Рішення

від 17.02.2025 по справі 640/12917/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 року справа №640/12917/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства «Національні інформаційні системи» до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі також - ДП «НАІС», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позов до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі також - Адміністрація Держспецзв`язку, відповідач), в якому ставити вимоги про:

визнання протиправним та скасування припису Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 06.11.2020 №11/01/01-1804 на право проведення перевірки;

визнання протиправними дій посадових осіб Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо проведення державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, у державному підприємстві "Національні інформаційні системи", що належить до сфери управління Міністерства юстиції України з 12.11.2020 по 04.12.2020;

визнання протиправним та скасування акту від 23.12.2020 (затверджений Головою Держспецзв`язку 24.12.2020), складеного за результатами державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, у державному підприємстві «Національні інформаційні системи», що належить до сфери управління Міністерства юстиції України (для службового користування) переобліковано від 15.02.2021 № 11/01/01-265дск.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 у справі відкрито провадження.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення перевірки позивача, порушення порядку проведення такої перевірки.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення та дії прийняті/вчинені ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ДП «НАІС» від Міністерства юстиції України (супровідний лист 11.11.2020 № 50342/24786-26-20/15.7) надійшов припис відповідача від 06.11.2020 № 11/01/01-1804 на право проведення перевірки (далі - Припис).

У період з 12.11.2020 по 04.12.2020 посадовими особами Держспецзв`язку спільно із посадовими особами Служби безпеки України було проведено позапланову цільову перевірку ДП «НАІС» щодо стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом (далі - Перевірка).

23.12.2020 посадовими особами Держспецзв`язку та Служби безпеки України складено Акт від 23.12.2020 (затверджений Головою Держспецзв`язку 24.12.2020) за результатами державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, у державному підприємстві «Національні інформаційні системи», що належить до сфери управління Міністерства юстиції України (для службового користування) (далі - Акт).

23.02.2021 Акт був надісланий Підприємству супровідним листом Адміністрації Держспецзв`язку від 23.02.2021 № 11/01/03-328 дск.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

ДП «НАІС», згідно Статуту є державним комерційним підприємством, заснованим Міністерством юстиції України на підставі наказу від 07.05.2015 № 657/5 «Про створення державного підприємства «Національні інформаційні системи» та діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.1999 № 1272 (у редакції від 15.06.2015).

Відповідно до вимог наказу Міністерства юстиції України «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» від 25.06.2015 № 1059/5, ДП «НАІС» здійснює заходи зі створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - Реєстри), відповідає за їх технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до цих реєстрів, а також інші заходи (дії), передбачені законодавством.

Згідно діючих положень Статуту ДП «НАІС», предметом діяльності ДП «НАІС» є технічне та технологічне створення, запровадження, експлуатація програмно- експлуатаційних комплексів Реєстрів. При цьому, відповідно до пункту 3.5 Статуту, Підприємство діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб`єкт господарювання.

У свою чергу, відповідно до статті 3 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» основними завданнями Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України є зокрема формування та реалізація державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв`язку спеціального призначення, урядового фельд`єгерського зв`язку, захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах і на об`єктах інформаційної діяльності, а також у сферах використання державних інформаційних ресурсів в частині захисту інформації.

Державні інформаційні ресурси - систематизована інформація (зокрема у формі державних реєстрів), що є доступною за допомогою інформаційних технологій, право на володіння, використання або розпорядження якою належить державним органам, військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, державним підприємствам, установам та організаціям, а також інформація, створення якої передбачено законодавством та яка обробляється фізичними або юридичними особами відповідно до наданих їм повноважень суб`єктами владних повноважень.

Відповідно до пункту 29 частини 1 статті 14 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» на Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України відповідно до визначених завдань покладаються обов`язки щодо встановлення порядку здійснення державного контролю і здійснення державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, у державних органах, органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, утворених відповідно до законів? України, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності.

Адміністрація Держспецзв`язку, відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №411, є центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації, та формує державну політику в цій сфері шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» (далі - Закон) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації (Адміністрація Держспецзв`язку) здійснює контроль за забезпеченням захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, та здійснює заходи щодо виявлення загрози державним інформаційним ресурсам від несанкціонованих дій в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах і дає рекомендації з питань запобігання такій загрозі.

Власник інформаційної системи забезпечує захист інформації в системі в порядку та на умовах, визначених у договорі, який укладається ним із володільцем інформації, якщо інше не передбачено законом (стаття 5 Закону).

Відповідальність за забезпечення захисту інформації в інформаційній системі покладається на власника системи (стаття 9 Закону).

Порядок організації та здійснення державного контролю за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, з боку спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації визначено окремим нормативно - правовим актом, а саме Положенням про державний контроль за станом технічного захисту інформації, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 16.05.2007 № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2007 за № 785/14052 (далі - Наказ №87).

Дія цього Положення поширюється на всі суб`єкти системи технічного захисту інформації. Державний контроль за станом технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, здійснюється в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, утворених відповідно до законодавства військових формуваннях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності.?

Відповідно до п. 1.5. Наказу № 87 державний контроль за станом технічного захисту інформації здійснюється Адміністрацією Держспецзв`язку шляхом організації та проведення контрольно-інспекторської роботи з питань технічного захисту інформації стосовно органів, щодо яких здійснюється технічний захист інформації.

Відповідно до п. 1.6. Наказу № 87 контрольно-інспекторська робота з питань технічного захисту інформації включає планування, проведення інспекційних перевірок стану технічного захисту інформації в органах, аналіз їх результатів та надання рекомендацій щодо вдосконалення стану технічного захисту інформації в зазначених органах.

Відповідно до п. 2.3. Наказу № 87 при цільовій (тематичній) перевірці перевіряються окремі складові комплексу технічного захисту інформації (комплексної системи захисту інформації) на відповідність упроваджених заходів вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів системи технічного захисту інформації.

Складові комплексу технічного захисту інформації мають відповідати вимогам наступних нормативно-правових актів:

Правила забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 № 373;

Порядок використання комп`ютерних програм в органах виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1433;

Порядок використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №749;

НД ТЗІ 2.5-004-99 «Критерії оцінки захищеності інформації в комп`ютерних системах від несанкціонованого доступу»;

НД ТЗІ 3.7-003-05 «Порядок проведення робіт із створення комплексної системи захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційній системі»;

НД ТЗІ 1.6-005-2013 «Захист інформації на об`єкті інформаційної діяльності. Положення про категоріювання об`єктів, де циркулює інформація з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці»;

ДСТУ 3396.1-96 «Захист інформації. Технічний захист інформації. Порядок проведення робіт».

Суд звертає увагу на те, що державний контроль стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, має свої особливості та по своїй суті не стосується основних принципів, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, в процесі проведення перевірок стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, перевіряється не господарська діяльність суб`єкта, а вивчається ступінь захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, виявляються загрози державним інформаційним ресурсам від несанкціонованих дій та надаються рекомендації з питань запобігання такій загрозі.

За результатами перевірки складається акт в довільній формі з висновками щодо відповідності інформаційно-телекомунікаційних систем вимогам діючого законодавства в сфері захисту інформації та описом можливих вразливих місць, що можуть сприяти витоку даних. Акт носить рекомендаційний характер, жодних заходів впливу (санкції, приписи, тощо) за результатами перевірки до суб`єкта господарювання не застосовуються, а втручання в господарську діяльність не відбувається.

Таким чином, вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються на процес здійснення перевірок стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом.

Позапланову цільову перевірку стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, Адміністрація Держспецзв`язку проводила щодо Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (володілець інформації).

Наказом Міністерства юстиції України від 25.06.2015 № 1059/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2015 за № 754/27199, ДП «НАІС» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Адміністратор Єдиних та Державних реєстрів здійснює заходи зі створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення реєстрів, відповідає за їх технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до цих реєстрів, а також інші заходи (дії), передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 2.6. Наказу № 87 позапланові перевірки здійснюються у разі наявності відомостей щодо порушень виконання вимог нормативно-правових актів з питань технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, з метою визначення повноти та достатності цих заходів.

Позапланова цільова перевірка стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, проведена з урахуванням інформації слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві від 20.10.2020 № 22973/125/23/3-2020/1 щодо незадовільного стану захисту інформації в системах (Єдині та Державні реєстри), власником яких є ДП «НАІС».

Посилання позивача на проведення відповідачем перевірки в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 23.09.2020 №12020100000000861 судом оцінюються критично, оскільки перевірка стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, не є слідчою (розшуковою) дією.

Позапланова цільова перевірка стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, проведена на підставі Припису від 06.11.2020 № 11/01/01-1804, оформленого відповідно вимог Наказу № 87.

Суд звертає увагу на те, що строк дії Припису встановлено до 30.12.2020. При цьому, строків проведення перевірок технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, Наказом № 87 не встановлено, що обумовлено різним ступенем складності побудови інформаційно-телекомунікаційних систем та може потребувати значного часу на перевірку.

Відповідно, безпідставними є посилання позивача на недотримання відповідачем строків проведення перевірки.

Відповідно до п. 4.4. Наказу № 87 Акт комплексної перевірки стану технічного захисту інформації складається за встановленою формою (додаток 2). Акти контрольних та цільових (тематичних) перевірок складаються у довільній формі.

Так, за результатами позапланової цільової перевірки стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, посадовими особами Адміністрації Держспецзв`язку у строк, визначений приписом, складено акт перевірки від 23.12.2020 (№11/01/01-1853ДСК від 24.12.2020) в двох примірниках у довільній формі, з дотриманням пунктів 4.3, 4.4, 4.5 Наказу № 87, який в подальшому надано ДП «НАІС».

Відтак, доводи позивача щодо недотримання форми Акту визнаються судом безпідставними.

Таким чином, перевірка питань стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, проводилась Адміністрацією Держспецзв`язку у повній відповідності до вимог діючого законодавства, що регулює відносини в цій сфері, а саме: Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 411, Положення про державний контроль за станом технічного захисту інформації, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 16.05.2007 № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2007за № 785/14052.

В той же час, як вже зазначалось, заходи державного контролю у сфері господарської діяльності відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відносно ДП «НАІС» Адміністрацією Держспецзв`язку не здійснювались.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що цільова перевірка стану технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційно-телекомунікаційних системах Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, проведена відповідачем в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову ДП «НАІС» про визнання протиправними та скасування рішень та визнання дій протиправними.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення та дії відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Національні інформаційні системи» (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 4; код ЄДРПОУ 39787008) до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 13; код ЄДРПОУ 34620942) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.