Рішення

від 04.02.2025 по справі 904/5220/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5220/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс", смт. Обухівка, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 10 000 грн.

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" ОСОБА_2 , смт. Обухівка, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 3 106 400 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Макаренко Т.А.

Представники:

Від позивача (за первісним позовом): Заєць П.Л. (в залі суду) - ордер серія АЕ №1122791 від 06.09.2023, т.1, а.с.24

Від відповідача (за первісним позовом): Бірюков С.В., ордер серія АЕ № 1348012 від 03.01.2025

Від третьої особи з самостійними вимогами: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 3 106 400 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" збитків під час її перебування на посаді директора товариства.

Ухвалою суду від 03.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" № б/н від 28.11.2024 залишено без руху.

В уточненій позовній заяві, поданій до суду 16.12.2024, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 09.01.2025.

Ухвалою суду від 21.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04.02.2025.

Протокольною ухвалою від 04.02.2025 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що у квітні 2012 року, як сімейний бізнес було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс» на підставі модельного статуту, засновниками якого є:

- ОСОБА_2 - 39%;

- ОСОБА_3 - 35%;

- ОСОБА_1 - 26%.

Позивач вказав, що при створенні ТОВ «АТП «Спецавтотранс» було вирішено, як виконавчий орган, призначити директором ОСОБА_1 .

Позивач повідомив, що 07.02.2022 відбулася зміни виконавчого органу ТОВ «АТП Спецавтотранс» і новим виконавчим органом було призначено ОСОБА_2 .

Позивач зазначив, що після зміни виконавчого органу йому стало відомо, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП Спецавтотрнас» в особі виконавчого органу ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Шагутою О.О. було укладено договір оренди транспортного засобу від 03.01.2020 № 0301.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 03.01.2020 № 0301, розмір орендної плати становить 105 000 грн.

Позивач наполягає на тому, що укладення директором Товариства такого договору без погодження цього правочину із загальними зборами учасників ТОВ «АТП Спецавтотрнас» суперечить вимогам частини 5 статті 40, статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», частини 1, 2, 3 статті 13, 92 Цивільного кодексу України, оскільки ціна договору перевищує 50% вартості чистих активів Товариства.

Позивач зауважив, що, відповідно до банківської виписки ТОВ «АТП Спецавтотранс», за договором оренди № 0301 з рахунку ТОВ «АТП Спецавтотрнас» на рахунок Фізичної особи - підприємця Шагути О.О. були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 3 107 400 гривень. Позивач вважає вказану суму грошових коштів збитками ТОВ «АТП Спецавтотрнас».

За таких обставин, позивач заявив позовну вимогу про солідарне стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Спецавтотранс» частини завданих збитків у розмірі 10 000 гривень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ, ЩО ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНІ ВИМОГИ НА ПРЕДМЕТ СПОРУ.

ОСОБА_2 (наділі - третя особа із самостійними вимогами на предмет спору/третя особа) зазначив, що він є учасником ТОВ «АТП Спецавтотрнас», якому належить 39 % статутного капіталу товариства.

Третя особа повідомила, що 07.02.2022 відбулася зміни виконавчого органу ТОВ «АТП Спецавтотранс» і новим виконавчим органом було призначено ОСОБА_2 .

Третя особа зазначила, що після зміни виконавчого органу йому стало відомо, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП Спецавтотрнас» в особі виконавчого органу ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Шагутою О.О. було укладено договір оренди транспортного засобу від 03.01.2020 № 0301.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 03.01.2020 № 0301, розмір орендної плати становить 105 000 грн.

Третя особа наполягає на тому, що укладення директором Товариства такого договору без погодження цього правочину із загальними зборами учасників ТОВ «АТП Спецавтотрнас» суперечить вимогам частини 5 статті 40, статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», частини 1, 2, 3 статті 13, 92 Цивільного кодексу України, оскільки ціна договору перевищує 50% вартості чистих активів Товариства.

Третя особа зауважила, що, відповідно до банківської виписки ТОВ «АТП Спецавтотранс», за договором оренди № 0301 з рахунку ТОВ «АТП Спецавтотрнас» на рахунок Фізичної особи - підприємця Шагути О.О. були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 3 107 400 гривень. Позивач вважає вказану суму грошових коштів збитками ТОВ «АТП Спецавтотрнас».

За таких обставин, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору заявила позовну вимогу про стягнення з Шагути Олени Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Спецавтотранс» суми завданих збитків у розмірі 3 107 400 гривень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач, 10.01.2025 надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів відсутності згоди учасників ТОВ на укладання договору оренди від 03.01.2020.

Відповідач звернув увагу на те, що всі учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" мали право та обов`язок, що до участі в управлінні товариством.

Відповідач наполягає на тому, що учасники ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" були обізнані про факт укладання ОСОБА_1 , яка станом на 03.01.2020 обіймала посаду директора ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс", від імені останнього договору оренди від 03.01.2020. Разом з цим, протягом більш ніж 4 років з моменту укладання такого договору не погоджували укладання такого договору оренди на загальних зборах.

Також відповідач наполягає на тому, що в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" застосовується стала практика мовчазної згоди учасників на вчинення директором значних правочинів.

Відповідач зазначив, що його дії з укладення договору оренди від 03.01.2020 не спричинили збитків Товариству, навпаки, Товариство мало прибуток: зокрема, придбало транспортні засоби.

Відповідач звернув увагу на те, що факти узгодження учасниками ТОВ спірного договору оренди та використання Товариством придбаних транспортних засобів в інтересах підприємства були встановлені в рамках розгляду справи № 175/1726/23.

За твердженням відповідача, позивачем не надано до матеріалів позову розрахунку завданих збитків. Приведений позивачем розрахунок чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" відповідач вважає таким, що не відповідає дійсності й не може бути прийнятий судом як підстава для віднесення договору оренди до значних правочинів. Оскільки на балансі Товариства відсутні придбані транспортні засоби, а також Шагутою Л.І не сплачено внесок до статутного капіталу ТОВ.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що позивачем не було заявлено позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 03.01.2020.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом первісного позову є вимоги позивача про солідарне стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Спецавтотранс» збитків у розмірі 10 000 гривень.

Предметом позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору є вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство Спецавтотранс» збитків у розмірі 3 107 400 гривень.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Крім того, необхідно встановити хто є належним позивачем у спорі про відшкодування збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Щодо підсудності та належності позивача у цьому спорі.

Наявність трудових відносин між власником (учасником, акціонером) юридичної особи та посадовою особою цієї юридичної особи не впливає на визначення юрисдикції спорів за позовом власника (учасника, акціонера) до такої посадової особи щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи, поданим власником (учасником, акціонером) в інтересах юридичної особи. Такі спори підлягають розгляду господарськими судами відповідно до пункту 12 частини першої статті 20, частини першої статті 54 ГПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 5 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Таким чином, власник (учасник, акціонер) юридичної особи є представником юридичної особи у такому спорі відповідно до норми закону (законне представництво) і для такого представництва йому не потрібні інші правові підстави (договір чи довіреність).

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у cправі № 918/685/21.

Звернення учасника господарського товариства до суду з позовом про відновлення становища товариства, яке існувало до порушення, можливе, якщо, зокрема, учасник господарського товариства доведе, що мав місце правочин, вчинений з метою завдання шкоди товариству та самому учаснику (виведення майна з товариства без справедливої компенсації, позбавлення його ліквідних активів, ринкових можливостей, погіршення його майнового чи фінансового стану, безпідставне взяття на себе зобов`язань чи іншого майнового тягаря).

При цьому, необхідно розмежовувати звернення учасника до суду від свого імені і звернення від імені товариства.

Оскільки товариство та його учасники є різними суб`єктами права, кожний з яких має власне відокремлене майно, то виведення майна з товариства без справедливої компенсації, позбавлення його ліквідних активів, ринкових можливостей, погіршення його майнового чи фінансового стану, безпідставне взяття на себе зобов`язань чи іншого майнового тягаря спричиняє негативні наслідки саме для товариства, а не для його учасників. Із цих же причин учасник товариства та товариство не можуть мати права на позов (у матеріальному значенні) з одним і тим самим предметом. Тому в цих випадках звернення учасника товариства з позовом від власного імені не допускається. За протилежного підходу було б можливим ініціювання різних судових процесів щодо одного і того ж предмета, зокрема з метою поставити учасником товариства (або товариством) під сумнів остаточність та правову визначеність постановленого в межах справи за участю товариства (або його учасника) судового рішення, яким вирішений спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.48).

Водночас, майновий стан товариства не є байдужим для його учасників. Так, від такого стану може залежати як вартість частки учасника товариства, так і можливість прийняття товариством рішення про виплату учасникам дивідендів у тому чи іншому розмірі. Таким чином, хоча порушення прав товариства не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, але учасник може мати похідний інтерес у захисті прав товариства.

Необхідно також зазначити, що особа може мати похідний інтерес у захисті прав іншої особи не тільки у випадку, коли особа є учасником товариства. Похідний інтерес можуть мати, наприклад, кредитори боржника в захисті прав боржника у процедурі банкрутства, у виконавчому провадженні, у процедурі ліквідації банків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 72, 77, 78, 101, 105).

Похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути.

Зокрема, до них належить інститут так званого похідного позову. За похідним позовом учасник, член, акціонер набуває статусу процесуального представника юридичної особи, якій завдано збитків, але не має власного права на позов (у матеріальному значенні) до порушника.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

За таких обставин, належним позивачем у спорі про відшкодування збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, є відповідна юридична особа, позов в інтересах якої поданий саме її власником (учасником, акціонером), якому належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 5 і більше відсотків.

Так, первісний позов у цій справі про відшкодування збитків поданий ті підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" адвокатом Зайцем П.Л. Докази наявності згоди власника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс", якому належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства, на подання цього позову в інтересах ТОВ відсутні. Що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Тому інші доводи та аргументи первісного позову судом не розглядаються.

Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Двадцять сьомого квітня 2012 року на підставі модельного статуту було створено та зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс». Засновниками та учасниками Товариства є:

- ОСОБА_2 , частка у статутному фонді - 39%;

- ОСОБА_3 , частка у статутному фонді - 35%;

- ОСОБА_1 , частка у статутному фонді - 26%.

Станом на 03.01.2020 ОСОБА_1 обіймала посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс», що не заперечується жодною стороною цього спору.

Шагута Олена Олександрівна, діючи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс» як його керівник, уклала з Фізичною особою підприємцем Шагутою Оленою Олександрівною договір оренди транспортного засобу від 03.01.2020 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Фізична особа підприємець Шагута Олена Олександрівна (надалі - орендодавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс» (надалі - орендар) приймає у строкове платне користування транспортний засіб, зазначений п. 1.2 договору (надалі - предмет оренди).

Пунктом 1.2 договору визначено, що характеристика предмета оренди - згідно акту приймання - передачі.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір орендної плати за договором становить 105000 грн. на місяць без ПДВ.

За актом приймання - передачі від 03.01.2020 у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс» були передані транспортні засоби згідно з переліком.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Так, згідно з ч. 2 ст. 44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Для правильного застосування норми статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" необхідним є встановлення:

- який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг, був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода мала надаватися саме на вчинення правочину і відповідність договору вищевказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення;

- який конкретно розмір вартості чистих активів товариства був відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності до моменту вчинення правочину (аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 910/19794/21, від 12.12.2019 у справі № 916/40/19).

Стосовно конкретного розміру вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу до моменту вчинення правочину суд касаційної інстанції доходить наступних висновків.

За приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до п. 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об`єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163, чисті активи це активи підприємства за вирахуванням його зобов`язань.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 вересня 2020 року у справі № 925/1224/18 викладено правову позицію про те, що з метою дотримання порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину (його схвалення), слід виходити із даних останньої оприлюдненої фінансової звітності станом на момент вчинення такого правочину, а не з тієї, яка буде оприлюднена в майбутньому, хоч і в установлені для цього строки.

Так, як було вказано вище, спірний договір був укладений 03.01.2020.

Фінансова звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" за 2019 рік була оприлюднена 02.03.2020, що підтверджується скрін-шотом з електронного кабінету платника податків (том 1, а.с. 63 - 64), тобто, вже після укладання спірного договору.

За таких обставин, з метою встановлення факту дотримання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" норми статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" під час укладання спірного договору слід виходити із даних останньої оприлюдненої фінансової звітності станом на момент вчинення такого правочину - фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" за 2018 рік, оприлюдненої 01.03.2019.

Відповідно до фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" за 2018 рік, на кінець звітного періоду:

- необоротні активи товариства становили 1 519,1 тис. грн., оборотні активи - 524,2 тис. грн.;

- довгострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення - 0 грн., поточні зобов`язання - 518,9 тис. грн., зобов`язання, пов`язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття - 0 грн.

Як було вказано вище, для визначення розміру вартості чистих активів товариства слід вирахувати загальний розмір зобов`язань товариства із загальної кількості його активів: 1 519,1 тис. грн. + 524,2 тис. грн. - 518,9 тис. грн. = 1 524,4 тис. грн. або 1 524 400 грн.

Тобто, 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності станом на 03.01.2020 становило 762 200 грн.

Стосовно конкретного розміру вартості майна, робіт або послуг саме на момент вчинення правочину суд касаційної інстанції доходить наступних висновків.

Як було вказано вище, пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір орендної плати за договором становить 105 000 грн. на місяць без ПДВ.

При цьому слід врахувати, що, відповідно до ч. 4 ст. 44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

З урахуванням пунктом 3.1 договору розмір річної орендної плати становить 1 260 000 грн. (105 000 грн. х 12 місяців).

Відповідно до банківської виписки ТОВ «АТП Спецавтотранс», у період з 14.05.2020 по 21.01.2022 на підставі договору оренди від 03.01.2020 з рахунку ТОВ «АТП Спецавтотрнас» на рахунок Фізичної особи - підприємця Шагути О.О. були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 3 107 400 гривень.

А отже, вартість послуг, що є предметом договору оренди транспортного засобу від 03.01.2020, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів ТОВ «АТП Спецавтотранс» відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності. Відповідно, договір оренди транспортного засобу від 03.01.2020 є значним правочином.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 12.12.2019 у справі № 916/40/19 вказано, що частина 2 ст. 44 Закону є імперативною нормою, яка вказує на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого станом на дату вчинення перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Тобто, винесення питання про укладання договору оренди транспортного засобу від 03.01.2020 на розгляд загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс» було обов`язковим в силу приписів чинного законодавства незалежно від індивідуальної практики ухвалення рішень та провадження господарської діяльності, заведених у конкретному Товаристві.

Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину та укладання Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс» договору оренди від 03.01.2020 загальними зборами Товариства не приймалось.

За таких обставин, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс» Шагутою Оленою Олександрівною було порушено вимоги ч. 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" під час укладання договору оренди від 03.01.2020.

Згідно з частиною другою статті 89 Господарського кодексу України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Частиною другою статті 216 ГК України визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно із частинами першою, другою статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.

Тож, визначаючи розмір збитків необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Так, неправомірність дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Спецавтотранс» Шагути Олени Олександрівни полягала у вчиненні директором значного правочину з перевищенням повноважень та порушенням порядку його попереднього погодження із загальними зборами Товариства.

Внаслідок чого з рахунку ТОВ «АТП Спецавтотрнас» директором товариства на рахунок Фізичної особи - підприємця Шагути О.О. (тобто фактично на свій особистий рахунок) були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 3 107 400 гривень. Тобто, внаслідок укладання директором спірного правочину з перевищенням власних повноважень активи підприємства були зменшені на 3 107 400 гривень. Ця сума і є прямими збитками Товариства. При цьому, директором ці кошти перераховані на свою користь.

Вина ж заподіювача шкоди полягає у свідомому укладанні директором правочину без його погодження із загальними зборами Товариства, всупереч встановленій законом забороні на одноосібне вчинення такого правочину.

З викладено вище вбачається, що у діях Шагути Олени Олександрівни наявні всі елементи складу правопорушення.

Щодо заперечення відповідача про те, що позивачем не було заявлено позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 03.01.2020.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (див. пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Відповідно до частин першої, другої статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно із частиною першою статті 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

За змістом зазначених положень якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, не був схвалений особою (зокрема, юридичною особою в особі органу, уповноваженого надавати згоду на вчинення правочину), то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов`язки особи в силу закону. Натомість у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення.

Водночас недійсним може бути визнаний лише укладений правочин. Договір, який не укладено, не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено; при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом Аналогічна правова позиція викладена в постановах постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц.

Крім того, обрання способу та форми захисту порушених прав відносять до дискреційних повноважень позивача і суд не вправі вказувати особі, з якими саме вимогами їй слід звернутись до суду. Як вже вказувалось, суд має визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача

Обраний третьою особою спосіб захисту порушених прав Товариства шляхом стягнення збитків, завданих такому Товариству діями його посадової особи, є ефективним та у повній мірі забезпечить захист порушених прав ТОВ "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс", а також прямо передбачений чинним законодавством України.

За таких обставин, позовні вимоги учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" ОСОБА_2 , якому належить частка у статутному фонді товариства - 39% - є обґрунтованими у повному розмірі.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться протоколом № 1 від 25.04.2012 (том 1, а.с. 7 - 8), реєстраційною карткою (том 1, а.с. 8 - 10), договором оренди від 03.01.2020 (том 1, а.с. 11 - 13), актом приймання - передачі від 03.01.2020 (том 1, а.с. 13 - 14), випискою по рахунку (том 1, а.с. 14 - 15), фінансовою звітністю (том 1, а.с. 16 - 17), скрін-шотом з електронного кабінету платника податків (том 1, а.с. 18), листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області (том 1, а.с. 19 - 22), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (том 1, а.с. 22 - 23), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 (том 1, а.с. 23).

Обставини, на які посилається третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, доводяться договором оренди від 03.01.2020 (том 1, а.с. 49 - 53), актом приймання - передачі від 03.01.2020 (том 1, а.с. 54 - 55), випискою по рахунку (том 1, а.с. 56 - 58), фінансовою звітністю (том 1, а.с. 59 - 62), скрін-шотом з електронного кабінету платника податків (том 1, а.с. 63 - 64), листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області (том 1, а.с. 65 - 71), протоколом № 1 від 25.04.2012 (том 1, а.с. 72 - 74), реєстраційною карткою (том 1, а.с. 75 - 79), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (том 1, а.с. 80 - 81).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" слід відмовити.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс".

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" (місце реєстрації: 52030, Дніпропетровська область, смт. Обухівка, вул. Шмідта, буд. 44, ідентифікаційний код: 38120884) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення збитків у розмірі 10 000 грн.

Витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс".

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Спецавтотранс" (місце реєстрації: 52030, Дніпропетровська область, смт. Обухівка, вул. Шмідта, буд. 44, ідентифікаційний код: 38120884) збитки у розмірі 3 106 400 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 46 596 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 14.02.2025.

Суддя М.О. Ніколенко