Рішення

від 13.02.2025 по справі 902/383/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2025 р. Cправа № 902/383/24(902/682/24)

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом: Приватного підприємства "Глорія-В" (вул. Писарєва, 3, кв. 83, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 32976627)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Хмельницьке шосе, 13, кім.502, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 34455332)

про стягнення 2 424 024,02 грн

в межах справи № 902/383/24

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" (вул.Європейська, 2, офіс 209, м. Полтава, Полтавська обл., 36014, код ЄДРПОУ 42044752)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Хмельницьке шосе, 13, кім.502, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 34455332)

про банкрутство

представники сторін:

позивача: Путілін Є.В.

відповідача: Парпальос В.В.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/383/24 за заявою ТОВ "Санрайс Логистикс" до ТОВ "Мего ЛТД" про банкрутство.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року відкрито провадження у справі № 902/383/24 про банкрутство ТОВ "Мего ЛТД". Введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Мего ЛТД". Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Демчана О.І.

20.06.2024 року до суду від ПП "Глорія-В" надійшла позовна заява б/н та б/д (вх. № 702/24) до ТОВ "Мего ЛТД" про стягнення 2 424 024,02 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/383/24(902/682/24), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 25.06.2024 року відкрито провадження у справі №902/383/24(902/682/24) за позовом ПП "Глорія-В" б/н та б/д (вх. № 702/24) до ТОВ "Мего ЛТД" про стягнення 2 424 024,02 грн, в межах справи № 902/383/24 про банкрутство ТОВ "Мего ЛТД". Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 10.09.2024 року.

04.09.2024 року до суду від ТОВ "Мего ЛТД" надійшов відзив б/н від 04.09.2024 року на позовну заяву у справі № 902/383/24(902/682/24).

29.10.2024 року від представника позивача надійшла відповідь б/н від 29.10.2024 року на відзив на позовну заяву.

В подальшому, ухвалою від 17.12.2024 року відкладено розгляд справи №902/383/24(902/682/24), в межах справи № 902/383/24 про банкрутство ТОВ "Мего ЛТД" на 13.02.2025 року.

14.01.2025 року від представника позивача надійшла заява б/н від 14.01.2025 року про стягнення судових витрат.

В судове засідання на визначену дату з`явились представники позивача та відповідача.

В ході розгляду справи, представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог та щодо здійсненого розрахунку пред`явленої до стягнення суми.

Представник відповідача заперечила щодо заявлених позовних вимог та щодо розрахунку пред`явленої до стягнення суми.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Так, позовні вимоги мотивовано наступним.

Між ПП "Глорія-В" та ТОВ "Мего ЛТД" було досягнуто домовленості щодо поставки товару.

Так, у відповідності до видаткових накладних позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме:

- видаткової накладної №0-00000014 від 16.01.2018 поставлено товар (відсів в кількості 210 т.), на загальну вартість 113 400 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 112 439,81 грн, залишок боргу складає 960,19 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000015 від 16.01.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 508 т.), на загальну вартість 274 320 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30 000 грн, залишок боргу складає 244 320 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000018 від 25.01.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 350 т.), на загальну вартість 189 000 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 70 719,67 грн, залишок боргу складає 118 280,33 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000016 від 30.01.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 346 т.), на загальну вартість 186 840 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30 000 грн, залишок боргу складає 156 840 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000013 від 31.01.2018 року поставлено товар (ЩПС - 0x70мм (С-5) в кількості 57,14 т., ЩПС -0x70мм (С-5) в кількості 57,14 т., Щебінь фр. 5-10 мм в кількості 0,28 т.), на загальну вартість 75 609,60 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30 000 грн, залишок боргу складає 45 609,60 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000017 від 31.01.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 400 т.), на загальну вартість 216 000 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 36 000 грн, залишок боргу складає 180 000 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000022 від 01.02.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-40 мм в кількості 120,85 т.), на загальну вартість 72 510 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30 000 грн, залишок боргу складає 42 510 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000023 від 01.02.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 345 т.), на загальну вартість 186 300 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30 000 грн, залишок боргу складає 156 300 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000024 від 02.02.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 448 т.), на загальну вартість 241 920 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 4 814 грн, залишок боргу складає 237 106 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000026 від 04.02.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 580 т.), на загальну вартість 313 200 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30 000 грн, залишок боргу складає 283 200 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000027 від 16.02.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 348 т., Бітум нафтовий дорожній БНД 70/100 в кількості 0,030 т.), на загальну вартість 188 444,54 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30 000 грн, залишок боргу складає 158 444,54 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000034 від 01.03.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 270 т.), на загальну вартість 145 800 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30 000 грн, залишок боргу складає 115 800 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000030 від 02.03.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 305 т.), на загальну вартість 164 700 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 40 000 грн, залишок боргу складає 124 700 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000029 від 05.03.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 219 т.), на загальну вартість 118 260 грн. За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 11 520 грн, залишок боргу складає 106 740 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року;

- видаткової накладної №0-00000076 від 10.05.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 76 т.), на загальну вартість 24 441,60 грн.;

- видаткової накладної №0-00000121 від 03.08.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-40 мм загальною кількістю 99 м.куб), на загальну вартість 52 272 грн.;

- видаткової накладної №0-00000119 від 06.08.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 12,6 т.), на загальну вартість 4 158 грн.;

- видаткової накладної №0-00000122 від 07.08.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-40 мм загальною кількістю 6 м.куб), на загальну вартість 3 456 грн.;

- рахунку-фактури №0-00000155 від 26.11.2018 року ТОВ "Мего ЛТД" було замовлено (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 1392 т.), на загальну вартість 663 566,40 грн. Вказаний товар було поставлено відповідачу, відповідно до:

видаткової накладної №0-00000179 від 30.11.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 337,351 т.), на загальну вартість 160 815,22 грн.;

видаткової накладної №0-00000166 від 06.11.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 421,649 т.), на загальну вартість 201 000,08 грн.;

видаткової накладної №0-00000162 від 06.11.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 393 т.), на загальну вартість 187 343,10 грн.;

видаткової накладної №0-00000168 від 06.11.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 240 т.), на загальну вартість 114 408 грн. За вказаним рахунком №0-00000155 від 26.11.2018 року ТОВ "Мего ЛТД" розрахувалось частково на суму 225 300 грн, залишок боргу складає 438 266,40 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року.;

- видаткової накладної №0-00000180 від 30.11.2018 року поставлено товар (відсів фракції 0-10 мм загальною кількістю 200 т.), на загальну вартість 86 400 грн.;

- видаткової накладної №0-00000181 від 30.11.2018 року поставлено товар (відсів фракції 0-10 мм загальною кількістю 234,5 т.), на загальну вартість 101 304 грн.;

- видаткової накладної №0-00000182 від 30.11.2018 року поставлено товар (відсів фракції 0-10 мм загальною кількістю 180 т. ), на загальну вартість 77 760 грн.;

- видаткової накладної №0-00000095 від 08.10.2019 року поставлено товар (жилет сигнальний Жовто-Лимонного кольору нейлон з світло відбивними стрічками в кількості 16 шт.), на загальну вартість 1 324,80 грн.;

- видаткової накладної №0-00000096 від 23.10.2019 року поставлено товар (225/60К18М+8 100Т під/шип Winguard Spike WS 62 Nexen шина в кількості 4 шт.), на загальну вартість 11 040 грн.

ТОВ "Мего ЛТД" прийняло товар в повному обсязі, що підтверджується підписаними відповідачем видатковими накладними, проте грошові кошти за поставлений товар станом на 09.04.2021 року в повному обсязі не перераховані на рахунок Постачальника.

Видаткові накладні № 0-00000179 від 30.11.2018 року, № 0-00000180 від 30.01.2018 року, № 0-00000181 від 30.11.2018 року, були надані відповідачу для їх підписання, проте не були ним повернуті, тому вказані видаткові накладні надсилались на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, та були отримані ним 08.04.2021 року, на момент подачі позову до суду вказані видаткові накладні відповідачем не були підписані та не проведено розрахунків з ПП "Глорія-В".

12.07.2018 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 року станом на 12.07.2018 року, під час звірки встановлено що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, який частково не був оплачений і являється предметом даного позову та надані послуги по оренді катка, що не стосується предмета даного позову. Загальна заборгованість була визнана відповідачем і становила 3 794 136,26 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку № 26007410791600 від 12.07.2018 року відповідач частково розрахувався за вказаним актом звірки; чим визнав заборгованість про що свідчить два платежі 12.07.2018 року на суму 1100000 грн та 200000 грн.

Проте, в порушення наведених норм закону ТОВ "Мего ЛТД" не було оплачено в повному обсязі на користь позивача вартості товару, отриманого на підставі видаткових накладних в результаті чого станом на момент подання позову у відповідача наявна заборгованість у розмірі 2 771 233,46 грн.

Таким чином, загальна заборгованості становить 2 771 233,46 грн.

23.04.2021 Приватне підприємство "Глорія - В" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" про стягнення 2 771 233,46 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області по справі 902/449/21 від 09.10.2023 позов задоволено: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" на користь Приватного підприємства "Глорія - В" заборгованість в сумі 2 771 233,46 грн; витрати на сплату судового збору в сумі 41 568,50 грн, витрати на проведення експертиз в сумі 31 524,64 грн. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024р. вказане рішення було залишено без змін.

Отже, з 12.07.2018 року з моменту підписання акту звірки взаєморозрахунків встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар.

Розрахунок заборгованості з суми 2 771 233,46 грн. індекс інфляції з 12.07.2018 року по 11.04.2024 рік = 1 945 765,01 грн.

Розрахунок здійснюється за формулою IIc = (II1 : 100) х (II2 : 100) х (ІІ3 : 100) х... (IIZ : 100), де II1- індекс інфляції за перший місяць прострочення, IIZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

Розрахунок: IIc (99,30 : 100) х (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40: 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (10130 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30: 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 :100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 :100) x (100,80: 100) x (100,60: 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10: 100) x (102,70 : 100) x (103,10 :100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90: 100) x (102,50: 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80: 100) x (100,70 :100) x (101,50: 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50: 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) X (100,50 : 100) = 1,70212959.

Інфляційне збільшення: 2 771 233,46 х 1,70212959 - 2 771 233,46 = 1 945 765,01 грн.

Відсоткова ставка: 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України.

Розрахунок здійснюється за формулою: сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 12/07/2018 до 31/12/2019 2 771 233,46 х 3 % х 538 : 365 : 100538122 541,67 грн.з 01/01/2020 до 31/12/2020 2 771 233,46 х 3 % х 366 : 366 : 10036683 137,00 грн.з 01/01/2021 до 31/12/2023 2 771 233,46 х 3 % х 1095 : 365 : 1001095249 411,01 грн.з 01/01/2024 до 11/04/2024 2 771 233,46 х 3 % х 102 : 366 : 10010223 169,33 грн.Всього штрафних санкцій: 478 259,01 грн.

Загальна заборгованість: період прострочення грошового зобов`язання 1931 днів; 1 945 765,01 (інфляційне збільшення) + 478 259,01 (штрафні санкції) = 2 424 024,02 грн.

Таким чином, в порушення норм закону ТОВ "Мего ЛТД" не було оплачено на користь позивача в повному обсязі кошти за договором поставки в результаті чого станом на момент подання позову у відповідача наявна заборгованість з індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1 945 765,01 грн. (індекс інфляції) + 478 259,01 (3 % річних) = 2 424 2024,02 грн.

Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 424 2024,02 грн. за договором поставки, з яких: 1 945 765,01 грн індекс інфляції, 478 259,01 грн. 3% річних.

На підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем надано копії: рішення Господарського суду Вінницької області по справі 902/449/21 від 09.10.2023 року, постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду по справі 902/449/21 від 18.01.2024 року та акту звірки розрахунків від 12.07.2018 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо задоволення позову, з огляду на наступне.

Як слідує зі змісту позовної заяви, підставою звернення позивачем до суду слугує обставина не сплати коштів за видатковими накладними, складеними між ПП "Глорія-В" та ТОВ "Мего ЛТД" на поставку товару, в загальній сумі 2 771 233,46 грн.

У позовній заяві позивач здійснює нарахування інфляційних витрат та 3% річних в період з 12.07.2018 (дата складення акту звірки взаєморозрахунків) по 11.04.2024, внаслідок чого заявляє вимогу про стягнення 2 424 024,02 грн.

У даному випадку рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 в справі № 902/449/21 вирішено стягнути з ТОВ "Мего ЛТД" на користь ПП "Глорія-В", зокрема, заборгованість в сумі 2 771 233,46 грн, яка виникла за поставлений товар на підставі видаткових накладних №0-00000014 від 16.01.2018, №0-00000015 від 16.01.2018, №0-00000018 від 25.01.2018, №0-00000016 від 30.01.2018, №0-00000013 від 31.01.2018, №0-00000017 від 31.01.2018, №0-00000022 від 01.02.2018, №0-00000023 від 01.02.2018, №0-00000024 від 02.02.2018, №0-00000026 від 04.02.2018, №0-00000027 від 16.02.2018, №0-00000034 від 01.03.2018, №0-00000030 від 02.03.2018, №0-00000029 від 05.03.2018, №0-00000076 від 10.05.2018, №0-00000121 від 03.08.2018, №0-00000119 від 06.08.2018, №0-00000122 від 07.08.2018, №0-00000179 від 30.11.2018, №0-00000166 від 06.11.2018, №0-00000162 від 06.11.2018, №0-00000168 від 06.11.2018, №0-00000180 від 30.11.2018, №0-00000181 від 30.11.2018, №0-00000182 від 30.11.2018, №0-00000095 від 08.10.2019, №0-00000096 від 23.10.2019.

Даний спір, що виник на підставі зазначених вище видаткових накладних, був вирішений по суті судом.

ПП "Глорія-В" ні при зверненні до суду з відповідним позовом у справі № 902/449/21, ні під час судового розгляду не було заявлено вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно, резолютивною частиною рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 в справі № 902/449/21 не передбачено стягнення з ТОВ "Мего ЛТД" інфляційних витрат та 3% річних.

З цього можна виснувати, що ПП "Глорія-В" вважало вимогу про стягнення ТОВ "Мего ЛТД" лише основної суми боргу достатньою та необхідною для відновлення свого порушеного права, без пред`явлення додаткових вимог, в тому числі у вигляді інфляційних витрат та 3% річних.

Незважаючи на це, тільки зараз ПП "Глорія-В" звертається до суду з вимогою про стягнення інфляційних витрат та 3% річних на підставі видаткових накладних, щодо яких спір по суті задовго до цього вже був вирішений судом.

Такі дії ПП "Глорія-В" свідчать про недобросовісне користування цією особою своїми процесуальними правами, при здійсненні захисту своїх порушених прав.

Варто зауважити, що підставами заявленого у даній справі позову не слугували обставини невиконання ТОВ "Мего ЛТД" рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 в справі № 902/449/21, відповідного обґрунтування позовна заява не містить.

Розрахунок інфляційних витрат та 3% річних здійснено позивачем щодо основної суми боргу з 12.07.2018.

Таким чином, позивачем пред`явлено даний позов з пропущенням строку позовної давності.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, відповідач вважає його необґрунтованим, оскільки він здійснений з перевищенням трьох років, що передували пред`явленню позову, а саме в період з 12.07.2018 по 31.12.2019, що становить 5 років і 9 місяців.

Крім того, відповідний розрахунок здійснений з урахуванням дати звернення до суду з позовом у справі № 902/449/21, часу розгляду справи в суді, моменту набрання судовим рішення законної сили та до повного виконання останнього, що додатково свідчить про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову.

Посилаючись на наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, зокрема, що у відповіді на відзив відповідач посилається на те, що при розгляді справи №902/449/21 було вирішено спір по суті, тому позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних на вказану суму є безпідставними. Позов заявлений з пропуском строку.

Так, дійсно рішенням Господарського суду Вінницької області по справі 902/449/21 від 09.10.2023 позов задоволено: стягнуто з ТОВ "Мего ЛТД" на користь ПП "Глорія - В" заборгованість в сумі 2 771 233,46 грн; витрати на сплату судового збору в сумі 41 568,50 грн, витрати на проведення експертиз в сумі 31 524,64 грн.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024р. вказане рішення було залишено без змін.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що позовних вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції позивачем не заявлялось, отже між тими ж сторонами з тих же підстав не розглядався відповідний спір, тому підстави для закриття провадження, а не відмови в задоволені позову, як зазначає відповідач, відсутні.

Щодо строків позовної давності, позивач з посиланням на судову практику зазначає, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому разі не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Так, відповідач не надає контррозрахунку, покладаючи в свою чергу на суд необхідність його проведення, що на думку позивача є недобросовісним.

Посилаючись на наведе, позивач просить задоволити позовні вимоги.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача за період з 12.07.2018 року по 11.04.2024 року 2 424 2024,02 грн., з яких: 1 945 765,01 грн - індекс інфляції, 478 259,01 грн. - 3% річних.

Підставами позовних вимог, серед іншого, зазначено те, що відповідачем не було оплачено в повному обсязі вартість отриманого товару згідно видаткових накладних.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/449/21 за позовом ПП "Глорія - В" до ТОВ "Мего ЛТД" про стягнення заборгованості 2 771 233,46 грн., що виникла в наслідок порушення відповідачем договору поставки, що укладений між сторонами у спрощений спосіб шляхом усної домовленості та підтверджений відповідними письмовими документами - видатковими накладними, в частині повної своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Мего ЛТД" на користь ПП "Глорія - В" заборгованість в сумі 2 771 233,46 грн, витрати на сплату судового збору в сумі 41 568,50 грн та витрати на проведення експертиз в сумі 31 524,64 грн.

При розгляді даної справи судом встановлено, зокрема, що відповідно:

до видаткової накладної №0-00000014 від 16.01.2018 поставлено товар (відсів в кількості 210 т.), на загальну вартість 113400 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року, за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 112439,81 грн, залишок боргу складає 960,19 грн;

до видаткової накладної №0-00000015 від 16.01.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 508 т.), на загальну вартість 274320 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30000 грн, залишок боргу складає 244320 грн;

до видаткової накладної №0-00000018 від 25.01.2018 року поставлено у товар (відсів в кількості 350 т.), на загальну вартість 189000 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 70719,67 грн, залишок боргу складає 118280,33 грн;

до видаткової накладної №0-00000016 від 30.01.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 346 т.), на загальну вартість 186840 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30000 грн, залишок боргу складає 156840 грн;

до видаткової накладної №0-00000013 від 31.01.2018 року поставлено товар (ЩПС - 0x70мм (С-5) в кількості 57,14 т., ЩПС -0x70мм (С-5) в кількості 57,14 т., Щебінь фр. 5-10 мм в кількості 0,28 т.), на загальну вартість 75609,60 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30000 грн, залишок боргу складає 45609,60 грн;

до видаткової накладної №0-00000017 від 31.01.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 400 т.), на загальну вартість 216000 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 36000 грн, залишок боргу складає 180000 грн;

до видаткової накладної №0-00000022 від 01.02.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-40 мм в кількості 120,85 т.), на загальну вартість 72510 грн. Як слідує із з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року, за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30000 грн, залишок боргу складає 42510 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року.

до видаткової накладної №0-00000023 від 01.02.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 345 т.), на загальну вартість 186300 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30000 грн, залишок боргу складає 156300 грн.

до видаткової накладної №0-00000024 від 02.02.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 448 т.), на загальну вартість 241920 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року, за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 4814 грн, залишок боргу складає 237106 грн.

до видаткової накладної №0-00000026 від 04.02.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 580 т.), на загальну вартість 313200 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30000 грн, залишок боргу складає 283200 грн.

до видаткової накладної №0-00000027 від 16.02.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 348 т., Бітум нафтовий дорожній БНД 70/100 в кількості 0,030 т.), на загальну вартість 188444,54 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30000 грн, залишок боргу складає 158444,54 грн.

до видаткової накладної №0-00000034 від 01.03.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 270 т.), на загальну вартість 145800 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 30000 грн, залишок боргу складає 115800 грн, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року.

до видаткової накладної №0-00000030 від 02.03.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 305 т.), на загальну вартість 164700 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 40000 грн, залишок боргу складає 124700 гри, що вбачається з картки рахунку: 361 від 20.04.2021 року.

до видаткової накладної №0-00000029 від 05.03.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 219 т.), на загальну вартість 118260 грн. Як слідує із з картки рахунку:361 від 20.04.2021 року за надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 11520 грн, залишок боргу складає 106740 грн.

до видаткової накладної №0-00000076 від 10.05.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 76 т.), на загальну вартість 24441,60 грн.

до видаткової накладної №0-00000121 від 03.08.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-40 мм загальною кількістю 99 м3.), на загальну вартість 52272 грн.

до видаткової накладної №0-00000119 від 06.08.2018 року поставлено товар (відсів в кількості 12,6 т.), на загальну вартість 4158 грн.

до видаткової накладної №0-00000122 від 07.08.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-40 мм загальною кількістю 6 м.куб), на загальну вартість 3456 грн.

У відповідності до рахунку-фактури №0-00000155 від 26.11.2018 року ТОВ "Мего ЛТД" було замовлено (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 1392 т.), на загальну вартість 663566,40 грн. Вказаний товар було поставлено відповідачу, відповідно до:

видаткової накладної №0-00000179 від 30.11.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 337,351 т.), на загальну вартість 160815,22 грн;

видаткової накладної №0-00000166 від 06.11.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 421,649 т.), на загальну вартість 201000,08 грн;

видаткової накладної №0-00000162 від 06.11.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 393 т.), на загальну вартість 187343,10 грн;

видаткової накладної №0-00000168 від 06.11.2018 року поставлено товар (щебінь фракції 0-10 мм загальною кількістю 240 т.), на загальну вартість 114408 грн.

За вказаним рахунком №0-00000155 від 26.11.2018 року ТОВ "Мего ЛТД" розрахувалось частково на суму 225300 грн, залишок боргу складає 438266,40 грн, що вбачається з Картки рахунку:361 від 20.04.2021 року.

У відповідності до видаткової накладної №0-00000180 від 30.11.2018 року поставлено товар (відсів фракції 0-10 мм загальною кількістю 200 т.), на загальну вартість 86400 грн.

До видаткової накладної №0-00000181 від 30.11.2018 року поставлено товар (відсів фракції 0-10 мм загальною кількістю 234,5 т.), на загальну вартість 101304 грн.

До видаткової накладної №0-00000182 від 30.11.2018 року поставлено товар (відсів фракції 0-10 мм загальною кількістю 180 т.), на загальну вартість 77760 грн.

До видаткової накладної №0-00000095 від 08.10.2019 року поставлено товар (жилет сигнальний Жовто-Лимонного кольору нейлон з світло відбивними стрічками в кількості 16 шт.), на загальну вартість 1324,80 грн.

До видаткової накладної №0-00000096 від 23.10.2019 року поставлено товар (225/60К18М+8 100Т під/шип Winguard Spike WS 62 Nexen шина в кількості 4 шт) на загальну вартість 1 324,80 грн. в кількості 4 шт.), на загальну вартість 11040 грн.

Судом встановлено, що дані видаткові накладні обопільно підписані між сторонами та скріплені печатками останніх. Претензій щодо поставленого товару зі сторони відповідача не було.

Зокрема видаткові накладні № 0-00000179 від 30.11.2018 року, № 0-00000180 від 30.01.2018 року, № 0-00000181 від 30.11.2018 року, були надані відповідачу для їх підписання, проте не були ним повернуті, тому вказані видаткові накладні надсилались на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, та були отримані ним 08.04.2021 року, на момент подачі позову до суду вказані видаткові накладні відповідачем не були підписані та не проведено розрахунків з ПП "Глорія-В".

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів повних розрахунків за поставлений товар.

Судом встановлено, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару на підставі видаткових накладних.

Судом встановлено, у зв`язку з тим, що матеріалами справи не підтверджено досягнення домовленості між сторонами щодо строку оплати поставленого товару, а факт поставки товару належним чином підтверджено видатковими накладними, крім того наявність такого факту не заперечується відповідачем, в даному випадку застосовуються положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно чого відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після його прийняття.

Враховуючи викладене та оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням ст. 692 ЦК України відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, судом встановлено.

На підтвердження наявної заборгованості відповідача перед позивачем було надано копії Картки рахунку: 361: Контрагента: "Мего ЛТД" ТОВ, в яких зазначено рух коштів по спірним видатковим накладних.

На думку суду, зазначені видаткові накладні, які були надані позивачем до суду разом з позовною заявою та Картка рахунку: 361: Контрагенти: повністю підтверджують наявну заявлену заборгованості в розмірі 2 771 233,46 грн

Суд при цьому відмічає, що позивачем надано певну сукупність доказів на підтвердження факту здійснення спірної господарської операції, а саме: видаткові накладні, акт звірки розрахунків від 12.07.2018 в якому відображена в тому числі спірні видаткові накладна; виписки по рахунку; податкові накладні та інші докази, які підтверджують формування відповідачем на підставі податкової накладної позивача в податковому обліку відповідача податкового кредиту з ПДВ від здійснення спірної господарської операції.

В той же час, суд відмічає, що відповідачем не надано ніяких доказів на спростування господарських операції поставки за видатковими накладними та повний розрахунок по ним.

Таким чином, оскільки, строк оплати настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про те, що основний борг відповідача в сумі 2 771 233,46 грн матеріалами справи підтверджений та підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги у справі № 902/449/21 задоволено в повному обсязі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 року рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 року у справі № 902/449/21 залишено без змін.

Відтак, рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 року у справі № 902/449/21 набрало законної сили 18.01.2024 року та є чинним на даний час.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, встановлені вказаним вище рішенням суду у справі № 902/449/21 обставини є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду спору у даній справі.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, за змістом якої господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів), а подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності. Про це зазначив Верховний Суд при розгляді справи № 910/14761/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Так, як зазначено вище, позивач звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 424 024,02 грн. за період з 12.07.2018 року по 11.04.2024 року, з яких: 1 945 765,01 грн - індекс інфляції, 478 259,01 грн. - 3% річних, що виникла в зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку оплати в повному обсязі вартості отриманого товару згідно видаткових накладних, перелік яких наведено у позовній заяві.

Заборгованість відповідача за поставлений товар за такими видатковими накладними була предметом розгляду у справі № 902/449/21, де судом було встановлено, що заборгованість за поставлений товар, враховуючи часткове здійснення оплати товару, становить в розмірі 2 771 233,46 грн.

До позовних матеріалів у даній справі позивачем додано копії: рішення Господарського суду Вінницької області по справі 902/449/21 від 09.10.2023 року, постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду по справі 902/449/21 від 18.01.2024 року та акту звірки розрахунків від 12.07.2018 року.

Так, позивач здійснює розрахунок заявлених позовних вимог, виходячи з загальної суми заборгованості в розмірі 2 771 233,46 грн. (за товар, поставлений згідно перелічених вище видаткових накладних за період з 16.01.2018 року по 23.10.2019 року), та розмір якої встановлено рішенням суду у справі № 902/449/21 від 09.10.2023 року, яке набрало законної сили згідно постанови суду апеляційної інстанції - 18.01.2024 року.

У даному розрахунку позивачем визначено початок періоду нарахування заявлених до стягнення позовних вимог - починаючи з 12.07.2018 року, дати підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 12.07.2018 року.

Водночас, суд зауважує, що акт звірки взаєморозрахунків від 12.07.2018 року охоплює лише частину видаткових накладних, згідно яких виникла заборгованість та щодо якої нараховано інфляційні та 3% річних, що є предметом спору у даній справі.

Відповідно, здійснення нарахування інфляційних та 3% річних, починаючи з 12.07.2018 року (дати підписання акту) на суму боргу за поставлений товар по видатковим накладним, що були підписані в період вже після 12.07.2018 року (видаткові накладні з 03.08.2018 року по 23.10.2019 року), суперечать положенням чинного законодавства та є неправомірним, оскільки таке нарахування здійснено ще до моменту поставки товару та виникнення відповідного обов`язку відповідача оплатити товар.

При цьому, суд зазначає, що в силу наведених вище положень закону, при здійсненні розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних слід враховувати факт поставки товару по кожній видаткові накладній окремо, з урахування здійснення відповідачем часткових оплат по кожній накладній окремо.

Разом з тим, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних не було враховано поставку товару та здійснення часткового розрахунку по кожній накладній окремо.

У позовній заяві позивач посилається на видаткові накладні щодо поставки товару відповідачу, товар згідно яких останнім було частково оплачено, згідно відомостей картки рахунку № 361 від 20.04.2021 року.

При цьому, до матеріалів справи позивачем не було надано ні згаданих видаткових накладних на поставку товару відповідачу, ні картки рахунку № 361 від 20.04.2021 року, в якій відображено здійснення часткових розрахунків.

Наявні ж в матеріалах справи докази не свідчать про обґрунтованість розрахунку позивача щодо інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих саме на загальну суму боргу в розмірі 2 771 233,46 грн. та починаючи саме з 12.07.2018 року.

Водночас, позивач в судовому засіданні частково погодився з позицією представника відповідача щодо невірності здійснення розрахунку; на запитання суду зазначив, що обов`язок щодо оплати товару у відповідача виник з моменту поставки; однак, будь-якого іншого розрахунку позивача чи контррозрахунку відповідача матеріали справи не містять.

Поряд з цим, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, за відсутності первинних документів та доказів щодо здійснення відповідачем часткового розрахунку за отриманий товар, враховуючи, що рішенням суду у справі № 902/449/21 було встановлено загальну суму заборгованості за весь період правовідносин щодо поставки товару (згідно видаткових накладних за період з 16.01.2018 року по 23.10.2019 року), без зазначення дат здійснення часткових розрахунків, наразі не можливо перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку пред`явлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відтак, виходячи з оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав наведених вище, як такого, що є необґрунтованим, безпідставним та не підтвердженим належними доказами.

Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме: - строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04); - застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08); - механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 18.12.2019 року по справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) зазначила наступне: "134. Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову."

Відтак, враховуючи, що суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Приписи ст. 129 ГПК України, передбачають правила розподілу судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні позову, а тому судові витрати зі сплати судового збору в сумі 36 360,36 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 300,00 грн. підлягають віднесенню на позивача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у задоволенні позову ПП "Глорія-В" до ТОВ "Мего ЛТД" про стягнення 2 424 024,02 грн у справі № 902/383/24(902/682/24), в межах справи №902/383/24 про банкрутство ТОВ "Мего ЛТД".

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ТОВ "Мего ЛТД" - mego999@ukr.net; арбітражному керуючому (розпоряднику майна відповідача) Демчану О.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ПП "Глорія-В" - адвокату Путіліну Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 18 лютого 2025 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи