Ухвала

від 18.02.2025 по справі 359/3378/16-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/3/2023

Справа № 359/3378/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В..

при секретарі - Бокей А.В., Івкової Д.Л.,

за участі представників позивача - Крамаренка О.І, Мороза В.П.,

представника відповідача - Максименка К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2016 ОСОБА_5 в особі свого представника адвоката Мороза В.П. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, та з урахуванням поданої уточненої позовної заяви від 24.05.2016 та від 15.09.2023 просив суд:

- витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0293га, розташовану в с.Гнідин Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882601:01:010:0245, земельну ділянку загальною площею 0,125 га, розташовану в с.Гнідин Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882601:01:010:0244 та об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , - загальною площею 213,00 кв.м., розташований на цих ділянках;

- визнати за ОСОБА_1 gраво власності на земельну ділянку загальною площею 0,0293га, розташовану в с.Гнідин Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220882601:01:010:0245, земельну ділянку загальною площею 0,125 га, розташовану в с.Гнідин Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220882601:01:010:0244 та об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , - загальною площею 213,00 кв.м., розташований на цих земельних ділянках (т.1 а.с.1-3, 32-34, т.2 а.с.54-58).

Обґрунтовуючи позов, зазначив, що 26.07.1997 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 .. В останні кілька років сімейні стосунки подружжя погіршились, зокрема, через постійні безпідставні підозри дружини у подружній зраді, а також внаслідок вкрай обтяжливих платежів за договором кредиту № 08-038/335к, що був укладений позивачем в інтересах сім`ї 18.07.2006 з ПАТ «Укрсоцбанк». У лютому 2013 року ОСОБА_3 повідомила позивачу, що її знайома готова надати їй позику на вигідних умовах для дострокового погашення кредиту, для забезпечення повернення цієї позики ця знайома, за словами ОСОБА_3 висунула вимогу, щоб нерухомість, яка перебувала у спільній сумісній власності подружжя формально перейшла у власність ОСОБА_3 .. Під впливом описаних життєвих обставин позивач надав згоду на відчуження земельних ділянок, але у подальшому зрозумів, що дружина вже давно прийняла рішення спробувати заволодіти їх спільним майном. 12 червня 2013 року позивач відізвав згоду на відчуження, яку він попередньо надавав 15 березня 2013 року. Згоду на продаж об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , - позивач взагалі не надавав.

Однак, як стало відомо позивачу, 06 вересня 2013 року ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу з ОСОБА_4 , за якими було відчужено спірне нерухоме майно. З метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про визнання зазначених договорів нікчемними, як таких, що укладені за відсутності належних повноважень у ОСОБА_3 на укладення відповідних договорів, та в ході розгляду цивільній справі № 359/3661/14-ц, було встановлено, що спірні земельні ділянки та об`єкт незавершеного будівництва були відчужені 16 вересня 2013 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 .

Звертає увагу, що відповідно до укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договорів земельна ділянка загальною площею 0,0293 га, розташована у селі Гнідин Бориспільського району Київської області, кадастровий номер - 3220882601:01:010:0245 була придбана dідповідачем 47500 гривень 00 копійок, земельна ділянка, загальною площею 0,1250 га, розташована у селі Гнідин Бориспільського району Київської області кадастровий номер - 3220882601:01:010:0244 за 225000 гривень 00 копійок, а об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , - за 200000 гривень 00 копійок.

Також вказує, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2015 року у справі № 359/3661/14-ц, залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Київської області від 01.03.2016 року, задоволено його уточнену позовну заяву та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за якими було відчужено останній земельну ділянку, загального площею 0,0293 га, розташовану у селі Гнідин Бориспільського району Київської області, кадастровий номер -

3220882601:01:010:0245, земельну ділянку, загальною площею 0,1250 га, розташовану у селі Гнідин Бориспільського району Київської області, кадастровий номер - 3220882601:01:010:0244 та об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , розташований на цих ділянках.

Посилаючись на вимоги п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України витребування від відповідача як добросовісного набувача спірного нерухомого майно та визнання за ним права власності на відповідне майно - належним способом захисту прав позивача.

24.05.2023 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Максименком К.М. подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.152-163), відповідно до якого зазначає, що відповідачка заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з таких підстав. Відповідачка станом на 2013 рік проживала та на даний час проживає у м. Чернівці, приблизно в середині 2013 року вона вирішила придбати житловий будинок із земельною ділянкою неподалік від м. Києва, щоб у старості жити ближче до доньки, ОСОБА_6 , яка проживала в м. Києві, та в разі необхідності могла б доглядати за нею, для придбання якого мала заощаджені 60000,00 доларів США. На прохання відповідачки її донька ОСОБА_6 тривалий час займалася пошуком житлового будинку, проте за наявну суму грошових коштів, на той час не можливо було придбати будинок, який би задовольняв відповідачку.

Одного разу ОСОБА_6 зателефонувала відповідачці та повідомила, що знайшла оголошення в газеті «Авізо» про продаж земельної ділянки та недобудованого житлового будинку в с. Гнідин Бориспільського району, Київської області, з тим, щоб добудувати будинок. Зателефонувавши за вказаним у оголошенні номером телефону, ОСОБА_6 зв`язалася з ОСОБА_3 , яка на той час була дружиною позивача, з якою до цього часу вони не були знайомі. Згодом ОСОБА_3 показала відповідачці та ОСОБА_6 об`єкт продажу. Поміркувавши деякий час, відповідачка вирішила придбати будинок. Коли ОСОБА_6 знову зателефонувала ОСОБА_3 , вона повідомила, що земельні ділянки і об`єкт незавершеного будівництва вже були продані її знайомій ОСОБА_4 , яка має намір перепродати земельні ділянки і об`єкт незавершеного будівництва, оскільки їй стали необхідні грошові кошти.

У подальшому, ОСОБА_6 , яка діяла від імені відповідачки, домовилася з ОСОБА_4 щодо продажу земельних ділянок і об`єкта незавершеного будівництва, та уклала оспорювані договору купівлі-продажу, за якими відповідачка сплатила ОСОБА_4 472500,00 грн., що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 16.09.2013 становило 59114,22 доларів США.

Відповідачка уповноважила свою доньку, ОСОБА_6 , укласти відповідні договори, оскільки остання має вищу юридичну освіту, здійснює нотаріальну діяльність, а тому обізнана з порядком посвідчення договорів. Перед укладенням договорів ОСОБА_4 надала ОСОБА_6 для огляду свої примірники договорів купівлі-продажу, укладені з ОСОБА_3 , ознайомившись з якими, ОСОБА_6 переконалася в тому, що майно було відчужене ОСОБА_3 за згодою її чоловіка, позивача по даній справі, про що в тексті договорів містилося відповідне застереження. Крім того, ОСОБА_6 самостійно перевірила в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що земельні ділянки і об`єкт незавершеного будівництва дійсно були реєстровані на праві власності за ОСОБА_3 , а потім за ОСОБА_4 , а також, що ні на майно ОСОБА_3 , ні на майно ОСОБА_4 на предмет продажу не було накладено арештів та заборон відчуження.

На час укладення договорів з ОСОБА_4 у відповідачки не існувало жодних сумнівів у законності відчуження спірного майна колишніми власниками. Відповідачка набула земельні ділянки та об`єкт завершеного будівництва добросовісно та за відплатними договорами. Звертає увагу, що з обставин справи вбачається, що спірна ситуація щодо земельних ділянок та об`єкта незавершеного будівництва первісно виникла виключно через дії та бездіяльність самого позивача, який не повідомив ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 про оформлену ним заяву від 12.06.2013. Відповідач акцентує увагу, що на придбання спірного майна вона витрата всі свої заощадження, та вже на протязі 10 років не має можливості мирно володіти добросовісно набутим нею нерухомим майном. Також зазначає, що в разі витребування спірного майна у відповідачки, вона збуде право стягнути сплачені ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 472500,00 грн., що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на час підготовки цього відзиву становить 12920,92 доларів США.

Просить відмовити у задоволенні позову з підстав передбачених ч. 2, 3, та 4 ст. 13 та ч.3 ст.16 ЦК України. Звертає увагу, що згідно із матеріалами справи спірне майно було набуте та зареєстроване на праві власності за дружиною ОСОБА_3 та позивачем не надано ні доказів того, що спірне майно є його особистою приватною власністю, ні того, що між ним та його колишньою дружиною було здійснено поділ майна в добровільному чи судовому порядку, внаслідок чого земельні ділянки та об`єкт незавершеного будівництва перейшли у його одноосібну власність.

13.09.2023 представником позивача адвокатом Мороз В.П. подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 (т.2 а.с.6-14), у якій звертає, що судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено ряд обставин, у тому числі за яких було незаконно відчужено спірне нерухоме майно, що є спільним майном подружжя, та що майно вибуло з володіння позивача поза його волею. А тому належним способом захисту у цій справі є саме вимога про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України та, що у свою чергу позивач вправі звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків у порядку ст.661 ЦК України. Також зазначає, що позивачем заявлено позовну вимогу про визнання права власності за позивачем на спірне майно, оскільки такий спосіб захисту є можливий, а також, що повернення майна у власність відповідачки ОСОБА_3 може призвести до непоправних наслідків, та що ОСОБА_3 у подальшому може заявити позов про розподіл майна подружжя, а також іншим чином захищати свої права у судовому порядку.

Також звертає увагу, що чоловік і дружина як співвласники мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, та що право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно.

24.10.2023 до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_7 (т.2 а.с.87-91). Відповідач не визнає позов, вважає , що він не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вона вважає, що в позовній заяві відсутні позовні вимоги, які пред`явлені до неї. Також звертає увагу, що представником позивача, адвокатом Морозом В.П., не надано доказів, яким чином витрачалися кошти, які отримав особисто позичальник ОСОБА_1 по кредитному договору № 08-038/335К, укладеному 18.07.2006р. з Укрсоцбанк, що такі висновки спростовуються діями позивача ОСОБА_1 та прийнятими рішеннями Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.04.2014р. (цивільна справа №369/7042/13-ц) про поділ майна подружжя, та від 23.06.2015р. (цивільна справа № 369/504/15-ц). Зазначає, що згідно із рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2015р. (цивільна справа № 369/504/15-ц) позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, було задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08-038/335к від 18.07.2006р. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, що в цілому складається з одного жилого будинку загальною площею 358,4 кв.м., жилою площею 72,8 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, цільове призначення якої-будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, загальною площею 0,3493 га. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на якій знаходиться домоволодіння, та складається з двох ділянок: ділянка № НОМЕР_1 площею 0,1859 га, кадастровий номер 3222488201:01:001:0013, та ділянка № НОМЕР_2 площею 0,1634 га, кадастровий номер 3222488201:01:001:0014, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Зазначає, що в будинку АДРЕСА_2 на момент подачі позову ПАТ «Укрсоцбанком», були зареєстровані та проживали всі четверо дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , двоє із яких були неповнолітніми та онука ОСОБА_8 , а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . І цей будинок був єдиним житлом для ОСОБА_3 , всіх дітей та онуки.

Звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що практично єдиним істотним джерелом доходів сім`ї у той час були доходи від здачі в оренду комерційної нерухомості - групи нежилих приміщень загальною площею 153,60 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 . Та, що позивач ОСОБА_1 був фізичної особою-підприємцем та здійснював підприємницьку діяльність та отримував вказані доходи. А також, що позивачем не надано доказів погашення поточної заборгованості за кредитним договором, у тому числі на початок 2013 року. Також зазначає, що позивачем не надано і жодних доказів інших свої тверджень, а також звертає увагу, що згідно із рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 09.09.2013р. у справі № 369/5176/13ц встановлено, що «сторони більше року не проживають разом, шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, примирення між ними неможливе, тому шлюб між ними може бути розірваним».

Також зазначено, що позивач не спростовує правовий режим спільного сумісного майна а також не зазначає, на якій підставі позивач ОСОБА_1 має стати власником спірного майна : земельних ділянок та об`єкта незавершеного будівництва

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2016 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду (т.1 а.с.39).

Ухвалою суду від 01.03.2017 було зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 359/3661/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів (т.1 а.с.97-98).

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2023 було поновлено провадження у справі та призначено до підготовчого засідання (т.1 а.с.115).

Ухвалою суду від 14.09.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 , яку виключено з числа третіх осіб (т.2 а.с.39-41).

Ухвалою суду від 17.11.2023 витребувано:

- з архіву Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цивільну справу 359/3661/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів;

- архіву Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільні справи: №3369/7042/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_14 , про визнання недійсним договору, поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариства «Укрсоцбанк», про поділ майна подружжя; №369/504/15ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, та позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про розірвання кредитного договору та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договір про надання не відновлювальної кредитної лінії (т.2 а.с.127-129).

Ухвалою суду від 17.11.2023 цивільну справу було призначеного до судового розгляду (т.2 а.с.103-105, 109).

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в режимі відеоконференції підтримали позовні вимоги, а також підтвердили викладені в позовній заяві та відповіді на відзив обставини, просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_17 проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідач є добросовісним набувачем, їй не було відомо про існування даного спору, оскільки на момент укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки жодних заборон відчуження зареєстровано не було.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_6 , дослідивши письмові матеріали справи та витребувані судом цивільні справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

В силу вимог ч.ч. 4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року та постановою Верховного Суду України 17 січня 2023 року у цивільній справі №359/3661/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів було визнано недійсними:

- договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, укладений 06 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською Сабіною Валеріївною, зареєстрований в реєстрі за № 2300;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки, вчинений 06 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською Сабіною Валеріївною, зареєстрований в реєстрі за № 2302;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 06 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською Сабіною Валеріївною, зареєстрований в реєстрі за № 2304.

За змістом Постанови Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі №359/3661/14 (провадження №61-3448св22), розглянутою за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , наведено фактичні обставини, встановлені судами у вказаній справі. А саме:

«26 липня 1997 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_18 . Після укладення шлюбу ОСОБА_18 було присвоєно прізвище « ОСОБА_19 ». Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 26 липня 1997 року.

25 липня 2006 року ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким вона придбала земельну ділянку, площею 0,1250 га, з кадастровим номером 3220882601:01:010:0244, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області. 19 лютого 2007 року на підставі цього договору ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 714904.

25 липня 2006 року ОСОБА_3 вчинила ще один договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким вона купила також земельну ділянку, площею 0,0293 га, з кадастровим номером 3220882601:01:010:0245, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області.

19 лютого 2007 року на підставі цього договору ОСОБА_3 отримала Державний акт

на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 714903.

22 жовтня 2008 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20675447 від 23 жовтня 2008 року та копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Ці земельні ділянки та незавершений будівництвом житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 були придбані ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .

15 березня 2012 року ОСОБА_1 оформив нотаріально посвідчену заяву, в якій він надав згоду ОСОБА_3 на продаж: земельної ділянки, площею 0,1250 га, з кадастровим номером 3220882601:01:010:0244 та цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованої в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області; земельної ділянки, площею 0,0293 га, з кадастровим номером 3220882601:01: 010:0245 та з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області.

12 червня 2013 року ОСОБА_1 оформив іншу нотаріально посвідчену заяву, якою він відкликав попередньо оформлену ним заяву від 15 березня 2012 року.

Згідно із копією витягу з журналу реєстрації нотаріальних дій 15 березня 2012 року ОСОБА_1 оформив нотаріально посвідчену згоду на продаж земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882601:01:010:0244 та 3220882601:01:010:0245. Відомості про надання ним згоди на продаж об`єкта незавершеного будівництва в журналі реєстрації нотаріальних дій відсутні.

За висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення технічної експертизи документів від 07 квітня 2015 року № 1869/15-33/5079/1 5-34, до нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 від 15 березня 2012 року на продаж земельних ділянок та об`єкту незавершеного будівництва (житлового будинку), яка була використана при здійсненні їх продажу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вносилися зміни шляхом додруковування фрагментів тексту.

06 вересня 2013 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, за яким ОСОБА_3 відчужила у власність ОСОБА_4 незавершений будівництвом житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 .

06 вересня 2013 року ОСОБА_3 вчинила з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку, площею 0,1250 га, з кадастровим номером 3220882601:01:010:0244 та з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області.

06 вересня 2013 року ОСОБА_3 вчинила з ОСОБА_4 ще один договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 відчужила у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,0293 га, з кадастровим номером 3220882601:01:010:0245 та з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області.

16 вересня 2013 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, за яким ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купила незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться на АДРЕСА_1 .

16 вересня 2013 року ОСОБА_4 вчинила з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_4 відчужила у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1250 га, з кадастровим номером 3220882601:01:010:0244 та з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області.

16 вересня 2013 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_20 ще один договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку, площею 0,0293 га, з кадастровим номером 3220882601:01:010:0245 та з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2013 року в справі № 369/5176/13-ц розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ».

Крім того, у постанові від 17 січня 2023 року Верховний Суд зазначив наступне.

«Суди встановили, що земельні ділянки та незавершений будівництвом житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 , були придбані ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .. Тобто це майно є спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_3 .

Суди правильно встановили, що відчуження (продаж) ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 06 вересня 2013 року зазначеного майна (земельних ділянок та незавершеного будівництвом житлового будинку) відбулося за відсутності згоди іншого співвласника позивача ( ОСОБА_1 ). Судами не встановлено, що отримані від продажу кошти були використані ОСОБА_3 в інтересах сім`ї.

Дані обставини підтверджені, зокрема, оформленою позивачем заявою від 12 червня 2013 року якою він відкликав попередньо оформлену ним заяву від 15 березня 2012 року про згоду на продажу земельних ділянок, що вказує на відсутність його згоди на продаж цього майна».

Суд касаційної інстанції вказав, що «за цих обставин суди правильно встановили, що позивач ніколи не надавав ОСОБА_3 згоду на продаж незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 .

Суди також врахували, що 22 липня 2013 року ОСОБА_1 було подано позов до ОСОБА_21 про поділ спільного майна подружжя (справа № 369/7042/13-ц) та заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спільне майно. В останній було зазначено про відкликання заяви від 15 березня 2012 року про надання ним згоди ОСОБА_3 на відчуження відповідного (спірного) майна. При розгляді справи сторони підтвердили, що представник ОСОБА_3 ознайомився із матеріалами справи №369/7042/13-ц, що підтверджувало обізнаність ОСОБА_3 щодо того, що ОСОБА_1 відкликав свою згоду на продаж відповідного майна на момент укладення нею спірних договорів.

Суди встановили, що здійснивши продаж відповідного спільного сумісного майна сторін як подружжя (земельних ділянок та незавершеного будівництвом житлового будинку) шляхом укладення 06 вересня 2013 року спірних договорів, ОСОБА_3 , знала про відсутність згоди на це позивача (іншого з подружжя), тобто діяла недобросовісно.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, об`єкта незавершеного будівництва від 06 вересня 2013 року, сторонами якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ».

Також встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2014 року у справі №369/7042/13-ц (т.1 а.с. 214-221) визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на житловий будинок загальною площею 358,4 кв.м, житловою площею 72,8 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на земельну ділянку площею 0,1859 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222488201:01:001:0013. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1\2 частині за кожним на земельну ділянку площею 0,1634 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222488201:01:001:0014. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на земельну ділянку площею 0,6257 га, цільове призначення для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222488201:01:001:0079. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на земельну ділянку площею 0,1809 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222488201:01:001:0001. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року (т1 а.с.222-228) рішення суду скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на земельну ділянку площею 0,6257 га, цільове призначення для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222488201:01:001:0079. Та ухвалено в цій частині нове, яким відмолено в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України від 03 грудня 2014 року рішення Апеляційного суду від 08 жовтня 2014 року залишено без змін (т.1а.с.229-232).

За змістом вищевказаного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2014 року у справі №369/7042/13-ц встановлено, та вивченням матеріалів витребуваної з Києво-Святошинського районного суду м.Києва цивільної справи №369/7042/13-ц підтверджено, що у липні 2013 року (19 липня 2013 року) позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя з проханням визнати за ним та ОСОБА_3 право власності по 1/2 за кожним на: житловий будинок та земельні ділянки в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області площею 0,1634 га ( кадастровий номер 3222488201:01:001:0014), площею 0,1859га (кадастровий номер 3222488201:01:001:0013), площею 0,6257 га (кадастровий номер 3222488201:01:001:0079); земельні ділянки в с.Гнідин Бориспільського району Київської області площею 0,1250 га (кадастровий номер 3220882601:01:010:0244), площею 0,0293 га (кадастровий номер 3220882601:01:010:0245); визнати його та ОСОБА_3 співпозичальниками в рівних частинах за договором кредиту від 18 липня 2006 року та зобов`язати виконувати свої зобов`язання з повернення кредиту, що склались на 01 травня 2013 року, самостійно в рівних частинах.

При розгляді справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтовував тим, що майно набуте за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, тому їх частки є рівними. Разом з тим, ОСОБА_3 під час розгляду справи неправомірно, без його згоди продала об`єкт незавершеного будівництва (готовність 75%), земельні ділянки площами 0,1250 га та 0,0293 га в с. Гнідин. Тому при поділі майна суд має врахувати вартість проданого майна, відійти від принципу рівності часток подружжя, визнати за ним право власності на 2/3 частини земельних ділянок та житлового будинку в с.Шпитьки Києво-Святошинського району, а відповідачці - 1/3 частину вказаного майна.

Також вказав, що останні роки подружнього життя стосунки між ним та відповідачкою значно погіршились, що також посилювалось складною економічною ситуацією в країні. Йому було важко здійснювати платежі за кредитом. У лютому 2013 року за порадою дружини змушений був на формальних підставах оформити договір дарування нежитлових приміщень в м. Києві на свою дружину, відповідачку по справі. Даний договір є недійсним, оскільки укладений під впливом тяжких життєвих обставин, криза в особистих стосунках з дружиною, тяжке фінансове становище. Його незгода на укладення правочину, була б розцінена дружиною як небажання покращити фінансове становище та недовіра до неї. Після укладення договору, відносини з дружиною остаточно погіршились, шлюб було розірвано, кредит залишився не погашеним.

Остаточно просив суд визнати недійсним договір дарування нежилих приміщень від 22 лютого 2013 року та визнати групу нежилих приміщень загальною площею 153,60 кв.м в м. Києві спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ним та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на групу нежилих приміщень загальною площею 153,60 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; визнати за ним право власності на 2/3 частин, а за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину: житлового будинку та земельних ділянок в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області площею 0,1634 га (кадастровий номер 3222488201:01:001:0014), площею 0,1859га (кадастровий номер 3222488201:01:001:0013), площею 0,6257 га ( кадастровий номер 3222488201:01:001:0079).

При розгляді справи (№369/7042/13-ц) відповідачка ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву. Свої вимоги мотивувала тим, що у шлюбі з ОСОБА_1 було придбано майно: житловий будинок в с.Шпитьки, земельні ділянки площею 0,1809га (кадастровий номер 3222488201:01:001:0001); туристичний човен «Спринтер-480»; земельна ділянка площею 0,6257га (кадастровий номер 3222488201:01:001:0079); внески до статутного фонду ТОВ «Гарантія-технічне обслуговування», ТОВ «Промагрокомплект». Після розірвання шлюбу діти ОСОБА_9 , 1990 року народження, ОСОБА_10 , 1992 року народження, ОСОБА_11 , 1998 року народження, ОСОБА_12 , 1999 року народження, залишились проживати разом з нею. За рішенням суду з відповідача на утримання дітей стягнуті аліменти, які останнім не сплачуються. Тому просила суд при визначенні розміру часток відійти від принципу рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на 2/3 частини майна, за ОСОБА_1 - 1/3 частини.

Просила суд поділити майно подружжя, шляхом визнання за нею право власності на житловий будинок та земельні ділянки площами 0,3493 га та 0,6257 га в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1829га в с. Шпитьки, туристичний човен «Спринтер-480»; внески до статутного фонду ТОВ «Гарантія-технічне обслуговування» в розмірі 2370 грн., ТОВ «Промагрокомплект» в розмірі 213466,67 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в частині м/човна «Спринтер-480», внесків до статутного фонду ТОВ «Гарантія-технічне обслуговування», ТОВ «Промагрокомплекс» - залишено без розгляду.

Цим же рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2014 року у справі №369/7042/13-ц, залишеним в цій частині без змін рішенням колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року та ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України від 03 грудня 2014 року, судом встановлено наступне.

«З матеріалів справи встановлено, що за час подружнього життя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було набуто нерухоме майно, що підтверджується наданими суду правовстановлюючими документами, витягами з реєстру правочинів та поясненнями сторін.

Земельна ділянка площею 0,1809 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222488201:01:001:0001.

Земельна ділянка площею 0,1859 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222488201:01:001:0013.

Земельна ділянка площею 0,1634 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222488201:01:001:0014.

Житловий будинок загальною площею 358,4 кв.м, житловою площею 72,8 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка площею 0,6257 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222488201:01:001:0079.

Земельна ділянка площею 0,1250 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Гнідин, кадастровий номер 32220882601:01:010:0244.

Земельна ділянка площею 0,0293 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Гнідин, кадастровий номер 32220882601:01:010:0245.

Об`єкт незавершеного будівництва - незавершений будівництвом житловий будинок, літ. А-ІІ, готовністю 75%, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Гнідин, загальною площею 213,0 кв.м.

06 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу об`єкт незавершеного будівництва, земельних ділянок площами 0,1250га та 0,0293 га в с.Гнідин, Бориспільський район, Київська область.

16 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу об`єкт незавершеного будівництва, земельних площами 0,1250га та 0,0293 га в

АДРЕСА_4 (групи приміщень №78) загальною площею 153,60 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

22 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування нежилих приміщень: з №1 по №11 (групи приміщень №78) загальною площею 153,60 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ».

За змістом вказаного судового рішення суд дійшов висновку, що «оскільки на час розгляду справи в суді нежитлові приміщення в м. Києві були подаровані позивачем та земельні ділянки з об`єктом незавершеного будівництва відчужені третій особі за договорами, які на час розгляду справи не визнані недійсними, вони не є предметом поділу, тому дане майно до складу поділу майна не включається».

Також у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.02.2014 (справа №369/7042/13-ц) зазначено, що «при поділі майна ОСОБА_1 просив суд відійти від принципу рівності часток подружжя, оскільки ОСОБА_3 неправомірно відчужила майно в с. Гнідин, без його згоди. Суд до уваги дані обставини не бере, оскільки доказів цим обставинам подано не було, позивач за уточненими позовними вимогами дане майно не включив до предмету поділу, також з пояснень представників вбачається, що ОСОБА_1 був поданий позов про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину.

При поділі майна ОСОБА_3 просила суд відійти від принципу рівності часток подружжя, оскільки у неї на утриманні залишились проживати четверо дітей, ОСОБА_1 аліменти не сплачує, у придбанні майна була вкладена більша частина коштів дружини. Доказів цим твердженням суду подано не було. Невиконання рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання рішення суду та настання насідків, встановлених законом, а не збільшення частки в майні подружжя…

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що частки в майні подружжя є рівними...».

Встановлені судовими рішеннями фактичні обставини, не підлягають доказуванню та враховуються судом при вирішення спору у цій справі.

Крім того, суд звертає увагу, що вивченням матеріалів цивільної справи №369/7042/13-ц (про поділ майна подружжя) встановлено, що провадження у вказаній цивільній справі було відкрито на підставі ухвали судді від 22 липня 2013 року.

Позовну заяву, у якій ОСОБА_1 просив поділити спільне майно подружжя, у тому числі спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 32220882601:01:010:0244, 32220882601:01:010:0245 в с.Гнідин Бориспільського району Київської області, відповідач ОСОБА_3 отримала 20.08.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення суду.

Разом із позовною заявою до Києво-Святошинського районного с суду Київської області ОСОБА_1 було направлено заяву про забезпечення позову від 19 липня 2013 року з проханням накласти арешт на придбані у шлюбі земельні ділянки, у тому числі :

- Земельну ділянку площею 0,1250 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку, за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Гнідин, кадастровий номер 32220882601:01:010:0244.

- Земельну ділянку площею 0,0293 га, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Гнідин, кадастровий номер 32220882601:01:010:0245.

До вказаної заяви ОСОБА_1 було долучено заяву від 12 червня 2013 року , посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Т.О., якою він відкликає свою заяву віл 15 березня 2012 року та не дає згоду на підписання його дружиною ОСОБА_3 вказаних договорів (про продаж земельних ділянок з кадастровими номерами 32220882601:01:010:0244, 32220882601:01:010:0245) (т.1 а.с.7 ц.с. №369/7042/13-ц).

Також встановлено, що згідно із письмовою заявою представника за довіреністю ОСОБА_3 ОСОБА_22 , 27.08.2013 він був ознайомлений з матеріалами цивільної справи №3/369/3075/13 (номер провадження) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ спільного майна подружжя (т.1 а.с.11 ц.с. №369/7042/13-ц).

Вивченням матеріалів витребуваної з Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільної справи №369/504/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, та позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про розірвання кредитного договору та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договір про надання не відновлювальної кредитної лінії, встановлено наступне.

18 липня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №08-038/335к (т.1 а.с.37-41 ц.с. №369/504/15-ц).

Згоду на укладення кредитного договору та умови кредитного договору були погоджені ОСОБА_3 , що підтверджується заявою від 18 липня 2006 року(т.1 а.с.42 ц.с. №369/504/15-ц).

У якості забезпечення виконання умов кредитного договору 18 липня 2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір іпотеки №02-038/498і (з майновим поручителем). Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (т.1 а.с.17-20 ц.с. №369/504/15-ц).

Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Любов`ю Анатоліївною, яка як підтверджено її особистими показаннями в якості свідка у цій справі, уклала 16 вересня 2013 року на підставі виданої їй її матір`ю - ОСОБА_2 , Довіреності, посвідченою Тумаком А.М., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу 14 вересня 2013 року Договори купівлі-продажу земельних ділянок та незавершеного будівництва, що є предметом спору у даній справі.

І, хоча доказів того, що в газеті «Авізо» було опубліковано оголошення про продаж спірних земельних ділянок та недобудованого житлового будинку в с. Гнідин Бориспільського району, Київської області, за яким ОСОБА_6 зв`язалася з відповідачкою ОСОБА_3 до того, як ОСОБА_3 продала їх її знайомій ОСОБА_4 , суду надано не було, підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 була обізнана про те, що позивач ОСОБА_1 відкликав свою згоду на відчуження земельних ділянок, а також, що його заява згода була підроблена в частині надання згоди на відчуження незавершеного будівництва, та про звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про поділ цього майна, у суду відсутні.

Належних і допустимих доказів такої обізнаності суду не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, ті обставини, що спірне нерухоме майно було набуто у шлюбі відповідачкою ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 та є спільним майном подружжя, та було відчужено відповідачкою ОСОБА_3 третій особі у справі ОСОБА_4 без згоди позивача ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу, які були визнані недійсними у судовому порядку, встановлені вищезазначеними судовими рішеннями та не підлягають доказуванню.

Відповідач ОСОБА_2 на підставі відплатних договорів купівлі-продажу від 16.09.2013 набула право власності на спірне нерухоме майно: земельну ділянку загальною площею 0,0293 га, розташовану в с.Гнідин Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882601:01:010:0245; земельну ділянку загальною площею 0,125 га, розташовану в с. Гнідин Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882601:01:010:0244; об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , - загальною площею 213,00 кв.м., розташований на цих ділянках.

За частинами першою та другою статті 369ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно частиною третьою статті 65СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до частини четвертої статті 369ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Встановлені в ході розгляду даної цивільної справи обставини дають суду дійти висновку, що є усі, передбачені ст.388 ЦК України підстави для витребування спірного нерухомо майна у добросовісного набувача ОСОБА_2 , яка є належним відповідачем у даній справі, оскільки попередній власник ОСОБА_4 набула право власності на таке майно за недійсними договорами купівлі-продажу, укладеними відповідачкою ОСОБА_3 без іншого співвласника - позивача ОСОБА_1 , без виділення належної їй частки в натурі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16)).

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17 (пункт 42), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

Отже, рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна підтверджує право власності на майно належного власника (позивача) і саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідні висновки Верховного Суду також містяться у постанові від 04.04.2024 (справа № 442/5872/21, провадження № 61-504св23).

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту є належним, сприяє відновленню його порушених прав.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_17 , що добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення, вчинені відповідачем ОСОБА_3 , та що задоволення позову призводить до позбавлення ОСОБА_2 майна та покладає на неї як добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечить вищенаведеним положенням чинного цивільного та сімейного законодавства, та оскільки добросовісність дій позивача, який відкликав згоду на відчуження спільного майна подружжя, звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя та із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, до відчуження ОСОБА_3 спільного майна подружжя, про що остання була обізнана до укладення договорів купівлі-продажу з ОСОБА_4 , встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Позивач ОСОБА_1 тривалий час у встановленому законом порядку доводив своє порушене право у судах різних інстанцій. Відповідач ОСОБА_2 , залучена до участі у цивільній справі №359/3661/14-ц, у якій вирішувався спір про визнання укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу недійсними, самостійних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та незавершеного будівництва та відшкодування завданої їй шкоди не заявила.

Водночас, у зв`язку з вилученням за рішенням суду придбаного ОСОБА_2 майна на користь позивача ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 не позбавлена права на відшкодування завданих їй збитків у порядку, визначеному ч.1 ст.661 ЦК України

Заперечення відповідача ОСОБА_3 щодо заявленого позивачем позову в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки оцінка її діям та укладеним за її участі договорам купівлі-продажу спірного нерухомого майна надана судами першої, апеляційної та касаційної інстанції у вищевказаній цивільній справі №359/3661/14-ц.

Щодо іншоїчастини позовнихвимог,а саме:визнання за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0293га, розташовану в с.Гнідин Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220882601:01:010:0245, земельну ділянку загальною площею 0,125 га, розташовану в с.Гнідин Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220882601:01:010:0244 та об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , - загальною площею 213,00 кв.м., розташований на цих земельних ділянках, - позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як було зазначено вище, одночасне заявлення негаторного і вендикаційного позову щодо одного і того самого майна суперечить вищенаведеним положенням ст.388 ЦК України, оскільки віндикаційні та негаторні вимоги є взаємовиключними, визначальний критерій їх розмежування: наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Крім того, окремих вимог щодо поділу майна подружжя в частині спірного нерухомого майна ОСОБА_1 не заявляє та не зазначає жодних правових підстав для заявленої вимоги про визнання права власності на майно, що є спільною власністю подружжя, виключно за позивачем, без у рахування частки, що належить відповідачу ОСОБА_3 та без визначення розміру такої частки.

Доводи позивача, що задоволення позову в цій частині має на меті запобігти можливим порушенням права позивача на спірне нерухоме майно внаслідок його повторного відчуження ОСОБА_3 , не ґрунтуються на чинному законодавстві та не заслуговують на увагу, оскільки захист прав позивача на частку у спільному майні подружжя можливий у спосіб поділу такого майна добровільно, або у судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, у зв`язку з чим з належного відповідача ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.141 ЦПК України слід стягнути половину витрат по сплаті судового збору в розмірі в сумі 2362 грн. 50 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 ) земельну ділянку загальною площею 0,0293га, розташовану в с.Гнідин Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882601:01:010:0245, земельну ділянку загальною площею 0,125 га, розташовану в с.Гнідин Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882601:01:010:0244 та об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , - загальною площею 213,00 кв.м.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 ), понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2362 гривні 50 копійок (дві тисячі триста шістдесят дві гривні п`ятдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 18.02.2025.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів