Постанова

від 06.02.2025 по справі 917/1224/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Харків Справа № 917/1224/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників сторін:

позивача А.В. Гиря (в режимі відеоконференції);

відповідача Н.О. Власенко (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" (вх.№2667П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2024 (суддя О.М.Тимощенко, повний текст рішення складено 31.10.2024) у справі №917/1224/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС", м. Полтава,

до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА", с. Пальчиківка,

про стягнення 19 487 322,59 грн, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2024 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД-ПЛЮС" до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" про стягнення заборгованості за договором поставки №30 від 05.12.2022 року у розмірі 19 487 322,59 грн, з яких 10 566 112,75 грн - основна заборгованість, 655 740,64 грн - інфляційні нарахування, 4 210 893,14 грн - 36 % річних та 4 054 576,06 грн - пеня (вх. №1285/24).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.10.2024 у справі №917/1224/24 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД-ПЛЮС" 10 470 806,35 грн основного боргу, 2 026 373,73 грн пені, 4 209 576,54 грн 36% річних, 655 740,64 грн інфляційних втрат та 211 587,22 грн судового збору.

Закрито провадження у справі в частині основної заборгованості у розмірі 95 306,40 грн.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1224/24, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 36 % річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості, починаючи з 15.07.2024 року до моменту виконання рішення за такою формулою: Сума санкції (36% річних) = С x Z(36) x Д : 365 : 100, де С - сума основного боргу, простроченого відповідачем, Z (36) - відсоток річних, зазначений в договорі (36%), Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу, 365 - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути вказану суму нарахованих процентів з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС".

Роз`яснено органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 36% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" з державного бюджету України судовий збір у сумі 79 245,85 грн, який сплачено платіжною інструкцією №1109 від 19.07.2024 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Виробничий сільськогосподарський кооператив "ЗЛАГОДА" з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1224/24 від 23.10.2024 року в частині стягнення з ВСК Злагода на користь ТОВ Агроленд-Плюс 655 740,64 грн інфляційних втрат, 4 209 576,54 36% річних.

2. Винести нове рішення яким визначити розмір зобов`язань Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" (вул. Центральна, 6А, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03769706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" (вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ42372125), а саме - інфляційних втрат - 519 482,80 грн. та 36 % річних - в сумі 3 609 105,50 грн.

3. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області по справі № 917/1224/24 від 23.10.2024 року в частині надання повноважень органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1224/24, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 36 % річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості, починаючи з 15.07.2024 року до моменту виконання рішення за такою формулою: Сума санкції (36% річних) = С x Z(36) x Д : 365 : 100, де С - сума основного боргу, простроченого відповідачем, Z (36) - відсоток річних, зазначений в договорі (36%), Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу, 365 - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути вказану суму нарахованих процентів з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" (вул. Центральна, 6А, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03769706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" (вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ42372125).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом проігноровано укладену між сторонами Договір № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2023 року.

Вважає, що задоволення позовної вимоги, яке надає право Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення в порядку частини десятої статті 238 ГПК України нараховувати 36 % річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості, є несправедливим.

На думку апелянта, роз`єднання основного позову та зустрічного в окремі судові процеси нівелює сутність та поняття зустрічного позову в цілому, а твердження позивача за первісним позовом про відсутність взаємопов`язаності є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2024 у справі №917/1224/24 та призначено справу до розгляду на "08" січня 2025 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

25.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1224/24.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" адвоката Анни Володимирівни Гирі надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№70 від 03.01.2025).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" адвоката Анни Володимирівни Гирі про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №917/1224/24.

05.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15559), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Просить покласти на відповідача судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 08.01.2025 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції.

Представник ВСК «Злагода» в судове засідання не з`явився натомість надіслав через підсистему Електронний суд клопотання про відкладання розгляду справи (вх.№112 від 06.01.2025), в якому зазначає, що представник не може бути присутньою на судовому засіданні, у зв`язку з тим, що адвокат Власенко Н.О. приймає участь в слідчих діях що будуть проводитися в межах кримінального провадження 12024170440001001.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 задоволено представника ВСК Злагода про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 06 лютого 2025 року о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131. Ухвалено провести судове засідання у справі №917/1224/24 за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" адвоката Анни Володимирівни Гирі в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

17.01.2025 від ВСК «Злагода» надійшла відповідь на відзив (вх.№780).

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" адвоката Анни Володимирівни Гирі надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№1519 від 03.02.2025).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" адвоката Анни Володимирівни Гирі про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №917/1224/24.

Від представника Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" адвоката Наталії Олексіївни Власенко надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№1696 від 05.02.2025).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 задоволено клопотання представника Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" адвоката Наталії Олексіївни Власенко про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №917/1224/24.

В судове засідання 06.02.2025 з`явився представник відповідача (в режимі відеоконференції), який підтримав вимоги апеляційної скарги, та представник позивача (в режимі відеоконференції), який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД-ПЛЮС" (далі - позивач, постачальник) та Виробничим сільськогосподарським кооперативом ВСК "ЗЛАГОДА" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №30 (далі - договір, т. 1 а. с. 18 - 24)

В укладеному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- постачальник зобов`язується в порядку та па умовах визначених цим договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договорам прийняти та оплатити товар (п. 2.1 договору);

- сторони домовились, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначається сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами (п. 2.2 договору);

- на кожну окрему партію товару сторони складають окрему специфікацію (п. 2.3 договору);

- сторони домовились, що в разі поставки товару, який не обумовлений специфікацією, Первинний документ, яким оформлена поставка такого товару, має силу специфікації і до нього застосовуються всі умови договору, що застосовуються для специфікацій. Підписанням цього договору сторони засвідчують, що надають повноваження та права особам, які від їх імені складають та підписують первинні документи, яким надана сила специфікацій, на складання та підписання таких документів, в тому числі щодо визначення асортименту, кількості та ціни товару (п. 2.4 договору);

- ціна за одиницю а загальна вартість товару зазначається сторонами у специфікаціях ) додатках), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.14 договору);

- ціна товару виражається в національній валюті України - гривні (п. 3.4 договору);

- усі платежі по цьому договору здійснюються в національній валюті України - гривні (п. 4.1 договору);

- покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначений у відповідній специфікації до цього договору. Сторони можуть погодити оплату товару на умовах часткової або повної попередньої оплати. Товар, який оплачується на умовах, відмінних від попередньої оплати (відстрочення або розстрочення платежу), є таким, що проданий в кредит (п. 4.2 договору);

- датою оплати товару (датою платежу) є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.4 договору);

- датою поставки товару є дата передачі товару покупцю (п. 5.3 договору);

- у випадку порушення покупцем строків виконання грошових зобов`язань по цьому договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, нараховану на суму порушеного зобов`язання за кожен день порушення (п. 9.2 договору);

- в разі порушення покупцем строку оплати товару проданого в кредит, а саме, якщо прострочення по оплаті товару перевищує 3 банківських днів з дня встановленого договором та/або специфікацією, покупець зобов`язується сплатити постачальнику проценти за користування грошовими коштами в розмірі 36% річних нарахованих на суму, що відповідає ціні товару, строк оплати якого порушено, за кожний день починаючи від дня передання товару постачальником (пункт 9.4. договору).

- строк нарахування штрафних санкцій (пені, неустойки тощо) за договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України чи іншими нормами нормативно-правових актів і за згодою сторін санкції нараховуються за весь період порушення до моменту повного виконання відповідного зобов`язання. Сторони домовились встановити до всіх вимог по цьому договору, в тому числі до вимог про стягнення неустойки, санкцій тощо, строк позовної давності в 5 років (до п. 9.5 договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, дата якого зазначена в преамбулі договору, та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині невиконаних зобов`язань, які виникли протягом дії цього договору, до повного виконання сторонами (п. 12.1 договору).

Як стверджує позивач, та визнає відповідач, на виконання умов договору ТОВ "АГРОЛЕНД-ПЛЮС" здійснювало поставку товару відповідачу, однак останнім не було здійснено розрахунок в повному обсязі.

На підтвердження поставки товару позивачем додано до позову наступні докази:

- специфікації: від 05.05.2023 р. на суму 393 293, 05 грн, від 30.05.2023 р. на суму 103 328,64 грн, від 04.05.2023 р. на суму 697 400, 06 грн, від 29.05.2023 р. на суму 153 660,36 грн, від 12.05.2023 р. на суму 1 612 800,00 грн, від 19.04.2023 р. на суму 13 741,92 грн, від 23.05.2023 року на суму 140 964,48 грн, від 12.04.2023 р. на суму 743 602,20 грн, від 03.01.2023 р., від 05.04.2023 р., 05.04.2023 року на суму 1 838 503,42 грн, від 03.01.2023 р. на суму 4 116 958,80 грн, від 11.07.2023 р. на суму 452 922,00 грн, від 11.08.2023 р. на суму 153 700,02 грн, від 03.08.2023 р. на суму 61 763,65 грн, від 24.07.2023 р. на суму 142 959,60 грн, від 17.07.2023 р. на суму 334 310,40 грн, 05.03.2023 р. на суму 236 049,12 грн, від 04.07.2023 р. на суму 166 933,80 грн, від 22.06.2023 р. на суму 299 732,75 грн, від 15.06.2023 р. на суму 323 837,47 грн, від 09.06.2023 р. на суму 117 470,40 грн, від 07.06.2023 року на суму 142 959,60 грн, від 06.06.2023 р. на суму 356 112,16 грн, від 01.09.2023 р. на суму 301 432,32 грн, від 09.06.2023 р. на суму 95 306,40 грн, від 26.05.2023 р. на суму 204 264,67 грн;

- видаткові накладні: №365 від 24.04.2023р. на суму 673 110,00 грн, №366 від 25.04.2023р. на суму 661 770,00 грн, №367 від 28.04.2023р. на суму 675 000,00 грн, №385 від 01.05.2023р. на суму 667 980,00 грн, №442 від 06.05.2023р. на суму 667 440,00 грн, №444 від 08.05.2023р. на суму 671 760,00 грн, №443 від 09.05.2023р. на суму 671 490,00 грн, №505 від 17.05.2023р. на суму 659 610,00 грн, №362 від 11.04.2023р. на суму 621 000,00 грн, №363 від 12.04.2023р. на суму 621 000,00 грн, №364 від 13.04.2023р. на суму 621 000,00 грн, №377 від 05.05.2023р. на суму 393 293,05 грн, №472 від 30.05.2023р. на суму 91 980,72 грн, №481 від 01.06.2023р. на суму 11 347,92 грн, №369 від 05.05.2023р. на суму 697 400,06 грн, №469 від 29.05.2023р на суму 153 669,36 грн, №419 від 12.05.2023р. на суму 806 400,00 грн, №506 від 16.05.2023р. на суму 806 400,00 грн, №285 від 20.04.2023р. на суму 13 741,952 грн, №454 від 23.05.2023р. на суму 140 964,48 грн, №278 від 18.04.2023р. на суму 511 988,40 грн, №294 від 20.04.2023 року на суму 231 613,80 грн, №397 від 06.04.2023 р. на суму 1 896 005, 94 грн, №398 від 06.04.2023 р. на суму 1 303 898,58 грн, № 399 від 06.04.2023 р. на суму 3 845 624,64 грн, №400 від 06.04.2023 р. на суму 902 278,24 грн, № 401 від 06.04.2023 р. на суму 2 419 414,68 грн, № 402 від 06.04.2023 р. на суму 1 960 147,73 грн, №215 від 13.04.2023 р. на суму 1 304 285,28 грн, № 211 від 06.04.2023 р. на суму 243 804,00 грн, №218 від 13.04.2023 р. на суму 271 876,56 грн, №220 від 06.04.2023 р. на суму 1 838 503,42 грн, №216 від 06.04.2023 р. на суму 3 349 379,28 грн, №214 від 13.04.2023 р. на суму 634 254,24 грн, №462 від 25.05.2023 р. на суму 133 325,28 грн, №711 від 09.08.2023 р. на суму 193 127,76 грн, №717 від 14.08.2023 р. на суму 95 892,84 грн, №652 від 11.07.2023 р. на суму 213 516,00 грн, №659 від 17.07.2023 р. на суму 212 406,00 грн, №724 від 15.08.2023 р. на суму 153 700,02 грн, №688 від 09.08.2023 р. на суму 61 763,65 грн, №667 від 24.07.2023 р. на суму 142 959,60 грн, №660 від 17.07.2023 р. на суму 334 310,40 грн, №636 від 05.07.2023 р. на суму 236 049,12 грн, №635 від 05.07.2023 р на суму 166 933,80 грн, №605 від 23.06.2023 р. на суму 299 732,75 грн, №567 від 15.06.2023 р. на суму 323 837,47 грн, №533 від 12.06.2023 р. на суму 117 470,40 грн, №518 від 07.06.2023 р. на суму 142 959,60 грн, №503 від 06.06.2023 р. на суму 356 112,16 грн, №774 від 01.9.2023 р. на суму 301 432,32 грн, №534 від 09.06.2023 р. на суму 95 306,40 грн, №465 від 26.05.2023 р. на суму 204 264,72 грн,

- рахунки на оплату: №288 від 21.04.2023 р, №237 від 10.04.2023 р., №318 від 05.05.2023 р., №412 від 30.05.2023 р., №314 від 04.05.2023 р., №407 від 29.05.2023 р., №356 від 12.05.2023 р., №273 від 19.04.2023 р. №389 від 23.05.2023 р., №248 від 12.04.2023 р., №8 від 03.01.2023 р., №230 від 05.04.2023 р., №232 від 05.04.2023 р., №9 від 03.01.2023 р., №658 від 08.08.2023 р., №598 від 11.07.2023 р., №670 від 11.08.2023 р., №637 від 03.08.2023 р., №614 від 24.07.2023 р., №607 від 17.07.2023 р., №584 від 05.07.2023 р., №583 від 04.07.2023 р., №542 від 22.06.2023 р., №504 від 15.06.2023 р., №567 від 15.06.2023 р., №467 від 09.06.2023 р., №458 від 07.06.2023 р., №443 від 06.06.2023 р., №723 від 01.09.2023 р., №468 від 09.06.2023 р., №399 від 26.05.2023 р.,

- товарно транспортні накладні: №62501 від 24.04.2023 р., №62502 від 24.04.2023 р., №49602 від 28.04.2023 р., №62503 від 01.05.2023 р., №62504 від 06.05.2023 р., №62505 від 08.05.2023 р., №62506 від 09.05.2023 р., №62508 від 17.05.2023 р., №49501 від 11.04.2023 р., №49502 від 12.04.2023 р., №49503 від 13.04.2023 р., №469 від 29.05.2023 р., №419 від 12.05.2023 р., №285 від 20.04.2023 р., №454 від 23.05.2023 р., №278 від 18.04.2023 р., №397 від 07.04.2023 р., №398 від 07.04.2023 р., №399 від 07.04.2023 р, №400 від 07.04.2023 р., №401 від 07.04.2023 р., №402 від 07.04.2023 р., №215 від 13.04.2023 р., №211 від 06.04.2023 р., №218 від 13.04.2023 р., №220 від 06.04.2023 р., №216 від 06.04.2023 р., № 214 від 13.04.2023 р., №462 від 25.05.2023 р., №711 від 09.08.2023 р., №717 від 14.08.2023 р., № 652 від 11.07.2023 р., №659 від 17.07.2023 р., №724 від 15.08.2024 р., №688 від 09.08.2023 р., №667 від 24.07.2023 р., №660 від 17.07.2023 р., №636 від 05.07.2023 р., №635 від 05.07.2023 р., №605 від 23.06.2023 р., №533 від 09.06.2023 р., №518 від 07.06.2023 р., №503 від 06.06.2023 р., №774 від 01.09.2024 р., №534 від 09.06.2023 р., №465 від 26.05.2023 р.

Всі специфікації та видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується учасниками справи, між сторонами в ході їхньої господарської діяльності було укладено договір №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі договір 1, т. 1 а. с. 29), відповідно до п. 1 якого сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів, зокрема: за договором постачання №30 від 05.12.2022 ТОВ «АГРОЛЕНД-ПЛЮС» є кредитором, а ВСК "ЗЛАГОДА" є боржником при виконання грошового зобов`язання в сумі 14 870 380,73 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки вих. №52 від 16.06.2024 (т. 1 а. с. 30) по договору заліку взаємних вимог №1 від 04.12.2023 року були закриті суми кредиторської заборгованості, зокрема по договору постачання №30 від 05.12.2022 (Доб., ЗЗР, Насі. 4 304 267,98 грн).

Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: 05.12.2022 13.06.2024 за договором №30 від 05.12.2022, відповідно до якого розмір основного боргу відповідач перед позивачем становить 10 566 112,75 грн.

Вказаний розмір основної заборгованості відповідач визнав у повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідач не оплатив за поставлений товар в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 10 566 112,75 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку зі оплати товару, позивач на підставі п. п. 9.2, 9.4, 9.5 договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню на суму 4 054,576,06 грн, 36% річних на суму 4 210 893,14 грн та інфляційні втрати на суму 655 740,64 грн.

Наведені обставини стали підставою для підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар і позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 10 470 806,35 грн, пені в сумі 2 026 373,73 грн, 36% річних в сумі 4 209 576,54 грн та інфляційних втрат у сумі 655 740,64 грн є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вказав, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 95 306,40 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 2 ст. 231 ГПК України.

В частині стягнення пені у розмірі 1 828,61 грн та 36% річних у розмірі 1 316,60 грн позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає.

Суд також частково задовольнив вимогу позивача про зазначення в рішенні суду про нарахування 36% річних та пені до моменту виконання рішення суду та дійшов висновку про можливість застосування механізму нарахування, визначеного частиною 10 статті 238 ГПК України, виключно щодо 36% річних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивача 655 740,64 грн інфляційних втрат, 4 209 576,54 36% річних та в частині надання повноважень органу виконання рішення суду здійснювати нарахування 36% річних за відповідною формулою до моменту виконання рішення суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано до стягнення 655 740,64 грн інфляційних втрат та 4 210 893,14 грн 36 % річних суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В разі порушення покупцем строку оплати товару проданого в кредит, а саме, якщо прострочення по оплаті товару перевищує 3 банківських днів з дня встановленого договором та/або специфікацією, покупець зобов`язується сплатити постачальнику проценти за користування грошовими коштами в розмірі 36% річних нарахованих на суму, що відповідає ціні товару, строк оплати якого порушено, за кожний день починаючи від дня передання товару постачальником (пункт 9.4. договору).

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 9.4 договору нарахував відповідачу інфляційні на суму 655 740,64 грн та 36% річних на суму 4 210 893,14 грн.

Дотримуючись умов Договору поставки №30 від 05.12.2022р. та Специфікацій, за умов їх складання сторонами, ТОВ «Агроленд-плюс» відвантажило (поставило) ВСК «Злагода» товар відповідно Розрахунків, бухгалтерських довідок та первинних документів бухгалтерського обліку, що додаються, де визначено обставин щодо періодів прострочення, основної суми боргу та розміру нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження поставки товару Позивачем було додано до позову специфікації, видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно транспортні накладні, Акт звірки.

Крім того, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог ( т. 1 а. с. 29), відповідно до п. 1 якого сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів, зокрема: за договором постачання №30 від 05.12.2022 року ТОВ «АГРОЛЕНД-ПЛЮС» є кредитором, а ВСК ВСК "ЗЛАГОДА" є боржником при виконання грошового зобов`язання в сумі 14870380,73 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки вих. №52 від 16.06.2024 року (т. 1 а. с. 30) по договору заліку взаємних вимог №1 від 04.12.2023 року були закриті суми кредиторської заборгованості, зокрема по договору постачання №30 від 05.12.2022 року (Доб., ЗЗР, Насіння. 4 304 267,98 грн).

Відповідач визнав, та не заперечує, що між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: 05.12.2022 року 13.06.2024 року за договором №30 від 05.12.2022 року, відповідно до якого розмір основного боргу відповідач перед Позивачем становить 10 566 112,75 грн.

Відповідачем у було визнано основну суму боргу на момент подання позову (за Договором поставки №30 від 05.12.2022) в розмірі 10 566 112,75 грн.

Вказана обставина та дана сума заборгованості є обставиною, що визнається учасником справи, та в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України - не підлягає доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем зроблено детальний розрахунок всіх штрафних санкцій, інфляційного збільшення суми боргу та річних в кількості 30 розрахунків та 1 загальних розрахунок.

З позиції відповідача, викладеної в апеляційній скарзі (що є аналогічним за змістом до відзиву на позовну заяву) вбачається що, з Розрахунками 1, 4, 7, 15, 16, 17, 19, 21, 22, 23, 24, 26, 27, 28 29 відповідач погодився, контррозрахунку не надав.

А отже періоди та суми нарахувань відповідачем визнаються.

За Розрахунками 11, 13, 14 штрафні санкції, індекс інфляції та річні не нараховувались.

З позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву вбачається що, з Розрахунками 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 18, 20, 25 відповідач не погодився, але при цьому власний контрозрахунок не надав, з приводу періодів та сум нарахувань Відповідач також не заперечує.

Відповідно до розрахунків 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 18 (в частині), 25, які також підтверджуються бухгалтерськими довідками - нарахування індексу інфляції, пені та річних відбувалося в строк до 03.12.2023.

Позивач при здійсненні розрахунків врахував Договір №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2023 та цією датою були припинені зобов`язання по видатковим накладним, що і відображено в самих розрахунках, що і було досліджено судом першої інстанції, та про що зазначено та надано оцінку в Рішенні суду першої інстанції.

Вказане вище також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період 05.12.202 13.06.2024, де в останній графі вказано як саме та коли були закриті поставки, та відповідно до якого документа.

Акт звірки був складений Відповідачем у справі (апелянтом) та погоджений Позивачем.

За таких обставин, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про недобросовісність нарахувань після підписання Договору №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2023, оскільки такі нарахування були припинені 03.12.2023 (в останній день коли існувала заборгованості, яка була закрита Договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2023р.).

Періоди закриття заборгованості з врахуванням Договору №1 також визначені в Акті звірки.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться тільки до незгоди з умовами підписаного Договору поставки, та нарахуванням за періоди прострочення по оплаті поставленого товару 36% річних та індексу інфляції.

При цьому ВСК «Злагода» не надало жодного контррозрахунку щодо періодів та суми нарахування 36% річних та індексу інфляції, стосовно яких була подана апеляція.

Відповідно до Розрахунку №20, видаткова накладна №660 від 17.07.2023р. на суму 334310,40 грн. зазначаємо: вказана поставка Відповідачем не оплачена та не закрита Договором №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2023р., що також підтверджується вказаним вище Актом звірки від 13.06.2024р. та не спростовується жодним розрахунком Відповідача. Позиція щодо невірного нарахування індексу інфляції та річних в апеляційній скарзі не викладена.

В Розрахунку №18 детально описано підстави, обставини і періоди нарахувань. Так Відповідачу було поставлено товар, що підтверджується складеною сторонами видатковою накладною: №688 від 09.08.2023 на суму 61763,65 грн.

Розрахунки за вказаною вище видатковою накладною було частково проведено 04.12.2023, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до Договору №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2023р. на суму 32480,50 грн, про зазначено в бухгалтерській довідці №37 від 16.06.2024.

Позиція щодо невірного нарахування індексу інфляції та річних в апеляційній скарзі не викладена.

Прострочення по оплаті, відповідно до якого Відповідачу нараховується 36% річних, індекс інфляції та пеня було вирахуване на підставі п.п. 9.2, 9.4. Договору поставки №30, умов визначених в Специфікації.

Розрахунок штрафних санкцій, 36% річних та індексу інфляції Позивач починає здійснювати на суму: 61763,65 грн. з 02.11.2023 до 03.12.2023 29283,15 грн. з 04.12.2023р. по 14.07.2024.

Розрахунки за вказаною вище видатковою накладною №688 на суму 29283,15грн. відповідачем не проведені.

З приводу сум викладених в розрахунку №30 - позиція Відповідача не викладена.

Крім того, суд першої інстанції дослідив та надав вірну оцінку тій обставині, що заборгованість за видатковою накладною №660 від 17.07.2023 року є припиненою відповідно до умов договору №1 від 04.12.2023, однак, як стверджує позивач та вбачається з акту звірки (т. 1 а. с. 25 28), дана заборгованість не закрита.

Також, заборгованість за видатковою накладною №688 від 09.08.2023 року була закрита частково - на суму 32 480,50 грн відповідно до умов договору №1 від 04.12.2023 року.

Отже позивач правомірно та обґрунтовано здійснив нарахування штрафних санкцій на заборгованість за вказаною видатковою накладною з урахуванням умов договору №1 від 04.12.2023 року.»

Враховуючи викладене колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, оскільки жодного контрозрахунку не надано, а є лише посилання та підтвердження вірності обставин та періодів нарахувань.

Крім того за Договором №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2023р. який взятий до уваги позивачем, що підтверджується Актом звірки станом на 13.06.2024р. та Бухгалтерською довідкою №52 від 16.06.2024р. (додаток 7 до позовної заяви) - вбачається що позивач як і було передбачено договором, закрив кредиторську заборгованість на суму 4 304 267,98 грн. по Договору поставки №30 від 05.12.2022р. (в межах розгляду даної справи в суді), що також не спростовано відповідачем.

Щодо 36% річних колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції заявлялось клопотання про зменшення розміру пені та 36% річних на 50% від зазначеної позивачем суми, відповідач у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив вказує, що кооператив перебуває у тяжкому фінансовому становищі у зв`язку з падінням закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію починаючи з 2022 року, збільшення майже на 200 % ціни на паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, проблемами в реалізації виробленої продукції. До того ж санкції за договором, а саме пеня та 36% річних, становлять 78,23 % розміру основної заборгованості.

Суд першої інстанції задовольнив частково клопотання відповідача та зменшив на 50% суму пені, оскільки сума пені (4 052 747,45 грн) є занадто великою та не співрозмірною із можливими збитками, адже становить 38,36% розміру основної заборгованості.

Водночас, суд першої інстанції не прийняв доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав для зменшення 36 % річних, а саме скрутне фінансове становище відповідача, адже скрутне фінансове становище, на думку суду першої інстанції, не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції.

Відповідач зазначає, що кооператив перебуває у тяжкому фінансовому становищі у зв`язку з падінням закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію починаючи з 2022 року, збільшення майже на 200 % ціни на паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, проблемами в реалізації виробленої продукції.

Колегією суддів встановлено, що 36% річних становлять 40,20 % розміру основної заборгованості.

Саме цими обставинами відповідач обґрунтовує неможливість виконання у строки передбачені договором своїх зобов`язань.

Суд першої інстанції відмовив у клопотанні відповідача щодо зменшення розміру 36% річних від зазначеної позивачем суми з посиланням на застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення пені.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме: встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96% та їх явну невідповідність принципу справедливості, тоді як у даній справі позивачем розраховані відсотки річних в розмірі, встановленому законом - статті 625 ЦК України, тобто 3%.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 692 ЦК України продавець має право вимагати не тільки оплати товару (тобто стягнення грошових коштів у розмірі покупної ціни проданого майна), а й сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Такі висновки сформульовано в пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).

У частині 3 статті 692 ЦК України зазначений термін використано у другому значенні. Тобто під сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами розуміється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 цього Кодексу. Така відповідальність виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації його майнових втрат, спричинених неналежним виконанням грошового зобов`язання. Такі висновки сформульовано в пункті 7.51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19).

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Норма щодо трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У спірних правовідносинах сторонами було погоджено застосування 36% річних.

Тобто, підвищені проценти за статтею 625 ЦК України встановлені й узгоджені самими сторонами.

У постанові від 14.04.2021 у справі №922/1716/20 щодо можливості встановлення сторонами договору 48% річних Верховний Суд зазначив, що стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у частині 2 статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норма щодо трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у пункті 9.4 Договору визначили інший розмір процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а саме: в разі порушення покупцем строку оплати товару проданого в кредит, а саме, якщо прострочення по оплаті товару перевищує 3 банківських днів з дня встановленого договором та/або специфікацією, покупець зобов`язується сплатити постачальнику проценти за користування грошовими коштами в розмірі 36% річних нарахованих на суму, що відповідає ціні товару, строк оплати якого порушено, за кожний день починаючи від дня передання товару постачальником.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з правовим висновком, що сформульований у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19), щодо можливості зменшення (відмови у стягненні) судом загального розміру процентів річних, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, Велика Палати Верховного Суду зазначила наступне:

- справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (пункт 8.20);

- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (пункт 8.26);

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32);

- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33);

- відповідно до положень статті 611, частини 3 статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання (пункт 8.34);

- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру (пункт 8.36);

- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 ГК України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункти 8.37 -8.38).

Перевіривши розрахунок відсотків річних, судами обох інстанцій встановлено, що останні нараховані вірно в розмірі 4 209 576,54 грн.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 36% річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, та зменшити їх на 50%, а тому до стягнення підлягає 2104788,27 грн. В решті слід відмовити (2104788,27 грн).

Відтак, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 36% річних в сумі 2104788,27 грн. підлягає скасування, а в позові в цій частині слід відмовити.

Позивач в позовній заяві просив суд зазначити в рішенні суду про нарахування 36% річних та пені до моменту виконання рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі №910/14524/22 зазначено, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Враховуючи висновки ВПВС, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість застосування механізму нарахування, визначеного частиною 10 статті 238 ГПК України, виключно щодо 36% річних.

Щодо застосування ч. 10 ст.238 ГПК України, колегія суддів зазначає про таке

Відповідно до ч. 10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 вирішуючи питання щодо повноважень суду під час застосування частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) дійшла наступних висновків:

" 95.За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

96. Правила частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

97. Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

103. Зміст частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.

104.Таке розуміння відповідає змісту частини першої статті 14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

108....нарахування коштів, передбачених частиною десятою статті 238 ГПК України та частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, присуджується за невиконання відповідачем свого приватноправового обов`язку перед позивачем, який було підтверджено судовим рішенням, тому ці кошти захищають приватний інтерес позивача, а не публічний інтерес держави, а отже можуть накладатися судом саме за ініціативою позивача.

129. До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Таке правило поведінки для суду, як «суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України.

130. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

132. Можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду".

Аналогічні висновки щодо застосування ч.10 статті 238 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 у справі №911/952/22.

Враховуючи принцип справедливості, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для застосування ч.10 статті 238 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.06.2024 року у справі №910/14524/22 щодо неможливості нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду, суд першої інстанції жодним чином не аргументував застосування положення цієї статті саме до відсотків річних, сума нарахування яких є більшою, а не до суми пені, яку суд зменшив.

Таке рішення суду першої інстанції вочевидь є несправедливим.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України при вирішенні цього спору.

Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли часткове підтвердження в матеріалах справи.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 , 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" частково знайшли своє підтвердження в матеріалах справи у зв`язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення у відповідних частинах.

Керуючись статтями 129, 269, ст.275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2024 у справі №917/1224/24 скасувати в частині стягнення з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" 2104788,27 грн. річних та в частині надання повноважень органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1224/24, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 36 % річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості, починаючи з 15.07.2024 року до моменту виконання рішення за такою формулою: Сума санкції (36% річних) = С x Z(36) x Д : 365 : 100, де С - сума основного боргу, простроченого відповідачем, Z (36) - відсоток річних, зазначений в договорі (36%), Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу, 365 - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути вказану суму нарахованих процентів з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ЗЛАГОДА" (вул. Центральна, 6А, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03769706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛЕНД - ПЛЮС" (вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ42372125).

Ухвалити в цих частинах нове рішення, яким в позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 17.02.2025.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.І. Терещенко