22КпШС України та статті 60СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст.61СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст.63СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно положень ч. ч. 1 та 2 ст.68СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст.69СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, набуття майна за час шлюбу є підставою для виникнення у подружжя права спільної сумісної власності на це майно. У разі коли презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не спростовано, за відсутності належних доказів того, що майно набуте за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Конструкція норми статті 60СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

Так, у справах про встановлення факту набуття у власність в період перебування у шлюбі, першочергово підлягає встановленню сам факт набуття такого майна.

Відповідно до ст.331ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Пунктом 8 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7 встановлено, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі Дозволу № 197 виданого 28 січня 2002 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Калуською міської ради Чорнописький В.І. приступив до виконання будівельних робіт з добудови кафе до павільйону «Кіс-Кіс» на проспекті Лесі Українки відповідно до проектно-технічної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 181 від 25.01.2002 року містобудівельною радою м. Калуша. Будівельні роботи проводив власними силами (т.1 а.с.8).

Для виконання будівельних робіт з добудови кафе до павільйону «Кіс-Кіс» ОСОБА_5 та Калуською міською радою було укладено 28.01.2002 договір оренди №03/01-28 земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:10:001:0019 площею 0,0036 га, договір оренди поновлено з 17.12.2015 до 17.12.2017.

Відповідно до Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 14.08.2002 року, який затверджений рішенням міськвиконкому від 30.08.2002 року № 426, комісія встановила, що завершене будівництво прибудови до павільйону АДРЕСА_2 закладу громадського харчування, виконане згідно дозволу Держархбудконтролю від 28 січня 2002 № 197, будівельні роботи виконані згідно з проектом, загальна площа 38,04 кв.м. Державна технічна комісія вирішила Заклад громадського харчування на пр. Л.Українки підприємця Чорнописького Володимира Івановича прийняти в експлуатацію. Цей акт є підставою для оформлення права особистої власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності.

Жодних дій задля оформлення ОСОБА_5 права особистої власності на збудований об`єкт, а саме Заклад громадського харчування на пр. Л.Українки та включення його до державної статистичної звітності не вчинено.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ч. 3 ст.3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» вказано, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначався Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5. Положенням встановлено, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). Реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.Обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування.

Суд враховує, що у випадках, передбачених законодавством України, встановлено необхідність проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Саме з проведенням такої державної реєстрації пов`язується момент виникнення права власності на нерухоме майно.

Таким чином під час розгляду справи не здобуто жодних доказів, які б вказували на виникнення права власності у ОСОБА_5 щодо закладу громадського харчування на проспекті Лесі Українки, місто Калуш, Івано-Франківської області загальною площею 38,04 кв.м. Оскільки на момент прийняття в експлуатацію цього закладу діяло законодавство, яке передбачало обов`язковий порядок для оформлення такого права власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності. Враховуючи ще й той факт, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно спрямована на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги, щодо встановлення юридичного факту набуття у власність в період перебування в зареєстрованому шлюбі подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закладу громадського харчування, то відповідно не підлягають задоволенню вимоги про визнання право власності на 1/2 частини закладу громадського харчування за ОСОБА_1 та визнання право власності на 1/2 в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_2 , так як вониє похідними від вимоги про встановлення факту.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою в позові понесені витрати у виді сплаченого судового збору залишаються на стороні, яка їх понесла.

Керуючись ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст.328,392 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, і зареєстрованим в Мін`юсті 18.02.2002 року за №157/6445, ст. 128 ЦК УРСР 1963 року, та ст.ст.12,13, 200,206,263-265,273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 вінтересах якоїдії адвокатМушинський ВікторТадеушович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Калуської міськоїради,третя особаприватний нотаріусКалуського районногонотаріального округуЛокатир МаріяВасилівна провстановлення юридичногофакту набуттяу власністьу періодперебування взареєстрованому шлюбіподружжям,визнання прававласності на частинизакладу громадськогохарчування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: