Постанова

від 20.01.2025 по справі 927/120/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 927/120/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Кузьміна К.Г.

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача: Калінін І.М.

від третьої особи: Лях К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2024, повний текст якого складено та підписано 03.05.2024)

у справі №927/120/24 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі:

1. Полтавської обласної військової адміністрації

2. Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,

до Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно - консервний комбінат»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Акціонерне товариство «Українська залізниця»

про стягнення 2 037 409,92 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат», у якому прокурор просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України 2 037 409,92 грн, з яких 686 164,10 грн штрафних санкцій, 1 248 320,80 грн інфляційних втрат та 102 925,02 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем тристороннього договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання (далі Договір), а саме щодо несвоєчасної поставки згущеного молока в кількості 730 151,86 кг за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що:

- прокурор невірно визначив суб`єктний склад сторін. Відповідач вважає, що АТ «Українська залізниця» має бути позивачем у цій справі, оскільки за умовами спірного договору пеня сплачується на рахунок платника коштів, яким і є зазначене товариство. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури взагалі не є стороною Договору, відтак не наділене жодними правами чи обов`язками в спірних правовідносинах;

- товар поставлено із порушенням визначених в Договорі термінів у зв`язку з тим, що фактично територія Чернігівської області була звільнена від російських загарбників 28-29 березня 2022 року і відповідачу був необхідний додатковий час для відновлення своїх економічних зв`язків з постачальниками сировини та інших товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виробництва товару, налагодження ланок для забезпечення власної діяльності;

- вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними, оскільки ст. 625 ЦК України передбачає їх нарахування за прострочення виконання грошового зобов`язання, яким не є зобов`язання з поставки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2024 позов заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в частині представництва інтересів держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації залишено без розгляду, в іншій частині позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат»:

- до Державного бюджету України 100 000,00 грн пені;

- на користь Полтавської обласної прокуратури 8 590,36 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивоване тим, що фактичне виконання зобов`язання з поставки товару відбулось із простроченням. Здійснивши перевірку наданого прокуратурою розрахунку пені, нарахованої на підставі пункту 6.1 Договору, суд першої інстанції дійшов висновку про неправильне її нарахування, з огляду на те, що прокурор неправильно визначив дату прострочення поставки товару. За власним перерахунком суду розмір пені за період з 05.04.2022 по 03.05.2022 із врахуванням проведених відповідачем часткових поставок товару становить 572 690,85 грн.

Водночас, враховуючи принцип розумності та справедливості, виконання відповідачем основного зобов`язання за договором, незначне прострочення виконання зобов`язання, беручи до уваги неподання позивачами доказів понесення ними збитків внаслідок допущених відповідачем порушень умов договору, врахувавши необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованої пені до 100 000,00 грн на підставі статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України). У зв`язку з чим частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

При цьому, судом констатовано, що пеня у визначеному судом розмірі підлягає стягненню до Державного бюджету України, з якого здійснювалась фінансування спірної закупівлі.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних суд першої інстанції залишив без задоволення з мотивів того, що відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, Чернігівська обласна прокуратура звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

А саме апелянт посилається на те, що:

- Полтавська обласна військова адміністрація як замовник за договором та сторона договору є органом державної влади, уповноваженим за захист державних інтересів у спірних правовідносинах;

- судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідач несвоєчасно приступив до виконання зобов`язань за договором, із суттєвою затримкою, що у свою чергу встановлює істотність порушення відповідачем умов договору та позбавляє замовника того, на що він розраховував при його укладенні;

- вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії воєнного стану; забезпечення продовольством населення на територіях, на яких тривають активні бойові дії, є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави;

- судом при ухваленні рішення не взято до уваги той факт, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували поважність причин несвоєчасного виконання зобов`язання; тяжкого фінансового становища боржника та значну кількість зобов`язань перед третіми особами; негайного добровільного усунення відповідачем порушення та його наслідків;

- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних, у порядку вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Доводи та заперечення інших учасників справи

Від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшла заява щодо апеляційної скарги, в якій позивач-2 підтримує апеляційну скаргу прокуратури та вважає доводи позову підставними та обґрунтованими, а вимоги такими, які підлягають задоволенню.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- скаржник в апеляційній скарзі не зазначає в чому полягає неповнота встановлення обставин судом, а звертає увагу, що розмір пені зменшено судом на 83% від заявленої до стягнення суми пені;

- скаржник не надає будь-яких доказів настання негативних наслідків для Позивачів, настання збитків тощо, внаслідок прострочення Відповідачем строку поставки товару, а надає свою суб`єктивну оцінку чому і що суд мав врахувати чи не врахувати при розгляді заяви Відповідача щодо зменшення розміру пені;

- Господарським судом Чернігівської області вірно відмовлено в задоволенні позивних вимог про стягнення інфляційних та річних, оскільки, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані порушенням Відповідачем строків поставки товару, що обумовлені п. 5.4 Договору, а як підстава нарахування цих сум вказано лише п. 6.1. Договору (стор. 6 Позову) і відповідний розрахунок пені (686 164,10 грн.), 3% річних та інфляційних втрат (стор. 6 Позову), зроблено Позивачем з огляду на строки прострочення та вартість простроченого товару;

- пункт 6.1 Договору не передбачає сплати Постачальником за порушення строків поставки товару інфляційних втрат та 3% річних;

- у ПрАТ «ІМКК» як Постачальника за Договором відбулося порушення не грошових зобов`язань, а зобов`язань із постачання товару - тобто не мало місця порушення грошового зобов`язання;

- посилання Апелянта в апеляційній скарзі, як на підставу своїх позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат, на порушення обов`язку Відповідачем повернути Позивачу авансовий платіж в розмірі 20 319 624,67 грн. відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України та п. 6.8 Договору, то позовна заява не містить вимог щодо стягнення з Відповідача авансового платежу, а також не містить відповідного розрахунку 3% річних та інфляційних витрат в цій частині;

- суд вірно встановив, що Відповідач передав як весь товар обумовлений сторонами у Договорі, так і товар, за який отримано попередню оплату, в свою чергу Позивач не скористався наданим йому правом в силу приписів п. 6.3 Договору і не розірвав цей договір у зв`язку з порушенням Відповідачем строку поставки товару, а також не вимагав як наслідок цього у Відповідача повернення авансового платежу.

Від інших учасників справи відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

20.01.2025 третя особа подала додаткові пояснення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №927/120/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №927/120/24 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2024 у справі №927/120/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2024 у справі №927/120/24. Призначено справу до розгляду на 31.07.2024. Учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №927/120/24 для сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2024 у справі №927/120/24. Розгляд справи відкладено до 11.09.2024.

11.09.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 призначено до розгляду на 16.10.2024.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, у зв`язку з тим, що Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Палія В.В. звільнено у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/120/24.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2024 у справі №927/120/24 прийняти до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Алданова С.О. Розгляд апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2024 у справі №927/120/24 призначено на 18.11.2024.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 20.01.2025.

Явка представників учасників справи

Прокурор та представник третьої особи в судовому засіданні 20.01.2025 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.2025 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача-1 в судове засідання 20.01.2025 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідку про доставку електронного документа в його електронному кабінеті.

Представник позивача-2 просив розглядати справу без його участі.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивачів, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, цією статтею ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення скасувати.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» опублікований проєкт договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (далі Договір), форма та умови якого затверджені рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022.

У преамбулі Договору вказано, що сторонами, які уклали цей договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування для забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану, є: військові адміністрації (надалі «Замовник»), Акціонерне товариство «Українська залізниця» (надалі «Платник»), та юридична особа або фізична особа-підприємець, яка здійснила акцепт (прийняття) умов цього Договору шляхом приєднання до його умов (надалі - «Постачальник»).

За цим Договором Постачальник зобов`язується поставити Замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (надалі Товар (-и)), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються Замовником у заявках (далі заявка), а Замовник зобов`язується прийняти вказаний Товар, а Платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору. Укладанням цього Договору Постачальник підтверджує, що Товар належить Постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено Сторонами (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого Товару, на підставі підписаних Сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів.

У п. 2.2 Договору визначено, що оплата Товару Платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі всіма чинними змінами), на таких умовах:

2.2.1. Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості Товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

2.2.2. Остаточний розрахунок за поставлений Товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі Товару та/або накладної (товаро- транспортної або залізничної), підписаних Постачальником та Замовником.

2.2.3. Усі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії)/з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису.

Визначені пунктом 2.2 цього Договору документи (рахунок, акт прийому-передачі, накладна тощо) підлягають направленню на адреси Платника за допомогою відповідних програмних комплексів (рішень) (п. 2.3 Договору).

Усі розрахунки за Договором здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України - гривні (п. 2.4 Договору).

За умовами п. 5.1-5.3 поставка Товару за цим Договором здійснюється Постачальником партіями протягом строку дії Договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього Договору, на підставі письмових заявок Замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання Товару.

Подання заявки за допомогою поштового відправлення (в тому числі електронного) здійснюється з обов`язковим зазначенням даних уповноваженого на надання таких заявок представника (представників) Замовника та відповідного уповноваженого на прийняття таких заявок представника Постачальника шляхом направлення сканованої копії підписаного уповноваженим представником документа будь-яким загальноприйнятим способом поштового або електронного зв`язку.

Постачальник зобов`язаний розглянути заявку Замовника у строк не більше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення Постачальником сканованої копії рахунку, у порядку, визначеному п. 2.2 цього Договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення Постачальника про прийняття заявки Замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу Замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього Договору, або за допомогою інших засобів передачі електронних повідомлень, що визначені заявкою. Якщо Постачальник не має можливості виконати поставку на умовах, викладених у заявці, Постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки. У разі, якщо Постачальник протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання відповідної заявки Замовника не вчинив або вчинив із запізненням дії визначені у цьому пункті вище, то така заявка Замовника вважається не прийнятою Постачальником та не узгодженою Сторонами.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково.

Датою поставки Товару є дата приймання Замовником партії Товару та підписання Замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку Товару негайно передається Замовником Платнику у визначеному цим Договором порядку (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору у разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки.

Замовник має право розірвати Договір достроково у разі порушення Постачальником договірних зобов`язань (у разі поставки неякісного Товару, недотримання термінів постачання, ненадання сертифікатів якості Товару (продукції), при відсутності санітарного паспорту на транспорт, санітарної книжки водія тощо) з обов`язковим письмовим повідомленням про це Постачальника за 5 (п`ять) календарних днів до запланованої дати розірвання та проводить остаточні розрахунки за фактично поставлений Товар протягом 10 (десяти) робочих днів з дня розірвання Договору (п. 6.3 Договору).

Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки Товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього Договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка (п. 6.8 Договору).

Згідно з п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.

Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками Сторін і скріплена печатками

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення Постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

У п. 11.1 Договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022.

Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника та Постачальника до всіх умов Договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття Замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття Постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про прийняття заявки Замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього Договору (п. 11.2 Договору).

За умовами п. 11.3-11.4 Договору Постачальник не має права змінювати умови Договору, а лише може до них приєднатися.

Замовник має право вносити зміни у цей Договір за погодженням з Платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для Сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Платник має право вносити зміни до цього Договору за погодженням із Замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для Сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Зміни до цього Договору поширюються на всіх Постачальників та Замовників, які приєдналися до Договору після набрання чинності відповідними змінами (доповненнями, уточненнями) до цього Договору.

Факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору, засвідчує повну та беззаперечну згоду Замовника з усіма умовами цього Договору та змінами до нього.

Факт направлення Постачальником повідомлення про прийняття заявки (рахунку на попередню оплату) та/або поставка Товару Постачальником за цим Договором засвідчують повну та беззаперечну згоду Постачальника з усіма умовами цього Договору та змінами до нього.

Внесення змін (доповнень, уточнень) до цього Договору не повинно суперечити законодавству України про публічні закупівлі (у разі застосування) та нормативно-правовим актам України, відповідно до яких укладається цей Договір.

30.03.2022 Полтавською обласною військовою адміністрацією складено заявку на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови КМУ від 20.03.2022 №328), а саме: згущеного молока, постачальником у якій зазначено ПрАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат», адреса доставки м. Полтава, Полтава-Київська (код станції 448501).

На підставі зазначеної заявки ПрАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» виставлено Полтавській обласній військовій адміністрації рахунок №30/03-ПА від 30.03.2022 на оплату товару на загальну суму 67 732 082,22 грн, з яких аванс становить 30% - 20 319 624,67 грн.

Виходячи з умов п. 11.2 Договору, факти направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору, та направлення Постачальником на адресу Замовника рахунку на попередню оплату свідчать про прийняття Замовником та Постачальником усіх умов цього Договору.

30.03.2022 між Полтавською ОВА як замовником, АТ «Укрзалізниця» як платником та ПрАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» як постачальником укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання (згущеного молока), який оприлюднено на веб-сайті АТ «Укрзалізниця» в редакції, затвердженій рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620).

31.03.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ПрАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» передоплату (згідно з рахунком №30/03-ПА від 30.03.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) у розмірі 20 319 624,67 грн, на підтвердження чого надано виписку АТ «Райффайзен Банк».

Відповідач у період з 06.04.2022 по 04.05.2022 поставив позивачу товар (продукт молоковмісний згущений з цукром/молоко незбиране згущене з цукром, за узгодженим асортиментом у рахунку на оплату №30/03-ПА від 30.03.2022) загальною вартістю 67 732 082,22 грн, що підтверджуються підписаними Замовником та Постачальником видатковими накладними, а саме: №МК_00001066 від 06.04.2022 на суму 2 592 000,00 грн; №МК_00001068 від 06.04.2022 на суму 2 946 316,62 грн; №МК_00001067 від 06.04.2022 на суму 1 879 200,00 грн; №МК_00001072 від 07.04.2022 на суму 3 145 824,00 грн; №МК_00001071 від 07.04.2022 на суму 2 275 257,60 грн; №МК_00001073 від 07.04.2022 на суму 2 452 356,00 грн; №МК_00001120 від 15.04.2022 на суму 2 199 528,00 грн; №МК_00001121 від 15.04.2022 на суму 3 240 000,00 грн; №МК_00001124 від 18.04.2022 на суму 3 227 472,00 грн; №МК_00001125 від 18.04.2022 на суму 2 435 400,00 грн; №МК_00001127 від 18.04.2022 на суму 2 329 800,00 грн; №МК_00001126 від 18.04.2022 на суму 2 800 656,00 грн; №МК_00001133 від 19.04.2022 на суму 2 449 516,60 грн; №МК_00001144 від 21.04.2022 на суму 3 159 396,00 грн; №МК_00001145 від 22.04.2022 на суму 2 329 800,00 грн; №МК_00001149 від 25.04.2022 на суму 2 329 800,00 грн; №МК_00001161 від 27.04.2022 на суму 3 240 000,00 грн; №МК_00001162 від 27.04.2022 на суму 2 607 331,50 грн; №МК_00001177 від 28.04.2022 на суму 3 240 000,00 грн; №МК_00001183 від 29.04.2022 на суму 3 240 000,00 грн; №МК_00001189 від 02.05.2022 на суму 3 240 000,00 грн; №МК_00001191 від 02.05.2022 на суму 3 240 000,00 грн; №МК_00001192 від 02.05.2022 на суму 3 240 000,00 грн; №МК_00001230 від 04.05.2022 на суму 3 892 428,00 грн.

04.05.2022 Полтавською ОВА та ПрАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» підписаний акт приймання-передачі продукції №30 03-ПА, згідно з яким Постачальник поставив, а Замовник прийняв Товар на загальну суму 67 732 082,22 грн, з яких аванс становить 20 319 624,67 грн; остаточна оплата 47 412 457,55 грн.

27.07.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ПрАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» кошти (остаточну оплату) (згідно з рахунком №30/03-ПА від 30.03.2022 ПКМУ 528 від 03.05.2022) у розмірі 47 412 457,55 грн, на підтвердження чого надано виписку АТ «Райффайзен Банк».

Прокурор зазначає, що відповідач мав поставити позивачу-1 товар у термін до 02.04.2022, однак фактично здійснив поставку у період з 06.04.2022 по 04.05.2022, тобто з порушенням термінів, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих за несвоєчасну поставку товару.

Полтавська обласна прокуратура листом від 14.11.2023 №15/2-549вих-23 повідомила Полтавську ОВА про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням ПрАТ «Ічнянський молочно - консервний комбінат» як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, і наявності підстав для стягнення відповідних сум у судовому порядку.

У відповіді від 14.12.2023 №33000-23 Полтавська ОВА повідомила Полтавську обласну прокуратуру, що порушення договірних умов не відбулося та відсутні підстави для вжиття заходів до поновлення інтересів держави, оскільки товар був поставлений з урахуванням корегування заявок.

Також, Полтавською обласною прокуратурою листом від 28.12.2023 №15/2-740вих-23 повідомлено Мінінфраструктури про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, і наявності підстав для стягнення відповідних сум в судовому порядку.

У відповіді від 05.01.2024 №296/34/10-23 Мінінфраструктури зазначило, що не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду за позовом до ПрАТ «Ічнянський молочно - консервний комбінат», оскільки не є стороною договору та не має правових підстав для вжиття заходів забезпечення належного виконання постачальником зобов`язань.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив Полтавську ОВА та Мінінфраструктури листами від 09.01.2024 № 15/2-16вих-24, № 15/2-18вих-24 про прийняття рішення щодо реалізації прокурором представницьких повноважень шляхом звернення до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою про стягнення з ПрАТ «Ічнянський молочно - консервний комбінат» пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання договору поставки.

Враховуючи бездіяльність Полтавської ОВА та Мінінфраструктури щодо вжиття заходів досудового захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень, прокурор звернувся з даним позовом до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з ПрАТ «Ічнянський молочно - консервний комбінат» на користь Державного бюджету України 2 037 409,92 грн, з яких 686 164,10 грн штрафних санкцій, 1 248 320,80 грн інфляційних втрат та 102 925,02 грн 3% річних.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі (в частині незгоди апелянта з судовим рішенням)

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частинами першою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Судова колегія зазначає, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Колегія також враховує, що у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (пункт 7. 23). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки й порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Повноваження військових адміністрацій передбачені статтею 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

Згідно частини 6 статті 4 Закону України Закону України "Про правовий режим воєнного стану" фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України №252 від 11.03.2022 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» визначено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України №64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на базі обласних державних адміністрацій утворено військові адміністрації, зокрема і Полтавську обласну військову адміністрацію та встановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Положеннями абзацу 3 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" передбачено, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, зі здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема, на придбання необхідних продовольчих товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України №528 від 03.05.2022 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану» (далі Постанова КМУ № 528) затверджено розподіл у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (далі - Порядок).

Ці Порядок та умови визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (далі - субвенція) за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету (п. 1 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ №528).

За змістом пунктів 2-5 Порядку головним розпорядником субвенції є Мінінфраструктури. Розпорядники субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства.

Використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів на здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих і санітарно-гігієнічних товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 р. N 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., N 25, ст. 1267) (далі - договори), замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - АТ "Українська залізниця" (далі - Укрзалізниця).

Субвенція надається шляхом її перерахування Мінінфраструктури на рахунок Укрзалізниці, відкритий в державному банку, з подальшим спрямуванням Укрзалізницею на оплату грошових зобов`язань замовників перед постачальниками товарів (виконавцями робіт або надавачами послуг) відповідно до укладених договорів та рахунків постачальників товарів (виконавців робіт або надавачів послуг) за договорами.

Кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що договір, укладений між Полтавською обласною військовою адміністрацією, Акціонерним товариством "Укрзалізниця" та Приватним акціонерним товариством «Ічнянський молочно - консервний комбінат» фінансувався за рахунок коштів субвенції з державного бюджету згідно положень вищенаведених постанов КМУ.

Полтавська обласна військова адміністрація як замовник за договором має право вимагати від Товариства як постачальника належним чином виконувати обов`язки за договором. Зокрема, на позивача-1 покладено обов`язки покупця з прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також контроль строків його прийняття, право ініціювати вирішення спорів за договором у судовому порядку (п. 1.1, 6.5, 9.3 Договору).

Утім специфіка Договору, на підставі якого заявлений позов, полягає в тому, що на відміну від звичайної схеми взаємодії між покупцем та продавцем (§ 1 Глави 54 ЦК України) до таких відносин на підставі розпорядчого акта органу влади залучений третій агент - платник, який перебирає на себе лише одну з функцій покупця - оплату товару. При цьому за позивачем-1 зберігаються вищенаведені права та обов`язки покупця.

В свою чергу, Мінінфраструктури є головним розпорядником субвенції (п. 2 Порядку).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що прокурором у даній справі було вірно обрано суб`єктів владних повноважень, від імені яких здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносин, які є розпорядниками бюджетних коштів різних рівнів.

Щодо суті позовних вимог

Укладений сторонами договір, враховуючи його предмет, зміст зобов`язань сторін, за своєю правовою природою є тристороннім договором поставки, до якого відповідач приєднався шляхом надання відповіді на пропозицію замовника щодо поставки товару шляхом направлення рахунку на попередню оплату згідно п. 11.2 Договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом першої інстанції на підставі дослідження наявних в матеріалах справи документів встановлено, що відповідач здійснив поставку позивачу-1 товару на загальну суму 67 732 082,22 грн у період з 06.04.2022 по 04.05.2022 з порушенням строку, оскільки у відповідності до п. 5.4 Договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати. Інших умов про строки поставки заявка Замовника не містила.

За результатом перевірки розрахунку позовних вимог про стягнення пені, нарахованої прокурором на підставі п. 6.4 Договору, суд першої інстанції встановив неправильне її нарахування з огляду на помилкове визначення дати прострочення поставки товару, що мало місце з 05.04.2022, а не з 02.04.2022 (за розрахунком прокуратури).

У відповідності до перерахунку суду розмір пені за період з 05.04.2022 по 03.05.2022 із врахуванням проведених відповідачем часткових поставок товару становить 572 690,85 грн. Названу суму даної частини позовних вимог суд визнав обґрунтованими.

Також прокурор в позовній заяві просив стягнути з відповідача 102 925,02 грн 3% річних за період з 02.04.2022 по 03.05.2022 із врахуванням проведених відповідачем часткових поставок товару та 1 248 320,80 грн інфляційних втрат за порушення строку поставки товару.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних суд першої інстанції залишив без задоволення з мотивів того, що відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду попередньої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, у відповідності до положень названої норми цивільного законодавства, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (пункти 17, 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц).

Отже дія положень статті 625 ЦК України поширюється на усі грошові правовідносини, якими є зобов`язання виражене у грошових одиницях (ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України).

Так, прокурор в позовній заяві зазначає, що оскільки товар був поставлений відповідачем з порушенням строків, то на підстав статті 625 ЦК України ним було нараховано інфляційні в сумі 1 248 320,80 грн та річні в сумі 102 925,02 грн. При цьому, названі суми (згідно розрахунку, наведеного в таблиці позовної заяви) обраховані прокуратурою із розміру усієї ціни поставки (67 732 082,22 грн), яка зменшувалась в залежності від часткової поставки відповідачем товару на відповідну дату визначеного в позові періоду прострочення (з 02.04.2022 по 03.05.2022 - зазначено в таблиці).

Надалі по тексту позову, прокуратурою зазначається, що оскільки постачальник прострочив виконання грошового зобов`язання та не повернув отриманий аванс, як те передбачено частино 2 статті 693 ЦК України та п. 6.8 Договору, то з 07.04.2022 по 03.05.2022 він фактично користується чужими грошовими коштами, що є підставою для стягнення інфляційних, річних в порядку статті 625 ЦК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у такому випадку базою нарахування інфляційних та річних є саме сума попередньої оплати (30% передоплати у розмірі 20 319 624,67 грн), якою користувався постачальник за доводами прокуратури неправомірно у відповідний період. Такого розрахунку суду не представлено. Вимога про повернення попередньої оплати не заявлена.

Отже, з наведеного слідує, що прокуратурою обґрунтовано підстави цих позовних вимог такими обставинами - порушення строків поставки та прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення авансу. Утім вони не підлягають задоволенню за жодного з наведених прокуратурою обґрунтувань, адже нарахування в порядку статті 625 ЦК України інфляційних та річних здійснюється за порушення грошового зобов`язання, тоді як за тристороннім договором відповідач грошових зобов`язань не мав.

Відносно посилань апелянта на прострочення відповідачем зобов`язання з повернення авансу, Суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту названої норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17).

Аналогічні висновки щодо застування наведеної норми викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 14.05.2024 у справі №916/1164/23, від 09.04.2024 у справі №909/335/23, від 27.11.2019 у справі №924/277/19.

Колегією встановлено, що однозначних дій із бажання повернути попередню оплату у зв`язку із непоставкою товару в договірний строк ані замовник, ані платник товару не виявляв, більше того, замовник усно погоджував збільшення строків поставки без належного оформлення відповідних змін в договір (лист Полтавської ОВА від 11.12.2023).

Станом на дату початку поставки першої партії товару (06.04.2022), яка відбулась вже з порушенням договірних строків, замовник розпочав його прийняття та здійснив отримання в повному обсязі згідно заявки. Тобто у даному випадку не встановлено обставин виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення суми попередньої оплати внаслідок прийняття товару замовником, що підтверджено матеріалами справи.

Крім того, сторонами в п. 6.8 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки Товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього Договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Утім впродовж п`ятиденного строку, визначеного договором на повернення авансу, відповідач розпочав поставку, а замовник - прийняття товару в т.ч. на суму попередньої оплати. Наведеним фактично підтверджено волевиявлення щодо обрання одного з варіантів дій замовника - отримання товару незважаючи на недотримання постачальником умов щодо строків його поставки. Позивач-1 не відмовлявся від отримання товару.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та річних, нарахованих прокуратурою в порядку статті 625 ЦК України, цілком правомірно були залишені судом першої інстанції без задоволення за їх необґрунтованості.

Доводи скаржника щодо не врахування судом правових висновків Верховного Суду, що викладені в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 колегія суддів відхиляє з огляду на нерелевантність зазначеної судової практики обставинам цієї справи. Так, у справі № 918/631/19 позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань у частині поставки оплаченого ТОВ «Українська бурштинова компанія» бурштину-сирцю, внаслідок чого позивач на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України вимагав від відповідача повернення суми попередньої оплати з нарахованими штрафом, пенею, інфляційними втратами та 3 % річних. Станом на час вирішення спору судом у названій справі, відповідач поставку товару не здійснив. Тож з урахуванням встановлених обставин Верховний Суд виклав правий висновок із застосування норм 693, 625 ЦК України, згідно якого відповідач вважається таким, що прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Натомість у справі, що розглядається прокурором пред`явлено позов про стягнення неустойки за порушення строків виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару. Вимога про повернення попередньої оплати не заявлялась. Доказів волевиявлення замовника/платника щодо обрання, визначеного частиною 2 статті 693 ЦК України, варіанта правової поведінки боржника з повернення передплати, - суду не надано. Станом на час звернення прокурора до суду з цим позовом постачальником хоча із порушенням, утім виконано в повному обсязі зобов`язання з поставки в т.ч. і на суму передплати.

Щодо стягнення пені

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції до спірних правовідносин незастосував унормовані положеннями статей 204, 629 ЦК України основоположні принципи щодо обов`язковості договору та презумпцію правомірності правочину.

Як свідчать матеріали справи, прокурор у позовній заяві просив стягнути з ПрАТ «Ічнянський молочно - консервний комбінат» пеню до Державного бюджету України.

В свою чергу, сторонами тристороннього договору узгоджено умову пункту 6.1 договору, згідно якої у разі затримки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки. Умовами цього договору визначено, що Платником є Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 2, 3 статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, в постанові Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 викладено правові висновки щодо застосування вищенаведених норм права в контексті аналогічних правовідносин сторін. Зокрема, зазначено таке:

"106. Отже, оскільки у пункті 6.1 Договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником (Харківською обласною військовою адміністрацією), Постачальник (ТОВ "Лубним`ясо") сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника (АТ "Укрзалізниця") пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, доводи прокурора про необхідність стягнення пені саме до Державного бюджету України, а не на рахунок АТ "Укрзалізниця", є безпідставними.

107. Та обставина, що грошові кошти, які ТОВ "Лубним`ясо" отримало в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ "Укрзалізниця".

108. Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України".

Також Верховний Суд у постанові від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 вказав на те, що враховуючи, що положення договору не передбачають сплату постачальником пені за несвоєчасну поставку товару до Державного бюджету України, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 909/532/23 за подібних правовідносин.

Отже, Верховний Суд у справі № 917/1957/23 дійшов висновку про неможливість зміни в односторонньому порядку визначеного у договорі порядку стягнення пені у разі, якщо оплата за договором здійснювалась за рахунок коштів, виділених як субвенція, оскільки така зміна суперечить закріпленим у статтях 6, 204, 626-629 Цивільного кодексу України принципам свободи договору, обов`язковості договору та презумпції правомірності правочину.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення про стягнення в Державний бюджет України розміру договірної неустойки, яка згідно умови договору підлягала стягненню на користь платника (третьої особи), прийнято без врахування норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, їх часткове задоволення є такими, що були зроблені при неповному з`ясуванні усіх обставин справи в їх сукупності. Наведені порушення зумовили незастосування судом до спірних правовідносин вищенаведених норм матеріального право, а тому, в силу приписів ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції в даному випадку не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частин 1, 3 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права, згідно частини 2 статті 277 ГПК України, вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, проте, у зв`язку з встановленням незастосування судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню, та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що, відповідно, зумовило неправильне вирішення спору, рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2024 на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. У даній справі ухвалюється нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2024 у справі №927/120/24, - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано після виходу головуючого судді Корсака В.А. з лікарняного, - 18.02.2025.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков