Постанова

від 28.01.2025 по справі 924/137/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. Справа № 924/137/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Дергунов Д.С.

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Симбірцев Є.В.

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 (повний текст рішення складено та підписано 06.09.2024) (суддя Літвінова М.Є.)

у справі № 924/137/24 Господарського суду міста Києва

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (відповідач-1)

2. Комунального некомерційного підприємства "Волочиська багатопрофільна лікарня" (відповідач-2)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно набутих коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У січні 2024 року керівник Волочиської окружної прокуратури (прокурор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Волочиської міської ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (відповідач-1) про: визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 25.11.2021 до договору за № 223 від 27.10.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" та Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська багатопрофільна лікарня" (далі - Договір); визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 25.11.2021 до Договору; стягнення з відповідача-1 та користь позивача коштів у сумі 48 222,44 грн, перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов Договору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що додаткові угоди № 1 та № 2 від 25.11.2021 укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме з порушенням максимально встановленого 10 % ліміту підвищення ціни на товар, та підлягають визнанню недійсними, а грошові кошти в сумі 48 222,44 грн, що перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов Договору, підлягають стягненню на користь позивача.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.02.2024 позовну заяву керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно набутих коштів передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва у підготовчому засіданні 08.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника прокурати про залучення співвідповідача - Комунального некомерційного підприємства "Волочиська багатопрофільна лікарня" (відповідач-2).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі № 924/137/24 позовні вимоги керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради задоволено повністю; визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 25.11.2021 до Договору, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" та Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська багатопрофільна лікарня"; визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 25.11.2021 до Договору, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" та Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на користь Волочиської міської ради грошові кошти в розмірі 48 222,44 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на користь Хмельницької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 084,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що з укладенням спірних додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, а саме на 20,83 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі, а тому такі додаткові угоди не відповідність приписам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України "Про публічні закупівлі", отже, підлягають визнанню недійсними як такі, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва 14.08.2024 у справі № 924/137/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергум" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 3, 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 203, 652 ЦК України, та ухвалити нове рішення, яким у заявлених позовних вимогах відмовити повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що чинним законодавством не визначено, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку. Жодною із додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі № 924/137/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2024 об 11:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 12.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі № 924/137/24; відкладено розгляд апеляційної скарги на 28.01.2025 об 11:50.

Позиції учасників справи

Керівник Волочиської окружної прокуратури подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть збільшувати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте таке загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 28.01.2025 з`явились представники прокуратури та відповідача-1 (скаржника).

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання 28.01.2025 не з`явились.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників позивача та відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників позивача та відповідача-2.

У судовому засіданні представник відповідача-1 (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник прокуратури проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до умов договору № 223 про постачання електричної енергії споживачу від 27.10.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня" як споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" як постачальником (Договір), постачальник взяв на себе зобов`язання продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Найменування товару: Електрична енергія код ДК 021:2015:09310000-5. Кількість 100 000 кВт/год (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Ціна 1 кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 4,32 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 3,60 грн; податок на додану вартість у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 0,72 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.

У п. 5.2 Договору передбачено, що загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 432 000,00 грн, з урахуванням ПДВ 72 000,00 грн.

Ціна (сума) цього Договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції учасника (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції за результатами аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця закупівлі. Істотні умови цього договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п. 5.8 Договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії.

Пунктом 5.6 Договору встановлено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Згідно із ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП "Оператор ринку" для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Згідно з п. 13.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати підписання до 31.12.2021 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

10.11.2021 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з пропозицією вих.10/11/21-203 про внесення змін до договору постачання електричної енергії у зв`язку із суттєвим коливанням ціни на ринку електричної енергії шляхом укладення додаткових угод.

Додатковою угодою № 1 від 25.11.2021 внесено зміни у Договір та викладено додаток 1 "Комерційна пропозиція", який є невід`ємною частиною Договору, в новій редакції, а саме: ціна Договору становить 432 000,00 грн. За ціною 4,32 грн спожито 2 491 кВт, залишок за ціною 4,75 грн 88 681,869 кВт (збільшено ціну на 9,95 %). Додаток 1 у новій редакції долучено до додаткової угоди № 1.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергум" надало експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-1137/01 від 10.11.2021 про середньозважену ціну електричної енергії за І декаду жовтня 2021 року - 2 568,15 грн/МВт.год, за ІІІ декаду жовтня 2021 року - 2 913,95 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - +13,46 %. Даний висновок не містить інформації про підвищення ціни на конкретну дату або дату укладення спірних додаткових угод.

Додатковою угодою № 2 від 25.11.2021 внесено зміни до Договору та викладено додаток 1 "Комерційна пропозиція", який є невід`ємною частиною Договору, в новій редакції, а саме: ціна Договору становить 432 000,00 грн. За ціною 4,32 грн спожито 2 491 кВт, за ціною 4,75 грн спожито 14 000 кВт, залишок за ціною 5,22 грн - 67 957,398 кВт (збільшено ціну на 9,89 % ). Додаток 1 у новій редакції долучено до додаткової угоди № 2.

Відповідно до експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-1137/02 від 10.11.2021, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" в обґрунтування наявності підстав для внесення змін до Договору, середньозважена ціна електричної енергії за ІІІ декаду жовтня 2021 року становила 2 913,95 грн/МВт.год, за І декаду листопада 2021 року - 3 374,95 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - +15,82 %. Даний висновок не містить інформації про підвищення ціни на конкретну дату або дату укладення спірних додаткових угод.

Додатковою угодою № 3 від 30.12.2021 внесено зміни до Договору, відповідно до яких зменшено кількість товару до 78 934,3602 кВт.год та загальну вартість всього обсягу поставки електричної енергії до 322 035,15 грн.

На виконання умов Договору сторонами підписано акти приймання-передачі електроенергії № 3936 від 08.11.2021 за жовтень 2021 року на суму 10 761,12 грн, № 4391 від 24.12.2021 за листопад 2021 року на суму 133 013,24 грн, № 5017 від 24.12.2021 за грудень 2021 року на суму 178 263,00 грн.

Таким чином, споживачем перераховано відповідачу кошти за поставлену електроенергію в розмірі 322 037,36 грн.

Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор зазначив, що додаткові угоди № 1 та № 2 від 25.11.2021 укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме з порушенням максимально встановленого 10 % ліміту підвищення ціни на товар, та підлягають визнанню недійсними, а грошові кошти в сумі 48 222,44 грн, що перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов Договору, підлягають стягненню на користь позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У даній справі прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Волочиської міської ради.

В обґрунтування звернення із вказаним позовом прокурор зазначив, що укладення додаткових угод із порушенням вимог законодавства призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст. 1, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Волочиської міської ради - орган місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно з п. 13 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.

Крім того, п. 7.1, 9.1, підп. 9.3.3 п. 9.3 статуту Комунального некомерційного підприємства "Волочиська багатопрофільна лікарня" визначено, що майно лікарні є власністю Волочиської міської ради, управління лікарнею здійснюється Волочиською міською радою, засновник (власник) затверджує фінансовий план лікарні та контролює його використання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 26 БК України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п. 3 ч. 1 ст. 26). Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що Волочиська міська рада у розумінні ст. 22 БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за Договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, прокурор звертався до Волочиської міської ради з листом від 28.12.2023 № 51-5419вих-23, в якому повідомляв про порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та просив надати інформацію щодо наявності намірів, а також фактичного звернення з позовною заявою до суду, або навести причини невжиття відповідних заходів.

У відповіді від 03.01.2024 № 38/04-12/10в на вказаний лист прокурора позивач повідомив, що заходи представницького характеру з метою визнання додаткових угод недійсними міською радою не вживались та вживатись не будуть.

Надалі, повідомленням від 22.01.2024 № 51-350ВИХ-24 прокуратура повідомила позивача про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Волочиської міської ради шляхом подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про визнання недійними спірних додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 48 222,44 грн.

З урахуванням викладеного, колегією суддів апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що Волочиська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, проте радою не вживалися належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви. Прокурор, у свою чергу, у встановленому порядку повідомляв позивача про намір звернутись із вказаним позовом до суду.

При цьому закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Аналогічний висновок Верховного Суду міститься в постановах від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Як зазначив прокурор, у даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами під час проведення закупівлі електроенергії порушено вимоги чинного законодавства, а також принципи здійснення публічних закупівель, що спричинило безпідставне витрачання бюджетних коштів, нераціональне та неефективне їх використання.

"Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що Конституційний Суд України зробив міркування щодо цього визначення у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який втратив чинність. Однак, висловлене розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Тому "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки вказані інтереси держави залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Волочиської міської ради.

При цьому, щодо доводів відповідача-1 про те, що головним органом у системі органів державного фінансового контролю є Держаудитслужба, суд першої інстанції слушно зазначив, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним є звернення в особі хоча б одного з них.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23 в подібних правовідносинах.

Таким чином, при зверненні до суду із вказаним позовом керівником Волочиської окружної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з невжиттям компетентним органом відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом ч. 1, 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній на момент укладення Договору та спірних додаткових угод, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 висловила правову позицію, згідно з якою у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Разом із тим, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, внаслідок укладення додаткових угод поступово збільшено вартість електричної енергії на 20,83 % від початкової ціни Договору, що є порушенням пункту 5.4 Договору та водночас п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому підставою для зміни (збільшення) ціни предмета закупівлі обґрунтовано коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого відповідачем-1 було надано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-1137/01 від 10.11.2021 про середньозважену ціну електричної енергії за І декаду жовтня 2021 року - 2 568,15 грн/МВт.год, за ІІІ декаду жовтня 2021 року - 2 913,95 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - +13,46 %, та експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-1137/02 від 10.11.2021, згідно з яким середньозважена ціна електричної енергії за ІІІ декаду жовтня 2021 року склала 2 913,95 грн/МВт.год, за І декаду листопада 2021 року - 3 374,95 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - +15,82 %.

При цьому судом враховано, що ці висновки не містять інформації про коливання ціни товару на дату укладення спірних додаткових угод.

Суд апеляційної інстанції в даному випадку зважає на те, що під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи з викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Як свідчать матеріали справи, інформація, яка надана в експертних висновках, має довідковий характер, і висновки не містять інформації про факт коливання ціни на електричну енергію саме у період із дати укладення Договору до моменту укладення спірних додаткових угод (отримання пропозиції про їх укладення).

У той же час, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Проте, таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Окрім того, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021у справі № 924/1240/18.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання додаткових угод № 1 та № 2 від 25.11.2021 до Договору недійсними як таких, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача 48 222,44 грн, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки спірні додаткові угоди до Договору підлягають визнанню недійсними та відповідно, не породжують правових наслідків, відтак підстава для оплати поставленої електричної енергії за ціною, встановленою у додаткових угодах, фактично відпала, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергум" має обов`язок повернути грошові кошти в частині збільшеної ціни товару за недійсними додатковими угодами як безпідставно набуте майно, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

При цьому, в указаній постанові прокурор у подібних правовідносинах також, як і в даній справі, просив стягнути безпідставно та в надмірній сумі сплачені бюджетні кошти на підставі частини першої статті 670 ЦК України в результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну товару. У той же час, за висновками Великої Палати Верховного Суду, безпідставно одержані відповідачем грошові кошти, підстава набуття яких відпала, підлягають поверненню згідно з приписами статей 216, 1212 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Отже, грошові кошти в сумі 48 222,44 грн, що згідно із встановленими обставинами становить різницю між вартістю поставленого товару за Договором згідно з цінами, визначеними вказаними додатковими угодами, та вартістю цього товару за ціною, передбаченою умовами Договору без врахування додаткових угод до нього, були безпідставно набуті відповідачем-1 за рахунок місцевого бюджету, відтак, правомірним є висновок місцевого господарського суду про стягнення цих коштів з відповідача-1 на користь позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі № 924/137/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 14.02.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко