Рішення

від 17.02.2025 по справі 159/529/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/529/24

Провадження № 2/159/40/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), від імені яких діє представник ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (м. Київ, вул. Фізкультури, 30), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє представник ОСОБА_4 , звернулись в суд з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Перша» про стягнення страхового відшкодування.

Позов обґрунтовано тим, що 30.05.2023 року, близько 13 год. 45 хв., на перехресті вул. Варшавська (автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин) та вул. Будищанська в м. Ковель, мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій сідлового тягача марки «VOLVO FH», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом марки «STAS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку вул. Шевченка, неподалік ресторації «Берегиня», здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до медичного закладу, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 31.05.2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030550000673 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Перша» згідно з Полісом № 211311018.

25.07.2023 року на адресу ПрАТ «СК «Перша» було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування для матері потерпілого - ОСОБА_1 , батька потерпілого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Загальна сума страхового відшкодування складала 167016,90 грн. з яких: 40200,00 грн. моральної шкоди та 76371,90 грн. витрат на лікування для матері потерпілого - ОСОБА_1 ; 40200,00 грн. моральної шкоди для батька потерпілого - ОСОБА_2 та 10245,00 грн. витрат на поховання для ОСОБА_3 .

29.08.2023 року на адресу ПрАТ «СК «Перша» було надіслано заяву про долучення документів, а саме: медична карта стаціонарного хворого №6740 ОСОБА_6 , епікриз посмертний № 6740 ОСОБА_6 , та витяги із історії хвороби.

Крім цього, 12.09.2023 року на адресу ПрАТ «СК «Перша» було надіслано заяву про долучення документів із додатковими поясненнями, зокрема: довідка про склад сім`ї або зареєстрованих/проживаючих у житловому приміщенні/будинку осіб за №186/3.45/ЗЛ/2-23 від 05.09.2023 року.

Листом від 17.11.2023 року ПрАТ «СК «Перша» повідомила, що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання Страховиком документального підтвердження вини водія транспортного засобу сідлового тягача марки «VOLVO FH», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З рішенням страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування через зупинення строків розгляду справи та неприйняття рішення про виплату страхового відшкодування позивачі не погоджуються, вважають його безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула третя особа - велосипедист, а цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, а саме сідлового тягача марки «VOLVO FH», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в силу вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини.

Таким чином, рішення про зупинення відповідачем строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду є необґрунтованим та таким, що порушує право позивачів на отримання страхового відшкодування за шкоду, завдану у дорожньо-транспортній пригоді, у якій загинув ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просив суд стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша»: на користь ОСОБА_1 - страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40200,00 грн., страхове відшкодування витрат на лікування у розмірі 76371,90 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 8867,53 грн., три відсотки річних у розмірі 842,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 1402,94 грн., понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.; на користь ОСОБА_2 - страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 40200,00 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 3057,98 грн., три відсотки річних у розмірі 290,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 483,81 грн., понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.; на користь ОСОБА_3 - страхове відшкодування витрат на поховання у розмірі10245,00 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 779,33 грн., три відсотки річних у розмірі 74,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 123,30 грн., понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01.02.2024 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача - ПАТ «Страхова компанія «Перша» подав відзив на пред`явлений позов, з якого встановлено, що відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову.

Зокрема, представник відповідача у поданому відзиві зазначив, що у зв`язку з тим, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «VOLVO», номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «СК «Перша» за полісом ЕР211311018. Позивачі звернулись до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування. За наслідками розгляду даної заяви відповідач повідомив, що для отримання страхового відшкодування необхідно надати копію рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлено вину водія транспортного засобу «VOLVO», номерний знак НОМЕР_1 . До отримання такого рішення у страховика відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування.

Так, зокрема, в обґрунтування своїх позивних вимог позивачі посилаються на недіючі норми законодавства України. Крім цього, позивачі в позовній заяві посилаються на заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Однак, позивачі звернулись з позовом про стягнення шкоди не з власника джерела підвищеної небезпеки, а з страховика, а тому для стягнення повного страхового відшкодування має бути встановлена вина водія транспортного засобу.

В даному випадку відносини між позивачами та відповідачем, регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, регулює відносини у даній сфері і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Тобто, при вирішенні даного спору має бути застосовано саме норми закону, а не норми ЦК України.

Таким чином, на даний час у ПрАТ «СК «Перша» відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування, оскільки в матеріалах справи відсутній процесуальний документ, яким встановлена вина конкретного водія, як учасника ДТП, або постанова про закриття кримінального провадження, з якої буде вбачатись наявність вини страхувальника. За відсутності підстав для виникнення цивільно-правової відповідальності за спричинену шкоду у страховика не виникає обов`язку по відшкодуванню такої шкоди.

Враховуючи викладене, представник відповідача у поданому відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова компанія «Перша» у повному обсязі.

Представником позивачів - ОСОБА_4 подано до суду відповідь на відзив відповідача, в якій представник позивачів виклав свої спростування обставин, викладених у відзиві, та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В подальшому представником відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» подано до суду письмові заперечення, з якого встановлено, що відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову.

04.06.2024 року представником позивачів ОСОБА_4 подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5 .

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2024 року залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_5 та визначено йому п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 письмових пояснень з приводу позову не подав.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2023 року, близько 13 год. 45 хв., на перехресті вул. Варшавська (автодорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин) та вул. Будищанська в м. Ковель, мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій сідлового тягача марки «VOLVO FH», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом марки «STAS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку вул. Шевченка, неподалік ресторації «Берегиня», здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до медичного закладу, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди були внесені відомості до ЄРДР за № 12023030550000673 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вказані у Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, її наслідки підтверджуються наявними у справі доказами, і сторонами по справі не заперечуються.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «VOLVO FH», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом марки «STAS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , було застраховано в ПрАТ «Страхова компанія «Перша» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211311018, який був чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 30.05.2023 року.

25.07.2023 року представником позивачів на адресу ПрАТ «СК «Перша» було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування для матері потерпілого ОСОБА_1 , батька потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно вказаної заяви, загальна сума страхового відшкодування складала 167016,90 грн., з яких: 40200,00 грн. моральної шкоди та 76371,90 грн. витрат на лікування для матері потерпілого ОСОБА_1 ; 40200,00 грн. моральної шкоди для батька потерпілого ОСОБА_2 та 10245,00 грн. витрат на поховання для ОСОБА_3 .

Листом № ЦВ23-0887 від 17.11.2023 року ПрАТ «СК «Перша» повідомила, що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання страховиком документального підтвердження вини водія транспортного засобу сідлового тягачем «VOLVO FH», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_6 в порядку страхового відшкодування. Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з пунктами 27.1-27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до пункту 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з пунктом 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пункту 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з підпунктами 37.1.1-37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої ст. 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку(пункт 36.7 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з пунктом 36.2 ст. 36 Закону Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

При цьому, відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року у справі № 6-208св10 під справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства мається на увазі справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження у справі.

Тобто, вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

У цих правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19.

Доводи відповідача щодо відсутності будь-якого судового рішення по кримінальному провадженню щодо вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, суд відхиляє з огляду на наступне.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, пункт 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача, а тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Відповідно до частин першої-третьої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1,2,5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18).

Встановивши, що шкода, пов`язана із смертю потерпілого ОСОБА_6 , була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відсутність рішення суду, яке набрало законної сили, у кримінальній справі із висновками стосовно вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду.

Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий ОСОБА_6 передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком, наявні підстави для задоволення позову.

За змістом ст.ст. 1166, 1187 ЦК України в разі завдання джерелом підвищеної небезпеки шкоди смертю фізичної особи такі дії визнаються неправомірними за винятком двох випадків: 1) коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили; 2) коли шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого. При цьому наявність зазначених обставин має довести володілець джерела підвищеної небезпеки або особа, відповідальна за нього.

Відповідачем в цій справі вказаних обставин не доведено.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як батьки потерпілого просили стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування моральної шкоди та страхове відшкодування витрат на лікування.

Позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано моральної шкоди, заподіяної смертю сина, тому, враховуючи характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивачів, характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі втратою найближчого родича позивачів, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сумі по 40200,00 грн. для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до пункту 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає до відшкодування страховиком в межах суми ліміту відповідальності.

В той же час, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування витрат на лікування у розмірі 76371,90 грн. підлягає до часткового задоволення, оскільки, відповідно до наданих документів, ОСОБА_1 документально підтверджено витрати на лікування в розмірі 63576,17 грн.

Крім цього, позовна вимога ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування витрат на поховання у розмірі 10245,00 грн. підлягає до задоволення, оскільки зазначена сума підтверджена документально.

Позовні вимоги позивачів про стягнення пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, також підлягають до задоволення.

Так, згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З поміж іншого, предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 23.10.2023 року по 18.01.2024 року за невиконання грошового зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Таким чином, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Так, відповідач має грошове зобов`язання перед позивачами щодо виплати страхового відшкодування.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивачів виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 ЦК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 10313,45 грн., за період з 23.10.2023 року по 18.01.2024 року, з яких: 7894,21 грн. - пеня; 750,18 грн. - 3% відсотки річних; 1669,06 грн. - інфляційних втрат (розрахунок здійснено з огляду на зменшену суму заборгованості, яка підлягає до задоволення).

Крім цього, з відповідача слід стягнути на користь позивача ОСОБА_2 3832,39 грн., за період з 23.10.2023 року по 18.01.2024 року, з яких: 3057,98 грн. - пеня; 290,60 грн. - 3% відсотки річних; 483,81 грн. - інфляційних втрат.

Крім цього, з відповідача слід стягнути на користь позивача ОСОБА_3 976,69 грн., за період з 23.10.2023 року по 18.01.2024 року, з яких: 779,33 грн. - пеня; 74,06 грн. - 3% відсотки річних; 123,30 грн. - інфляційних втрат:

Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідач не подав.

Згідно п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В позовній заяві надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі очікують понести у зв`язку з розглядом справи.

Однак, вимога позивачів про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, до задоволення не підлягає, оскільки понесення позивачами таких витрат не підтверджено документально.

Так, передбачена у договорах про надання правничої допомоги винагорода за правову допомогу не підтверджує факту сплати позивачами їх представнику такої винагороди.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, позивачі звільнені від сплати судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1693,44 грн. на користь держави.

Крім цього, позовна вимога про допуск до негайного виконання рішення суду не підлягає до задоволення, оскільки при вирішенні даної справи вирішується питання стягнення страхового відшкодування, натомість суд допускає негайне виконання рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць, що не є предметом розгляду в даній справі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 625, 1166, 1192 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), від імені яких діє представник ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (м. Київ, вул. Фізкультури, 30), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код ЄДРПОУ 31681672) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 40200 (сорок тисяч двісті) грн. 00 коп., страхове відшкодування витрат на лікування у розмірі 63576 (шістдесят три тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн. 70 коп., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 7894 (сім тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн. 21 коп., три відсотки річних у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) грн. 18 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев`ять) грн. 06 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код ЄДРПОУ 31681672) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) суму страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 40200 (сорок тисяч двісті) грн. 00 коп., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 3057 (три тисячі п`ятдесят сім) грн. 98 коп., три відсотки річних у розмірі 290 (двісті дев`яносто) грн. 60 коп. та інфляційні втрати у розмірі 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 81 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код ЄДРПОУ 31681672) в користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) суму страхового відшкодування витрат на поховання у розмірі 10245 (десять тисяч двісті сорок п`ять) грн. 00 коп., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 779 (сімсот сімдесят дев`ять) грн. 33 коп., три відсотки річних у розмірі 74,06 грн., та інфляційні втрати у розмірі 123 (сто двадцять три) грн. 30 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код ЄДРПОУ 31681672) в користь держави судовий збір в сумі 1693 (одну тисячу шістсот дев`яносто три) грн. 44 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК