Рішення

від 17.02.2025 по справі 910/13939/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 910/13939/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, 23, код ЄДРПОУ 38076191) до Приватного підприємства "Рентплейс" (02226, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 12, код ЄДРПОУ 39064889) про стягнення 153 254,57грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 153 254,57грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі 100 447,37грн, пені в розмірі 13 440,68грн, 3 % річних в розмірі 7 538,00грн, збитків від інфляції в розмірі 31 828,52грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання. Як зазначає позивач, приєднанням відповідача до умов договору (акцептування) є фактичне отримання ним, як споживачем, послуги з постачання теплової енергії в період з 01.02.2022 по 27.03.2024.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2024 матеріали позовної заяви № 910/13939/24 передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду даної справи призначено суддю Лавренюк Т.А.

Ухвалою суду від 18.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватному підприємству "Рентплейс" (відповідач) на праві власності належить нежитлове вбудоване приміщення 3 в будівлі за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 4, буд.2-а, опалюваною площею 85,4кв.м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 662036063110, наведеними в Інформаційній довідці № 401709690 від 31.10.2024.

Будівля за вказаною адресою оснащена централізованою системою теплопостачання, яка під`єднана до магістральних мереж Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (позивач). Мережа систем теплопостачання нежитлового приміщення відповідача є невід`ємною частиною централізованих систем надання послуги з постачання теплової енергії будівлі в цілому. Будівля обладнана приладом обліку споживання теплової енергії, тому розподіл обсягів спожитої у будівлі теплової енергії та розрахунки вартості спожитої співвласниками послуги з постачання теплової енергії здійснюються згідно їх показань.

На підставі ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) на офіційному сайті Лозівської міської ради та на веб-сторінці позивача, яка розміщена на веб-сайті "Лозівський комунальний портал", за посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo 01.11.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021. Даний договір укладений з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, нежитлові приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 4, буд.2-а, розташовані в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Індивідуальний договір).

Відповідно до положень п.51 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Згідно з п.4 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Таким чином, факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальні періоди 2021-2022 років, 2022-2023 років та 2023-2024 років є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).

Відповідно до п.5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Пунктом 11 договору погоджено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахованого відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

У п.32 договору передбачено, що плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з п.30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; розмір тарифу зазначається на офіційному сайті Лозівської міської ради lozovarada.gov.ua та на офіційній сторінці підприємства на веб-сайті "Лозівський комунальний портал" lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploencrgo; у разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до договору; виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті; у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п.31 договору)

За умовами п.33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу; рахунок надається на паперовому носії; на вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п.34 договору споживач взяв на себе зобов`язання здійснювати оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У п.45 договору погоджено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення; загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу; нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу; пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п.51 договору). Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, останній, відповідно до п.52 договору, вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Позивач на виконання умов індивідуального договору здійснював постачання теплової енергії (теплоносіїв) до житлового будинку, тим самим, відповідно, надавав послугу з постачання теплової енергії, на підставі договору протягом опалювальних сезонів 2021-2022 років, 2022-2023 років та 2023-2024 років.

Підключення до подачі теплової енергії та відключення від подачі здійснювались на виконання рішень Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про початок та закінчення опалювального сезону, а саме: опалювальний сезон 2021-2022 - від 28.08.2021 № 930 та від 28.03.2022 № 226; опалювальний сезон 2022-2023 - від 11.10.2022 № 658 та від 21.03.2023 № 223; опалювальний сезон 2023-2024 - від 10.10.2023 № 1078 та від 26.03.2024 № 611.

Факт подачі теплової енергії до будинку в цілому та, відповідно, отримання та споживання відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується актами про підключення до подачі теплової енергії від 25.10.2021; про відключення від подачі теплової енергії від 29.03.2022; про підключення до подачі теплової енергії від 01.11.2022; про відключення від подачі теплової енергії від 24.03.2023; про підключення до подачі теплової енергії від 19.10.2023; про відключення від подачі теплової енергії від 27.03.2024.

Претензій чи скарг з боку відповідача за спірний період на адресу позивача не надходило, акти-претензії щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в порядку, визначеному Законом України "Про житлово-комунальні послуги", з відповідачем не складались, та складені ним самостійно за участю інших споживачів позивачу не надходили.

Таким чином позивачем забезпечувалось безперебійне надання послуги з постачання теплової енергії, розподіл обсягів спожитої послуги та здійснення нарахувань (включно зі всіма складовими, такими як нарахування плати за місця загального користування; нарахування плати на загальнобудинкові потреби; втрати від транзиту) співвласникам багатоквартирного будинку № 2-а на мікрорайоні 4 м. Лозова та відповідачу, як власнику нежитлового приміщення 3 у цій будівлі.

З огляду на викладене, позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, за період з 01.02.2022 по 27.03.2024 надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії, що підтверджується даними будинкового приладу обліку теплової енергії, які зазначено в Інформації по вузлах комерційного обліку та використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту в колонках "Реєстр показів вузлів комерційного обліку, які вплинули на визначення обсягу послуги для об`єкту" - "споживання в Гкал"- "за показ. в/о".

Нарахування здійснювались позивачем згідно з площею нежитлового приміщення відповідача на підставі тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області для категорії "Інші споживачі": від 23.11.2021 № 1124, від 25.01.2022 № 55, від 10.10.2023 № 1127, від 13.02.2024 № 259.

Як зазначає позивач, відповідачу щомісяця направлялись рахунки на оплату, які ним взагалі не сплачувались, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви, по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за послугу з постачання теплової енергії на суму 100 447,37грн, яка утворилась за період з 01.02.2022 по 27.03.2024.

Даний факт відповідачем не спростовано.

Позивач з метою врегулювання питання щодо сплати відповідачем заборгованості за договором, неодноразово звертався до відповідача з досудовими попередженнями № 662 від 24.10.2022, № 462 від 22.05.2023 та № 368 від 18.04.2024, проте на теперішній час відповідачем заборгованість не погашена, договір реструктуризації не укладено.

На суму основного боргу позивач здійснив нарахування пені в розмірі 13440,68грн, 3% річних в розмірі 7 538,00грн та збитків від інфляції в розмірі 31828,52грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст.509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою ст.530 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості одержаної від постачальника теплової енергії повинна проводитись споживачем відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів.

Надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу у нежитлове приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 4, буд.2-а, розташоване в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021, здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Як встановлено судом, на офіційному сайті Лозівської міської ради та на веб-сторінці позивача, яка розміщена на веб-сайті "Лозівський комунальний портал", за посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo 01.11.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання, який набрали чинності з 01.12.2021.

Відповідно до частин 1-3 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 4 ст.19 та ст.24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі за текстом - Правила), відповідно до п.3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до ч.6 та ч.7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ст.19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже було встановлено вище, вартістю послуги, відповідно до п.31 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. А, відповідно до п.34 договору, відповідач зобов`язався здійснювати оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується належними доказами, наявними у справі.

За умовами п.41 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати надані послуги за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за отриману теплову енергію у період опалювальних сезонів з 01.02.2022 по 27.03.2024 не розрахувався, у зв`язку з чим за вказаний період у нього утворилась заборгованість в розмірі 100 447,37грн.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наведені у позові обставини та не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості.

Враховуючи викладене, а також встановлений факт споживання відповідачем теплової енергії, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7 538,00грн та збитків від інфляції в розмірі 31828,52грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як вже було встановлено судом, у п.34 договору, відповідач зобов`язався здійснювати оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Таким чином, виходячи з умов даного пункту договору, зобов`язання відповідача зі сплати за отриману теплову енергію припиняється в останній день місяця, наступного за розрахунковим (за отриману у лютому 2022 року теплову енергію останній день сплати для відповідача є 31.03.2022, у березні 2022 року - 30.04.2022, у листопаді 2022 року - 31.12.2022, тощо).

Враховуючи те, що в силу умов п.34 договору відповідач зобов`язаний здійснювати оплату щомісячно, то момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати 3% річних та збитків від інфляції, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо, чого позивачем зроблено не було.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, судом встановлено, що позивач здійснив їх нарахування на всю суму заборгованості (100 447,00грн) починаючи з 01.04.2022 по 30.09.2024, в той час як з 01.04.2022 у відповідача була наявна заборгованість лише в сумі 7 094,36грн.

Здійснивши правильний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції в межах заявленого позивачем періоду з 01.04.2022 по 30.09.2024 (зробивши розрахунок за кожен період виникнення заборгованості окремо), судом встановлено, що правильний розмір 3% річних складає 4 302,45грн, збитків від інфляції - 12006,09грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 3 235,55грн та збитків від інфляції в розмірі 19 822,43грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 13 440,68грн, суд керується наступним.

Приписами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 45 спірного договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Суд, з урахуванням умов п.45 договору, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що позивач застосував подвійну облікову ставку НБУ, замість погодженого у договорі 0,01%.

Здійснивши свій розрахунок пені, судом встановлено, що пеня в розмірі 0,01% суми боргу становить 1838,19грн (100447,37 x 0.01 x 183 : 100), а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 13 440,68грн за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року підлягають задоволенню частково в розмірі 1 838,19грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 11 602,49грн суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 422,40грн, оскільки відповідно до Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у разі подання позову в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Також судом враховано приписи ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Рентплейс" (02226, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 12, код ЄДРПОУ 39064889) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, 23, код ЄДРПОУ 38076191) - 100 447,37грн основного боргу, 4 302,45грн 3% річних, 12006,09грн збитків від інфляції, 1 838,19грн пені, 2 422,40грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 3235,55грн, збитків від інфляції в розмірі 19 822,43грн та пені в розмірі 11 602,49грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "17" лютого 2025 р.

СуддяТ.А. Лавренюк