Ухвала

від 13.02.2025 по справі 917/2141/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

13.02.2025 Справа № 917/2141/24(917/135/25)

Суддя Паламарчук В.В. за участю секретаря судового засідання Біленко І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання грошових вимог до боржника (вхід. №137/25 від 20.01.2025) у справі №917/2141/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (вул. Ковельська, буд.13, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43016, код ЄДРПОУ 01743401)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул. Миру, буд.68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562)

про банкрутство

Учасники справи: згідно протоколу

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" звернулась до суду із заявою (вхід. №2240/24 від 04.12.2024) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 дану заяву було передано на розгляд судді Паламарчуку В.В (а.с.93).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 вищевказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" прийнято судом до розгляду, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 відкрито провадження у справі №917/2141/24 про банкрутство ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562); визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (код ЄДРПОУ 01743401) у сумі 2 038 590,36грн, у томі числі: 3564,44грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №903/703/23; 342480,71грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/1040/21; 1 692 545,21грн - на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 у справі №917/681/24, а також 24224,00грн - витрат ініціюючого кредитора на оплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, 72000,00грн - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича (свідоцтво №2028 від 10.11.2021, поштова адреса: вул. Кавказька, буд. 3, офіс 410, м. Рівне, 33013); призначено попереднє засідання суду на 20.02.2025.

З метою виявлення конкурсних кредиторів, 24.12.2024 Господарським судом Полтавської області сформовано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562). Дата публікації на сайті ВГСУ: 24.12.2024; номер публікації 74935.

20.01.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4 588 886,19грн, з яких: 2 446 300,00грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства, 1 746 683,33грн - інфляційних втрат, 395 902,86грн - 3% річних (вхід. №137/25) (а.с.1-5).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.01.2025 заяву передано на розгляд судді Паламарчуку В.В. в межах справи про банкрутство №917/2142/24 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №917/2142/24(917/135/25).

За ухвалою від 27.01.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 у справі про банкрутство №917/2142/24(917/135/25) до розгляду та призначено її у попередньому судовому засіданні на 13.02.2025 (а.с.129-130).

Розпорядник майна подав клопотання (вхід. №1423 від 04.02.2025) в яких повідомив, що кредиторські вимоги у сумі 4 588 886,19 грн попередньо визнає (а.с.134-135).

Боржник подав письмові пояснення (вхід. №1566 від 06.02.2025) в яких повідомив, що кредиторські вимоги не визнає та прохає відхилити їх повністю (а.с.137-140).

Дослідивши матеріали вищезазначених грошових вимог, суд встановив таке:

08.02.2013 відбулася державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", код ЄДРПОУ 38527562 (а.с.38).

Згідно з п.1.5. статуту ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол зборів учасників №7 від 24.04.2017, засновником товариства, зокрема, є ОСОБА_1 (а.с.40-44).

За змістом п.3.2 статуту ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника шляхом внесення власних грошових коштів або майна створюється статутний капітал у розмірі 440 000,00 грн.

Вклад ОСОБА_1 до статутного капіталу складає 110 000 грн., що становить 25% статутного капіталу, що підтверджується копією статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол зборів учасників №7 від 24.04.2017 (а.с.40-41).

31.07.2018 року Товариство на вимогу ОСОБА_1 повернуло його внесок до статутного капіталу в сумі 110 000 гривень, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» від 31.07.2018 (а.с.98).

01.08.2018 ОСОБА_1 подав нотаріально посвідчену заяву про вихід із складу учасників ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (а.с.104).

01.08.2018 ОСОБА_1 подав заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У заяві про державну реєстрацію змін зазначено, які саме змінити слід внести: зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи (а.с.105-106).

01.08.2018 відбулася державна реєстрація виходу позивача із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".

На підтвердження ринкової вартості майна боржника, яку заявник визначив вартість частки станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", заявник надав копію звіту про оцінку майна станом на 31.07.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП "Експерт-Рівне - Консалт" (а.с.8-33).

Звіт про оцінку майна станом на 31.07.2018 складено суб`єктом оціночної діяльності ПП "Експерт- Рівне-Консалт". Відповідно до змісту вказаного звіту, ринкова вартість нерухомого майна товариства станом на 31.07.2018 становить 10 225 200 грн.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що йому підлягає вартість частини майна у статутному капіталі товариства у розмірі 2 446 300 грн, виходячи з розрахунку: (10 225 200 грн. х 25%) - 110000 грн. = 2 446300 грн.

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення вартості частки учасника у розмірі 2 446 300 грн, в зв`язку з виходом із ТОВ «Ковельська оптово-торгова база»

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/476/22.

В подальшому до Господарського суду Волинської області, ОСОБА_1 подав заяву про відмову від позову на підставі ч.1 ст.191 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.12.2022 у справі №903/476/22 заяву ОСОБА_1 про відмову від позовних вимог прийнято; закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" про стягнення 2 446 300,00 грн у зв`язку з відмовою від позову (а.с.142-144).

Таким чином, у справі №903/476/22 має місце відмова позивача ОСОБА_1 від позову про стягнення вартості частки в майні товариства у розмірі 2 446 300 грн в зв`язку з виходом позивача із Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".

Відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

08.03.2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення вартості частки учасника у розмірі 200 000,00грн, в зв`язку з виходом із ТОВ «Ковельська оптово-торгова база».

Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 у справі №903/244/23 позов задоволено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року у справі №903/244/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» на рішення Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 у справі №903/244/23 задоволено частково; рішення Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 р. у справі №903/244/23 скасовано; закрито провадження у справі №903/244/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення 200 000,00 грн (а.с.146-153).

При цьому у Постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року у справі №903/244/23 зазначено, що:

- проаналізувавши матеріали справи №903/476/22 та матеріали справи №903/244/23 колегія суддів приходить до висновку, що вказані справи є тотожними, оскільки у вказаних справах наявні однакові складові зокрема: сторони спору, предмет позову та підстави звернення до суду з позовними заявами;

- водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав господарського позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше;

- встановлено, що у справі №903/476/22 предметом спору є стягнення вартості частки учасника в розмірі 2 446 300,00 грн. у зв`язку з його виходом із ТОВ "Ковельська оптово-торгова база". Одночасно з цим, у справі №903/244/23 предметом позову також визначено стягнення вартості частки учасника в розмірі 200 000 грн. у зв`язку з його виходом із ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", що становить частину раніше заявленої суми. Таким чином, стягнення вартості частки у розмірі 200 000 грн. є частиною предмета позову у справі №903/476/22, входить у предмет розгляду у справі №903/476/22 і не може вважатися самостійним окремим предметом позову;

- встановлено також, що в якості підстав заявленого у справі №903/476/22 позову визначено обставини виходу учасника товариства ОСОБА_1 з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" та встановленого положеннями 6,7, 8 ст. " Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» права позивача на отримання вартості частки учасника товариства;

- Аналогічні підстави визначені у позові, який розглядався у провадженні господарської справи №903/476/22;

- долучені позивачем до матеріалів справи №903/244/23 докази, зокрема копія Звіту про оцінку майна станом на 31.08.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП Рівне Консалт, сертифікат №248/2022 від 06.06.2022, виданого Фондом державного майна України, копія свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №2342 від 28.02.2005, також є аналогічними заявленим у справі №903/476/22;

- відтак, є всі підстави вважати, що позови є тотожними за змістом позовних вимог і визначеними підставами;

- заперечення позивача у тій частині, що хронологічно перший позов, заявлений у 2022 році, мав інші підстави, оскільки ґрунтувався на заяві ОСОБА_1 від 03.07.2018 року про вихід із товариства, тоді як у позові, заявленому у 2023 році, підставою виходу визначена заява Горгута від 01.08.2018 року, апеляційним судом не вважаються переконливими, оскільки при першому зверненні до суду позивачу були відомі усі обставини виходу ОСОБА_1 з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" у 2018 році, зокрема і подання заяви як 03.07.2018, так і 01.08.2018. При розгляді справи вони підлягали достовірному та повному встановленню господарським судом;

- відмову позивача у справі №903/476/22 від позову суд вважає свідомим процесуальним рішенням сторони, прийнятим відповідно і за правилами процесуального закону. Наслідки цього рішення не могли не бути відомі позивачу;

- прийнявши до уваги відмову позивача у справі №903/476/22 від позову та закриття господарським судом Волинської області провадження у справі №903/476/22, за умови, що заявлений у справі №903/244/23 є тотожнім раніше заявленому позову у справі №903/476/22, апеляційний суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі №903/244/23 відповідно до п. 3 ч. 1, ч.3 ст. 231 ГПК України.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі №903/244/23 - без змін (а.см.155-160).

При цьому у Постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року у справі №903/244/23 зазначено, що:

- 46. Зважаючи на наявність на момент ухвалення Північно-західним апеляційним господарським судом постанови у цій справі ухвали Господарського суду Волинської області у справі №903/476/22, в якій вирішувався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет (розмір вимог у цій справі повністю охоплюється заявленими у справі №903/476/22 вимогами) і з тих самих підстав, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі №903/244/22 на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України. А тому доводи скаржника щодо неправильного застосування вказаної норми визнаються необґрунтованими;

- 47. Отже, доводи скаржника є безпідставними, оскільки закриття провадження у справі, у зв`язку з наявністю судового рішення у іншій справі з аналогічними підставами та предметом позову, яке набрало законної сили, спрямовано на недопущення повторного перегляду та переоцінки спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 75 ГПК України визначені підстави звільнення від доказування, зокрема обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Захист цивільного інтересу кредитора, у разі невиконання боржником своїх зобов`язань, може здійснюватися шляхом подання відповідного позову так і, у випадку банкрутства боржника, шляхом подання заяви з кредиторськими вимогами.

Підтвердженням викладеного є те, що саме по собі банкрутство часто виступає альтернативою позовному провадженню, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства було скасовано обов`язкову умову для вимог ініціюючого кредитора, яка полягала у тому, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство сума кредиторських вимог повинна бути не менша ніж 300 розмірів мінімальних заробітних плат та щодо таких кредиторських вимог повинно існувати судове рішення, що набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.12.2022 у справі №903/476/22 заяву ОСОБА_1 про відмову від позовних вимог прийнято; закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" про стягнення 2 446 300,00 грн у зв`язку з відмовою від позову.

У відповідності до 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, факт вирішення питання щодо стягнення вартості частки учасника у статутному капіталі товариства в розмірі 2 446 300,00грн було предметом спору у справі №903/476/22, а тому відсутні підстави для визнання кредиторських вимог у сумі 2 446 300,00грн.

З огляду на викладене, суд відхиляє кредиторські вимоги про стягнення інфляційних, 3% річних нарахованих на основний борг, оскільки вони є взаємопов`язаними з вимогами про стягнення вартості частки учасника у статутному капіталі товариства в розмірі 2446300,00грн, у задоволенні яких судом відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18);

Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4588886,19грн (вхід. №137/25 від 20.01.2025) відмовити, грошові вимоги ОСОБА_1 за заявою (вхід. №137/25 від 20.01.2025) відхилити у повному обсязі.

Керуючись ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-235 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вхід. №137/25 від 20.01.2025).

2. Грошові вимоги ОСОБА_1 за заявою (вхід. №137/25 від 20.01.2025) у розмірі 4 588 886,19грн - відхилити у повному обсязі.

3. Ухвалу направити розпоряднику майна, боржнику, ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання (ст. 235, 255 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повна ухвала складена та підписана 17.02.2025р.

Суддя Паламарчук В. В.