Ухвала

від 11.02.2025 по справі 215/2500/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1092/25 Справа № 215/2500/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

11.02.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.01.2025р., якою щодо обвинуваченого

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, який утримується в ДУ «Криворізька УВП № 3» м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб до 22.03.2025р. включно

за участю обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.01.2025р. щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 22.03.2025р. включно.

На рішення суду першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_6 , подано апеляційну скаргу, в якій він:

- зазначає, що перебуває під вартою вже третій рік та кримінальне провадження за його обвинуваченням не знаходить свого вирішення та щодо нього лише продовжується строк тримання під вартою, ризики з його боку зменшились;

- прохає зменшити розмір визначеної судом першої інстанції розмір застави до 20 неоподаткованих прожиткових мінімумів доходів громадян.

Про дату, час та місце судового розгляду прокурора повідомлена належним чином, до судового засідання не прибула, подала заяву про розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого та позицію його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та прохали її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги обвинуваченого за таких підстав.

Як вбачається матеріалів кримінального провадження та встановлено судом, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Виходячи із пред`явленого обвинувачення та враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції вважає, що є реальними ризики втечі обвинуваченого та переховування від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в обґрунтування прийнятого рішення про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, керувався тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні, продовжують існувати.

Суд апеляційної інстанції також вважає правильним, що при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого суд першої інстанції керувався вимогами ст. 177 КПК України, наголосивши, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи вчинення іншого злочину.

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого є обґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 177 КПК України він є необхідним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України до теперішнього часу існують та не зменшилися, при цьому судом першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 178, 194 КПК України враховані дані про особу обвинуваченого, який є особою, яку було дев`ять раз засуджено за вчинення умисних злочинів, в тому числі заволодіння майном відкрито та із застосуванням насильства - ст. 186, 187 КК України, обсяг обвинувачення та фактичні обставини інкримінованого злочину, всі ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які з огляду на наведене вище не зменшилися та продовжують існувати.

Суд апеляційної інстанції вбачає у даному конкретному випадку суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, має перевагу над принципом поваги до особистої свободи, та судом першої інстанції правильно зазначено, що запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів не передбачається можливим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, та вважає, що суд врахував наявність ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, зокрема, ризик переховування від суду, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Продовжений обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується із характером суспільного інтересу, тобто із визначеними КПК України конкретними підставами та метою запобіжного, що заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, хоча зміст поняття «достатні підстави» не має чіткого законодавчого визначення, аналіз кримінального судочинства свідчить про те, що такими підставамиє передбачувана небезпека вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.

У кримінальному судочинстві поняття ризиків передбачає як тактичні ризики, так і конкретнінебажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних та обвинувачених.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою єзаходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази,запобігти прогнозованій протиправній поведінцічи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.

Обмежуючи конституційні права обвинуваченого у вчиненні злочину, запобіжні заходи виконують позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріальноправовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.

Тяжкість імовірного покаранняможна вважати істотним фактором напідтвердження ризику переховування від суду. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000р, у рішенні ЄСПЛ «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вирокуособливо сильно підвищуютьризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 25.01.2024р. обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211960грн.

Суд апеляційної інстанції досліджуючи можливість зменшення розміру застави за клопотанням обвинуваченого встановив, що обвинувачений мешкає в м. Кривий Ріг, не працює, не одружений, осіб на утриманні не має, на обліку лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку лікаря нарколога внаслідок вживання наркотичних засобів, при цьому суд апеляційної інстанції встановив, що обвинувачений є особою, яка вісім раз була засуджена, вчинив грабіж майна потерпілого, тобто відкрите викрадення майна, шляхом заволодіння велосипедом потерпілого, який намагався наздогнати обвинуваченого.

Суд апеляційної інстанції враховує, що з дня визначення розміру застави судом першої інстанції відповідно до ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 25.01.2024р. обвинувачений не сплатив, тобто слід вважати, що для обвинуваченого визначена застава є надмірною, оскільки обвинувачений не працевлаштований, та два з половиною роки перебуває під вартою.

Суд апеляційноїінстанції наголошує,що розмірзастави визначаєтьсясудом зурахуванням обставинкримінального правопорушення,майнового тасімейного станупідозрюваного,обвинуваченого,інших данихпро йогоособу таризиків,передбачених статтею177КПК України.Розмір заставиповинен достатньоюмірою гарантувативиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогообов`язків тане можебути завідомоне помірнимдля нього.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що подія кримінального правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_6 мала місце 27.06.2022р., до теперішнього часу обвинувачений перебуває під вартою, тобто понад два з половиною роки.

Враховуючи викладене вище суд апеляційної інстанції вважає можливим зменшити розмір застави, ніж визначений обвинуваченому судом першої інстанції у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні обвинуваченому розміру застави слід керуватись вимогами ЗУ «Про державний бюджет України», який чинний станом на час розгляду апеляційної скарги обвинуваченого, тобто станом на 2025р.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3028грн. та є більшим від встановленого прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб, який був встановлений на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, що в свою чергу має пропорційне збільшення із плином часу, тобто фактично один розмір застави із часом стає більшим, враховуючи час вчинення кримінального правопорушення

Враховуючи викладене вище суд апеляційної інстанції вважає можливим визначити можливість внесення застави обвинуваченим у мінімальному розмірі відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі двадцяти до розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 60560грн.

На переконання суду апеляційної інстанції визначений розмір застави для обвинуваченого, з урахуванням його особи, який не працює, не одружений, проживає з матір`ю пенсійного віку, не має офіційного джерела доходу, тривалості кримінального провадження понад два роки, фактичні обставини кримінального правопорушення, якими потерпілому завдано збитки на суму 4275,00грн., політичну обстановку в Україні, а саме дію воєнного стану, під час якої превентивні заходи мають посилену дію, матиме достатній характер для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків у разі внесення застави.

Таким чином доводи апеляційної скарги обвинуваченого про зменшення розміру застави є слушними та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.01.2025р., якою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб до 22.03.2025р. включно задовольнити.

Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.01.2025р., якою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб до 22.03.2025р. включно скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити, строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжити строком на 60 днів до 22.03.2025р. із можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560грн.

Застава у разі її внесення, підлягає внесенню за наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42270629

Банк отримувача - ДКСУ м. Київ

Код банку отримувача (МФО) - 820172

Рахунок отримувача- UA098201720355219002001086699

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що уразі невиконання покладених на нього обов`язків, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді