Постанова

від 23.11.2010 по справі 11/2-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 р. № 11/2-10

Вищий господарський суд У країни у складі: суддя Сел іваненко В.П.- головуючий, судд і Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скарг у товариства з обмеженою в ідповідальністю “Рамірент У країна”, с. Петропавлівська Б орщагівка Києво-Святошинськ ого району Київської області

на постанову Харківськ ого апеляційного господарсь кого суду від 11.08.2010

зі справи № 11/2-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” (далі - П озивач)

до товариства з обмежен ою відповідальністю “Східно -будівельне об' єднання”, м. С уми (далі - Відповідач)

про стягнення заборгов аності в сумі 24 393, 44 грн.

Судове засідання проведен о за участю представників ст орін:

Позивача - не з' яв.,

Відповідача - Бєлікової Ю.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий гос подарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми 24 393, 44 грн., у тому числі: 9 732, 69 грн. забор гованості з орендної плати; 1 2 23, 50 грн. пені; 191, 34 грн. - 3% річних; 446, 23 грн. “інфляційних збитків”; 12 799, 68 грн. неустойки.

Рішенням господарського с уду Сумської області від 06.04.2010 ( суддя Зражевський Ю.О.), залише ним без змін постановою Харк івського апеляційного госпо дарського суду від 11.08.2010 (колег ія суддів у складі: Івакіна В.О. - головуючий, судді Біл оконь Н.Д. і Терещенко О.І.), в задоволенні позовних вимо г відмовлено. У прийнятті заз начених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Цивіл ьного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського к одексу України (далі - ГК України), Закону України “П ро господарські товариства” , Господарського процесуальн ого кодексу України (далі - ГПК України) виходили з недоведе ності і необґрунтованості по зовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищо го господарського суду Украї ни (із урахуванням заяви б/н ві д 19.11.2010 “про зміну підстав касац ійної скарги”) Позивач проси ть скасувати оскаржувану пос танову апеляційної інстанці ї з даної справи і прийняти но ве рішення, яким задовольнит и позовні вимоги та покласти на Відповідача судові витра ти зі справи. Скаргу з посилан ням на положення статей 8, 92, 220, 237, 239, 241 ЦК України, статей 43, 82 та інш их ГПК України мотивовано по рушенням та неправильним зас тосуванням апеляційним госп одарським судом норм матеріа льного і процесуального прав а у вирішенні спору.

У відзиві на касаційну скар гу Відповідач заперечує прот и доводів скаржника, зазнача ючи про їх необґрунтованість та безпідставність і про від повідність оскаржуваних суд ових рішень нормам матеріаль ного і процесуального права, та просить ці судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до стат ті 1114 ГПК України належним чин ом повідомлено про час і місц е розгляду касаційної скарги .

Перевіривши на підставі вс тановлених попередніми судо вими інстанціями фактичних о бставин справи правильність застосування ними норм мате ріального і процесуального п рава, Вищий господарський су д України дійшов висновку пр о відсутність підстав для за доволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у спр аві встановлено, що:

- Позивачем і Відповідачем б уло підписано договір від 07.04.20 09 № 07/04/09ДЮ оренди обладнанн я (далі - Договір), відповідно до якого: Позивач (орендодаве ць) передає, а Відповідач (орен дар) приймає в тимчасове плат не користування будівельне о бладнання, яке є власністю ор ендодавця; орендар використо вує це обладнання у власній г осподарській діяльності, “до тримуючись вимог законодавс тва України та положень цьог о договору”;

- в обґрунтування своїх вимо г Позивач посилається на те, щ о:

згідно з пунктом 6.2 Договору орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавц я за добу або за місяць оренди обладнання та зазначається в акті приймання-передачі, як ий підписувався сторонами До говору;

Відповідачеві було нарахо вано орендну плату за квітен ь-травень 2009 року в сумі 19 732, 69 грн., але Відповідач перер ахував Позивачу лише 10 000 г рн.;

28.05.2009 Відповідач повернув Поз ивачеві обладнання, але від с кладання та підписання акта відмовився;

- Позивач обґрунтовує свої в имоги Договором та актом при ймання-передачі від 16.04.2009 № R 0000034, я кий є додатком до Договору. Ві дповідно до пункту 1.2 Договору акт приймання-передачі підп исується сторонами цього дог овору та є документом, який св ідчить про факт і дату переда чі обладнання орендареві, ва ртість переданого в оренду о бладнання, ціну оренди (оренд ну плату), строк оренди й місти ть інші умови, які орендодаве ць вважає необхідними для за безпечення своїх майнових пр ав при використанні орендова ного обладнання. Тобто сторо ни Договору домовилися уклас ти договір оренди у певній фо рмі - шляхом підписання дода тку до Договору в формі акта п риймання-передачі з визначен ням у цьому акті всіх суттєви х умов договору (орендної пла ти, строку та предмета оренди );

- акт приймання-передачі, ст осовно якого сторони домовил ися визначити в ньому істотн і умови договору (про предмет і строк), не скріплено печатко ю Відповідача та підписаний з боку останнього неуповнова женою на це особою (виконробо м ОСОБА_5, якому за статуто м Відповідача відповідних по вноважень не надавалося й до віреності на підписання тако го документа не видавалося). В ідтак Договір є неукладеним, і у сторін не виникло за ним з обов' язань;

- Позивач не звертався до Ві дповідача з вимогами щодо по вернення переданого останнь ому обладнання.

Частинами першою і другою с татті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов' я зки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами ц ивільного законодавства; під ставами виникнення цивільни х прав та обов' язків є, окрім іншого, договори та інші прав очини.

За приписом статті 174 ГК Укра їни господарські зобов' яза ння можуть виникати, зокрема , з господарського договору т а інших угод.

Відповідно до частини перш ої статті 638 ЦК України догові р є укладеним, якщо сторони в н алежній формі досягли згоди з усіх істотних умов договор у; істотними умовами договор у є умови про предмет договор у, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а т акож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторі н має бути досягнуто згоди.

Частинами другою і третьою статті 180 ГК України також виз начено:

- господарський договір вва жається укладеним, якщо між с торонами у передбачених зако ном порядку та формі досягну то згоди щодо усіх його істот них умов. Істотними є умови, ви знані такими за законом чи не обхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін по винна бути досягнута згода;

- при укладенні господарськ ого договору сторони зобов' язані у будь-якому разі погод ити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною другою ст атті 639 ЦК України якщо сторон и домовилися укласти договір у певній формі, він вважаєтьс я укладеним з моменту наданн я йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного в иду договорів не вимагалася.

Як визначено частиною перш ою статті 759 ЦК України, за дого вором найму (оренди) наймодав ець передає або зобов' язуєт ься передати наймачеві майно у користування за плату на пе вний строк.

За змістом цієї норми, а так ож статей 760, 762, 763 названого Коде ксу істотними умовами догово ру найму (оренди) є предмет і с трок такого договору, плата з а користування майном.

Стаття 284 ГК України також ви значає як істотні умови дого вору оренди: об' єкт оренди (с клад і вартість майна з ураху ванням її індексації); строк, н а який укладається договір о ренди; орендна плата з урахув анням її індексації; порядок використання амортизаційни х відрахувань; відновлення о рендованого майна та умови й ого повернення або викупу.

Попередніми судовими інст анціями у розгляді даної спр ави встановлено, що сторони, д ійшовши згоди щодо укладення договору оренди в певній фор мі (шляхом підписання додатк а до Договору у вигляді акта п риймання-передачі з визначен ням у ньому істотних умов так ого договору), в подальшому уп овноваженими представникам и сторін не підписано, не скрі плено печатками, а відтак у зв ' язку з відсутністю в Догов орі істотних умов останній є неукладеним та з нього не вин икають цивільні права і обов ' язки (чи господарські зобо в' язання). З цього попередні судові інстанції й виходили у прийнятті рішення та поста нови зі справи.

Касаційна ж інстанція згід но з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права вста новлювати або вважати доведе ними обставини, що не були вст ановлені у рішенні або поста нові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати пи тання про достовірність того чи іншого доказу, про переваг у одних доказів над іншими, зб ирати нові докази або додатк ово перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги з гаданих висновків місцевого й апеляційного господарськи х судів не спростовують.

Так, скаржник посилається н а наявну в матеріалах справи довіреність свого представн ика ОСОБА_5, який підписав акта приймання-передачі до Д оговору. Однак у самій же скар зі зазначається про уповнова ження поіменованої особи тіл ьки на “представництво інтер есів підприємства щодо отрим ання обладнання”, а не на укла дення Договору шляхом підпис ання додатка до нього. Що ж до доводів скаржника стосовно “ наступного схвалення та прий няття до виконання” умов акт а приймання-передачі, то стат тею 241 ЦК України, на яку посила ється Позивач, передбачено п равові наслідки вчинення пра вочинів з перевищенням повно важень, але не тих правочинів , які взагалі не є укладеними ; тобто відповідна норма до сп ірних правовідносин не може бути застосована.

Юридична оцінка місцевим т а апеляційним господарським и судами установлених ними о бставин справи відповідає за стосованим цими судами норма м матеріального і процесуаль ного права.

Не може бути взято до уваги й посилання скаржника на при йняття судом апеляційної інс танції постанови не тими суд дями, які входили до складу ко легії, що розглянула справу. А пеляційну скаргу дійсно було призначено до розгляду коле гією суддів: Сіверін В.І., Біло конь Н.Д. і Івакіна В.О . Але ухвалою голови Харків ського апеляційного господа рського суду від 11.06.2010 (т. 1, а. с. 139) д ля розгляду апеляційної скар ги в даній справі утворено су дову колегію у складі: Сіве рін В.І., Терещенко О.І., Камишева Л.М. У подальшому у хвалою голови названого суду від 16.07.2010 (т. 1, а. с. 156) склад судової колегії змінено та її призна чено у складі: Сівері н В.І., Білоконь Н.Д., Тер ещенко О.І. І ухвалою голови того ж суду від 06.08.2010 (т. 1, а. с. 164) для розгляду справи призначено судову колегію у складі: Ів акіна В.О., Білоконь Н.Д. і Терещенко О.І., яка 11.08.2010 й ро зглянула дану справу.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГП К України, Вищий господарськ ий суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарсько го суду Сумської області від 06.04.2010 та постанову Харківськог о апеляційного господарсько го суду від 11.08.2010 зі справи № 11/2-10 з алишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмежен ою відповідальністю “Раміре нт Україна” - без задоволен ня.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов