Постанова

від 13.02.2025 по справі 333/6269/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року м. Київ

Унікальний номер справи № 333/6269/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3411/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС-УКБ» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І., по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС-УКБ» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих коштів за договором з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «ГЕОС-УКБ» на його користь 1 443 448,47 грн., що включає в себе 405 528 грн. безпідставно набутих коштів у вигляді переплати за договором купівлі-продажу майнових прав № 6 НП/ПН від 02.11.2017 року; 59 162,65 грн. 3 % річних від суми неповернутої переплати за договором купівлі-продажу майнових прав № 6НП//ПН від 02.11.2017 року; 218 891,58 грн. інфляційних витрат нарахованих на суму неповернутої переплати за договором купівлі-продажу майнових прав № 6 НП/ПН від 02.11.2017 року; 759 866,24 грн. пені, передбаченої п. 6.2 договору купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017 року за порушення строку виконання зобов`язання; стягнути витрати на правову допомогу (т. 1 а.с. 1-16, т. 2 а.с. 61-69).

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між сторонами 02.11.2017 був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017 на нежитлове приміщення під будівельним номером 6 на мінус першому поверсі в багатоповерховому житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 (будівельна адреса), вартість договору складає 6724480 грн. Строк введення об`єкта в експлуатацію - 4 квартал 2018 року.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, сплатив відповідачу 6417128 грн. Проте, в обумовлений строк введення об`єкта в експлуатацію не відбулось.

05.07.2022 відповідач підтвердив вартість майнових прав в сумі 6011600 грн., таким чином, переплата позивача за договором становить 405528 грн. Вимогу позивача про повернення надлишку сплачених коштів відповідач залишив без задоволення.

Відповідач порушив умови договору та не виконав свої зобов`язання своєчасно, термін прострочення становить 1312 днів. Відповідач має сплатити пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення відповідно до п.6.1. договору №6НП/ПН від 02.11.2017, що становить 759866,24 грн.

Також, відповідач повинен повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти в сумі 405528 грн., як різницю між сплаченою та фактичною вартістю майнових прав на об`єкт.

Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити 3% річних від суми безпідставно набутих грошових коштів за період з 19.04.2019 по 05.12.2022 в розмірі 44230,33 грн. та інфляційні втрати за період з 19.04.2019 по 05.12.2022 в розмірі 182739,95 грн. (т. 1 а.с. 1-16).

19 квітня 2023 року від представника ТОВ «ГЕОС-УКБ» - адвоката Олексієнко Т.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначала, що між позивачем та відповідачем 04.08.2022 було підписано акт приймання-передачі майнових прав без зауважень, з зазначенням, що покупець не має будь-яких претензій до продавця, а оскільки вказаний акт було підписано власноручно позивачем, то відповідно позивач підтвердив відсутність претензій до відповідача (т. 1 а.с. 65-67).

17 травня 2023 року від позивача надійшов відповідь на відзив, у якій останній підтримував позовні вимоги в повному обсязі (т. 1 а.с. 92-98).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ГЕОС-УКБ» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті за договором від 02.11.2017 №6НП/ПН кошти в розмірі 405 528 грн., 3% річних в розмірі 19 026 грн. 85 коп., інфляційні втрати в розмірі 53 986 грн. 72 коп., пеню в розмірі 70 000 грн., що загалом становить 548 541 грн. 57 коп. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Стягнуто з ТОВ «ГЕОС-УКБ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. Стягнуто з ТОВ «ГЕОС-УКБ» на користь держави судовий збір в розмірі 5 485 грн. 42 коп.(т. 2 а.с. 102-105).

Не погодившись з рішенням районного суду, 14 жовтня 2024 року представника ТОВ «ГЕОС-УКБ» - адвокат Олексієнко Т.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 2 а.с. 117-124).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що позовні вимоги не містять правового обґрунтування положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», позивачем невірно обрано спосіб захисту прав, та відповідно, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилалась на те, що між позивачем та відповідачем 04.08.2022 було підписано акт приймання-передачі майнових прав без зауважень, з зазначенням, що покупець не має будь-яких претензій до продавця, а оскільки вказаний акт було підписано власноручно позивачем, то відповідно позивач підтвердив відсутність претензій до відповідача.

Твердження позивача на набуття грошових коштів без належної правової підстави є помилковими та такими, що не ґрунтуються на умовах підписаного сторонами договору купівлі-продажу майнових прав № 6 НП/ПН від 02.11.2017 року. Зазначений договір є чинним, виконано сторонами в повному обсязі, що також доводиться актом прийому-передачі майнових прав та набуттям права власності позивача на новостворене нежитлове приміщення.

Вважала, що нарахування сум 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставними, з огляду на власноручне підтвердження відсутності претензій до відповідача позивачем.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідач допустив порушення п. 6.1. договору від 02.11.2017 №6 НП/ПН за період з 01.07.2019 (перший день шестимісячного строку, який обліковується з 01.01.2019) по 11.06.2002 (день, що передує дню видачі сертифікату серії КВ №162201640297, яким засвідчена відповідність закінченого будівництвом об`єкта). Таким чином, розмір пені за період з 01.07.2019 по 11.06.2020 становить 233339,47 грн. (6724480 грн. х 0,01% х 347 днів прострочки = 233339,47 грн.). Однак, з боку відповідача відсутній умисел на порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав від 02.11.2017 року № 6 НП/ПН, щодо строків передачі обкута нерухомості позивачеві. Так, п. 6.1. спірного договору передбачено строк введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - ІV квартал 2018 року. Відповідно до Сертифікату серії КВ № 162201640297 від 12.06.2020 року, що засвідчив готовність закінченого будівництвом об`єкта по АДРЕСА_1 , останній був виданий на підставі рішення Окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року у справі № 640/26055/19, акта готовності об`єкта до експлуатації від 19.11.2019 року. Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу майнових прав від 02.11.2017 року № 6 НП/ПН визначено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору у випадку виникнення обставин непереборної сили, яких сторони не могли передбачити і які перешкоджають сторонам виконати свої обов`язки за цим договором. В період часу з 21.11.2019 року (дата подання замовником будівництва через ЦНАП державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката) до винесення ухвали Касаційного адміністративного суду від 14.07.2020 року проходив судовий процес в рамках справи № 640/26055/19, спрямований на введення об`єкту в експлуатацію. Відтак, вказане доводить безпідставність нарахування пені за порушення з боку продавця строку прийняття об`єкту в експлуатацію.

Вказувала, що витрати на правову допомогу є неспівмірними з обсягом виконаних робіт, складністю справи та часом витраченим адвокатом на надання правової допомоги (т. 2 а.с. 117-124).

20 грудня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г.О., в якому останній заперечував проти доводів апеляційної скарги (т. 2 а.с. 206-208).

У судовому засіданні представник ТОВ «ГЕОС-УКБ» - адвокат Олексієнко Т.В. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г.О.заперечував проти задоволення скарги і просив її відхилити.

Інші особи до суду не прибули про час та місце розгляду справи апеляційним судом були повідомлені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення позивача ОСОБА_1 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Проте, факт належного сповіщення позивача ОСОБА_1 його представник - адвокат Працевитий Г.О. підтвердив в суді апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 213-220).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.11.2017 між ТОВ «ГЕОС-УКБ» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН, за умовами якого позивач купив майнові права на нежитлове приміщення під будівельним номером 6 на мінус першому поверсі в багатоповерховому житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 (будівельна адреса) в умовах та у порядку визначених договором (т. 1 а.с. 23-27).

Згідно п. 1.2.3 вказаного договору, майнові права на нежитлове приміщення - право набути нежитлове приміщення у власність після прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію та на одержання необхідних документів для оформлення права власності на вказане нежитлове приміщення.

Згідно п. 1.3 договору, нежитлове приміщення, яке визначене в п. 1.1 договору, майнові права на яке купує покупець, має наступні характеристики: будівельний номер 6, поверх - 1 (мінус перший), загальна проектна площа 63,2 кв. м., план - викопіювання з проектної документації.

Відповідно п. 1.4 договору, продавець зобов`язаний передати покупцеві майнові права на нежитлове приміщення, а покупець прийняти їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі майнових прав після отримання продавцем сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкту капітального будівництва та проведення кінцевих розрахунків між продавцем та покупцем за фактично збудовану площу згідно технічного паспорту. Покупець набуває майнові права на нежитлове приміщення після підписання сторонами Акту приймання-передачі майнових прав до цього договору.

Пунктом 3.1 договору, зазначено, що на дату укладання цього договору вартість майнових прав на нежитлове приміщення становить 6 724 480,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1120746,67 грн., виходячи з вартості майнових прав в перерахунку на 1 кв. м. - 106400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 17733,33 грн., яка сплачується покупцем продавцю.

Відповідно до пунктів 2.1.4 та 2.1.5 договору, продавець має право вносити зміни до технічної характеристики об`єкту капітального будівництва під час його будівництва. В односторонньому порядку встановлювати поточну ціну квадратного метру нежитлового приміщенні та переглядати її в залежності від стану ринкових та/або інфляційних процесів щодо несплаченої кількості вимірних одиниць нежитлового приміщення, про що письмово повідомляти покупця не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати зміни ціни.

Згідно з п. 4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4.2 договору від 02.11.2017 № 6НП/ПН передбачено, що за порушення з вини продавця строку прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, зазначеного в п. 6.1 цього Договору, на строк понад шість місяців, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі 0,01% від вартості майнових прав на нежитлове приміщення за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.4. договору сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у випадку виникнення обставин непереборної сили, яких сторони не могли передбачити і які перешкоджають сторонам виконувати свої обов`язки за цим договором.

Відповідно п. 6.1 договору, продавець приймає на себе одностороннє зобов`язання вчинити дії спрямовані на будівництво об`єкту капітального будівництва. Строк введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію - ІV квартал 2018 року.

Згідно п. 5.1 Договору, договір вступає в силу після його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань обома сторонами, передбаченими умовами цього договору.

04.08.2022 року між ТОВ «ГЕОС-УКБ» та ОСОБА_1 було підписано акт прийому-передачі майнових прав на нежитлове приміщення до договору купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017, за яким ТОВ «ГЕОС-УКБ» передав, а ОСОБА_1 прийняв майнові права на нежитлове приміщення, яке має характеристики: номер нежитлового приміщення 6; номер по БТІ 123; поверх цокольний; загальна площа 56,5 кв.м., вартість майнових прав на нежитлове приміщення, що передається становить 6011600 грн., в тому числі ПДВ 20% (т. 1 а.с. 27-28).

Відповідно до п. 5 акту прийому-передачі майнових прав на нежитлове приміщення до договору купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017, покупець не має будь-яких претензій до відповідача стосовно площі, планування, якості, а також обладнання нежитлового приміщення та його розміщення, в тому числі внутрішніх мереж та комунікацій.

Згідно з довідкою ТОВ «ГЕОС-УКБ» від 05.07.2022 року, виданою ОСОБА_1 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав № 6 НП/ПН від 02 листопада 2017 року, вартість майнових прав на нежитлове приміщення №123 (будівельний №6), яке розташовано в багатоповерховому житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 сплачено у розмірі 6011600 грн., в тому числі ПДВ, що відповідає 100% вартості майнових прав (т. 1 а.с. 29).

28.02.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва виніс постанову у справі № 640/26055/19, згідно з якою визнав протиправним та скасував рішення Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.12.2019 №КВ 172193391170 про відмову у видачі сертифіката ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ» на об`єкт: «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 », зобов`язати видати сертифікат Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНБУДКОНСАЛТ» на об`єкт: «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 » та внести відомості про видачу сертифіката Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНБУДКОНСАЛТ» до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (т. 2 а.с. 16)

19.05.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову, згідно з якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року залишив без змін (т. 2 а.с. 12).

12.06.2020 Департамент з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №640/26055/19, акту готовності об`єкта до експлуатації від 19.11.2019 видав сертифікат серії КВ №162201640297 яким засвідчив відповідність закінченого будівництвом об`єкта багатоповерхового житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 13).

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Частиною третьою 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилався на те, що він в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017, сплатив відповідачу 6417128 грн. Відповідачем було порушено обумовлений строк виконання договору щодо введення об`єкта в експлуатацію. При цьому, 05.07.2022 відповідач підтвердив вартість майнових прав позивача в сумі 6 011 600 грн., відтак, переплата позивача за вказаним договором становить 405 528 грн. Однак, вимогу позивача про повернення надлишку сплачених коштів відповідач залишив без задоволення, тому наявні підстави для стягнення з останнього суми переплачених коштів, 3 % річних, інфляційні втрати та пені.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017 позивач набув майнові права на нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 56,5 кв.м.

При цьому, на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017, ОСОБА_1 сплатив грошові кошти в загальному розмірі 6 724 480,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 120 746,67 грн., виходячи з вартості майнових прав в перерахунку на 1 кв. м. - 106 400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 17 733,33 грн., виходячи з того, що площа об`єкта, яка зазначена в договорі, становить 63,2 кв.м.

На підтвердження вказаного позивачем до суду наданоплатіжні доручення: № 1574134667 від 03.11.2017 на суму 500 000 грн.; № 1575434328 від 06.11.2017 на суму 500 000 грн.; 1577147435 від 07.11.2017 на суму 420 000 грн.; 1578541959 від 08.11.2017 на суму 400 000 грн.; 1580001342 від 09.11.2017 на суму 177 128 грн.; 16196117466 від 18.12.2017 на суму 260 000 грн.; 1646801953 від 17.01.2018 на суму 260 000 грн.; 1679454644 від 19.02.2018 на суму 260 000 грн.; 1705642032 від 16.03.2018 на суму 260 000 грн.; 1738237804 від 18.04.2018 на суму 260 000 грн.; 1770238818 від 21.05.2018 на суму 260 000 грн.; 1801883834 від 20.06.2018 на суму 260 000 грн.; 1829102041 від 17.07.2018 на суму 260 000 грн.; 1865847440 від 20.08.2018 на суму 260 000 грн.; 1896694967 від 18.09.2018 на суму 260 000 грн.; 1929680893 від 18.10.2018 на суму 260 000 грн.; 1964103960 від 19.11.2018 на суму 260 000 грн.; 1998992587 від 19.12.2018 на суму 260 000 грн.; 1998992589 від 18.01.2019 на суму 26 000 грн.; 2062165881 від 19.02.2019 на суму 260 000 грн.; 2068263519 від 20.03.2019 на суму 260 000 грн.; 2101065314 від 19.04.2019 на суму 260 000 грн. (т. 1 а.с. 40-50).

Відповідач не заперечував факту отримання коштів у вказаній сумі.

При цьому, відповідно до акту прийому-передачі майнових прав на нежитлове приміщення від 04.08.2022 року до договору купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017 вартість майнових прав на нежитлове приміщення, що передається, становить 6 011 600 грн., в тому числі ПДВ 20% (т. 1 а.с. 27-28).

Відтак, позивачем було перераховано на користь відповідача грошову суму, яка є більшою, ніж фактична вартість майнових прав на нежитлове приміщення, а саме на 405 528,00 грн., відтак, вимоги повної заяви про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 405 528,00 грн. знайшли своє підтвердження.

Посилання відповідача на те, що 04.08.2022 року позивачем підписано акт приймання-передачі майнових прав без зауважень, а з зазначенням, що покупець не має жодних претензій до продавця, колегія суддів відхиляє, оскільки з акту прийому-передачі майнових прав на нежитлове приміщення до договору купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017, підписаного 04.08.2022 року між сторонами, вбачається, що позивач засвідчив, що не має будь-яких претензій до відповідача стосовно площі, планування, якості, а також обладнання нежитлового приміщення та його розміщення, в тому числі внутрішніх мереж та комунікацій (т. 1 а.с. 27).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку повернути надмірно сплачені позивачем кошти, оскільки умовами договору на позивача покладався обов`язок сплатити вартість майнових прав нежитлового приміщення, виходячи з його фактичної площі.

Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не повернув позивачу грошові кошти, підстава набуття яких згодом відпала, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних та інфляційні втрати на суму за період з 05.08.2022 року по 26.02.2024 року.

Колегія суддів здійснила розрахунок 3 % річних за період з 05.08.2022 року по 26.02.2024 року за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

З 05/08/2022 до 31/12/2023 (405 528,00 x 3 % x 514 : 365 : 100) =17 132,17 грн., з 01/01/2024 до 26/02/2024 (405 528,00 x 3 % x 57 : 366 : 100) = 1 894,68 грн. Всього штрафних санкцій: 19 026,85 грн.

Розрахунок інфляційних втрат за період з 05.08.2022 року по 26.02.2024 року здійснювався за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період IIc (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) = 1.13312697

Інфляційне збільшення: 405 528,00 x 1.13312697 - 405 528,00 = 53 986,72 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 19026 грн. 85 коп., інфляційних втрати в розмірі 53986 грн. 72 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені за договором купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017.

Так, пунктом 2.2.2. договору купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017 продавець зобов`язаний передати покупцеві майнові права на нежитлове приміщення після отримання продавцем сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта капітального будівництва за умови проведення покупцем кінцевого розрахунку за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту (т. 1 а.с. 23, зворот).

Згідно з п. 6.1 договору, продавець приймає на себе одностороннє зобов`язання вчинити дії спрямовані на будівництво об`єкту капітального будівництва. Строк введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію - ІV квартал 2018 року (т. 1 а.с. 25, зворот).

Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що за порушення з вини продавця строку прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, зазначеного в п. 6.1 цього Договору, на строк понад шість місяців, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі 0,01% від вартості майнових прав на нежитлове приміщення за кожен день прострочення (т. 1 а.с. 25).

Відповідно до п. 4.4. договору сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у випадку виникнення обставин непереборної сили, яких сторони не могли передбачити і які перешкоджають сторонам виконувати свої обов`язки за цим договором (т. 1 а.с. 25).

Тобто, умовами договору встановлено, що строк введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію - ІV квартал 2018 року, а відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,01 % від вартості майнових прав на об`єкт нерухомого майна наступає у випадку прострочення на строк понад шість місяців.

Проте, з матеріалів справи видно, що об`єкт капітального будівництва був введений в експлуатацію 12.06.2020, оскільки саме в цей день Департамент з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №640/26055/19, акту готовності об`єкта до експлуатації від 19.11.2019 видав сертифікат серії КВ №162201640297 яким засвідчив відповідність закінченого будівництвом об`єкта багатоповерхового житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 .

Аналіз п. 2.2.2., 4.2., 6.1. договору від 02.11.2017 №6НП/ПН дає підстави для висновку, що відповідач повинен сплатити пеню за порушення умов цього договору, які стались з його вини, тобто за порушення строків введення об`єкту в експлуатацію.

Умовами договору від 02.11.2017 № 6НП/ПН було встановлено, що строк введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію - ІV квартал 2018 року, а відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,01 % від вартості майнових прав на об`єкт нерухомого майна наступає у випадку прострочення на строк понад шість місяців.

При цьому, об`єкт капітального будівництва був введений в експлуатацію 12.06.2020, оскільки саме в цей день Департамент з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №640/26055/19, акту готовності об`єкта до експлуатації від 19.11.2019 видав сертифікат серії КВ №162201640297 яким засвідчив відповідність закінченого будівництвом об`єкта багатоповерхового житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 .

Таким чином, відповідачем було порушено п. 6.1. договору купівлі-продажу майнових прав № 6НП/ПН від 02.11.2017.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення пені за період з 01.07.2019 (перший день шестимісячного строку, який обліковується з 01.01.2019) по 11.06.2020 (день, що передує дню видачі сертифікату серії КВ №162201640297, яким засвідчена відповідність закінченого будівництвом об`єкта).

Однак, розмір пені за період з 01.07.2019 по 11.06.2020 становить 233339,47 грн. (6724480 грн. х 0,01% х 347 днів прострочки = 233339,47 грн.).

При цьому, суд, зменшуючи розмір неустойки до 70 000 грн. вірно врахував приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 18.04.2023 № 199/3152/20 зазначається, що зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, провадження N 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц, провадження N 14-623цс18 (пункт 85)).

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 70 000 грн. пені за порушення виконання умов договору щодо введення об`єкту в експлуатацію є обґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що порушення умов договору щодо введення об`єкту в експлуатацію відбулось з незалежних від відповідача причин, оскільки в період часу з 21.11.2019 року до винесення ухвали Касаційного адміністративного суду від 14.07.2020 року проходив судовий процес в рамках справи № 640/26055/19, спрямований на введення об`єкту в експлуатацію, колегія суддів відхиляє.

Апеляційний суд звертає увагу, що лише 21 листопада 2019 року, тобто з пропуском річного строку від запланованого п.6.1 Договору (ІV квартал 2018 року), замовник будівництва звернувся через ЦНАП державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката та до заяви було додано акт готовності об`єкта до експлуатації від 19 листопада 2019 року.

Вказані обставини встановлені набравшою законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі № 640/26055/19.

З огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав вказані обставини встановленими.

Тобто, вже станом на момент звернення до ЦНАП державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката було порушено строки, передбачені п. 6.1. договору від 02.11.2017 №6НП/ПН.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. витрат на правничу допомогу, однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з визначеним розміром витрат, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини 1 і 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Частиною 8 ст. 141 ЦКП України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві представником позивача було заявлено про розподіл судових витрат, а саме просив стягнути з відповідача на користь позивача 6 000 грн. витрат за написання позовної заяви та 10 % від суми, що буде фактично стягнути на користь позивача (т. 1 а.с. 13-15).

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду першої інстанції ордер на надання правничої (правової допомоги серії АР № 1106809 (т. 1 а.с. 54), договір про надання правової (правничої) допомоги від 04.10.2022, укладений між позивачем та АБ «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого (т. 1 а.с. 51), Додатковий договір від 04.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 04.10.2022 (т. 1 а.с. 52), Акт №1457 від 07.10.2022 (т. 1 а.с. 53), Рахунок на оплату №1457 від 07.10.2022 (т. 1 а.с. 53)., а також ордер про надання правової (правничої) допомоги.

Так, розділом 3 договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.10.2022, передбачено оплату за договором.

Відповідно до п. 3 договору, розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та викладається в додатку (додатковому договорі) до вказаного договору, який вважається його невід`ємною частиною (т. 1 а.с. 57).

Згідно з п. 2.1. Додаткового договору про надання правової (правничої) допомоги, вартість написання позовної заяви - 6000 грн. (6 год.) (т. 1 а.с. 52).

Пунктом 3.1 Додаткового договору до договору про надання правової (правничої) допомоги передбачено, що гонорар адвоката за надані послуги становить 10% від суми, що буде фактично стягнута на користь клієнта.

Актом № 1457 від 07.10.2022 року підтверджено надання послуги щодо написання позовної заяви - 6000 грн. (т. 1 а.с. 53).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі. Вказував, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10% від суми позову є неспівмірними з виконаною роботою, складністю справи, часом витраченим адвокатом на надання правової допомоги, а тому не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Врахувавши вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правничу допомогу щодо написання позовної заяви в розмірі 6 000 грн. (6 год.), є завищеним, оскільки такий розмір не відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи, тому суд зменшує такі витрати до 3000 грн.

Крім того, судом було вирішено стягнути на користь позивача суму в загальному розмірі 548 541,57 грн. Відтак, сума гонорару адвоката в розмірі 10 % повинна становити 54 854,15 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір гонорару в сумі 54 854,15 грн. не відповідає критерію розумності розподілу судових витрат та підлягає зменшенню до 10 000 грн.

Відтак, загальний розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, понесеної позивачем, який підлягає розподілу, складає 13 000 грн.

Враховуючи викладене, пропорційно до частини задоволених вимог позовної заяви слід стягнути з ТОВ «ГЕОС-УКБ» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 4 940 грн. (38%) витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Визначення до стягнення судового збору у розмірі 5 485,41 грн. є обґрунтованим.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення витрат на правничу допомогу з 20000 грн. до 4 940 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому відхиляються судом як необґрунтовані.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС-УКБ» - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС-УКБ» (ЄДРПОУ - 38825398) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судових витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 20 000 грн. до 4 940 грн.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 14 лютого 2025 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова