Рішення

від 17.02.2025 по справі 754/15616/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1322/25

Справа №754/15616/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2025 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання роботодавцем рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі свого представника - адвоката Червоної Г.О. звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання роботодавцем рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивачка була у трудових відносинах з відповідачем з 1994 року, з 2002 року - працювала на посаді вчителя англійської мови, згідно наказу №96-К від 16.09.2002 року «Про прийняття на роботу». 27.08.2023 року відповідно до наказу № 164-К від 25.08.2023 року позивачку, як вчителя англійської мови школи І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва, було звільнено з займаної посади згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України, звільнення у зв`язку з закінченням строку трудового договору. Вказане вище звільнення з посади вчителя англійської мови Школи № 249 позивачкою було оскаржено до суду. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року по цивільній справі №754/13744/23 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. За результатами розгляду даної цивільної справи №754/13744/23, 16.05.2024 року Київським апеляційним судом ухвалено постанову, якою: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним наказ Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 164-К від 28 серпня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі, а саме - на посаді вчителя англійської мови Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з дати звільнення. Стягнуто з Комунального закладу "Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва" Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 185 749,42 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 250,00 грн.. На виконання постанови від 16.05.2024 відповідачем видано наказ № 186-К від 09.08.2024 року Про поновлення ОСОБА_1 на роботі», відповідно до якого: Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя англійської мови з дати звільнення 27 серпня 2023 року. Наказано вважати недійсним наказ по школі № 164-К від 25 серпня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 ». Наказано головному бухгалтеру Майці Н.В. здійснити відповідні нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 185749,42 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20250,00 грн.. Таким чином, відповідачем було затримано виконання постанови Київського апеляційного суду від 16.05.2024 року по справі №754/13744/23 про поновлення на роботі позивачки протягом періоду: з 17.05.2024 року (перший робочий день після прийняття судом рішення про поновлення на роботі) по 08.08.2024 року включно. Позивачка неодноразово зверталась до відповідача із заявами від 17.05.2024 р., від 23.05.2024 р. та від 31.05.2024 р. про виконання постанови від 16.05.2024 року, направляла на адресу відповідача копії постанови, засвідчені канцелярією суду та гербовою печаткою суду. Однак, відповідач відмовив позивачці, обґрунтовуючи свою відмову тим, що: «..на даний час постанова Київського апеляційного суду від 16.05.2024р., справа № 754/13744/23, оскаржується у Касаційному цивільному суді Верховного Суду. По закінченню оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16.05.2024 р. у Верховному суді України, Комунальний заклад «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва" виконає рішення суду.» Крім того, за заявою позивачки 25.06.2024 Деснянським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 754/13744/23 від 19.06.2024 виданого Деснянським районним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на роботі. 10.07.2024 року державним виконавцем Моргуном А.В. Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 було складено Акт державного виконавця про невиконання відповідачем постанови від 16.05.2024 року у частині поновлення позивачки на роботі станом на дату складання цього акту. Таким чином, відповідачем було затримано виконання постанови Київського апеляційного суду від 16.05.2024 року по справі №754/13744/23 у частині поновлення незаконно звільненого працівника позивачку на роботі протягом періоду: з 17.05.2024 року по 08.08.2024 року включно. Тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виконання рішення Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року про поновлення на роботі за період з 16 травня 2024 року по 08 серпня 2024 року включно, оскільки першим днем після поновлення позивачки на роботі є 17 травня 2024 року. Відтак, відповідач без дотримання положень чинного трудового та іншого законодавства України, поновив на роботі незаконно звільненого працівника ОСОБА_1 з затримкою протягом періоду: з 17.05.2024 по 08.08.2024 включно, а тому, відповідно до положень ст. 236 КЗпП України, середній заробіток за час затримки підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Період затримки виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого позивача становить з 17.05.2024 року по 08.08.2024 року включно, що складає 60 робочих днів, а отже розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме за період з 17 травня 2024 року по 08 серпня 2024 року становить 58 966,80 гривень. У зв`язку з чим, позивачка звернулась до суду з вище вказаним позовом у якому просить стягнути з відповідача на її користь розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 58 966,80 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 13.11.2024 року у вказаній вище справі вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

10.12.2024 на адресу суду від представника позивачки - адвоката Червоної Г.О. надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ухвали судді від 11.12.2024 представнику позивачки - адвокату Червоній Г.О. у задоволенні клопотання у було відмовлено.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, Наказом Школи І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва від 09.08.2024 № 186-К ОСОБА_1 було поновлено на посаді вчителя англійської мови з дати звільнення 27 серпня 2023 року; визнано недійсним наказ по школі № 164-К від 25 серпня 2023 р. про звільнення ОСОБА_2 ; доручено головному бухгалтеру здійснити відповідні нарахування та виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 185749,42 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20250,0 грн.Виплати позивачці згідно постанови Київського апеляційного суду від 16.05.2024 р. були здійснені. Таким чином відповідач поновив позивача на роботі з дати звільнення та виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу, цим самим в повній мірі виконав постанову Київського апеляційного суду від 16.05.2024 р. по справі № 754/13744/23. Щодо виплат відповідачем середнього заробітку в період з 17 травня 2024 р. по 08 серпня 2024 р. на що вказує позивачка, відповідач зазначає наступне. Комунальний заклад «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації є бюджетною та неприбутковою установою, касові видатки здійснюються в межах кошторису навчального закладу. Кошторис навчального закладу це основний плановий документ яким відповідно до затверджених бюджетних призначень надано повноваження отримувати доходи і здійснювати видатки, а також визначено обсяг і спрямування коштів.16.05.2024 р. постановою Київського апеляційного суду поновлено ОСОБА_1 на роботі, а саме на посаді вчителя англійської мови Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з дати звільнення.Таким чином, відповідач був позбавлений можливості вкінці навчального року, а саме, 17 травня 2024 року вносити зміни в кошторис стосовно забезпечення бюджетними коштами видатків спрямованих на оплату праці позивачу.При складанні кошторису на наступний рік, відповідачем враховано забезпечення бюджетними коштами видатків спрямованих на оплату праці позивачу в повному обсязі. Щодо позовної вимоги про стягнення з Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Як вже зазначалось вище, кошторис Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації не передбачає здійснення видатків на компенсацію витрат на правову допомогу в рамках судових справ. Також, враховуючи що позивачем заявлено до стягнення 58 966, 80 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 , вимога про стягнення з Відповідача 10 000, 00 грн. не є співрозмірною з ціною позову та складністю справи, складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, враховуючи також те, що розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Так, у справі № 754/15616/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі правова позиція позивача, яка була викладена у справі № 754/13744/23 (про поновлення позивача на роботі) не змінилася, представнику позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права та законодавство, яке не було застосоване у справі № 754/13744/23. Представник позивача лише арифметично визначив суму, яка на його думку підлягає стягненню з відповідача за затримку виконання рішення суду по справі № 754/13744/23. Більше того, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 представник позивача у справі № 754/15616/24 не визначав, посилався на постанову Київського апеляційного суду від 16.05.2024 р. по справі № 754/13744/23, де було вже визначено колегією суддів, що «середньоденна заробітна плата становила 982,78 грн.». Окрім того, враховуючи, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.11.2024 р. по справі № 754/15616/24 вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, позивачу потрібно ще не лише заявити про орієнтовний розмір витрат на адвоката, а і надати документи на підтвердження понесених витрат, що також входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Лише якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду будуть підстави для стягнення цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення повністю чи частково. Натомість, наразі позивачем взагалі не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів щодо підтвердження витрат на правничу допомогу. Щодо визначення строку позовної давності. Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці». Тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення таких виплат обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (ч. 1 ст. 233 КЗпП України). Наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 видано 09.08.2024 за №186-К, 13.08.2024 з ним було ознайомлено позивачку. Отже тримісячний строк на звернення до суду з даним позовом закінчується 13.11.2024 року. Хоча позовна заява і датована 29.10.2024 року, на примірнику копії позовної заяви, яка надійшла відповідачу зроблена відмітка «вх..№60/01-23 13.12.2024 підпис». З наведеного вбачається, що строк звернення до суду з даним позовом сплив. А відтак, враховуючи викладені вище обставини, просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У свою чергу від представника позивачки - адвоката Червоної Г.О. на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, зі змісту якої вважають відзив відповідача таким, що не спростовує доводи позивачки, викладені в позовній заяві щодо грубого порушення відповідачем її трудових прав та норм чинного законодавства внаслідок затримки виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивачки на роботі, з огляду на наступне. По перше, обставини викладені Позивачем у позовній заяві знаходять підтвердження у відзиві на позовну заяву, поданому відповідачем. Відтак, відповідач підтверджує обставини, зазначені позивачкою у позовній заяві, що поновлення на роботі позивачки на підставі постанови Київського апеляційного суду по справі №754/13744/23 відбулось згідно наказу відповідача № 186-К від 09.08.2024 року «Про поновлення ОСОБА_1 на роботі», тобто з затримкою протягом періоду: з 17.05.2024 року (перший робочий день після прийняття судом рішення про поновлення на роботі) по 08.08.2024 року включно. При цьому, відповідачем не наведено жодних обставин, які б унеможливлювали виконання постанови від 16.05.2024 року протягом зазначеного періоду. По-друге, вважають, що у відзиві позивачка наводить об`ємні за обсягом доводи та міркування щодо причин свою несвоєчасного виконання постанови від 16.05.2024 як в частині поновлення позивачки на роботі, так і в частині здійснення їй належних у зв`язку з цим виплат. Однак, на думку Позивача, такі доводи та міркування відповідача не спростовують доводів позовної заяви, а також не грунтуються на нормах чинного законодавства, і не мають жодного значення для розгляду цієї справи. А також, доводи відповідача щодо відсутності можливості фактичного здійснення виплат позивачці відразу після прийняття відповідного рішення судом не підтверджено належними та допустимими в розумінні ЦПК України доказами. Щодо заперечень відповідача стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Позивачка погоджується з доводами відповідача у тій частині, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У позовній заяві позивачкою на виконання приписів п. 9 ч. З ст. 175 ЦПК України до відома суду доведено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 10 000,00 грн., додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Також, зазначено, що розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесе у майбутньому, буде доданий позивачкою після фактичного їх понесення. Із огляду на зазначене, разом з цією відповіддю на відзив суду подаються докази, що підтверджують розмір витрат, які позивачка сплатив га має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а саме: засвідчені копії договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 р. та акту приймання-передачі наданих послуг до нього від 08.01.2025 р., укладених між позивачкою та адвокатом Червоною Г.О., а також розрахунок судових витрат, які позивачка понесла у зв`язку з розглядом справи. Крім того, позивачка вважає за необхідне зазначити наступне стосовно доводів відповідача щодо неспівмірності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю даної справи. У справі, що розглядається, відповідно до пункту 3.2 договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 р., укладеному між позивачкою та представником, за погодженням адвоката з клієнтом встановлено, що вартість послуг Адвоката, що надаються згідно цього Договору (гонорар) визначається на основі погодинної оплати та становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, за одну годину роботи адвоката. У цьому випадку обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і розмір гонорару обчислюється виходячи із ставки 1 514,00 грн. за одну годину роботи адвоката, що становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати. Також пунктом цього договору встановлено порядок оплати послуг адвоката на підставі, зокрема, акту прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг). У акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.01.2025 р., що додається, наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Червоною Г.О. із зазначенням фактичної кількості часу, витраченого адвокатом при наданні зазначених послуг клієнту. Слід зазначити, що розмір гонорару адвоката у даній справі визначено з врахуванням Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018 р. та Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018 р. Так, відповідно до останніх, розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати. Станом на дату подання розрахунку судових витрат, які позивачка понесла у зв`язку з розглядом справи, разом із засвідченою копією акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 028,00 гривень. Отже, розмір адвокатського гонорару у даній справі було визначено виходячи із вартості послуг 1 514,00 грн. за одну годину роботи адвоката, при цьому у даній справі кількість годин роботи адвоката, а склала 6,65. Таким чином, загальний розмір адвокатського гонорару 10 000,00 грн. отримано шляхом множення кількості годин роботи адвоката 6.65 на сум) оплати 1 514,00 грн./год., що складає 10 068,10 грн. (суму було округлено в меншу сторону). При цьому, також необхідно зазначити, що кількість аркушів у процесуальних та інших документах, що було підготовлено адвокатом у цій справі, складає 31 (12 арк.,- позовна заява, 11 арк. - відповідь на відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі, 2 арк. - розрахунок судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, 3 арк. - клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, 3 арк. - адвокатський запит відповідачу). Таким чином, адвокатом було витрачено в середньому 12,9 хвилин на підготовку одного аркуша процесуального та/або іншого документа у цій справі. При цьому взагалі не враховано затрати часу на відправлення поштою та/або подання особисто документів на адресу відповідача та на адресу суду. З огляду на наведене, витрати часу на підготовку процесуальних та інших документів у цій справі по 12,9 хвилин на 1 аркуш не є завищеними, а є обгрунтованими та необхідними, тобто відповідають критерію розумної необхідності судових витрат у справі. на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Отже, позивачуц було незаконно позбавлено права заробляти собі на життя працею, і у випадку відмови судом у задоволенні позову, її буде позбавлено права на працю та на заробіток собі на життя працею протягом зазначеного вище періоду. Щодо заперечень відповідача стосовно строку позовної давності. Сторона позивача уважно ознайомилась із аргументами відповідача щодо спливу строку позовної давності для звернення позивачкою до суду з даним позовом та прийшов до висновку, що аргументи відповідача не тільки не доводять сплив строку позовної давності та не спростовують аргументів позовної заяви, а й підтверджують те, що позивачка звернулась до суду з позовною заявою від 29.10.2024 року про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання роботодавцем рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі в межах трьох місяців з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, тобто в межах трьох місяців з дати видачі відповідачем наказу № 186-К від 09.08.2024 року «Про поновлення ОСОБА_1 на роботі», з яким позивачку ознайомлено 13.08.2024 року. А той факт що позивачка звернулась до суду через свого представника, адвоката Червону Г.О. з позовною заявою від 29.10.2024 року у даній справі у межах строку позовної давності, тобто до 13.11.2024 року, підтверджується також Ухвалою про відкриття провадження у справі № 754/15616/24, провадження № 2/754/7075/24 від 13.11.2024 року постановленою суддею Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., що повністю спростовує аргументи відповідача про подання позивачкою позовної заяви до суду 13.12.2024 року - тобто на один місяць пізніше ніж судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі. А відтак, на підставі вище викладеного, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Комунальним закладом «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» з 1994 року, а з 2002 року, згідно наказу №96-К від 16.09.2022 року працювала на посаді вчителя англійської мови.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Комунальний заклад «Школа І-1ІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (Школа № 249) є окремою юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку і його керівником є ОСОБА_5 .

27.08.2023 року відповідно до наказу № 164-К від 25.08.2023 року ОСОБА_1 , вчителя англійської мови школи І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва, було звільнено з займаної посади згідно пункту 2 статті 36 КЗпП.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року по цивільній справі №754/13744/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним наказ Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 164-К від 28 серпня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі, а саме - на посаді вчителя англійської мови Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з дати звільнення. Стягнуто з Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 185 749,42 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 250,00 грн..

Наказом № 186-К від 09.08.2024 року ОСОБА_1 поновлено на посаді вчителя англійської мови з дати звільнення 27 серпня 2023 року. Наказано вважати недійсним наказ по школі № 164-К від 25 серпня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 ». Наказано головному бухгалтеру Майці Н.В. здійснити відповідні нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 5749,42 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 250,00 грн..

Відповідачем було затримано виконання постанови Київського апеляційного суду від 16.05.2024 року по справі №754/13744/23 про поновлення на роботі позивачки протягом періоду: з 17.05.2024 року (перший робочий день після прийняття судом рішення про поновлення на роботі) по 08.08.2024 року включно.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.05.2024, 23.05.2024, 31.05.2024, позивачка зверталась до відповідача із заявами про виконання постанови від 16.05.2024 року.

У відповідь на вказані заяви, Комунальний заклад «Школа І-ІІІ ступенів № 249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації повідомило про те, що: «..на даний час постанова Київського апеляційного суду від 16.05.2024р., справа № 754/13744/23, оскаржується у Касаційному цивільному суді Верховного Суду. По закінченню оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16.05.2024 р. у Верховному суді України, Комунальний заклад "Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва" виконає рішення суду.».

25.06.2024 Деснянським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 754/13744/23 від 19.06.2024 виданого Деснянським районним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

10.07.2024 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Моргуном А.В. у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 було складено Акт державного виконавця про невиконання відповідачем постанови від 16.05.2024 року у частині поновлення позивачки на роботі станом на дату складання цього акту.

Таким чином, позивачка звернулась до суду із вказаним позовом та просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі, відповідно до статті 236 КЗпП України.

Стаття 43 Конституції України регламентує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно із вимогами пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення «Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №5011-33/18786-2012, Постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №327/378/16-ц, Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №2-н-148/09.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільнення - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. У свою чергу, виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

До вимушеного прогулу також прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17, від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 10 травня 2022 року у справі №369/3013/20, від 26 травня 2022 року у справі №420/10861/21.

Враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) відступила від правового висновку стосовно того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є складовою заробітної плати, вказавши, що, по суті, це є не отримана заробітна плата за невиконання трудової функції не з вини працівника, суд при розгляді даної справи приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Так, згідно зі п. 21 Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), далі - Порядок. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно із п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на той факт, що позовну заяву подано з порушенням строку звернення до суду з даним позовом, посилаючи на те, що наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 видано 09.08.2024 за №186-К 13.08.2024 з ним було ознайомлено позивачку. Отже тримісячний строк на звернення до суду з даним позовом закінчується 13.11.2024 року, оскільки позивачка у особі представника звернулась до суду з даним позовом 29.10.2024 року, а відтак позов подано у встановлений законом строк.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку наданого позивачкою, суд дійшов висновку, що позивачці підлягає до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 17.05.2024 року по 08.08.2024 року включно (60 робочих днів), що у загальному розмірі становить 58 966,80 грн..

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником позивачки надано суду Договір про надання правової допомоги від 07.06.2024 року; Розрахунок судових витрат; Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.01.2025 року за Договором про надання правової допомоги від 07.06.2024 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про належне обгрунтування даної частини позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн.

За таких обставин, з огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 38, 44, 47, 97, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81, 83, 89, 113, 141, 178, 191, 209, 223, 235, 258-259, 263-265, 280- 289, 352, 354- 355 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання роботодавцем рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі - задовольнити.

Стягнути з Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 58 966 гривень 80 копійок, та витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 10 000 гривень.

Стягнути з Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані позивачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дані відповідача: Комунальнаний заклад «Школа І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району м. Києва» Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. В. Беретті, 7, Код ЄДРПОУ: 03872551.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.02.2025.

Суддя: Т.А.Зотько