Постанова

від 17.02.2025 по справі 260/8385/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 260/8385/23 пров. № А/857/21515/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року (головуючий суддя Микуляк П.П.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Ужгороді у справі № 260/8385/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроквуд Логістик» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

29.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроквуд Логістик» (далі-Товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просило: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Закарпатській області у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, яка оформлена листом від 13.09.2023 року №2164/АП/07-16-09-03-09; зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КРОКВУД ЛОГІСТИК» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Закарпатська область, Мукачівський район, місто Свалява, вул. Робітнича, 5/1.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС. Разом з тим, такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, отже відмова податкового органу не узгоджується з фактичними обставинами, що має наслідком зобов`язання відповідача видати позивачеві ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що долучений до заяви акт введення в експлуатацію основних засобів від 26.07.2023, складений за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 13.09.2016 №818, є документом бухгалтерського обліку, що застосовується для оформлення господарських операцій та ведення бухгалтерського обліку основних засобів підприємства та за своєю правовою природою відрізняється від акту введення в експлуатацію об`єкта. Зазначає, що оскільки, ТОВ «Кроквуд Логістик» не надано документів, які б у встановленому законодавством порядку підтверджували введення в експлуатацію об`єкту, а саме модулю заправки автомобілів моторним паливом, Головне управління ДПС у Закарпатській області правомірно відмовило у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, про що повідомило позивача листом від 13.09.2023 року №2164/АП/07-16-09-03-09. Додатково вказує, що Товариство у заяві про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним зазначило, що право користування земельною ділянкою за кадастровим номером: 2124010100:02:041:0016, площею 0,61 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Робітнича, 5/1., підтверджено Договором оренди земельної ділянки від 27.07.2023 року, запис про реєстрацію якого відображено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, натомість акт введення в експлуатацію основних засобів, що надається заявником, прийнятий 26.07.2023, що суперечить статті 125 Земельного кодексу України якою визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації. Вважає, що Товариство ввело в експлуатацію основні засоби, які розташовані на вищезгаданій земельній ділянці, до того як така земельна ділянка була здана в оренду, що судом першої інстанції залишено поза увагою.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та просить залишити його без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 07 серпня 2023 року ТОВ «Кроквуд Логістик» звернулося з заявою №81 від 03.08.2023 до Головного управління ДПС у Закарпатській області із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Робітнича, 5/1.

Да заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 27.07.2023 року №1002; копію акта введення в експлуатацію основних засобів від 26.07.2023 року; копію наказу №7 «Про створення постійно діючої комісії на прийняття, введення в експлуатацію, передачу та списання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та на списання матеріальних цінностей» від 05.06.2023 року; копію дозволу на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 15.06.2023 року; копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки від 15.06.2023 року.

Листом №2164/АП/07-16-09-03-09 від 13 вересня 2023 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у зв`язку із неподанням актів вводу в експлуатацію об`єкта або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним.

Позивач не погодившись із такою відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, порядок видачі та анулювання ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним врегульовано нормами Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та до 01.01.2025, згідно статті 1 якого ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Роздрібна торгівля пальним це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Частиною 20 ст.15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Відповідно до частини 13 ст.15 цього ж Закону, ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Згідно ч.32-35 ст.15 Закону № 481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби. У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ч.37 ст.15 Закону №481/95-ВР).

Згідно ч.43 ст.15 Закону № 481/95-ВР вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Відповідно до ч.39 ст.15 Закону №481/95-ВР відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Відтак, як це правильно зазначив суд першої інстанції, для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності, подавши вичерпний перелік документів разом із заявою, що визначено ст.15 Закону №481/95-ВР.

Так, обов`язковим є, крім іншого, подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Так, Верховний Суд у постанові від 8 червня 2022 року у справі №340/3135/20 зазначив, що правомірною є відмова у видачі ліцензії суб`єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб`єктом акта вводу в експлуатацію об`єкта, акта готовності об`єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме - стаціонарного заправного комплексу.

Установлення АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 09 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.

Так, як це правильно зазначив суд першої інстанції, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.

Щодо аргументів що викладені в апеляційній скарзі, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, підставою відмови у видачі запитуваної ліцензії стало ненадання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним.

Проте суд першої інстанції слушно зауважив, що поняття «автозаправна станція» (скорочено - АЗС) наводиться у п. 3.2. ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій», згідно з яким це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

У цьому ж ДБН наявна таблиця 10.9 під назвою «Класифікація АЗС за їх категорією», де чітко визначено 4 типи АЗС за їх технологічним рішенням, а саме залежно від розміщення резервуара відносно ПРК, визначення яких наведено в розділі 3 «Терміни і визначення»:

- традиційна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням резервуарів і паливно-роздавальних колонок (ПРК) (п. 3.65);

- блочна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розміщенням ПРК над резервуаром та виконана як цілісний заводський виріб (п. 3.9);

- модульна АЗС - АЗС з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ГІРК та резервуара зберігання палива (п. 3.40);

- контейнерна АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і ПРК, зблокованих в єдиному контейнері (п. 3.34).

Даний розділ закріплює визначення і інших термінів, які пов`язані з обігом пального:

- багатопаливна АЗС - АЗС, технологічне обладнання якої призначено для заправлення автотранспорту моторним паливом двох або трьох видів, серед яких дозволяється рідке моторне паливо (бензин / дизельне паливо) (п. 3.6);

- паливозаправний пункт - АЗС, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству (п. 3.42);

- пересувна АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів (п. 3.44).

Як це встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, до заяви для отримання ліцензії щодо здійснення роздрібної торгівлі пальним за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, місто Свалява, вул. Робітнича, 5/1 Товариством додано, зокрема, копію акта введення в експлуатацію основних засобів від 26.07.2023 року, з якого вбачається, що за адресою: місто Свалява, вул. Робітнича, 5/1 було проведено огляд модуля для зберігання палива ПЗМ-Д/Б-1-1-1-14.9 (заводський номер 882, 2023 року випуску), що складається з: резервуару сталевого горизонтального РГН-1-1-14.9 (заводський номер 995, 2023 року випуску); колонки паливо роздавальної «ПРАЙМ» (заводський номер 1949, 2023 року випуску).

Згідно долученого до матеріалів справи Паспорта «Модуля Зберігання палива ПЗМ-Д/Б-1-1-1-14,9 ТУ У 28.1-35081104-003:2020 заводський номер 882» вбачається, що такий Модуль зберігання палива призначений для некомерційного використання в місцях де не можливе використання стаціонарної АЗС з можливістю прийому, зберігання, вимірювання об`єму і видачі пального (дизель, бензин). Застосування модуля зберігання палива допускається в межах населених пунктів та за ї межами, на земельних ділянках автогосподарств, промислових підприємств, гаражних кооперативів, платних стоянок автомобілів, на пристанях з дотриманням санітарних розривів, протипожежних відстаней і вимог природоохоронного законодавства. Комплектність модулю: резервуар РГН; ПРК Прайм ПК50.

Отже правильними є висновки суду першої інстанції про те, що обладнання, яке позивач мав намір використовувати для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, є наземним обладнанням, яке складається з декількох частин, та не має фундаменту.

Модуль заправки автомобілів моторним паливом є рухомим майном, тобто матеріальним об`єктом, який може бути переміщеним без заподіяння йому шкоди.

Отже, оскільки модульна АЗС за своїми технічними характеристиками є технологічним обладнанням (заводським виробом) та не потребує здійснення будівельно - монтажних робіт для його встановлення, переміщення якого може відбуватися без заподіяння йому шкоди, отже можна дійти висновку, що модуль заправки автомобілів моторним паливом є тимчасовою спорудою та не є об`єктом, що підпадає під визначення об`єктів завершеного будівництва у зв`язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалось.

Відтак, розміщення модулю заправки автомобілів моторним паливом, установка та монтаж (збір) яких проводився без здійснення будівельних робіт та без улаштування фундаменту, не потребують документів, що дають право на їх виконання, а такий модуль, після закінчення робіт по їх установці та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Судом першої інстанції правильно застосовані правові позиції, що викладені Верховним Судом у постанові від 23 серпня 2023 у справі № 640/27953/21 у якій зазначено, що установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, а саме модульної АЗС за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, місто Свалява, вул. Робітнича, 5/1, не підлягає прийняттю в експлуатацію. Відповідно, така модульна АЗС для використання за призначенням не потребує документів що підтверджують «прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта» відповідно до ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Водночас, згідно частин 5 та 10 ст.21 Закону України «Про охорону праці» порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці видано дозвіл №ДЗ-2410/ЗХ/1-23 від 15.06.2023, яким позивачеві дозволено експлуатувати обладнання та захисні системи, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечених середовищах, а саме: модуль зберігання палива ПЗМ-Д/Б-1-1-1-14,9.

Також, Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці 15.06.2023 року видало дозвіл №ДЗ-2419/ЗХ/1-23, яким позивачу дозволено виконувати: газонебезпечені роботи та роботи у вибухопожежонебезпечених зонах; ремонт, технічне обслуговування підвищеної небезпеки, а саме: обладнання та захисні системи, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, зазначені у додатку 1 до Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. №1055, а саме: модуль зберігання палива ПЗМ-Д/Б-1-1-1-14,9 (зав. №882, 2023 р. в., Україна) в комплекті: резервуар сталевий горизонтальний РГН-1-1-14,9; зав. №995, 2023 р.в., Україна; колонка паливороздавальна «ПРАЙМ», зав. №1949, 2023 р. в., Україна.

Отже, Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці дозволено позивачеві експлуатувати модуль заправки автомобілів моторним паливом.

Оскільки встановлення модулів паливнозаправних не є за своєю природою будівництвом, а відтак суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що у позивача не виникало обов`язку щодо прийняття такого модуля в експлуатацію як об`єкта будівництва, а у відповідача не було законодавчих підстав відмовляти у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за вказаною у заяві адресою місця роздрібної торгівлі пальним.

Щодо аргументів апелянта про введення в експлуатацію основних засобів, які розташовані на земельній ділянці, днем раніше ніж укладений Договір оренди такої ділянки, то суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначена обставина не була підставою відмови у наданні ліцензії, а відтак суд такі аргументи відхиляє як недоречні.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення про відмову у видачі спірної ліцензії, що має наслідком зобов`язання суб`єкта владних повноважень видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою, вказаною у поданій Товариством заяві від 03.08.2023.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі №260/8385/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко