УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 557/1307/24
провадження № 61-1699ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шевчук Руслан Віталійович, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Імені Воловікова» про розірвання договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
У 2024 році ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ сільськогосподарського підприємства «Імені Воловікова» про розірвання договору оренди землі (розірвання договорів оренди землі, витребування земельних ділянок та стягнення заборгованості по орендній платі).
Гощанський районний суд Рівненської області рішенням від 13 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Р. В. подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Р. В. про звільнення від сплати судового збору залишив без задоволення. Апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, зокрема, сплати судового збору в сумі 10 174,08 грн.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Р. В. повторно подав до суду клопотання, в якому просив звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2025 року повторне клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Р. В. про звільнення від сплати судового збору залишив без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Шевчуком Р. В. на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2024 року визнав неподаною і повернув особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тому апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути заявнику з підстав, визначених статтями 185, 356, 357 ЦПК України.
10 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Р. В., через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2025 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги стан здоров`я та скрутний майновий стан ОСОБА_1 та неможливість сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу і строку їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з положеннями статей 185, 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зробила правовий висновок про те, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, комплексний аналіз викладених законодавчих положень дає підстави для висновків, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року в справі № 389/2858/16-а.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Суд апеляційної інстанції дослідив надані ОСОБА_1 копії документів та навів в ухвалі відповідні мотиви, з яких не вважав такі докази належними та достатніми для звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, встановивши, що протягом визначеного судом строку вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виконані не були, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та на законність судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд зазначив про те, що наведені заявником доводи та надані докази не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, оскільки з наданих ОСОБА_1 доказів не можливо повністю встановити її майновий стан, а доводи не свідчать про наявність умов для звільнення від сплати судового збору, які передбачено частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шевчук Руслан Віталійович, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Імені Воловікова» про розірвання договору оренди землі.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.02.2025 |
Оприлюднено | 18.02.2025 |
Номер документу | 125191831 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: що виникають з договорів оренди |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Петров Євген Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні