Постанова

від 17.02.2025 по справі 200/4005/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року справа №200/4005/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі № 200/4005/24 (головуючий суддя у І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Волноваської районної державної адміністрації Волноваської районної військової адміністрації, Центральної виборчої комісії, Старомлинівської сільської територіальної виборчої комісії Волноваського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Старомлинівської сільської ради по нерозгляду заяви ОСОБА_1 про припинення повноважень депутата місцевої ради від 27 травня 2024 року відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України Про статус депутатів місцевих рад;

- достроково припинити повноваження депутата Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що 25 жовтня 2020 року він обраний депутатом Старомлинівської сільської ради від політичної партії Опозиційна платформа За життя.

Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі п/857/8/22, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року, діяльність політичної партії Опозиційна платформа За життя заборонена.

27 травня 2024 року позивач звернувся до Старомлинівської сільської ради з заявою про дострокове припинення його повноважень як депутата цієї ради за власним бажанням на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-ІV Про статус депутатів місцевих рад.

Листом від 28 травня 2024 року № 343-02 відповідач повідомив, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 49 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон № 280/97-ВР), п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 вирішення порушеного позивачем питання належить до виключної компетенції сільської ради, а оскільки територія громади з 05 березня 2022 року тимчасово окупована і більшість депутатського корпусу сільської ради перебуває на тимчасово окупованій території, розглянути заяву по суті неможливо через відсутність кворуму.

Позивач погоджується, що питання припинення повноважень депутата місцевої ради за його заявою за обставин, коли територія громади є тимчасово окупованою, у зв`язку з чим більшість депутатського корпусу місцевої ради перебуває на тимчасово окупованій території, як наслідок, відсутній кворум для прийняття рішень, і наявність відповідного кворуму до закінчення бойових дій є сумнівною.

Рішення за результатами розгляду його заяви не може бути прийнято на сесії місцевої ради; при цьому Закон № 93 не надає суб`єкту владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду заяви депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Отже, з причин, які не залежать від позивача, а також відповідача, позивач не має можливості припинити свої повноваження як депутата місцевої ради, незважаючи на те, що таке право прямо встановлено законом.

За вказаних обставин і в силу положень ст. 55 Конституції України, ч. 3 ст. 5 Закону № 93 позивач вважає ефективним способом захисту його прав не лише визнання протиправною бездіяльності відповідача, а й припинення його повноважень як депутата місцевої ради відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 93 судом з огляду на винятковість обставин, які склалися на даний час.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що уповноваженою особою, яка діє від імені Старомлинівської сільської ради, є заступник голови сільської ради Донченко О., якому позивач надіслав свою заявою про припинення повноважень депутата, отже є безпідставними висновки суду першої інстанції щодо відсутності факту звернення позивача з заявою про припинення повноважень депутата до Старомлинівської сільської ради.

Також є безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності, оскільки рада не виконує обов`язку щодо скликання сесій у встановлений Законом строк, в тому числі для розгляду питання про припинення повноважень депутата.

Враховуючи, що відповідач є єдиним суб`єктом вирішення заяви про припинення достроково повноважень депутата місцевої ради, але рада жодних сесій не проводить, що свідчить про її бездіяльність, при цьому, зобов`язання раду провести відповідні сесії не вирішить вимог позивача, оскільки відсутній кворум та процедуру сесій дотримано не буде, тому єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача є дострокове припинення повноважень депутата саме судом.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду.

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 05 жовтня 2016 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місяця проживання, проставлений в паспорті.

Старомлинівська сільська рада (ідентифікаційний код 04340968) є органом місцевого самоврядування; зареєстрована як юридична особа 21 травня 1997 року, про що 05 липня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис; в стані припинення не перебуває, що підтверджено відповіддю № 651022 від 19 червня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 є депутатом Старомлинівської сільської ради, що підтверджено посвідченням № 29, виданим 16 квітня 2021 року Старомлинівською сільською радою Волноваського району Донецької області.

27 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до заступника голови Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області з заявою, в якій відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 просив достроково припинити його повноваження як депутата Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Листом від 28 травня 2024 року № 343-02 Старомлинівська сільська рада повідомила про неможливість розгляду заяви ОСОБА_1 з огляду на такі обставини:

- відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 49 Закону № 280/97-ВР, п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 вирішення порушеного заявником питання покладається виключно на компетенцію сільської ради;

- територія громади з 05 березня 2022 року і по теперішній час (27 травня 2024 року) тимчасово окупована;

- більшість депутатського корпусу та виконавчого комітету сільської ради перебуває на тимчасово окупованій території (відсутній кворум для прийняття рішень).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що об`єктивна неможливість здійснення Старомлинівською сільською радою як органом місцевого самоврядування, утвореним відповідно до Конституції та законів України, своїх повноважень на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, виключає можливість визнання протиправною бездіяльності Старомлинівської сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення про дострокове припинення повноважень позивача як депутата цієї ради.

Щодо дострокового припинення повноважень депутата судом, то позивач просить застосувати спосіб захисту, який не передбачений ч. 2 ст. 245 КАС і прямо суперечить п. 14 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, відповідно до якого прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом, віднесено до виключної компетенції місцевої ради.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі частини четвертої статті 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Як визначено частиною першою статті 141 Конституції України до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п`ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

Відповідно до частини четвертої статті 141 Конституції України статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.

Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

В свою чергу, Закон України від 11 липня 2002 року № 93-ІV Про статус депутатів місцевих рад (далі Закон № 93) відповідно до Конституції України, Закону № 280/97-ВР, інших законів України визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

За визначенням, наведеним у частин першій статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

На підставі частини першої статті 2 Закону № 93 депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 93 депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Як визначено частиною другою статті 4 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону № 280/97-ВР повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.

Рада невідкладно інформує відповідну територіальну виборчу комісію про дострокове припинення повноважень депутата ради.

На підставі частини першої статті 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі:

1) його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку;

3) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

4) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;

5) обрання його депутатом іншої місцевої ради;

6) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

7-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

8) його смерті.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв`язку з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

На підставі частини третьої статті 5 Закону № 93 спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом.

Аналіз наведених вище норм Закону № 93 свідчить, що законодавцем визначені такі підстави дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради:

1) обставини, виникнення (існування) яких імперативно призводить до дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради і прийняття рішення відповідною радою не потребує (ч. 1 цієї статті)

2) обставини, виникнення (існування) яких може мати наслідком дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради за рішенням відповідної ради (ч. 2 цієї статті);

3) у випадку волевиявлення депутата місцевої ради на дострокове припинення його повноважень (подання ним особистої заяви) його повноваження припиняються достроково не автоматично, а за рішенням відповідної ради (п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93).

При цьому в ч. 1 ст. 5 Закону № 93 законодавець використав граматичну конструкцію повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково, яка не передбачає будь-яких альтернатив і визначає єдиний можливий наслідок виникнення (існування) обставин, про які йдеться в цій частині, а саме дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради.

Натомість, в ч. 2 ст. 5 Закону № 93 законодавець використав граматичну конструкцію повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково, яка передбачає, що за наявності обставин, про які йдеться в цій частині, в тому числі у випадку подання депутатом місцевої ради особистої заяви про складення ним депутатських повноважень, повноваження депутата місцевої ради можуть бути припинені достроково за рішенням відповідної ради, а можуть і не бути припинені.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 280/97-ВР обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Частиною третьою статті 10 Закону № 280/97-ВР встановлено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

На підставі статті 20 Закону № 280/97-ВР державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Статтею 21 Закону № 280/97-ВР визначено, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема як прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР до питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях належить прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, дострокове припинення повноважень депутата ради належить до виключної компетенції відповідної сільської, селищної, міської, районної чи обласної ради, яке реалізується шляхом прийняття рішення на її пленарному засіданні.

При цьому виключність компетенції місцевої ради полягає у тому, що повноваження, віднесені до її виключної компетенції і не можуть бути передані (делеговані) чи реалізовані іншим органом (посадовою особою) місцевого самоврядування.

На підставі частини четвертої статті 45 Закону № 280/97-ВР вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 280/97-ВР у разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до частини сьомої статті 45 Закону № 280/97-ВР строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

За правилами частини восьмої статті 45 Закону № 280/97-ВР повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.

На підставі частити першої статті 46 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно з частиною четвертою статті 46 Закону № 280/97-ВР наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної головою відповідної ради.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

На підставі частини шостої статті 46 Закону № 280/97-ВР у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

У цих випадках сесія скликається:

1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;

2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Частиною сьомою статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Відповідно до частини дванадцятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 280/97-ВР депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.

На підставі частини четвертої статті 49 Закону № 280/97-ВР депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Абзацом першим частини другої статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Аналіз наведених норм Закону № 280/97-ВР зумовлює висновок, що передумовою для прийняття сільською, селищною, міською радою будь-яких рішень на її пленарному засіданні є наявність кворуму, тобто в пленарному засідання мають брати участь більше половини депутатів від загального складу ради, а рішення сільської, селищної, міської ради, в тому числі з питання дострокового припинення повноважень депутата цієї ради, приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

При цьому, ані Закон № 280/97-ВР, ані Закон № 93, ані інший законодавчий акт не покладають на депутатів місцевої ради та на сільського, селищного, міського голову, (якщо він бере участь у пленарному засіданні) обов`язку голосувати за рішення про дострокове припинення повноважень депутата відповідної ради, тобто ці суб`єкти можуть проголосувати як за це рішення, так і проти нього, або взагалі утриматися від голосування.

Таким чином, наявність лише волевиявлення депутата місцевої ради на дострокове припинення його повноважень недостатньо для дострокового припинення його повноважень.

Депутат місцевої ради наряду з правами, в тому числі з правом на дострокове припинення його повноважень, має зобов`язання перед територіальною громадою села, селища, міста, представником інтересів якої він є, а також відповідні повноваження і обов`язки рівноправного члена відповідної ради представницького органу місцевого самоврядування.

Відтак, реалізуючи своє право бути обраним депутатом місцевої ради, громадянин України повинен усвідомлювати, що наряду з правами та гарантіями, які надає статус депутата місцевої ради, він матиме визначені законодавством обов`язки і зобов`язання перед відповідною територіальною громадою.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ Про правовий режим воєнного стану (далі Закон № 389) Президент України видав Указ № 64/2022 Про введення в Україні воєнного стану (далі Указ № 64/2022).

Згідно з п. 1 Указу № 64/2022 з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжений і діє на теперішній час .

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 389 воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як свідчать матеріали справи, з 24 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року Старомлинівська сільська територіальна громада Волноваського району Донецької області була територією активних бойових дій, а з 05 березня 2022 року є територією України, тимчасово окупованою Російською Федерацією відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойової дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (далі Перелік № 309).

За визначенням, наведеним в пункті 7 частини першої статті 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі Закон № 1207), тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) це частина території України, в межах якої збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1207 державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому варто відзначити, що Закон № 280/97-ВР, Закон № 1207, Закон № 93 та інші законодавчі акти не мітять правових норм, відповідно до яких тимчасова окупація частини території України (території відповідних сільських, селищних, міських громад) має наслідком припинення повноважень відповідної сільської, селищної, міської, районної чи обласної ради та її депутатів.

Разом з цим очевидно, що на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, та їх посадові і службові особи об`єктивно позбавлені можливості реалізовувати свої повноваження, визначені Конституцією та законами України (здійснювати свою діяльність).

На підставі частини третьої статті 17 Закону № 1207 у разі неможливості здійснювати діяльність на тимчасово окупованій території місце розташування державних органів, утворених відповідно до Конституції та законів України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, жоден законодавчий акт не містить подібної норми щодо органів місцевого самоврядування, що пов`язано з природою місцевого самоврядування як гарантованої державою право та реальної здатності територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 389 на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян м о ж у т ь утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 389 рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

На підставі абзацу 1 частини третьої статті 4 Закону № 389 військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як визначено частиною четвертою статті 4 Закону № 389 у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом № 280/97-ВР строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Згідно з частиною восьмою статті 4 Закону № 389 військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 389 Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 389 у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова територіальної громади, на території якої не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів), виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану може прийняти рішення, з обов`язковим інформуванням начальника відповідної обласної військової адміністрації протягом 24 годин, з питань, які визначені цією частиною.

На підставі частини четвертої статті 9 Закону № 389 у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова територіальної громади, на території якої не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів), виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану може прийняти рішення з питань, які визначені цією частиною.

Частиною другою статті 10 Закону № 389 встановлено, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальник військової адміністрації:

крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;

може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абз. 3 п. 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 389 у разі утворення обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення:

1) повноваження такої обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації;

2) виконавчий апарат такої районної та обласної ради підпорядковується начальнику відповідної військової адміністрації;

3) відповідні районні та обласні ради не здійснюють свої повноваження;

4) комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад району або області, підпорядковуються відповідній військовій адміністрації;

5) управління об`єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації;

6) призначення осіб на посади та звільнення з посад, які здійснюються начальником районної військової адміністрації, погоджуються з начальником відповідної обласної військової адміністрації;

7) начальник обласної військової адміністрації, начальник районної військової адміністрації за погодженням з начальником відповідної обласної військової адміністрації може увільняти від виконання посадових обов`язків працівників виконавчого апарату такої районної та/або обласної ради (для таких працівників оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

На підставі частини четвертої статті 10 Закону № 389 у разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого ч. ч. 2 або 3 цієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно ч. ч. 2 або 3 цієї статті, з дня набрання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.

У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого ч. ч. 2 або 3 цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану.

Якщо протягом 30-денного строку після припинення або скасування воєнного стану виникнуть визначені законом підстави для призначення позачергових виборів відповідної місцевої ради, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація продовжують здійснювати повноваження, передбачені ч. ч. 2 та 3 цієї статті, до обрання нового складу відповідних органів місцевого самоврядування, якщо Президент України не прийняв рішення про утворення на цій території військово-цивільної адміністрації.

Спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану.

Як на час звернення позивача з заявою про дострокове припинення його повноважень як депутата Старомлинівської сільської ради, так і на час розгляду цієї справи Старомлинівська сільська територіальна громада Волноваського району Донецької області є територією України, тимчасово окупованою Російською Федерацією.

Законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, не передбачає автоматичного припинення повноважень сільських рад внаслідок введення воєнного стану та/або тимчасової окупації території відповідної територіальної громади.

Президент України не видавав указ про утворення Старомлинівської сільської військової адміністрації, а Верховна Рада України не приймала постанову про передачу їй повноважень Старомлинівської сільської ради.

Відтак, єдиним органом, який може вирішувати питання, віднесені до виключної компетенції Старомлинівської сільської ради, в тому числі приймати рішення про дострокове припинення повноважень депутатів цієї ради, є саме Старомлинівська сільська рада.

Такий висновок підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 620/7714/22 у подібних правовідносинах.

Позивач просив визнати протиправною бездіяльність Старомлинівської сільської ради, яка полягає у нерозгляді його заяви від 27 травня 2024 року про дострокове припинення його повноважень як депутата цієї ради відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93.

Проте, в контексті спірних правовідносин заступник голови Старомлинівської сільської ради Донченко О. не є тим суб`єктом, до компетенції якого входить вирішення питання про дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради, оскільки тільки рада, в даному випадку Старомлинівська сільска, як колегіальний орган, має виключну компетенцію на розгляд заяв депутатів про дострокове припинення ними повноважень.

Проте, безпосередньо до Старомлинівської міської ради в порядку, визначеному законом, позивач не звертався, як наслідок, відсутні фактичні підстави вважати, що Старомлинівська сільська рада допустила бездіяльність, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 про дострокове припинення ним повноважень депутата цієї ради.

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду та Верхового Суду щодо розуміння бездіяльності суб`єкта владних повноважень як явища та підстав (умов), за яких така бездіяльність може бути визнана протиправною, викладені в постановах від 09 вересня 2019 року у справі № 9901/486/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 440/1222/19, від 26 вересня 2019 року у справі № 802/160/16-а та інших.

Згідно з цими висновками протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, буди об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливим також є конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави їх припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Як правильно визначив суд першої інстанції неможливість здійснення Старомлинівською сільською радою своїх повноважень, в тому числі щодо прийняття рішень з питань дострокового припинення повноважень депутатів цієї ради, є наслідком тимчасової окупації Російською Федерацією частини території України території Старомлинівської сільської територіальної громади Волноваського району Донецької області.

Об`єктивна неможливість здійснення Старомлинівською сільською радою, як органом місцевого самоврядування, утвореним відповідно до Конституції та законів України, своїх повноважень на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України виключає можливість визнання протиправною бездіяльності Старомлинівської сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення про дострокове припинення повноважень позивача як депутата цієї ради.

З огляду на викладене суд не приймає доводи апелянта, що рада протиправно не виконує обов`язку щодо скликання сесій у встановлений Законом строк, в тому числі для розгляду питання про припинення повноважень депутата.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Старомлинівської сільської ради, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 про припинення повноважень депутата місцевої ради від 27 травня 2024 року відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93, не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про дострокове припинення повноважень позивача як депутата Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області судом з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу, що, навіть за наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності Старомлинівської сільської ради, яка полягає у нерозгляді заяви позивача про дострокове припинення його повноважень як депутата місцевої ради, суд не уповноважений власним рішенням достроково припинити повноваження ОСОБА_1 як депутата Старомлинівської сільської ради.

Такий висновок ґрунтується на принципах розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову; визнання і гарантування місцевого самоврядування Конституцією України; а також на тому, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Не може бути підставою для дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради безпосередньо судом норма п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, якою передбачені повноваження суду прийняти рішення про застосування іншого способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, ніж ті, що перелічені у цій частині, оскільки неодмінною умовою застосування іншого способу захисту, зокрема, є те, що такий інший спосіб захисту не повинен суперечити закону.

В даному випадку позивач просить застосувати спосіб захисту, який прямо суперечить п. 14 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, відповідно до якого прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом, віднесено до виключної компетенції місцевої ради.

Є неприйнятними посилання позивача як на підставу для дострокового припинення повноважень депутата саме судом на ч.3 ст. 5 Закону № 93, оскільки відповідно до цієї норми суд вирішує с п о р и щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради, тобто перевіряє рішення, дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, і у разі визнання їх протиправними, застосовує способи захисту порушеного права особи, передбачені ч. 2 ст. 245 КАС, проте не наділяє суд повноваженнями приймати рішення про дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради замість колегіального органу - ради.

Є безпідставними доводи апелянта, що за виняткових обставин, які виникли в цьому спорі, суд може припинити його повноваження як депутата місцевої ради з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 12-2 Закону № 389 в умовах правового режиму воєнного стану суди діють в и к л ю ч н о на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Отже, правовий режим воєнного стану, тимчасова окупація частини території України Російською Федерацією внаслідок чого Старомлинівська сільська рада об`єктивно не може здійснювати свою діяльність, не дають підстави для вирішення судом, замість місцевої ради, питань, які відносяться до виключної компетенції ради, зокрема, приймати рішення про дострокове припинення повноважень її депутатів, тобто перебирати на себе дискреційні повноваження даного суб`єкта владних повноважень.

При цьому той факт, що позивач обраний депутатом Старомлинівської сільської ради від політичної партії Опозиційна платформа За життя, яка заборонена судом, не змінює викладених вище висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2365-ІІІ Про політичні партії (далі Закон № 2365) у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;

пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону № 2365 заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про членів таких органів (крім керівника), припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

На підставі частин 3-6 статті 21 Закону № 2365 у разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи призначають голову, членів такої комісії або ліквідатора політичної партії, її структурних утворень в рішенні про їх припинення. Головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатором призначається, якщо інше не встановлено рішенням суду, керівник органу управління політичної партії або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, а якщо такі керівник та особа відсутні або повідомили про відмову від виконання відповідних обов`язків у формі заяви, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено, - інша особа, яка надала на це свою згоду у формі заяви, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено.

За заявою голови, члена комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатора політичної партії, її структурного утворення, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи здійснюють заміну голови, члена такої комісії або ліквідатора відповідно на іншу особу, яка надала на це свою згоду у формі заяви, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено. Заява голови, члена комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатора політичної партії, її структурного утворення не вимагається у разі смерті фізичної особи, визнання судом фізичної особи безвісно відсутньою, оголошення судом фізичної особи померлою, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи на підставі рішення суду, визнання судом фізичної особи недієздатною.

У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не визначено строк пред`явлення кредиторами своїх вимог до політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи визначають такий строк у межах, визначених законом, у рішенні про їх припинення.

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки Закон № 2365, Закон № 93 і № 280/97-ВР не визначають іншої процедури дострокового припинення повноважень тих депутатів місцевих рад, які обраних від політичних партій, діяльність яких заборонена судом, тому дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради, обраного від політичної партії, яка заборонена судом, здійснюється в тому ж порядку і з тих же підстав, що й депутатів місцевих рад, які обрані за мажоритарною системою або за пропорційною системою від політичних партій, діяльність яких не заборонена.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі № 200/4005/24 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі № 200/4005/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 17 лютого 2025 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2025 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

СуддіТ.Г. Гаврищук

Е.Г. Казначеєв