Постанова

від 12.02.2025 по справі 910/2548/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/2548/15-г (910/1497/23)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - Касьяна М.С.,

ліквідатора ПАТ "Трест «Кривбасшахтопроходка» арбітражного керуючого Вербицького О.В.,

АТ «Укртрансгаз» - Кравченко С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024

та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023

у справі № 910/2548/15-г (910/1497/23)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Трест «Кривбасшахтопроходка» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича

до ОСОБА_1 ,

за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство «Диверс»,

про відшкодування майнової шкоди в розмірі 3 662 563,00 грн

в межах справи №9 10/2548/15-г

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби Дніпропетровській області

до Приватного акціонерного товариства «Трест «Кривбасшахтопроходка»

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду м. Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 21.09.2015, перебуває справа № 910/2548/15-г про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Трест «Кривбасшахтопроходка» (далі - ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка», боржник).

30.01.2023 ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про відшкодування майнової шкоди.

За твердженням позивача, в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Вербицьким О.В. на підставі вироку Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 04.10.2017 у справі №214/6280/16-к встановлено, що ОСОБА_1 засуджено за статтею 388 КК України, оскільки останній не забезпечив зберігання майна банкрута, яке було описано та надано на зберігання останньому.

Дії відповідача були кваліфіковані за частиною першою статті 388 КК України за ознаками вчинення незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, та майном, яке описане, здійснене особою, якій це майно ввірено (кримінальне провадження №1201504075000221).

Як вказано у вироку суду, обвинувачений визнав свою вину та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 3 662 563,00 грн на підставі статті 1166 ЦК України.

Фактичні обставини справи встановлені судами

25.11.2014 між відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Дніпропетровській області (Замовник) в особі начальника Півня С.В. та ПП «Диверс» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг охорони об`єкта, за умовами якого (п. 1 договору) виконавець зобов`язується надати послуги по охороні "Об`єкта" згідно постанови від 24.11.2014 року про передачу описаного та арештованого майна на відповідальне зберігання щодо майна ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, буд. 1 згідно інструкції по охороні даного об`єкту та майна, що передано на відповідальне зберігання, затвердженою та погодженою сторонами, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги.

Об`єктом згідно даного договору виступає територіально відокремлена, огороджена ділянка із розміщеними на ній капітальними будівлями із складськими, промисловими та адміністративними приміщеннями: майно, що передано на відповідальне зберігання. Порядок, місця та межа їх розташування за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, буд. 1.

Розділом ІІ договору сторони погодили суму договору та умови розрахунку, згідно якого сума оплати за цим договором визначається сторонами на підставі розрахунку та затверджується протоколом узгодження договірної ціни.

До обов`язків виконавця, згідно п. 3.1 договору, належить забезпечення у межах наданих повноважень охорони об`єкта із зберіганням на ньому товарно-матеріальних цінностей замовника від розкрадання, пошкодження чи знищення, не допуск несанкціонованих проникань сторонніх осіб, які загрожують безпеці працівників замовника, в часи та терміни охорони.

Згідно п.5.2. договору виконавець несе перед замовником відповідальність за невиконання чи неналежне виконання по даному договору: за збитки завдані сторонніми особами, які проникли на об`єкт в період охорони, та вчинили крадіжку майна, що зберігалось на об`єкті, якщо буде визначена вина виконавця згідно чинного законодавства. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збитки, спричинені як навмисно так і з необережності його працівниками майну замовника.

Договір укладено строком на 1 (один) рік і набуває чинності з моменту підписання замовника.

Даний договір містить підписи сторін та скріплений печаткою замовника. Факт укладення такого правочину та їх достовірність сторонами у справі не заперечується.

В подальшому, на підставі Акта приймання-передачі від 28.01.2015 ОСОБА_2 передав на відповідальне зберігання директору ПП "Диверс" ОСОБА_1 описане та арештоване рухоме та нерухоме майно, що належить ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка", а саме: 1 вентилятор СВМ 6 М м/в, інв. №975029, початкова вартість якого 5000 гривень; 1 вентилятор СВМ 6М м/в, інв. № 12460, початкова вартість якого 5000 гривень; 1 катушка с кабелем ААШБ 3*70587 м., б/н., початкова вартість якої 18000 гривень; 1 катушка с кабелем ААШБ 3*95672 м., б/н., початкова вартість якої 27500 гривень; 1 катушка с кабелем (Бронирований) ААБЛ 3*150587, б/н., початкова вартість якої 28000 гривень; 1 катушка с кабелем (Бронированний) ААБЛ 3*150460м +510, б/н., початкова вартість якої 37000 гривень; 1 станок настольносверлильний м/в; інв. № 21650, початкова вартість якого 4500 гривень; 1 компресор ВВ 32 без електродвигуна, інв. № 60196, початкова вартість якого 65000 гривень; 1 кран балку м/в, інв. № 467, початкова вартість якого 5000 гривень; підйомна шахтна машина Ц2х1,5 м/в, інв. № 286001, початкова вартість якої 300000 гривень; лебідка підвіски призабійного опалубка ЛПЄ 10/800 м/в., інв. № 975022, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски призабійного опалубка ЛПЄ 10/800 м/в, інв. № 975024, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски призабійного опалубка ЛПЄ 10/800 м/в, інв. № 508914, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски полка та направлення канатів ЛПЄ 10/800 КТ м/в, інв. № 975010, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски полка та направлення канатів ЛПЄ 10/800 КТ м/в, інв. № 975015, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски кабеля панелі ЛПЄ 5/500 м/в, інв. № 975018, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка підвіски кабеля освітлення та сигналізації ЛПЄ 5/500 м/в, інв. № 975017, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка монтажа труб вентиляції ЛПЄ 5/500, м/в, інв. № 975016, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка підвіски рятувальної драбини ЛПЄР 5/500 м/в, інв. № 975023, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка підвіски телескопа бетонна ЛПЄ 10/800 м/в, інв. № 975009, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка монтажна ЛПЄ 10/800, м/в, інв. № 975022, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка загрузки породного скіпа Т 145г, м/в, інв. № 27399, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка підвіски вантажника КС 3 ШВ 1800*0,25 м/в, інв. № 36836, початкова вартість якої становить 10000 гривень; лебідка підйомна бункера бетонна ШВ 1800*0,25, м/в, інв. № 37297, вартість якої становить 10000 гривень; 1 станок точильний, м/в, інв. № 29353, вартістю 1600 гривень; 1 тампонажний комплекс, м/в, інв. № 60211, вартістю 4800 гривень; 1 укладальник бетону УБ1, м/в, б/н, вартістю 639 гривень; 1 станок різьбонарізний, м/в, інв. № 32708, вартість 4800 гривень; 1 станок різьбонарізний, м/в, інв. № 22462, вартістю 4800 гривень; 1 тельфер, 2т, м/в, інв. № 29113, вартістю 4000 гривень; 1 бурозаправочний станок, м/в, інв. № 25894, вартістю 5333 гривень; 1 піч УВЧ, м/в, інв. № 21547, вартістю 5067 гривень; 1 вагончик будівельний, м/в, інв. № 36074, вартістю 1333 гривень, 1 маслостанцію, м/в, б/н, вартістю 363 гривні; 1 станок ножовочний, м/в у непрацюючому стані, б/н, вартістю 6933 гривень, а також комплекс будівель та споруд, які розташовані за адресою : м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Юнацька, 1, що належать ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка", який складається з: споруди складу матеріалів, літ. К., площею 206, 3 кв. м.; побутових приміщень, ЕМУ Я З, площею 287, 8 кв. м.; споруди бурозаправочної ЕМУ Г 1, площею, 393, 6 кв. м.; цегляної будки для електрозварника літ. О, площею 5,6 кв. м., будки зимньої для електрозварника, літ. ІІ, площею 9,4 кв. м.; електроремонтного відділення з прибудовами, літ. Е І, площею 454, 8 кв.м.; споруди трансформаторної підстанції, літ. Л І, площею, 109, 1 кв. м.; споруди ремонтного цеху, літ И 2, площею 539, кв. м.; споруди буфету, літ. Б 2, площею 160, 6 кв. м.; споруди управління ЕМУ літ. А, площею 506, 2 кв. м.; споруди механічного цеху № 1, літ. Д, площею 610 кв. м.; споруди механічного цеху №2, літ. Ш., площею 88, 9 кв.м.; споруди кочегарки, літ. Ж, площею 125 кв. м.; споруди кузнечно метізного цеху, літ. В 1, площею 687, 7 кв. м.; котельний цех, літ. Н 1, площею 2823, 2 кв. м.; склад горно прохідного обладнання, літ. М 1, площею 1285, 3 кв. м.; споруди високочастотної установки, літ. З 1, площею 92, 3 кв. м., загальна вартість якого становить 3 662 563 гривень.

Вказаний Акт приймання-передачі майна підписано між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як фізичними особами та скріплений їх підписами, до того ж ОСОБА_1 під підпис попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного та арештованого майна, що прийнято на зберігання.

Державним виконавцем доручено здійснити перевірку наявності описаного та арештованого майна, що належить ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, буд. 1, за результатами якої 20.03.2015 державним виконавцем Носачем П.Г. складено Акт про відсутність (зникнення) майна ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка".

Обставини відсутності (зникнення) переданого на зберігання майна ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" встановлено вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04.10.2017 у справі №214/6280/16-к, який покладено в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 визнано винним за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 388 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати певні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

Як встановлено судом на підставі даного вироку, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПП "Диверс", будучи достеменно обізнаним у діяльності вказаного підприємства, прийняв 28.01.2015 на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі, описане та арештоване державними виконавцями майно банкрута, яке у повному обсязі знаходилось за адресою м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, 1 , загальна вартість якого становить 3662563 грн, яке відповідач відповідно до договору про надання послуг охорони об`єкта від 25.11.2014, укладеного між ВПВР управління ДВС ГУ юстиції у Дніпропетровській області та ПП "Диверс", у межах наданих повноважень мав охороняти, із збереженням на ньому товарно-матеріальних цінностей, від розкрадання, пошкодження чи знищення, не допускаючи несанкціонованих проникнень сторонніх осіб.

Однак, ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору, неналежно здійснюючи покладені на нього обов`язки з охорони, будучи під підпис попередженим про матеріальну та кримінальну відповідальність за вчинення відносно описаного та арештованого майна, яке прийняло на відповідальне зберігання, незаконних дій шляхом зняття охорони з об`єкта банкрута за адресою м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, 1 , допустив вчинення відносно вищевказаного майна незаконних дій, що призвело до його зникнення. Вказаний факт підтверджується актом державною виконавця Носача П.Г., складеним 20.03.2015 у присутності двох понятих.

Вищевказані дії відповідача були кваліфіковані за частиною першою статті 388 КК України за ознаками вчинення незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, та майном, яке описане, здійснене особою, якій це майно ввірено (кримінальне провадження №1201504075000221), та вищезгаданим вироком суду відповідача було визнано винним у пред`явленому йому обвинуваченні.

При цьому, як вказано у вироку суду, обвинувачений визнав свою вину та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.

Вказані обставини слугували підставою для звернення боржника з позовом до відповідача про стягнення шкоди, завданої позивачу внаслідок протиправних дій відповідача - втрати його майна, розмір якої становить 3 662 563,00 грн (встановлена вироком суду загальна вартість втраченого майна позивача).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Господарський суд м. Києва рішенням від 18.09.2023 позов задовольнив, присудив до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» матеріальну шкоду в розмірі 3 662 563,00 грн, а також 54 938,45 грн судового збору в дохід Державного бюджету України.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано та доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу.

Крім того, відповідач заявив про сплив строку позовної давності, зазначивши, що був позбавлений можливості заявити про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції, оскільки він не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а тому заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності заявлена лише в суді апеляційної інстанції.

Відповідач зазначав, що позивач звернувся з позовом після спливу трьохрічного періоду, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні його позовних вимог, оскільки, на його думку, у спірних правовідносинах строк позовної давності слід обраховувати з 20.03.2015 - з дати складання державним виконавцем Носач П.Г. акта про відсутність майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Північний апеляційний господарський суд постановою від 29.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про доведеність позивачем належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для задоволенні позову в повному обсязі.

Встановивши наявність підстав для задоволення позову, а також обставини неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції, апеляційний суд в даному випадку на стадії апеляційного перегляду справи розглянув та дослідив заяву відповідача про застосування строку позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків пропуску такого строку.

За результатом розгляду заяви апеляційний суд відмовив у застосуванні наслідків спливу позовної даності на тій підставі, що вона позивачем не пропущена. При цьому виходив із того, що одним з елементів складу цивільного правопорушення для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, є наявність вини. В даному випадку, вину відповідача було встановлено лише 04.10.2017 згідно обвинувального вироку Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу у справі № 214/6280/16-к, а відтак загальний трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом розпочався 05.10.2017 та закінчився 05.10.2020.

З урахуванням внесених до ЦК України змін щодо застосування строків позовної давності у зв`язку із карантином в Україні та воєнним станом, апеляційний суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності за даним позовом припав на дію введеного в Україні карантину та в подальшому - воєнного стану, а тому строк позовної давності продовжується і, як наслідок, позивачем не пропущено.

Короткий зміст касаційної скарги

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка».

В якості підстави подання касаційної скарги зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі №464/5089/15, від 16.11.2016 у справі №6- 2469цс16, від 28.09.2016 у справі №6-832цс15, від 14.09.2016 у справі № 6-2165цс15, від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, від 21.12.2016 у справі № 6-1503цс16, від 8.06.2016 у справі № 6-3029цс16 щодо тлумачення частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України.

Скаржник з посиланням на положення статті 128 КПК України зазначає, що початок перебігу позовної давності для потерпілого співпадає з моментом встановлення у кримінальному провадженні підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову про відшкодування шкоди до конкретної особи.

Вказує, що вже станом на 02.11.2016 ОСОБА_1 у справі №214/6280/16-к мав статус обвинуваченого, і ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» було відомо про його особу, однак жодних дій щодо пред`явлення цивільного позову до ОСОБА_1 та розпорядження своїми правами на власний розсуд позивач не вчиняв. А відтак з позовом у цій справі позивач звернувся до суду після спливу трьох річного періоду, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні його позовних вимог.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає про таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимога ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Вербицького О.В. про відшкодування ОСОБА_1 завданої майнової шкоди в розмірі 3 662 563 грн на підставі статті 1166 ЦК України

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди та її розміру; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивна умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Отже, за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04.10.2017 у справі № 214/6280/16-к було встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме: протиправність поведінки відповідача, факт завдання збитків, причинно-наслідковий зв`язок його дій, а також вину відповідача.

Факт завдання збитків ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» виявився у зникненні переданого на зберігання відповідного майна.

Протиправною поведінкою відповідача є незаконні дії з переданим йому на зберігання майном, що знаходиться за адресою; м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, 1 та належить ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка», шляхом зняття охорони з такого майна.

Причинно-наслідковим зв`язком між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є те, що саме дії відповідача щодо зняття охорони з майна ПрАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» призвели до зникнення такого майна.

Щодо розміру завданої шкоди, суду дійшли висновку вважати установленим, що розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню відповідачем становить 3 662 563,00 грн, оскільки саме такий розмір становить загальна вартість втраченого майна позивача, що встановлено вироком суду.

На підставі вище наведених норм та встановлених обставин справи, суди дійшли висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для задоволенні позову в повному обсязі.

Разом з цим, апеляційний господарський суд, встановивши наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, та визнавши висновки місцевого господарського суду в цій частині обґрунтованими і такими, що відповідають матеріалам справи, погодився з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що останнього було позбавлено можливості взяти участь у розгляді справи в суді першої інстанції та подати заяву про застосування позовної давності, тому ця заява відповідача підлягає розгляду судом апеляційної інстанції.

Розглянувши заяву скаржника суд апеляційної інстанції зазначив, що у даному випадку строк позовної давності розпочав свій перебіг з 05.10.2017 згідно обвинувального вироку Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04.10.2017 у справі №214/6280/16-к, та закінчився 05.10.2020.

З урахуванням внесених до ЦК України змін щодо застосування строків позовної давності у зв`язку із карантином в Україні та воєнним станом, апеляційний суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності за даним позовом припав на дію введеного в Україні карантину та в подальшому - воєнного стану, а тому строк позовної давності продовжується і, як наслідок, позивачем не пропущено.

Щодо строку позовної давності колегія суддів зазначає, що в статті 15 ЦК України закріплене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У рішенні ЄСПЛ від 29 січня 2013 року за заявою № 66610/09 у справі «Золотас проти Греції» (Zolotas v. Greece) зазначено, що інститут строків давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати правову певність, встановлюючи межу для дій або ж перешкоджаючи несправедливості, яка могла б бути скоєна, якби суди мали ухвалювати рішення щодо подій, які відбулися в далекому минулому.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в частині першій статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

30.01.2023 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Вербицький О.В. звернувшись з даним позовом, в його обґрунтування посилався на вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 04.10.2017 у справі №214/6280/16-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 388 КК України, оскільки останній не забезпечив зберігання майна банкрута, яке було описано та надано на зберігання останньому, та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати певні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік, та на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 265 ЦК України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

Відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має свої особливості, які полягають у тому, що згідно зі статтею 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред`явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваного чи обвинуваченого, що у свою чергу вказує на початок перебігу в такому випадку строку позовної давності саме з моменту повідомлення особі про підозру, тобто коли особа визначена слідчим як така у відношенні якої достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення (стаття 276 КПК України).

У цій справі спір стосувався деліктних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої злочином, де необхідно було встановити вину, яка є однією з обов`язкових підстав цивільно-правової відповідальності, на відміну, наприклад від відшкодування шкоди, завданої при дорожньо-транспортній пригоді чи за незаконне засудження, де вина не є обов`язком доведення для позивача.

Отже, національне законодавство доволі чітко врегульовує питання позовної давності у спірних правовідносинах.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.01.2020 у справі № 369/1850/18, від 02.09.2020 у справі №452/435/17, від 06.11.2024 у справі № 202/10602/22.

Водночас, апеляційний суд, відмовляючи у застосування до спірних правовідносин строку позовної давності за вимогами про відшкодування шкоди, вказував на початок перебігу строку позовної даності саме з дати обвинувального вироку Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04.10.2017 у справі №214/6280/16-к, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду у наведених вище постановах.

При цьому, залишивши поза увагою правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції в порушення положень статті 256, частини 1 статті 261 ЦК України та статей 86, 236, 237 ГПК України, належним чином не з`ясував обставини справи, пов`язані з визначенням початку перебігу позовної давності саме за вимогою про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зокрема, моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні, а також, вчинення позивачем дії щодо пред`явлення цивільного позову під час кримінального провадження, та наявності/відсутності результатів його розгляду.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

В свою чергу, вказані обставини взагалі не були предметом дослідження суду першої інстанції, оскільки не забезпечивши належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції (що встановлено судом апеляційної інстанції), місцевий господарський суд позбавив відповідача рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості. У зв`язку з чим, у даному випадку, відповідач не зміг нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Верховний Суд наголошує, що нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Водночас, неповідомленням відповідача про розгляд даної справи суд першої інстанції позбавив його можливості заявити про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції, що свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з яким кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення ЄСПЛ «Gurepka v. Ukraine», № 38789/04, § 23, від 08 квітня 2010 року).

ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи.

Адже для практичної реалізації конституційної засади змагальності сторін, законом гарантуються однакові можливості сторонам в усьому, що стосується їх прав, оскільки дійсна змагальність буде можлива лише за умови дотримання рівних можливостей у збиранні, наданні та дослідженні доказів.

Відтак, за встановлених процесуальних порушень, допущених судами як першої, так і апеляційної інстанції, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанції про задоволення позову передчасними і такими, що зроблені без встановлення судами істотних обставин справи, зокрема в контексті застосування/незастосування позовної давності.

Водночас аналіз наведених вище норм матеріального права (щодо "інституту позовної давності") в сукупності з нормами ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині додаткової оцінки доказів та обставин справи, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин щодо дати початку перебігу позовної давності, однак і не обмежують його в перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі №916/2128/18, від 03.08.2022 у справі № 925/538/19.

Наведене в сукупності свідчить про необхідність скасування оскаржуваних як постанови суду апеляційної інстанції, так і рішення суду першої інстанції, та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дати належну оцінку аргументам скаржника, які стосуються питанню застосування позовної давності, достеменно встановивши початок і закінчення перебігу такого строку, що впливає на результат вирішення спору по суті.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, адже суди попередніх інстанцій припустились порушень, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору.

Висновки за результатами касаційного провадження

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд, враховуючи зазначені порушення судами норм процесуального права, а також те, що відповідач не приймав участі у судових засіданнях суду першої інстанції, із метою належного забезпечення засад рівності та змагальності сторін, вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити доводи учасників справи та всі зібрані в справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/2548/15-г (910/1497/23) скасувати.

3. Справу № 910/2548/15-г (910/1497/23) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Пєсков В.Г.