Рішення

від 17.02.2025 по справі 369/10160/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10160/22

Провадження № 2/369/428/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

за участю секретаря судового засідання Херенкової К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Смарт Груп», Кредитної спілки «КС Володар» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 на користь позивача квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та КС «КС Володар» було укладено кредитний договір № ДЗ-1618.3. В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки майнових прав від 05 листопада 2014 року. Предметом договору іпотеки є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . 24 липня 2015 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на вищезазначену квартиру. 05 жовтня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири за вищевказаною адресою.

У свою чергу ТОВ «Фінансова компанія смарт груп» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 05 листопада 2014 року, право вимоги за яким було відступлено КС «КС Володар».

Право іпотекодержателя підлягало відповідній державній реєстрації та було проведено 13 вересня 2018 року.

Реєстрація права власності на вищезазначену квартиру була здійснена 02 жовтня 2018 року. Враховуючи той факт, що реєстрація відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого було змінено іпотекодержателя, відбулася 13 вересня 2018 року, а реєстрація права власності за іпотекодержателем відбулась 02 жовтня 2019 року, реєстрація права власності вчинена з порушення ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Отже, в силу вимог ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» ні у КС «КС Володар», ні у ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп» не виникло прав іпотекодержателя відносно спірної квартири. Матеріали реєстраційної справи на спірну квартиру не містять доказів того, що право власності на спірну квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з початку 05 вересня 2018 року за КС «КС Володар», а потім 02 жовтня 2018 року за ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп» відповідно до процедури, визначеної ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Не містять вони й інших доказів правомірності такої реєстрації.

Тобто, право власності на спірну квартиру з початку 05 вересня 2018 року за КС «КС Володар», а потім 02 жовтня 2018 року за ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп» було зареєстровано безпідставно, так як право власності на цей об`єкт нерухомого майна у КС «КС Володар» та у ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп» не виникло. Відповідно, ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп» не мала права відчужувати ОСОБА_2 спірну квартиру, на яку в дійсності у неї не виникло жодних прав.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче провадження.

У вересні 2023 року від представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій зазначається про те, що позивач, дізнавшись про укладений договір купівлі-продажу між ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп» та ОСОБА_2 , 09 жовтня 2018 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом про арешт майна, тобто, саме квартири позивача, як предмету іпотеки. Відповідачами по вказаній справі були ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест», КС «КС Володар», ТОВ «Фінансова Компанія Смарт Груп» та ОСОБА_2 . Даний факт свідчить, що про укладання договору та вибуття квартири з його володіння позивачу стало достовірно відомо ще 09 жовтня 2018 року.

У подальшому 13 грудня 2018 року позивач подав новий позов про визнання дій протиправними та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. про державну реєстрацію права власності від 05 жовтня 2018 року № 43377029 на об`єкт нерухомого майна на квартиру позивача, на підставі укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2018 року. Відповідачами знову є ОСОБА_2 , Приватний нотаріус КМНО Журавльова Л.М., ТОВ «ФК Смарт Груп» та третя особа - КС «КС Володар». Вказана справа розглядалась Києво-Святошинським районним судом Київської області (справа № 369/15902/18) та було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог. 09 липня 2019 року в межах вказаної справи позивач уточнював позовні вимоги і просив витребувати із володіння ОСОБА_2 квартиру. Однак, у прийнятті уточнених вимог йому було відмовлено. Як правильно зазначає позивач у позовній заяві в грудні 2019 року він вже подавав позов до Києво-Святошинського районного суду Київської області про витребування квартири чужого незаконного володіння (справа 3 № 369/16418/19). Відповідачем по вказаній справі був ОСОБА_2 . Рішенням від 17 лютого 2022 року йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Допустимим строком подання позову є 09 жовтня 2021 року, тобто, три роки з моменту як позивачу стало відомо про порушення його прав, у зв`язку з чим він і звернувся до суду.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 у поданій 24 січня 2024 року заяві просила закрити провадження у справі, вказуючи на те, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 подавав позов до Києво-Святошинського районного суду Київської області про витребування квартири з чужого незаконного володіння. Відповідачем по вказаній справі був ОСОБА_2 та предмет і підстави позову були абсолютно аналогічні до позову в даній справі. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2022 року позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У даній справі позивач лише з метою повторної подачі позову з тим самим предметом та тією самою підставою залучив в якості співвідповідачів КС «КС Володар» та ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп», при тому, що до яких не заявлені жодні позовні вимоги.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник позивача надіслав на адресу суду письмово викладену промову у судових дебатах.

Відповідач ОСОБА_2 та йогопредставник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник відповідача надіслав на адресу суду письмово викладену промову у судових дебатах.

Представники відповідачів КС «КСВолодар» таТОВ «Фінансовакомпанія СмартГруп» у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце слухання справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно довимог частинипершої,третьої статті223ЦПК Українинеявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті.Якщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з неявкою сторін в силу частиною другою статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 05 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та КС «КС Володар» було укладено кредитний договір № ДЗ-1618.3.

У рахунокзабезпечення виконаннязобов`язань закредитним договором ОСОБА_1 та КС«КС Володар»укладено договіріпотеки майновихправ від05листопада 2014року.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що він забезпечує у повному обсязі вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором № ДЗ-1618.3 від 05 листопада 2014 року, укладеного між позивачем та КС «КС Володар», за умовами якого позивач у строк до 05 листопада 2018 року зобов`язується повернути КС «КС Володар» у повному обсязі отриману за кредитним договором суму кредиту у розмірі 524 655 грн., сплатити нараховані відсотки за використання кредитних коштів із розрахунку 9 % річних (у грошовому виразі 103 460 грн. 20 коп.) з урахуванням положень розділу 5 вищевказаного кредитного договору.

Предметом якого є майнові права на закріплений за іпотекодавцем об`єкт інвестування: квартиру АДРЕСА_2 : Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Вітинська, 2 (два) (будівельний АДРЕСА_3 ), технічні характеристики якого зазначені в Додатку № 7 до договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду А № 82-31 від 05 листопада 2014 року, укладеного між Іпотекодавцем і ТОВ «Фінансова компанія «Толока», код за ЄДРПОУ: 32955460 (надалі Управитель), який є його невід`ємною частиною; запланована дата уведення в експлуатацію 1 черги лютий 2013 року), що після завершення будівництва стає окремим майном, будівництво якого за власною програмою організує Забудовник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал Інвест», а фінансування будівництва здійснює Управитель за рахунок отриманих в управління коштів. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про участь у ФФБ виду НОМЕР_1 від 05 листопада 2014 року, виданого 05 листопада 2014 року ТОВ «Фінансова компанія «Толока».

У пункті 1.3 цього ж договору сторони дійшли згоди, що після того, як об`єкт інвестування внаслідок завершення будівництва стане окремим нерухомим майном вони оформлять договір іпотеки на новостворене нерухоме майно (квартиру) на умовах, визначених цим договором, якщо сторони не домовляться про інше.

Умовами п.п. 5.1., 5.1.1. договору сторони визначили, що у випадку невиконання позивачем зобов`язань за кредитним договором та/або зобов`язань за договором іпотеки, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визначає можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. ст.36, 37 Закону України «Про іпотеку», а саме: зокрема, іпотекодержатель має право оформити на себе право власності на предмет іпотеки згідно з чинним законодавством України, в порядку передбаченому цим договором.

Пунктом 5.1.2. договору передбачено, що іпотекодержатель, у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України, має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення з іпотекодержателем від свого імені з будь-якою особою за ціною та на умовах, визначених на підставіст. 38 Закону України «Про іпотеку», договору купівлі-продажу іпотеки.

24 липня 2015 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

13 вересня 2018 року між КС «КС Володар» та ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія та номер 1169, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.

05 жовтня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 688325332224, квартира за адресою: АДРЕСА_4 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. за реєстровим № 499.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Українипроголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятоїстатті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як визначено у ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За правилами ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З огляду на ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

З урахуванням ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час реєстрації права власності за ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп») у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.11.2018 у цивільній справі № 183/1617/16, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зістаттею 388 ЦК Українизалежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третястатті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третястатті 388 ЦК України). Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У постанові від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19 Верховний Суд констатував, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Також, в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що «ніхто не може передати більше прав, ніж має сам».

З матеріалів справи вбачається, що після того, як об`єкт інвестування внаслідок завершення будівництва став окремим нерухомим майном сторони договору іпотеки не оформили договір іпотеки на новостворене нерухоме майно (квартиру).

Отже, право власності на спірну квартиру з початку 05 вересня 2018 року було зареєстровано за КС «КС Володар», а потім 02 жовтня 2018 року за ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп» безпідставно, так як право власності на цей об`єкт нерухомого майна у КС «КС Володар» та у ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп» не виникло.

Відповідно, ТОВ «Фінансова компанія Смарт груп» не мала права відчужувати ОСОБА_2 спірну квартиру, на яку в дійсності у неї не виникло жодних прав.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.

У той же час, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Оскільки право власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно було порушено в момент його вибуття з приватної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли ОСОБА_1 довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом про арешт майна, як предмету іпотеки, а саме квартири позивача. 13 грудня 2018 року позивач подав новий позов про визнання дій протиправними та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. про державну реєстрацію права власності від 05 жовтня 2018 року на квартиру позивача на підставі укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2018 року.

Тобто, ОСОБА_1 знав про порушення своїх прав, а саме вибуття квартири з його власності ще у жовтні 2018 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду у жовтні 2022 року, тобто, з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 3, 33, 35, 36 Закону України «Про іпотеку», ст. 256, 257, 261, 267, 321, 328, 387, 388, 658 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 76-83, 141, 142, 198, 200, 206, 223, 247, 263-265, 273, 280-282,352, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити узадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Смарт Груп», Кредитної спілки «КС Володар» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва