Постанова

від 18.02.2025 по справі 906/862/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року Справа № 906/862/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя: Мельник О.В.,

суддя: Олексюк Г.Є.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Бізнес-Сіті"на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2024 у справі №906/862/24 (суддя Шніт А.В., м. Житомир, повний текст складено 28.10.2024)

за позовом Фізичної особи - підприємця Онопрійчука Данила Вікторовича

до Обслуговуючого кооперативу "Бізнес-Сіті"

про стягнення 179 102,53 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Онопрійчук Данило Вікторович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Бізнес-Сіті" 179 102,53грн, з яких: 118 809,88 грн основного боргу, 10 864,67 грн 3% річних та 49 427,98 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.10.2024 у справі №906/862/24 позов задоволено. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Бізнес-Сіті" на користь Фізичної особи - підприємця Онопрійчука Данила Вікторовича 118 809,88грн заборгованості, 49 427,98 грн інфляційних втрат, 10 864,67грн 3% річних, 3 028,00грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Обслуговуючий кооператив "Бізнес-Сіті" звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2024 у справі №906/862/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Онопрійчук Данила Вікторовича до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Бізнес-Сіті" 179 102,53грн, з яких: 118 809,88 грн основного боргу, 10 864,67 грн 3% річних та 49 427,98 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було порушено право ОК «Бізнес-Сіті» на професійну правничу допомогу, оскільки представник відповідача через систему «Електронний суд» надіслав клопотання про відкладення судового засідання, яке мало відбутися 22.10.2024, у зв`язку із зайнятістю в інших судових процесах. Однак, 22.10.2024 суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглянув справу без відповідача та його представника.

Окрім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не було надано достатньо доказів на підтвердження фактичного виконання послуг загально- будівельних робіт та понесення ним як замовником витрат на такі роботи в сумі заявлених позовних вимог. Відповідач зазначає, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Натомість, матеріали справи не містять доказів, а саме первинних документів, які підтверджують фактичне виконання робіт згідно договору №03/08/21 від 03.08.2021.

Ухвалою суду від 19.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Бізнес-Сіті" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2024 у справі №906/862/24. Розгляд апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Бізнес-Сіті" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2024 у справі №906/862/24 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи. Фізичній особі - підприємцю Онопрійчуку Данилу Вікторовичу встановлено протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі надати суду відзив на апеляційну скаргу відповідача разом з доказами його надсилання відповідачу в порядку ч. ч. 2, 4 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України засобами поштового зв`язку або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".

Вказана ухвала отримана сторонами в їх електронних кабінетах, що підтверджується довідками Північно-західного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа (а.с. 173,174).

Проте, Фізичною особою підприємцем Онопрійчуком Данилою Вікторовичем в строки визначені судом відзив на апеляційну скаргу не надано.

Згідно ч.3 ст.263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Положеннями статті 269 вказаного Кодексу визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Бізнес-Сіті" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2024 у справі №906/862/24 без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2021 між Обслуговуючим кооперативом "Бізнес-Сіті" (замовник, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Онопрійчуком Данилом Вікторовичем (підрядник/виконавець, позивач) укладено договір №03/08/21 (далі - Договір) (а.с. 13-14).

Згідно умов п.1.1 Договору підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати загально-будівельні (монтажні) роботи по об`єкту: "Нове будівництво торговельно-офісного центру за адресою за адресою: Житомирська область, Житомир, вул. Київська, 40, а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.1.2 Договору підрядник виконує роботи, передбачені п.1.1 цього договору, з використанням власних матеріалів замовника.

Факт прийняття виконаних підрядником робіт посвідчується підписанням сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (п.1.3 договору).

Термін виконання робіт: до 31.12.2021 (включно) (п.1.4 договору).

За змістом п.3.1 договору (з врахуванням договору про внесення змін до договору від 11.08.2021 (а.с. 15)) замовник виплачує підряднику винагороду за фактично виконані роботи з врахуванням Протоколу погодження договірної ціни, що міститься в Додатку 1 до цього договору.

Згідно п.3.2 Договору замовник здійснює оплату підряднику за виконані роботи протягом місяця з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (акт).

Відповідно до п.3.3 Договору усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони - отримувача платежу.

За домовленістю між сторонами цього договору можуть бути передбачені інші умови виплати винагороди та порядок розрахунків (п.3.4 договору).

За невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.4.11 договору).

За змістом п.5.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання замовником та підрядником своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору №03/08/21 від 03.08.2021 позивач за період з серпня 2021 року по січень 2022 року здійснив будівельні роботи відповідачу на загальну суму 1 597 180,43 грн, що підтверджується:

довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3) за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 475 273,28 грн та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 475 273,28 грн (а.с.17-21);

довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3) та жовтень 2021 року від 29.10.2021 на суму 253 641,87 грн та актом №2 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2021 року від 29.10.2021 на суму 253 641,87 грн (а.с.22-26);

довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3) за листопад 2021 року від 15.11.2021 на суму 248 077,71 грн та актом №3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2021 року від 15.11.2021 на суму 248 077,71 грн (а.с.27-31);

довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3) за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 152 900,97 грн та актом №4 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 152 900,97 грн (а.с.32-36);

довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2021 року від 30.12.2021 на суму 102 875,71 грн та актом №5 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2021 року від 30.12.2021 на суму 102 875,71 грн (а.с.37-41);

довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3) за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 364 410,89 грн та актом №6 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 364 410,89 грн (а.с.42-46).

Вказані довідки про вартість виконаних робіт та витрати і акти приймання виконаних будівельних робіт підписані повноважними представниками та скріплені печатками сторін.

Обслуговуючий кооператив "Бізнес-Сіті" зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг виконав частково, сплативши ФОП Онопрійчуку Д.В. 1 478 370,55 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку та платіжних інструкцій (а.с. 47-75).

14 серпня 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості (а.с.76-79). Вказана претензія залишилася без відповіді.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 118 809,88 грн (1 597 180,43 грн - 1 478 370,55 грн), у зв`язку з чим, останній звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення 118 809,88 грн основного боргу, 10 864,67 грн 3% річних та 49 427,98 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду, до регулювання правовідносин якого застосовуються положення глави 61 ЦК України (підряд).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин 1-3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Приписами частин 1-3 статті 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (частина 4 статті 882 ЦК України).

У пункті 1.3 договору, сторони узгодили, що факт прийняття виконаних підрядником робіт посвідчується підписанням сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням положень укладеного між сторонами договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт за завданням відповідача так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акти прийому-передачі виконаних робіт, які мають бути сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Таким чином, підписання та узгодження замовником (відповідачем) акту прийому-передачі виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за №168/174, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем роботи.

З матеріалів справи вбачається, що факт виконання робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 1 597 180,43 грн, а саме: актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 475 273,28 грн (а.с.18-21); актом №2 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2021 року від 29.10.2021 на суму 253 641,87 грн (а.с.23-26); актом №3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2021 року від 15.11.2021 на суму 248 077,71 грн (а.с.28-31); актом №4 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 152 900,97 грн (а.с.33-36); актом №5 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2021 року від 30.12.2021 на суму 102 875,71 грн (а.с.38-41); актом №6 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 364 410,89 грн (а.с.43-46), які підписані замовником та підрядником та скріплено печатками сторін, чим фактично підтверджено належним чином виконане зобов`язання зі сторони підрядника та прийняття його замовником та в свою чергу спростовує твердження відповідача, що матеріали справи не містять доказів первинних документів, які підтверджують фактичне виконання робіт згідно договору №03/08/21 від 03.08.2021 (а.с.17-46).

Згідно п.3.2 договору, замовник здійснює оплату підряднику за виконані роботи протягом місяця з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (акт).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково здійснив оплату за роботи згідно договору №03/08/21 від 03.08.2021 на загальну суму 1 478 370,55 грн, що підтверджується банківськими виписками: від 06.08.2021 на суму 80000,00 грн; від 25.08.2021 на суму 70000,00 грн; від 02.09.2024 на суму 50000,00 грн; від 10.09.2024 на суму 100000,00 грн; від 27.09.2021 на суму 175500,00 грн; від 11.10.2021 на суму 253641,87 грн; від 22.10.2021 на суму 100000,00 грн; від 05.11.2021 на суму 148077,71 грн; від 19.11.2021 на суму 152900,97 грн; від 23.12.2021 на суму 100000,00 грн; від 14.01.2022 на суму 100000,00 грн; від 01.06.2024 на суму 30000,00 грн; від 20.06.2024 на суму 30000,00 грн; від 02.02.2022 на суму 15000,00 грн; від 18.02.2022 на суму 33250,00 грн; від 13.10.2023 на суму 5000,00 грн - від 23.10,2023 на суму 5000,00 грн - від 09.11.20223 на суму 10000,00 грн - від 26.01.2024 на суму 10000,00 грн - від 01.05.2024 на суму 10000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними інструкціями (а.с.47-75).

Отже, відповідач свої зобов`язання за договором №03/08/21 від 03 серпня 2021 року належним чином у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворився борг на загальну суму 118 809,88 грн, який виник за актом приймання виконання будівельних робіт від 31.01.2022 року.

Відповідно до п.п. 2.3.1. договору, замовник зобов`язаний без зволікань прийняти роботи, виконані підрядником відповідно до умов даного договору, оглянути їх і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підряднику.

Згідно з п.п. 2.3.2. договору, замовник зобов`язаний оплатити підряднику вартість виконаних ним робіт згідно умов цього договору.

Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, за наявними матеріалами справи, виконані позивачем роботи на суму 118 809,88 грн (1 597 180,43грн - 1 478 370,55грн) залишено відповідачем без оплати.

З урахуванням вищевикладеного та сукупності наявних в матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема не повної оплати виконаних позивачем робіт відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 118 370,55 грн належними та допустимими доказами у справі, наявними в матеріалах справи.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення 10 864,67 грн 3% річних та 49 427,98 грн інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 10 864,67 грн 3% річних (218 809,88 грн х 92 дні ( з 01/03/2022 до 31/05/2022) х 3% / 365 днів /100% = 1 654,56 грн; 188 809,88 х 19 дні (з 01/06/2022 до 19/06/2022) х 3% / 365 днів / 100% = 294,85 грн; 158 809,88 х 115 днів (з 20/06/2022 до 12/10/2022) х 3% / 365 днів / 100 % = 1 501,08 грн; 153 809,88грн х 10 днів (з 13/10/2022 до 22/10/2022) х 3%/365 днів /100% = 126,42 грн; 148 809,88 грн х 17 днів (з 23/10/2022 до 08/11/2022) х 3%: /365 днів/ 100% = 207,93 грн; 138 809,88 грн х 418 днів (з 09/11/2022 до 31/12/2023) х 3% /365 днів /100% = 4 768,98 грн; 138 809,88 грн х 25 днів (з 01/01/2024 до 25/01/2024) х 3%/366 днів /100% =284,45 грн; 128 809,88 грн х 96 днів (з 26/01/2024 до 30/04/2024) х 3 % /366 днів / 100 % = 1 013,59 грн; 118 809,88 х 104 дні (з 01/05/2024 до 12/08/2024) х 3 %/ 366 днів / 100 % = 1 012,81 грн.) та 49 427,98 грн інфляційних втрат (218 809,88 грн х 1, 10648467 (сукупний індекс інфляції за березень, квітень, травень 2022 року) 218 809,88 грн = 23 299,90 грн; 188 809,88 грн х 1,03100000 (індекс інфляції за червень 2022 року) - 188 809,88 грн = 5 853,11 грн; 158 809,88 грн х 1, 03742046 (індекс інфляції за липень, серпень, вересень 2022 року) - 158 809,88 грн = 5 942,74 грн; 138 809,88 грн х 1,06986367 (індекс інфляції листопад 2022 року - січень 2024 року) - 138 809,88 грн = 9 697,77 грн; 128 809,88 грн х 1, 01003103 (індекс інфляції за лютий, березень, квітень 2024 року) - 128 809,88 грн = 1 292,10 грн; 118 809,88 грн х 1,02813200 (індекс інфляції за травень, червень 2024 року) - 118 809,88 грн = 3 342,36 грн), судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно.

При цьому, наведений позивачем розрахунок, правильність якого перевірена судом, не спростований відповідачем належними та допустимими доказами. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені матеріалами справи обставини прострочення відповідачем виконання зобов`язання із своєчасного розрахунку за виконані роботи є підставою для застосування до відповідача нарахувань, згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України у наведеному вище розмірі.

Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції 22.10.2024 за відсутності представника відповідача, який звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2024 представником відповідача адвокатом Керницькою І.Р. через систему «Електронний суд» подане клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача посилалась на те, що 30.09.2024 відповідачем ОК "Бізнес-Сіті", було укладено договір про надання правової допомоги № 370 від 30.09.2024 з адвокатом Керницькою Ілоною Романівною. Для ознайомлення із матеріалами справи та підготовки позиції по справі потрібно більше часу, ніж час, що залишився до засідання 01.10.2024. З огляду на вищевказане, представник відповідача просила відкласти розгляд справи №906/862/24, а також продовжити строк на надання відзиву на позовну заяву (а.с. 97).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.10.2024 продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 09.10.2024 та відкладено розгляд справи по суті на 22.10.2024.

22 жовтня 2024 року представником відповідача адвокатом Керницькою І.Р. через систему «Електронний суд» подане клопотання про відкладення судового засідання. У вказаному клопотанні представник відповідача просила відкласти судове засідання по справі №906/862/24, на іншу дату, у зв`язку із участю представника відповідача Керницької І.Р. в інших судових засіданнях, а саме справа №686/19285/24 (розгляд справи призначено на 22.10.2024 о 09:30 в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області), №686/18503/23 (розгляд справи призначено на 22.10.2024 о 10 год. 30 хв. в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області) та №924/790/24 (розгляд справи призначено на 22.10.2024 о 12 год. 00 хв. в Господарському суді Хмельницької області) та об`єктивною неможливістю представника Керницької І.Р. взяти особисто участь в судовому засіданні по даній справі (а.с.103-106).

Суд першої інстанції, розглянувши вказане клопотання представника відповідача, враховуючи повторну неявку представника відповідача в судове засідання, а також те, що сторони не позбавлені права надати повноваження для участі в судовому засіданні іншому представникові, і той факт, що неявка сторін не визнавалася обов`язковою, тому не перешкоджає розгляду справи по суті, відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Крім того, суд першої інстанції відзначив, що відповідач, в порядку ст.165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, доводи позивача не спростував. Беручи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами у справі.

В свою чергу, представник відповідача в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглянувши справу без відповідача та його представника, порушив право ОК «Бізнес-Сіті» на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Виходячи з поданого 22.10.2024 представником відповідача до суду першої інстанції клопотання про відкладення судового розгляду, вбачається, що причиною неявки представника відповідача є надання ним переваги участі у розгляді інших справ №686/19285/24, №686/18503/23, №924/790/24.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що як зазначалося вище, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Системний аналіз вищенаведених норм процесуального закону свідчить про те, що процесуальним наслідком повторної неявки учасника справи у судове засідання (незалежно від причин неявки) є розгляд справи за відсутності такого учасника.

Таким чином, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/ неповажності причин неявки учасника справи до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.

Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки учасника справи до суду. Такі положення пов`язані з принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначена норма дисциплінує учасників справи, стимулює їх належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30.07.2024 р. у справі №758/12635/18, від 31.07.2024 р. у справі №362/835/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2024 р. у справі №916/3691/22.

Отже, колегія суддів відзначає, що оскільки представника відповідача було повідомлено належним чином про дату та час судового засідання 22.10.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду Житомирської області про доставку електронного листа (ухвали про відкладення від 01.10.2024, яка доставлена до електронного кабінету 07.10.2024 20:56) (а.с.102) та враховуючи повторну неявку представника відповідача в судове засідання, суд першої інстанції не був зобов`язаний з`ясовувати/оцінювати причини такої неявки та у даному випадку, діючи у відповідності до вимог процесуального закону, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення чергового клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи по суті та розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Окрім того, варто враховувати, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.89 р.).

З огляду на зазначене, суд першої інстанції діяв у цілковитій відповідності до вимог процесуального закону, дотримався положень (норм) ст. 202 ГПК України, відтак твердження апелянта, що судом першої інстанції порушено право ОК «Бізнес-Сіті» на професійну правничу допомогу є помилковими, не підтверджуються доказами та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2024 у справі №906/862/24 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Бізнес-Сіті"залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2024 у справі №906/862/24 без змін.

2. Справу №906/862/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.