Ухвала від 17.02.2025 по справі 379/269/25

Єдиний унікальний номер: 379/269/25

Провадження № 2/379/206/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17 лютого 2025 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Шабрацький Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту проживання, самостійного виховання та повного утримання неповнолітнього сина без участі матері,

В С Т А Н О В И В:

12.02.2025 позивач ОСОБА_1 , через свого представника- адвоката Алієва В.В. звернувся до Таращанського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту проживання,самостійного виховання та повного утримання неповнолітнього сина без участі матері, в якому просив суд: визначити місце проживанння неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 за адесою: АДРЕСА_1 ; встановити факт проживання, самостійного виховання та повного утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьком ОСОБА_1 без участі матері до досягнення сином 18 років.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області Г.О. Шабрацькому.

Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет дотримання процесуального законодавства під час звернення до суду, суд приходить до висновку про те, що вона не відповідає вимогам ст.175,177 ЦПК України.

Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за згодою батьків та самої дитини.

Згідно ч.1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Верховний Суд у постанові № 200/952/18 від 15 січня 2020 року зазначає, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

Проте в додатках до позовної заяви відсутній висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, не залучено в якості третьої особи орган опіки та піклування.

Позивачем не викладено обставин та відсутнє обґрунтування того, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, зважаючи на те, що дитина проживає із позивачем, перебуває на його утриманні.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Також, звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано характеризуючих даних про особу матері (батька) дитини, її майновий стан та житлові умови, позивачем не надано довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги: зазначення доказів, підтверджують вказані обставини наявності спору між батьками малолітньої дитини щодо місця її проживання.

Також, в порушення вимог п. 5, п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить посилань на докази якими діями саме відповідач не визнає, порушує чи оспорює його права відносно місця проживання дитини та його виховання, в чому саме виник спір між позивачем і відповідачем у цій частині та не вказує факту порушення його прав з боку відповідача в частині визначення місця проживання дитини та його участі в його вихованні.

Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви в тому числі просить суд: окрім визначення місця проживання неповнолітнього сина разом з батьком, також просить встановити факт проживання, самостійного виховання та повного утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьком ОСОБА_1 без участі матері до досягнення сином 18 років, в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не посилається на докази оспорення будь-ким такого факту та неможливості встановити такий факт у позасудовому порядку.

Суд звертає увагу, що ЦПК України передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення. Зокрема, за змістом п.1 ч.1 ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою, однак з якою метою заявник просить встановити юридичний факт, заявником не зазначено.

Вимога про зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту є обов`язковою, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки, так як встановлення юридичного факту має відбуватися лише з метою захисту чи визнання конкретного права заявника. Від мети встановлення юридичного факту також залежить коло заінтересованих осіб, які мають брати участь у справі.

Згідно з ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи.

В порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до позову не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у повному розмірі.

В прохальній частині позову представник позивача просить звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору як учасника бойових дій, проте серед документів, які були додані до позовної заяви не долучено докази щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

У п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

У п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року посправі №545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 12,13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.

Отже, суд дану вимогу, як підставу про звільнення від сплати судового збору не може прийнято до уваги, оскільки дійсний позов не відноситься до спорів, що порушують права учасника бойових дій, його соціальних прав, як учасника бойових дій, пред`явлений до суду в порядку ЦК України, і спрямований на відшкодування завданої йому шкоди.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що даний спір не стосується захисту права позивача, як учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), а тому підстав для звільнення його від сплати судового збору не вбачає.

Позивачем заявлена вимога немайнового характеру та одна вимога в порядку окремого провадження. Відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за вимогу немайнового характеру сплачується судовий збір у виді 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 гривень. Згідно п.п.4 п.1 ч.2 ст.4 вищевказаного Закону за подання заяви у справах окремого провадження сплачується фізичною особою судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.

Отже, позивачу необхідно усунути вказані недоліки, а саме долучити до матеріалів справи документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1816,80 гривень. за реквізитами: населений пункт - Таращанська міська ТГ; отримувач - ГУК у Київській області /Таращанська міс/22030101; код отримувача ЄДРПОУ 37955989; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) -UA408999980313111206000010850; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту проживання, самостійного виховання та повного утримання неповнолітнього сина без участі матері, - залишити без руху.

Надати строк для усунення викладених у мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заяву вважати неподаною і повернути позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ