Рішення

від 27.01.2025 по справі 363/1306/21

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.01.2025 Справа № 363/1306/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Крюкової В.Є.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Городок Я.В.,

представника третьої особи-6 адвоката Мартиненко Ю.М.,

третьої особи-6 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна (третя особа-1), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна (третя особа-2), ОСОБА_4 (третя особа-3), ОСОБА_5 (третя особа-4), ОСОБА_6 (третя особа-5), ОСОБА_2 (третя особа-6), про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2021 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку та за підписом представника позивача адвоката Кобижча О.І. від 25.03.2021, надійшла позовна заява ОСОБА_3 , у якій позивач, з урахуванням заяви від 20.03.2023 про зміну предмету позову з підстав неодноразового поділу спірної земельної ділянки №3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим №3221882400:20:280:6030, місце розташування: Україна, Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада, загальною площею 5,1521 га, із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, номер запису про право в державному реєстрі прав 43893077, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2452443532100 на користь ОСОБА_3 , а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору у розмірі 11350,00 грн.

В обґрунтуванняпозовних вимогта зурахуванням заявипро змінупредмету позову,зазначено,що 30.07.2019 за Договором купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_7 , від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв ОСОБА_8 , земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:0952, площею 0,8635 га.

14.09.2020 за Договором купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:0953, площею 4,2886 га.

У подальшому, на підставі нотаріально посвідченої заяви від 14.09.2020,

ОСОБА_3 об`єднав земельну ділянку площею 0,8635 га кадастровий №3221882400:20:280:0952 та земельну ділянку площею 4,2886 га кадастровий №3221882400:20:280:0953, у результаті чого утворилась земельна ділянка площею

5,1521 га кадастровий №3221882400:20:280:6016, яка розташована за адресою: Україна, Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада, та був її власником.

06.02.2021 ОСОБА_9 почали надходити повідомлення у додатку телефону про підтвердження ним отримання кредитів, які він не замовляв. Отримавши від представника банку АТ «ІДЕЯ БАНК» фото невідомої йому особи з першої сторінки паспорта на ім`я ОСОБА_3 , де усі дані збігаються із даними позивача, за виключенням фотокартки, місця народження та підпису. За вказаним фактом Голосіївським УП ГУП у місті Києві зареєстровано кримінальне провадження №12021100010000363 від 13.02.2021.

Також, 12.02.2021, перевіривши інформацію щодо власності, позивач з`ясував, що земельна ділянка №3221882400:20:280:6016 вибула з його законного володіння на підставі Договору купівлі-продажу від 19.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Курасовою О.В. за реєстровим №21, відчужено на користь ОСОБА_5 , а 20.01.2021 на підставі Договору купівлі-продажу від 20.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Курасовою О.В. за реєстровим №26, земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_4 .

Станом на 22.03.2021 власником земельної ділянки №3221882400:20:280:6016 є ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, земельної ділянки від 01.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Морозовою С.В. Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 622.

Позивач, посилаючись на викладене, зазначає, що земельна ділянка №3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, незаконно, поза його волею вибула з його законного володіння, розпорядження та користування, шляхом відчуження особою, яка не мала права та законних підстав, оскільки діяла за фальшивим документом, що посвідчує особу за відплатним договором, посвідченим приватним нотаріусом Курасовою О.В., спершу на користь ОСОБА_5 , з подальшим відчуженням ОСОБА_4 , який, у свою чергу, а саме 01.03.2021 здійснив відчуження вказаного майна на користь відповідача у справі ОСОБА_1 .

У подальшому, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки виготовленої інженером-землевпорядником ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , здійснила поділ земельної ділянки кадастровий номер 3221882400:20:280:6016 на дві окремі ділянки, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 3221882400:20:280:6024, загальною площею 5,1421 га, та земельну ділянку кадастровий номер 3221882400:20:280:6025, загальною площею 0,01 га.

09.09.2021, на підставі заяви ОСОБА_1 об`єднано земельні ділянки з кадастровий номером 3221882400:20:280:6024, загальною площею 5,1421 га та з кадастровим номером 3221882400:20:280:6025, загальною площею 0,01 га, а 10.09.2021 зареєстровано право власності на новостворену земельну ділянку кадастровий №3221882400:20:280:6030, загальною площею 5,1521 га, розташовану за адресою: Україна, Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада, за ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, позивач, через свого представника, звернувся до суду за захистом порушеного права з підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 388 ЦК України, зазначаючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221882400:20:280:6016 вибула з його законного володіння злочинним шляхом, за підробленим (фальшивим документом) та була неодноразово відчужена на користь третіх осіб, зазнала поділу на дві окремі ділянки, а потім об`єднання в одну, в результаті чого утворилась земельна ділянка за кадастровим 3221882400:20:280:6030, загальною площею 5,1521 га, право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Так, після виконання судом вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання.

Рух справина стадіїпідготовчого провадженнята вчиненісудом процесуальнідії посправі,детально викладенов ухвалісуду від25.04.2023про закриттяпідготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Зокрема на стадії підготовчого засідання було: витребувано та долучено надані учасниками провадження докази, а також ті докази, що було витребувано судом, прийнято відзив на позовну заяву, вжито заходів для забезпечення позову, залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , визнано явку відповідача обов`язковою у судове засідання на стадії заслуховування вступного слова та пояснень, прийнято заяву про зміну предмету позову.

Як на стадії підготовчого провадження у справі, так і під час її судового розгляду по суті, участь брали: позивач (23.06.2021, 08.11.2021 особисто, а з 31.08.2023, за клопотанням представника відповідача та з урахуванням перебування позивача за межами України, його явку (участь у режимі відеоконференції) визнано судом обов`язковою, він брав участь в режимі відеоконференції до 03.07.2024); представники позивача адвокати: Кобижча О.І. (до 21.02.2022 у суді, а з 15.08.2022 до 17.05.2024, включно, у режимі відеоконференції), Сидорова Ю.В. та ОСОБА_11 (з 26.06.2024 до 08.10.2024); відповідач (з 08.11.2021 особисто), представники відповідача адвокати: Левчишина О.В., Санченко Р.Г., Бонка Р.М., Наглюк В.Я. (одночасно був представником ОСОБА_6 ), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третя особа-6 ОСОБА_2 та його представник адвокат Сидорчук (нині Мартиненко) Ю.М.

Інші учасники провадження до суду не з`являлися, при цьому у матеріалах справи наявні листи (клопотання) третіх осіб - приватних нотаріусів Київського нотаріального округу Морозової С.В. та Курасової О.В. про розгляд справи у їх відсутності.

Судові повістки та судова кореспонденція, надіслані на усі можливі адреси третіх осіб-3 та -4 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , повернулися до суду без вручення адресатам з причин «за закінченням терміну зберігання». Вказані особи також викликалися до суду, шляхом розміщення оголошення відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про судове провадження, до суду не з`являвся, письмових пояснень у порядку статті 192 ЦПК України ним та/або його представником адвокатом Наглюком В.Я., не було подано.

Згідно із статтею 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У судовому засіданні 16.01.2024 позивач підтримав позовні вимоги, стверджуючи про незаконність вибуття з його власності земельної ділянки, останнім власником якої є відповідач, оскільки угода від 19.01.2021 була укладена не з його волі, на підставі підробленого паспорту, що підтверджується матеріалами кримінальних справ та експертизою. Також зазначив, що на час укладання вказаної угоди, він перебував за кордоном, і угоду укладено шахраєм, який використовував підроблений паспорт під час отримання кредитів та вчинення інших дій.

У судовому засіданні 16.01.2024 представник позивача ОСОБА_14 підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 посилаючись на використання підробленого паспорта позивача під час відчуження земельної ділянки та під час оформлення кредитів у різних банках. Вказував, що земельна ділянка вибула із законного володіння позивача, оскільки під час угоди був присутній не ОСОБА_3 , а ОСОБА_15 з підробленим паспортом ОСОБА_3 , який був за межами території України та нічого не підписував. Стверджує, що підробка паспорта підтверджується вироком суду щодо ОСОБА_16 , висновком експерта у кримінальному провадженні. Пояснив, що позивач придбав дві земельні ділянки для будівництва котеджного містечка. Просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати, зокрема судовий збір за позовну заяву та забезпечення позову.

Відповідач заперечувала проти позову, зазначивши, що земельну ділянку неможливо продати лише за єдиним паспортом, оскільки, для продажу земельної ділянки необхідний пакет документи щодо земельної ділянки, зокрема згоду дружини, витяг, оцінка, які перевіряє нотаріус під час укладання угоди та, без достатніх документів, нотаріус угоду не затвердить. Вказує, що особа-шахрай, який мав підроблений паспорт, не міг мати усіх документів щодо земельної ділянки та не відомо де він їх взяв. ОСОБА_17 , отримуючи повідомлення про шахрайські дії щодо кредитів, одразу не вживав дій щодо земельної ділянки, а чекав, поки декілька разів продадуть земельну ділянку. Пояснила, що вона тривалий час, більше 20 років, займається будівництвом та придбанням земельних ділянок, при цьому, вона не була продавець, чи ріелтор, а тому обізнана із порядком придбання земельної ділянки. Відповідач підтримала також заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, у якому, крім добросовісного набуття права власності на спірну земельну ділянку відповідачем, зазначено, що позивач, за яким право власності на земельну ділянку не зареєстровано, не підтвердив право власності на спірну земельну ділянку, а подані докази містять взаємовиключні положення, оскільки позивач вказує, що придбав земельну ділянку 14.09.2020, а згідно даних Державної прикордонної служби України перетин кордону ним здійснено 15.09.2020, при цьому, здійснення реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі здійснено за заявою ОСОБА_3 , поданою 23.09.2020, що не є можливим, оскільки він перебуває за кордоном. Виїзд ОСОБА_3 в 2020 році за межі території України та реєстрація кримінального провадження за фактом отримання банківських кредитів на ім`я позивача за підробленим паспортом, не доводить факт вибуття спірних земельних ділянок з володіння

ОСОБА_3 не з його волі.

У судовомузасіданні,представник відповідача адвокатГородок Я.В.пояснила,що відповідачє добросовіснимнабувачем,оскільки придбалаземельну ділянкуу законнийспосіб у ОСОБА_4 на підставідоговору купівлі-продажувід 01.03.2021,посвідченого приватнимнотаріусом МорозовоюС.В.Нотаріусом перевіреноінформацію щодоземельної ділянки,дієздатність та наявністьволі сторінправочину,обтяжень щодомайна небуло,відповідач сплатилавартість земельноїділянки,зазначену удоговорі тадо неїперейшло правовласності.Звернула увагусуду нате,що відповідачтретій власникземельної ділянки,яку булопродано напідставі трьохнотаріально посвідченихдоговорів.Усі тринотаріуси,під часпосвідчення договорів,отримували документи,на підставіяких укладалисядоговори відчуженняземельної ділянки,при цьому,крім підробленогопаспорта ОСОБА_17 ,також булонадано іінші необхідні документищодо земельноїділянки.Представник відповідачазазначила,що договіркупівлі-продажуземельної ділянкиміж Підгорноюта ОСОБА_18 укладено 01.03.2021,тобто тоді,коли позивачута правоохоронниморганам буловідомо прошахрайські діїщодо позивачата йогомайна,оскільки кримінальнепровадження буловідкрито 13.02.2021.Під часукладання договору,дві сторониприбули донотаріуса танадали пакетидокументів,які булоперевірено.Будь-якихнедоліків щодоземельної ділянкине булота Підгорназаплатила особисті кошти,що свідчитьпро належнеукладання угоди.Підгорна ніколине притягуваласядо кримінальноївідповідальності,а томустверджувати,що вонанезаконно захопилаземельну ділянку,підстав немає.Звернула увагусуду нависновок колегіїМЮУ зрозгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів МЮ від 02.03.2021 щодо перевірки проведення незаконної реєстрації земельних ділянок, вказуючи, що на момент укладання договору Підгорною 01.03.2021, Єгоров уже звертався до МЮ із скаргою про незаконні дії і МЮУ винесло рішення та зазначило, що державна реєстрація, проведена нотаріусом Курасовою О.В. є законною. Вказаний висновок комісії позивачем та його представником не оскаржувався, не подали позовом до МЮ про скасування державної реєстрації за Ремізовською, проте вони дочекавшись третього відчуження земельної ділянки, подали позов до Підгорної. А тому, стверджуючи про законність набуття права власності на земельну ділянку Підгорною, яка є добросовісним набувачем, просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа-6 ОСОБА_2 заперечував проти вимог позивача, вказуючи про існування «рейдерської схеми», яку намагаються узаконити шляхом подання цього позову. Стверджує про наявність у позивача спільників, які від його імені укладали договори.

Представник третьої особи-6 адвокат Сидорчук (нині - Мартиненко) Ю.М., повістю підтримуючи заперечення та пояснення сторони відповідача, просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши про відсутність у позові та заяві про зміну предмету позову, вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Третя особа-1 приватний нотаріус Київського нотаріального округу

Морозова С.В., у супровідному листі до матеріалів, витребуваних ухвалою суду від 05.04.2021, зазначила про вчинення нею правочину відповідно до чинного законодавства України.

На стадії дослідження доказів, з урахуванням перерви, продовженої у судовому засіданні 03.07.2024 та перебування матеріалів справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку із оскарження стороною позивача ухвали суду від 03.07.2024 про залишення без розгляду клопотання представника позивача адвоката Гудзевич Інни Андріївни про долучення доказів у цивільній справі №363/1306/21, яку постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2024 залишено без змін, 08.10.2024 до суду, через систему «Електронний суд», позивачем подано заяву, у якій повідомив про припинення договорів про надання йому правничої допомоги адвокатами: Кобижчею О.І., Стидоровою Ю.В., Гудзевич І.А., та Андросович Г.С., та про подальше представництво своїх інтересів самостійно.

Після отримання 09.10.2024 судом матеріалів справи, які повернулися із суду апеляційної інстанції, судове засідання у справі було призначено на 14:00 10.12.2024, про що повідомлено учасників провадження.

10.12.2024 до суду, через систему «Електронний суд», позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду.

Судове засідання, призначене на 10.12.2024, не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді, у період з 09.12.2024 до 15:00 10.12.2024, у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку у кримінальній справі. Наступну дату судового засідання визначено 23.12.2024 о 09:45, про що повідомлено учасників провадження.

23.12.2024 до суду, через систему «Електронний суд», представником відповідача подано заперечення на заяву ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду, клопотання про зловживання процесуальними правами та клопотання про прискорення розгляду справи.

23.12.2024, у присутності відповідача та її представника, третьої особи-6 та його представника, за відсутності позивача, участь якого визнано обов`язковою, у судовому засіданні було продовжено перерву до 24.01.2025 до 10:30 та надіслано до Електронного кабінету позивача листа, який доставлено 26.12.2024, з роз`ясненням щодо його обов`язкової участі під час розгляду справи, обов`язок повідомити суд про поважність причин неявки та неможливість зловживання процесуальними правами.

У судове засідання, призначене на 24.01.2025 з`явилися: відповідач та її представник, третя особа-6 та його представник. Позивач, залишивши без уваги листа суду від 26.12.2024, не відповів на телефонний дзвінок суду з метою налаштування відеоконференції, та не взяв участі у розгляді справи.

Вирішуючи питання про можливість продовження розгляду справи у відсутності позивача, суд врахував: позицію присутніх учасників провадження, які наполягали на завершені розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору; строк перебування справи у провадженні суду з рахуванням стадії судового розгляду; належне повідомлення позивача, який має Електронний кабінет, про розгляд справи; повторну його відсутність (неявку) у режимі відеоконференції і відсутність від нього повідомлень про наявність поважних причин неможливості взяти участь у судовому засіданні; відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи; положення пунктів 1 та 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, відповідно до яких суд продовжує розгляд справи за відсутності, у даному випадку, позивача. Водночас, з урахуванням обставин справи, реалізації учасниками справи права на подання доказів у справі та виступу з вступними промовами на стадії судового розгляду, відсутність обставин, які б перешкоджали закінчити розгляд справи, не є необхідне застосування положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України.

Вирішуючи заяву позивача від 10.12.2024 про залишення позову без розгляду, суд, заслухавши усні заперечення учасників провадження у справі, врахувавши письмові заперечення представника відповідача на цю заяву, ухвалою суду, внесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду, зважаючи на стадію судового розгляду дослідження письмових доказів, а також положення пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, яким встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Таким чином,закінчивши дослідженняписьмових доказів,повно івсебічно з`ясувавшиобставини справи,оцінивши доказина підтвердженнята запереченнятаких обставину їхсукупності,судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстровано у реєстрі за №4273, позивач придбав у ОСОБА_7 , від імені якого діяв ОСОБА_8 , земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:0952, площею 0,8635 га, для індивідуального садівництва що розташована за адресою: Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада. Цього самого дня, право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 (том 1 а.с. 39, 40-41).

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гапон Т.В., зареєстровано у реєстрі за №324, позивач придбав у ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:0953, площею 4,2886 га, для індивідуального садівництва що розташована за адресою: Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада. Цього самого дня, право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 (том 1 а.с. 42, 43-44).

14.09.2020 ОСОБА_3 адресував «Компетентним органам» заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гапон Т.В., зареєстровано в реєстрі за №327, якою просить об`єднати в одну земельні ділянки з кадастровим номером 3221882400:20:280:0953, площею 4,2886 га, та з кадастровим номером 3221882400:20:280:0952, площею 0.8635 га, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Демидівська (том 3 а.с. 176).

15.09.2020 ОСОБА_3 перетнув кордон України у напрямку Київ-Анталія, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України від 15.03.2021, а також відповідною відміткою у копії паспорта позивача НОМЕР_1 . ОСОБА_3 повернувся до України 25.04.2021 (том 1 а.с. 45, 21, том 2 а.с. 198, 208).

На виконання вимог ухвали суду від 05.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В. надано матеріали на підставі яких було посвідчено правочин, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (том 2

а.с. 1-69).

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Курасовою О.В., зареєстровано у реєстрі за №21, ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровим номером 3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, що розташована за адресою: Україна, Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада. Продавцем ОСОБА_3 сплачено в дохід держави суми обов`язкових платежів під час укладання правочину (том 2 а.с. 2-4, 5).

Як зазначено у пункті 1.3 Договору, право власності продавця на відчужувану земельну ділянку підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.01.2021. Право власності зареєстроване Демидюк Ю.М., державним реєстратором Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, 01.10.2020 за №38522725. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2186196732218.

Так, під час посвідчення Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2021, приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу, крім інших необхідних документів для посвідчення угоди, надано копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Харків, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 20.11.2013. Паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Московським РВ у м.Харкові ГУ ДМС України у Харківській області 12.12.2013, та оригінал Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 НОМЕР_3 , занесено до Державного реєстру фізичних осіб 27.07.1999, копію якої нотаріусом посвідчено 19.01.2021 (том 2 а.с. 6, 7).

Приватним нотаріусом перевірено паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 та встановлено відсутність у базах даних МВС інформації про визнання його недійсним, викрадення та втрати (том 2 а.с. 12).

Як убачається із матеріалів, на підставі яких було посвідчено Договір від 19.01.2021, приватним нотаріусом здійснено перевірку щодо особи продавця ОСОБА_3 і особи покупця ОСОБА_5 , та було встановлено, що ОСОБА_3 не був одруженим, відсутні відомості у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (податкові застави), у Єдиному реєстрі боржників (том 2 а.с. 7 на звороті, 8, 23 на звороті, 25).

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Курасовою О.В., зареєстровано у реєстрі за №26, ОСОБА_5 відчужила ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, що розташована за адресою: Україна, Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада. Продавцем ОСОБА_5 сплачено в дохід держави обов`язкові платежі під час вчинення правочину (том 1 а.с. 151-153, том 2 а.с. 31-33, 34).

Як убачається із матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом Курасовою О.В. посвідчено Договір від 20.01.2021, нотаріусом перевірено та встановлено осіб, їх волевиявлення та відомості щодо нерухомого майна.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.01.2021 та згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.03.2021 право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, зареєстровано за ОСОБА_4 (том 1 а.с. 157, 123).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2021, надано суду матеріали на підставі яких посвідчено правочин, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (том 1

а.с. 119-185).

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Морозовою С.В., зареєстровано у реєстрі за №626, ОСОБА_1 , з урахуванням нотаріально посвідченої згоди її чоловіка ОСОБА_6 від 01.03.2021, придбала у ОСОБА_4 , в інтересах якого діяла ОСОБА_19 , земельну ділянку кадастровим номером 3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, що розташована за адресою: Україна, Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада (том 1 а.с. 120-121, 122, 166-169, 170, 181, 182).

На виконання умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.03.2021, ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_4 кошти у розмірі 1645600,00 грн, що підтверджується платіжною квитанцією №51 від 01.03.2021 (том 1 а.с. 183).

Право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, зареєстровано за ОСОБА_1 01.03.2021(том 1 а.с. 34, 35, 184).

Під час перебування справи у провадженні суду, на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.05.2021 здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер 3221882400:20:280:6016 на дві окремі ділянки, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 3221882400:20:280:6024, загальною площею 5,1421 га, та земельну ділянку кадастровий номер 3221882400:20:280:6025, загальною площею 0,01 га. (том 2 а.с. 196, 202, 209, том 3 а.с. 84-104).

29.06.2021 право власності на земельну ділянку 3221882400:20:280:6025, загальною площею 0,01 га, зареєстровано за ОСОБА_1 , а право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221882400:20:280:6024, загальною площею 5,1421 га, зареєстровано за нею 09.09.2021 (том 2 а.с. 201, 215-218, том 3 а.с. 102).

На підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 09.09.2021, здійснено об`єднання земельних ділянок кадастровий номер 3221882400:20:280:6024, загальною площею 5.1421 га, та кадастровий номер 3221882400:20:280:6025, загальною площею 0.01 га, та 10.09.2021 право власності на новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:6030, загальною площею 5,1521 га, яка розташована за адресою: Україна, Київська область, Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада, зареєстровано за ОСОБА_1 (том 3 а.с. 17-41, 171-172, том 4 а.с. 12,13, том 5 а.с. 164-165, 166-167).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.09.2021 вжито заходи забезпечення позову шляхом:

заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо розпорядження земельної ділянки кадастровий №3221882400:20:280:6030, загальною площею 5,1521 га, що розташована за адресою: Україна, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, Демидівська сільська рада, до набрання рішенням суду у цивільній справі № 363/1306/21 законної сили;

заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, ДЗК, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного земельного кадастру про поділ, об`єднання, право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий №3221882400:20:280:6030, загальною площею 5,1521 га, що розташована за адресою: Україна, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, Демидівська сільська рада, до набрання рішенням суду у цивільній справі № 363/1306/21 законної сили;

заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, ДЗК, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати реєстраційні дії щодо реєстрації права власності, відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, об`єднання, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно земельної ділянки кадастровий №3221882400:20:280:6030 загальною площею 5.1521 га, що розташована за адресою: Україна, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, Демидівська сільська рада, до набрання рішенням суду у цивільній справі № 363/1306/21 законної сили. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Левчишиної Олени Валентинівни про зустрічне забезпечення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння (том 3 а.с. 52-61).

Представник позивача, звертаючись 25.03.2021 до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 про витребування від ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, та посилаючись на Звіт Міжнародного бюро кредитних історій ОСОБА_3 від 06.02.2021 (том 1 а.с. 12-15), вказував про шахрайські дії, які вчинялися від імені позивача у банківських установах, після чого дізнався про відчуження належної йому земельної ділянки.

У подальшому, стверджуючи, що 19.01.2021 земельна ділянка вибула із законного володіння позивача поза його волею, на підставі підробленого паспорта на його ім`я, сторона позивача, посилалася на наявність кримінальних проваджень №12021100010000359 від 12.02.2021, №12021105080000972 від 13.05.2021, №12021100010001286 від 29.05.2021, №12022100000000710 від 20.09.2022, та, зокрема щодо визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12021100010000359 від 12.02.2021, висновку експерта та вироку Святошинського районного суду Київської області від 13.09.2021, у кримінальному провадженні№12021105080000972, якими підтверджено факт підробки паспорта громадянина України ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4, статті 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

(стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Так, відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

За змістом статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, як встановлено судом, до звернення до суду з позовом, ОСОБА_3 19.02.2021 звернувся із скаргою до Міністерства юстиції України на рішення від 19.01.2021 №56219357, від 20.01.2021 №56237307, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою Оленою Василівною, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221882400:20:280:6016, зазначаючи, що він не міг бути стороною правочину оскільки на момент його укладення, перебував за кордоном, а тому просив протиправні рішення скасувати.

Наказом Міністерства юстиції України №1455/7 від 05.05.2021 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 від 19.02.2021, оскільки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курсовою Оленою Василівною прийнято рішення від 19.01.2021 №56219357 та від 20.01.2021 №56237307 відповідно до законодавства. Підстава: висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.03.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 19.02.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.02.2021 за № 6480-33-21 (том 6 а.с. 100).

Як убачається із Висновку колегії, за результатом розгляду скарги ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 від 19.02.2021, оскільки приватним нотаріусом Курасовою О.В. прийнято оскаржувані рішення відповідно до законодавства. Приватний нотаріус Курасова О.В. на засіданні Колегії повідомила, що належним чином встановила особу ОСОБА_3 під час вчинення нею нотаріальних дій щодо земельної ділянки. При цьому, скаржником не надано Колегії доказів того, що на момент вчинення приватним нотаріусом Курасовою О.В. нотаріальних дій щодо земельної ділянки він був за кордоном та здійснено всі необхідні реєстраційні дії відповідно до вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав. Роз`яснено про право оскарження до суду нотаріальної дії або відмови у її вчиненні (том 6 а.с. 101-104).

Під час розгляду справи, встановлено, що ОСОБА_3 не скористався правом оскарження нотаріальної дії та/або Висновку колегії від 02.03.2021.

Так, представник позивача, подаючи до суду позов в інтересах ОСОБА_3 , долучив копію паспорта позивача громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 , що виданий Московським РВ у м.Харкові ГУ ДМС України у Харківській області 12.12.2013, зазначено місце народження особи

м. Тверь, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 з 06.05.1997 (том 1 а.с. 6).

Під час перебування справи у провадженні суду, на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2021, Московський відділ міста Харкова ГУ ДМС України в Харківській області надіслав копію заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Тверь, про видачу паспорта, оскільки паспорт НОМЕР_4 , виданий Московським РВ у м.Харкові 29.01.1996, було втрачено 12.11.2013.

12.12.2013 Московським РВ у м.Харків ГУ ДМС в Харківській області видано паспорт серії НОМЕР_2 . ОСОБА_3 отримав паспорт 12.04.2014 (том 3 а.с. 81,82).

Як убачається із аналізу наявних у матеріалах справи витягів із кримінальних проваджень, у провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції перебувало кримінальне провадження №12021100010000359 від 12.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Відомості про вказане кримінальне провадження внесено не за заявою ОСОБА_3 , а за заявою Начальника Управління загально банківської та групової безпеки Департаменту безпеки АТ «ТАСКОМБАНК» Полозуна А.Л. про те, що Департаментом безпеки АТ «ТАСКОМБАНК» виявлено ознаки шахрайських дій при укладанні договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб 002/9190190-СК від 22.01.2021 з громадянином, який надав недійсні документи на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 .

Так, на підтвердження вимог про витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Кобижча О.І. надав суду копію, а у подальшому оригінал, постанови слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м.Києві лейтенанта поліції Вікарчука О.В. від 22.04.2021 про залучення ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12021100010000359 від 12.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (том 5 а.с. 148,

том 7 а.с. 27 в оригіналі).

Водночас, у листі слідчого СВ Голосіївського УП О.Вікарчука від 16.06.2023, адресованого адвокату Ю.Сидорчук, підтверджено факт перебування у провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції кримінального провадження №12021100010000359 від 12.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та вказано, що потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано юридичну особу. Фізична особа на ім`я ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні у якості потерпілого не залучався. Адвокат Кобижча Олександр Іванович не є учасником кримінального провадження №12021100010000359 та, відповідно, дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування йому не надавався (том 6 а.с. 150).

Так,за заявоюадвоката Мар`їнаЄ.О.(третяособа-6у справі)від 22.08.2023про те,що 20.03.2023під часрозгляду цивільноїсправи №363/1306/21в приміщенніВишгородського районногосуду Київськоїобласті,представником ОСОБА_3 -адвокатом КобижчаО.І.було долученов судовомузасіданні завідомопідроблену постановуслідчого ГолосіївськогоУП ГУНПу м.Києві лейтенантаполіції ВікарчукаОлександра Валерійовичавід 22.04.2021про залученняв якостіпотерпілого ОСОБА_3 в рамкахкримінального провадження№12021100010000359від 12.02.2021за ч.2ст.190КК України,Голосіївським УПГУНП ум.Києві 22.08.2023внесено доЄРДР за№12023105010001070 відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 358 КК України (том 7 а.с. 32).

На звернення адвоката Сидорчук Ю.М. до ОСОБА_3 із адвокатським запитом від 21.08.2023, про надання інформації про те, чи отримував він постанову слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві лейтенанта поліції Вікарчук Олександра Валерійовича від 22.04.2021 про залучення його в якості потерпілого та хто йому надавав її копію, коли це було і хто з працівників поліції надавав копію, відповіді від ОСОБА_3 не отримано (том 6 а.с. 243).

Також, щодо наданих представником позивача матеріалів із кримінального провадження за №12021105080000972 від 13.05.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1, 4 ст. 358 КК України, зокрема, копії висновку експерта від 09.07.2021 №CE-19/111-21/23626-ДД за результатами технічної експертизи документів, проведеної у кримінальному провадженні №12021105080000972 від 13.05.2021 та витяг з ЄРДР №12021105080000972 від 13.05.2021 (том 5 а.с. 130-141), встановлено, що дійсно, СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві проводилося досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, при цьому, у ході досудового розслідування прокурорами групи прокурорів відомості досудового розслідуванні у даному кримінальному провадженні не розголошувались, та дозвіл на таке розголошення не надавався (том 6 а.с. 239-241).

Крім цього, варто зазначити, що як убачається із вироку Святошинського районного суду Київської області від 13.09.2021 у справі №759/20590/21 (номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021105080000972), ОСОБА_15 визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_15 вчинив підроблення документа, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такий документ (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_20 ) і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою його використання. Вироком суду встановлено, що ОСОБА_15 14.03.2021, 31.03.2021, 10.04.2021, 12.04.2021 та 13.04.2021 у фінансовій установі «Ломбард Парус» та для підтвердження своєї особи, кожного разу використовував вказаний завідомо підроблений документ (том 7 а.с. 13-15, том 10 а.с. 32-34).

Тобто, у кримінальному провадженні за №12021105080000972 від 13.05.2021, ОСОБА_3 не був учасником провадження і обставини щодо використання підробленого паспорта під час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки 3221882400:20:280:6016 не заявлялося, не були предметом розслідування та не встановлювалися вироком суду.

Також, ОСОБА_3 не є заявником чи потерпілим у кримінальному провадженні №12022100000000710 за ч.3 ст.190 КК України, оскільки встановлено, що 20.09.2022, за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, а саме за матеріалами Департаменту карного розшуку НП України щодо невстановлених осіб, які перебуваючи на території міста Києва, використовуючи підроблені документи, що посвідчують особистість (паспорт громадянина України) у січні 2021 року заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером: 3221882400:20:280:0953, площею 5 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Демидів, внесено відомості ЄРДР за №12022100000000710 про вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.190 КК України (том 5 а.с. 72, 155-156).

Водночас, з аналізу наявних матеріалів щодо цього кримінального провадження встановлено, що процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювалося прокурорами Київської міської прокуратури, та до вказаної прокуратури клопотання учасників кримінального провадження про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування не надходили, відповідний дозвіл не надавався (том 6

а.с. 236-238).

Згідно із частиною першою статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Як встановлено судом, у рамках кримінального провадження №12021100010000359 від 12.02.2021, кримінального провадження №12022100000000710 від 20.09.2022 та в рамках кримінального провадження №12021105080000972 від 13.05.2021, адвокату Кобижчі О.І. не надавався дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.

А тому, надані представником позивача адвокатом Кобижчею О.І. постанова слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві лейтенанта поліції Вікарчука Олександра Валерійовича від 22.04.2021 про залучення в якості потерпілого ОСОБА_3 в рамках розслідування кримінального провадження №12021100010000359 від 12.02.2021, копія постанови про відібрання експериментальних зразків для експертизи від 01.03.2023, що видана СВ ГУ НП у м. Києві в рамках кримінального провадження №12021105080000972 від 13.05.2021, копія Висновку експерта №CE-19/111-2/21/23626-ДД від 09.07.2021, копія відповіді на питання слідчого в рамках кримінального провадження №12022100000000710 від 20.09.2022, з урахуванням положень частини першої статті 78 ЦПК України, суд визнає недопустимим доказом.

Під час перебування справи №363/1306/21 у провадженні суду, 29.05.2021 за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, а саме ЄО-28150, до Голосіївського УП ГУНП у м.Києві надійшло звернення ОСОБА_3 про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами, внесено відомості ЄРДР за № 12021100010001286 про вчинення кримінального правопорушення за частиною другою статті 190 КК України (том 5 а.с. 73).

Тобто, суду не надано належних, достовірних та допустимих доказів, що ОСОБА_3 звертався до правоохоронних органів про незаконні дії інших осіб щодо земельної ділянки право власності на яку за ним зареєстровано, при цьому ОСОБА_3 звертався до правоохоронних органів щодо факту заволодіння його грошовими коштами, проте не земельною ділянкою.

Докази том 8 а.с 1-214 судом не досліджувалися з урахуванням ухвали суду від 18.03.2024 (том 8 а.с. 227-231) , а також докази том 9 а.с. 15-41 з урахуванням ухвали суду від 03.07.2024 (том 9 а.с. 71-74) та постанови Київського апеляційного суду від 17.09.2024 (том 9 а.с. 200-203).

Водночас,на підставідосліджених доказів,не єможливим достовірновстановити факт вибуттяземельної ділянкиз кадастровимномером 3221882400:20:280:6016,загальною площею5,1521га.із власностіпозивача позайого волею,оскільки,як встановленосудом,спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221882400:20:280:6016 була сформована 23.09.2020, шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3221882400:20:280:0953 та 3221882400:20:280:0952 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробником якої є ФОП ОСОБА_21 від 18.09.2020. Державна реєстрація земельної ділянки 23.09.2020. Власником є ОСОБА_3 (том 2 а.с. 15 на звороті, том 4 а.с. 171-172).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 - 01.10.2020, на підставі заяви щодо об`єднання земельних ділянок, серія та номер: 327, виданий 14.09.20, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гапон Т.В.; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НB-3220436902020, виданий 23.09.2020, видавник: відділ у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54428430 від 06.10.2020 10:08:40, Демидюк Юлія Михайлівна, Новосілківська сільська рада Вишгородського району, Київська обл. (том 2 а.с. 18, 19).

Таким чином, з урахуванням поведінки позивача, який з 10.12.2024 самоусунувся від з`ясування обставин у справі на стадії дослідження письмових доказів, недоведено перед судом факту того, що у період його відсутності з 15.09.2020 по квітень 2021 року на території України, відчуження земельної ділянки відбулося поза його волею. Натомість, подаючи заяву про залишення позову без розгляду на стадії дослідження доказів, позивач намагався використати непередбачену законом можливість для уникнення з`ясування дійсних обставин справи.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125 ЗК України).

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині третій статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зараз і надалі у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною восьмою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Так, відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор відповідно до закону встановлює особу заявника.

При цьому, позивач не пояснив суду, кому 14.09.2020 він передав нотаріально посвідчену заяву, адресовану ним «Компетентним органам», про об`єднання в одну земельні ділянки з кадастровим номером 3221882400:20:280:0953, площею 4,2886 га, та з кадастровим номером 3221882400:20:280:0952, площею 0,8635 га, та інші документи, які є необхідними для вчинення вказаної дії і проведення 01.10.2020 реєстрації права власності на новостворену земельну ділянку за номером 3221882400:20:280:6016 за ОСОБА_3 , а також не пояснив суду, у кого перебували правовстановлюючі документи на землю у період з 14.09.2020 до його повернення на територію України у квітні 2021 року.

Також, варто зазначити, що у кримінальному провадженні №12022100000000710 від 20.09.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України розслідуються та встановлюються обставини щодо невстановлених осіб, які перебуваючи на території міста Києва, використовуючи підроблені документи, що посвідчують особистість (паспорт громадянина України) заволоділи земельною ділянкою площею 5 га, яка розташована у с.Демидів, Вишгородського району, при цьому йдеться про земельну ділянку з кадастровим номером: 3221882400:20:280:0953, якої не існує, оскільки у вересні 2020 року вона увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, право власності на яку зареєстрованого 01.10.2020 за позивачем.

Крім цього, із матеріалів справи убачається, що саме 04.12.2019, земельна ділянка 3221882400:20:280:0953 утворилася шляхом об`єднання земельних ділянок 3221882400:20:280:0001 та 3221882400:20:280:0002 та її перетворювачем був ОСОБА_3 , а земельна ділянка 3221882400:20:280:0952 утворилася 13.06.2018, разом з іншими 15 земельними ділянками, шляхом виділу їх із земельної ділянки 3221882400:20:280:0937, яка до цього, 18.04.2018, була утворена шляхом об`єднання земельних ділянок 3221882400:20:280:0001 та 3221882400:20:280:0002 (том 4 а.с. 12, 13, 62-70, 150).

У справі, яка розглядається, правовідносини стосуються витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому, суд вважає, що позивач не надав доказів, які б підтверджували його вимоги, чим порушив вимоги ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Верховний Суд у своїй постанові від 21.06.2018 у справі №703/5364/15- ц вказав, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Частиною друга статті 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами частини третьої статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або рішення суду.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто така, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункт 38), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46)).

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 придбала земельну ділянку 3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, що розташована за адресою: Україна, Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада, у ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого та оплатного Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.03.2021, сплативши вартість вказаного нерухомого майна.

Право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровим номером 3221882400:20:280:6016, загальною площею 5,1521 га, що розташована за адресою: Україна, Київська область Вишгородський район, село Демидів, Демидівська сільська рада, зареєстровано 01.03.2021.

Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відповідач ОСОБА_1 станом на 30.01.2023 до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має та у розшуку не перебуває (том 6 а.с. 105)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, Суд зазначив:

"..було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей".

Отже, відповідач ОСОБА_1 01.03.2021 під час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки була вправі покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких право власності на спірне майно було зареєстроване за продавцем, а також вчинення усіх необхіднім дій приватним нотаріусом, для встановлення належності документів та волі сторін договору.

У спірній ситуації, відсутні визначені законом (статтею 388 ЦК України) підстави для витребування майна від відповідача добросовісного набувача. Зокрема, відсутня така підстава, як вибуття майна поза волею власника (позивача), оскільки 15.09.2020

ОСОБА_3 , виїжджаючи за межі території України та передавши заяву від 14.09.2020 про об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 3221882400:20:280:0953,

площею 4,2886 га, та з кадастровим номером 3221882400:20:280:0952, площею 0.8635 га, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Демидівська, та правовстановлюючі документи щодо цих земельних ділянок, легковажно віднісся до настання можливих для нього негативних наслідків.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Отже, за встановлених фактичних обставин у цій справі при відчуженні майна, позивач має право лише на компенсацію вартості такого майна.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

А тому, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, через що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи клопотаннятретьої особи-6 пропостановлення окремоїухвали та звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо того, що адвокат Кобижча О.I. розголосив відомості досудового розслідування без відповідного дозволу, то підстав для цього згідно статті 262 ЦПК України в даному випадку не встановлено, оскільки надані адвокатом докази у порядку статті 78 ЦПК україни визнано судом недопустими та представник третьої особи-6 скористався правом звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення з метою встановлення, чи містить ознаки підробки Постанова слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві лейтенанта поліції Вікарчук Олександра Валерійовича від 22.04.2021 про залучення в якості потерпілого ОСОБА_3 в рамках розслідування кримінального провадження №12021100010000359 від 12.02.2021 року, про що Голосіївським УП ГУНП у м. Києві 22.08.2023 внесено до ЄРДР за №12023105010001070 відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 358 КК України.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.

Відповідно до вимог частини першої статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно із частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина десята статті 158 ЦПК України).

Враховуючи зазначене та те, що у задоволенні позову відмовлено, а відповідачем заявлено клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.09.2021.

Керуючись статтями 13, 41 Конституції України, статтями 125, 126 ЗК України, статтями 2, 3, 15, 16, 316, 319, 321, 328, 330, 386-388, 397, ЦК України, статтями 124, 141 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», статтями 2-5, 12, 13, 76- 89, 133, 141, 158, 174, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.09.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 17.02.2025.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Третя особа-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, адреса: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11,

оф. 22;

Третя особа-2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна, адреса: АДРЕСА_4 ;

Третя особа-3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Третя особа-4: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_6 ;

Третя особа-5: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреси: АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_7 ;

Третя особа-6: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреси: АДРЕСА_8 ;

АДРЕСА_9 .

Суддя О.П. Лукач