Ухвала від 18.02.2025 по справі 951/100/25

Справа № 951/100/25

Провадження №2-о/951/29/2025

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

18 лютого 2025 року селище Козова

Суддя Козівськогорайонного судуТернопільської областіЧапаєв Р.В.,ознайомившись іззаявою ОСОБА_1 ,заінтересована особаКозівська державнанотаріальна конторау Тернопільськомурайоні Тернопільськоїобласті Південно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції, ОСОБА_2 ,про встановленняфакту належностіправовстановлюючого документаособі та встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2024 заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцю, а саме факту належності свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого від 16.04.1990 на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому народних депутатів №12, матері заявника ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 1915 року року народження, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ознайомившись із матеріалами заяви, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Статтею 318 ЦПК Українипередбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Так, у п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5указано, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Пунктом 12 зазначеної Постанови визначено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 (п.6 ч.1 ст.315) ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім?я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому, і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Про це зазначено і в Листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, а саме, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення.

Наведена вимога міститься також у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18).

У порушення зазначених вимог до заяви не долучено докази того, що орган, який видав вказаний правовстановлюючий документ, відмовив у виправлені допущеної помилки. Заявником не надано доказів неможливості внесення змін у правовстановлюючий документ органом, організацією, які його видали.Заявником не зазначено та не подано доказів про те, що він звертався до уповноважених органів з метою вирішення даного питання та чи приймалися ними будь-які рішення з приводу виправлення описки у зазначеному заявником у заяві правовстановлюючому документі.

Крім того, заявником не вказано, що зазначені в згаданому правовстановлюючому документі відомості щодо прізвища не збігаються з прізвищем цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, в заяві не міститься відомостей щодо того, як зазначено прізвище спадкодавця в його свідоцтві про народження і паспорті, що є порушенням вимог п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України.

Враховуючи те, що глава 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» ЦПК України не містить норм, що регулюють наслідки недотримання форми та змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд дійшов висновку за можливе застосувати аналогію закону та відповідно до статті 185 ЦПК України заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцю залишити без руху.

Резюмуючи викладене, суддя вважає, що підстави для відкриття провадження у справі за поданою заявою відсутні, відтак вона підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. За таких обставин заява підлягає залишенню без руху для усунення всіх зазначених недоліків.

Заявнику слід надати докази його звернення до уповноважених органів з метою вирішення даного питання та чи приймалися ними будь-які рішення з приводу виправлення описки у зазначеному заявником у заяві правовстановлюючому документі, зазначити відомості щодо прізвища спадкоємця у паспорті або свідоцтві про її народження.

Керуючись ч. 1 ст. 185, ст. ст. 175-177, 258, 260, 293, 315 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Козівська державна нотаріальна контора у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі та встановлення факту родинних відносин залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити заявнику, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Чапаєв