Ухвала

від 13.02.2025 по справі 910/3778/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

13.02.2025Справа № 910/3778/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши матеріали справи

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 1 553 359, 18 грн. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання суду призначити на 16.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 відкрито провадження у справі №910/3778/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражну керуючу Сергієнко Ніну Олександрівну. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 17.10.2024.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 15.08.2024 за № 73850.

11.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства «Універсал Банк» з кредиторськими вимогами до боржника, на суму 136 702, 70 грн.

16.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 800 000, 00 грн.

23.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 470 085, 72 грн.

24.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли відомості керуючого реструктуризацією про результати розгляду грошових вимог із доданими до них повідомленнями.

25.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства «Ідея Банк» з кредиторськими вимогами до боржника, на суму 117 194, 24 грн.

25.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли відомості керуючого реструктуризацією про результати розгляду грошових вимог із доданим до них повідомленням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк» та Акціонерного товариства «Ідея Банк» з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяв у судовому засіданні на 17.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 заяву ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 800 000,00 грн залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви з кредиторськими вимогами до боржника, шляхом надання доказів направлення копії заяви керуючому реструктуризацією арбітражній керуючій Сергієнко Ніні Олександрівні. Заяву Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» з кредиторськими вимогами до боржника залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви з кредиторськими вимогами до боржника, шляхом надання доказів направлення копії заяви керуючому реструктуризацією арбітражній керуючій Сергієнко Ніні Олександрівні та боржнику.

01.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про сплату грошової винагороди та/або відшкодування витрат арбітражного керуючого.

07.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій у справі № 910/3778/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

14.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Акціонерного товариства «Ідея Банк» на повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду вимог кредиторів та клопотання про витребування доказів.

14.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Акціонерного товариства «Ідея Банк» щодо часткового визнання керуючим реструктуризацією вимог кредиторів.

15.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про долучення до матеріалів справи проекту плану реструктуризації боргів боржника та акту інвентаризації майна бражника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 відкладено попереднє засідання на 14.11.2024.

17.10.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» надійшла заява про усунення недоліків із наданням доказів направлення копії заяви керуючому реструктуризацією арбітражній керуючій Сергієнко Ніні Олександрівні та боржнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 заяву Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 14.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 заяву ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 800 000, 00 грн та додані до неї документи (що надійшла 16.09.2024) повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 задоволено заяву керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражної керуючої Сергієнко Ніни Олександрівни про здійснення сплати грошової винагороди. Здійснено сплату основної грошової винагороди арбітражній керуючій Сергієнко Ніні Олександрівні (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2009 від 08.11.2021; вул. Празька, 3, к. 272, м. Київ, Україна, 02090, ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на її рахунок за виконання нею повноважень керуючого реструктуризацією у справі № 910/3778/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 у період з 15.08.2024 по 30.09.2024 в розмірі 23 442 (двадцять три тисячі чотириста сорок два) грн 58 коп. з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва за рахунок коштів, авансованих ОСОБА_1 у відповідності до квитанції № 22 від 12.01.2024.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 визнано кредиторами у справі № 910/3778/24 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 : - Акціонерне товариство "Універсал Банк" на суму 136 702, 70 грн, з яких: 4 844, 80 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 131 857, 86 грн - вимоги другої черги; - Акціонерне товариство "Ідея Банк" на суму 117 194, 24 грн, з яких: 6 056, 00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 111 138, 24 грн - вимоги другої черги; - Акціонерне товариство акціонерно-комерційного банку "Львів" на суму 470 085, 72 грн, з яких: 6 056, 00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 120 000, 00 грн - забезпечені вимоги, 344 029, 72 грн - вимоги другої черги. Зобов`язано керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 28.11.2024. Керуючому реструктуризацією боржника у строк до 16.12.2024 подати до Господарського суду м. Києва план реструктуризації боргів боржника. Визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 16.01.2025.

02.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про сплату винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

04.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією про долучення до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів.

17.12.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Ідея Банк" надійшла відповідь на запит зборів кредиторів.

17.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення у справі щодо затвердження плану реструктуризації зборами кредиторів, до яких долучено повідомлення про збори кредиторів, листи відповіді від кредиторів, протоколи зборів кредиторів, звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника, акт інвентаризації, два звіти про оцінку майна, схвалений боржником проект плану реструктуризації, звіт про грошову винагороду, пояснення щодо плану реструктуризації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 відкладено підсумкове засідання на 13.02.2025.

У підсумковому засіданні 13.02.2025 керуючий реструктуризацією надала пояснення щодо проекту плану реструктуризацією.

Представник боржника надав пояснення щодо майна боржника.

Представник кредитора Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів" надав пояснення щодо непогодження проекту плану реструктуризацією та підстав такого непогодження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників процесу, суд відзначає наступне.

Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Таким чином, КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною 2 статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно частини 5 статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; - подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ); - повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ); - погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає: - відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ; - закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ); - відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ); - дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За частиною 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.

Системне тлумачення положень частини першої статті 90 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтею 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Тож, за змістом частини 1 статті 90 КУзПБ термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.

Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 9 частини 1 статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.

Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.

Так, частиною 8 статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Конструкція вказаної норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини 8 статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховним Судом у постанові судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголошено на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

У судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо: - збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ); - господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ); - боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).

Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.

Слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини 8 статті 123, частині десятій статті 126 та частині 2 статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Таким чином само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Відповідно до частини 11 статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми: - чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника; - обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника; - коло ініціаторів її застосування не конкретизовано; - господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини 11 статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наголошено, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

Згідно частини четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.

Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

Таке тлумачення кореспондується з приписами частини першої статті 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: - протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; - зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУзПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Враховуючи наведене, приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляд справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Так, згідно приписів ст. 42, 43 ГПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав (ст. 3 ЦК України). Реалізація процесуальних прав та обов`язків передбачає і дотримання приписів матеріального права.

Також, як зазначає Міжнародний суд ООН, "одним із основних принципів, що регулює створення та виконання юридичних зобов`язань незалежно від джерела, є принцип співпраці. Відповідно до принципу співпраці кожна із сторін має надавати іншій стороні можливе сприяння у виконанні нею своїх обов`язків. Він поширюється на всі зобов`язання без виключення".

Відповідно до приписів ч. 7, 8 ст. 123, ст. 124, ч. 8 ст. 126 КзПБ право на процедуру неплатоспроможності та отримання відповідних пільг має лише добросовісний боржник (фізична особа), який дотримується принципу співпраці з усіма учасниками справи про свою неплатоспроможності.

Згідно приписів ст. 13 Цивільного кодексу України особа може користуватися своїми права лише у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Суд зазначає, що судовому захисту не підлягає право особи, яке хоча формально не порушує норм права, проте за своєю суттю покликане діяти на шкоду контрагентам цієї особи.

Натомість, суд зауважує, що у справах про банкрутство арбітражний керуючий/боржник діють відповідно до приписів КзПБ, проте одночасно є стороною у справі відповідно до норм ГПК України, а отже, задля дотримання принципу диспозитивності та змагальності (ст. 2 ГПК України) судом при ухваленні рішення мають враховуватися інтереси інших учасників справи про банкрутство.

Так, у матеріалах справи міститься проект плану реструктуризації боргів погоджений боржником 02.12.2024.

Згідно долученого до матеріалів справи протоколу зборів кредиторів боржника № 2 від 10.12.2024, бюлетенів до протоколу зборів кредиторів та відповідей кредиторів, судом встановлено, що на зборах кредиторів, яке проводилося шляхом опитування взяли участь Акціонерне товариство "Універсал Банк" (131 голос - 22,35%), Акціонерне товариство "Ідея Банк" (111 голосів - 18,95%), Акціонерне товариство акціонерно-комерційного банку "Львів" (344 голоси - 58,70%).

За результатами відповідей кредитори проголосували наступним чином: Акціонерне товариство "Ідея Банк" та Акціонерне товариство акціонерно-комерційного банку "Львів" проти прийняття до відому звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника.

Разом з тим, проти схвалення плату реструктуризацією боргів боржника проголосували всі три кредитори: Акціонерне товариство "Універсал Банк", Акціонерне товариство "Ідея Банк" та Акціонерне товариство акціонерно-комерційного банку "Львів".

Голосуючи проти схвалення плану реструктуризації Акціонерне товариство "Ідея Банк" у своїй відповіді відзначило, що план реструктуризації боргів боржника необхідно доопрацювати з врахуванням сплати боржником ОСОБА_1 всієї суми кредиторських вимог протягом 60 місяців, без спрощення (списання) кредиторських вимог.

Акціонерне товариство "Універсал Банк" голосуючи проти схвалення плану реструктуризації у своїй відповіді пропонувало боржнику доопрацювати план реструктуризації та продемонструвати кредиторам та суду добросовісність у своїх намірах. Разом з тим, кредитором зазначено, що у запропонованому плані реструктуризації боржником не передбачено внесення щомісячної суми для погашення наявних у боржника зобов`язань перед кредиторами. При цьому боржник пропонує списати 125 902, 70 грн, що дорівнює 92,10% від загальної суми заборгованості.

Голосуючи проти схвалення плану реструктуризації Акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк "Львів" вказало, що у плані реструктуризації не передбачено, що кошти від реалізації заставного майна, а саме, транспортного засобу Ford Transit Connect; вантажний фургон малотоннажний, номерний знак НОМЕР_3 , 2013 року випуску, будуть скеровані на погашення вимог заставного кредитора (кредиторської заборгованості) Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів".

Щодо результатів перевірки декларації про майновий стан боржника, то кредитором також було проголосовано проти, та зазначено про відсутність в деклараціях повної інформації щодо майнового стану та доходів членів сім`ї; відсутність інформації щодо місцезнаходження причепа STEREET FOOD ПТ-014, 2015 року випуску.

Разом з тим, дослідивши погоджений боржником план реструктуризації боргів станом на 02.12.2024, суд зазначає наступне.

Пункт 1. Сума визнаних судом вимог кредиторів, включених до реєстру становить 723 982, 66 грн.

Пункт 5. Інформація про доходи боржника: відсутня.

П. 5.1. доходи, які боржник отримує: відсутні.

П. 5.2. доходи, які боржник розраховує отримувати протягом процедури реструктуризації боргів: заробітна плата.

П. 6 розмір суми, яка щомісячно виділятиметься для погашення вимог кредиторів: 4000. Борги будуть погашені за рахунок продажу автомобіля та корпоративних прав згідно оцінки та фактичного продажу з публічних торгів.

П. 8 вимоги кредиторів, які будуть прощені (списані), у разі виконання плану реструктуризації боргів: буде відомо після продажу автомобіля та корпоративних прав згідно оцінки та фактичного продажу з публічних торгів.

П. 13.3 спрощення (списання) боргів чи їх частини:

Акціонерне товариство "Ідея Банк" загальна сума 117 194, 24 грн - списання 108 122, 24 грн, Акціонерне товариство "Універсал Банк" загальна сума 136 702, 70 грн - списання 125 902, 70 грн, Акціонерне товариство акціонерно-комерційного банку "Львів" 344 029, 72 - списання 315 901, 72 грн.

П. 14. виконання зобов`язання боржника третіми особами: не застосовується.

П. 15. заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів:не застосовують.

Відповідно до ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо). План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо). Задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно з планом реструктуризації боргів боржника за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, боржником або арбітражним керуючим, якщо планом реструктуризації боргів боржника передбачена його подальша участь у виконанні такого плану, у черговості, визначеній статтею 133 цього Кодексу. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом. Особа, яка виявила бажання взяти участь у плані реструктуризації боргів боржника як поручитель (гарант), має право брати участь в обговоренні умов реструктуризації боргів такого боржника. Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п`ять років. У разі погашення боргів за кредитами, отриманими боржником на придбання житла, строк виконання плану реструктуризації боргів боржника не може перевищувати 10 років. За вмотивованим клопотанням боржника та за умови погашення понад 80 відсотків вимог кредиторів господарський суд може продовжити строк виконання плану реструктуризації боргів боржника понад граничний строк.

Суд вказує, що план реструктуризації містить протиріччя, зокрема, п. 15 плану передбачено, що заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів:не застосовується, в той час, як п. 5.2. передбачено, що доходи, які боржник розраховує отримувати протягом процедури реструктуризації боргів: заробітна плата.

Разом з тим, з п. 5.1. плану вбачається, що доходи, які боржник отримує: відсутні, натомість в п. 9 розмір суми, яка щомісячно залишатиметься у боржнику на задоволення побутових потреб: 8 000, 00 грн. В той час, природа походження таких коштів залишається невідомою, враховуючи ту обставину, що боржником у поданих деклараціях не зазначено повної інформації щодо майнового стану та доходів членів сім`ї.

Означене на переконання суду, може свідчити про приховання інформації, що дозволяла би встановити реальне фінансове становище боржника та його сім`ї. Інформація про майновий стан та доходи членів сім`ї є необхідною та суттєвою у даній справі, оскільки, в п. 4 плану реструктуризації передбачено, розмір суми, яка щомісячно виділятиметься для погашення вимог кредиторів: 4 000 грн.

Також, судом враховано застереження Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів" щодо відсутності в декларації інформації щодо місцезнаходження причепа STEREET FOOD ПТ-014, 2015 року випуску, що у свою чергу ставить під сумнів можливість реалізації такого майна.

Крім того, як вірно відзначено Акціонерним товариством акціонерно-комерційний банк "Львів" у плані реструктуризації не передбачено, що кошти від реалізації заставного майна, а саме, транспортного засобу Ford Transit Connect; вантажний фургон малотоннажний, номерний знак НОМЕР_3 , 2013 року випуску будуть скеровані на погашення вимог заставного кредитора.

Суд також звертає увагу на те, що планом реструктуризації передбачено понад 90% спрощення (списання) боргів.

Також, суд вказує, що боржником не продемонстровано ні кредиторам, ні суду добросовісність у своїх намірах, та не здійснено доопрацювання проекту плану реструктуризації врахувавши зауваження кредиторів.

Таким чином, суд вказує, що в сукупності викладеного вище, проект плану реструктуризації боргів боржника порушує мету та завдання процедури реструктуризації боргів. Адже метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли відбувається фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації. Дана правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 25 серпня 2021 р. справа № 925/473/20, та від 16 грудня 2021 р. справа № 910/8306/20.

Добросовісність боржника при розробці плану реструктуризації боргів є визначною категорією. План реструктуризації боргів боржника повинен бути обґрунтований та реальний (виконуваний) для дотримання мети та порядку процедури реструктуризації боргів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість відмови кредиторів від схвалення поданого плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , з огляду на недобросовісність боржника та ухилення його від виконання зобов`язань перед кредиторами, що суперечать діючому законодавству з процедур банкрутства, яка проявляється в тому, що:

- будучи працездатною особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , боржником не зазначено у поданому плані ніяких заходів для отримання доходу з метою погашення заборгованості перед кредиторами, а навпаки, вказано, що заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів: не застосовується, відтак, залишається незрозумілим можливість отримання боржником доходів - заробітної плати, як він про це зазначає;

- не врахування та не декларування доходів членів сім`ї боржника ОСОБА_1 , враховуючи той факт, що побутові витрати боржника становлять 8 000 грн, за відсутності доходів боржника, свідчать про неналежне розроблення плану реструктуризації з боку арбітражного керуючого та боржника одночасно;

- вказуючи в плані реструктуризації причеп STEREET FOOD ПТ-014, 2015 року випуску, при цьому, відсутність інформації про його місцезнаходження, ставить під сумнів можливість його реалізації, та відповідно можливість часткового погашення вимог кредиторів від реалізації такого майна. При тому, що в п. 4 плану вказано, що участь керуючого реструктуризацією у виконанні плану реструктуризації боргів боржника, його повноважень та джерела виплати йому основної винагороди не застосовується. За таких обставин, постає обґрунтоване питання, ким повинні були бути організовані публічні торги для реалізації майна боржника;

- в контексті викладеного, інформація про майновий стан та доходи членів сім`ї є необхідною та суттєвою у даній справі, оскільки, план реструктуризації передбачає понад 90% списання кредиторських вимог, відповідно, відсутності такої інформації може свідчити про приховання інформації, що дозволяла би встановити реальне фінансове становище боржника та його сім`ї та відповідно можливість погашення кредиторських вимог враховуючи дотримання балансу інтересів сторін та закономірними очікуваннями кредиторів.

Частиною 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було відкрито ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2024, тобто строк, визначений ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства пройшов.

При цьому, матеріали справи не містять прийнятого зборами кредиторів рішення стосовно переходу до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у даній справі.

Здійснюючи у даному випадку функцію судового контролю, суд констатує, що з огляду на встановлені обставини справи, досліджуючи поданий боржником план реструктуризації та обставини несхвалення його кредитором, обґрунтованим є висновок, що викладені обставини справи у своїй сукупності свідчать про недобросовісну поведінку боржника та ухилення останнього від виконання зобов`язань перед кредиторами, за умови ненадання будь-яких пропозицій щодо отримання будь-яких доходів задля справедливої її реструктуризації та відсутність інформації, що дозволяла би встановити реальне фінансове становище боржника та його сім`ї, оскільки, план реструктуризації передбачає понад 90% списання кредиторських вимог, що у свою чергу, суперечить меті процедури відновлення платоспроможності боржника фізичної особи, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, з урахуванням дотримання прав та законних інтересів як боржника, так і кредиторів.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, cуд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відповідно до п. 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи, що процедура реструктуризації боргів боржника є пріоритетною відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, її строковість, а також заперечення кредиторів у справі проти схвалення поданого плану реструктуризації боргів боржника, проаналізувавши всі обставини такого несхвалення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

2. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

3. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражної керуючої Сергієнко Ніни Олександрівни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2009 від 08.11.2021).

4. Копію ухвали надіслати боржнику, арбітражному керуючому Сергієнко Ніні Олександрівні, кредиторам, контролюючому органу, визначеному Податковим кодексом України, органам, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, органу державної виконавчої служби, органу державної прикордонної служби, державному органу з питань банкрутства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 17.02.2025.

Суддя Сергій СТАСЮК