Рішення

від 18.02.2025 по справі 910/15512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/15512/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15512/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничий союз "Концептуального будівництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

16 грудня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничий союз "Концептуального будівництва" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 16.12.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" (відповідач) про стягнення попередньої оплати в розмірі 301 390,00 грн. (триста одна тисяча триста дев`яносто гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в повному обсязі не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем згідно рахунків на оплату № 510 від 22.10.2024 року та № 511 від 22.10.2024 року товару, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 301 390,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15512/24, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

09.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач факт перерахування коштів у розмірі 391 390,00 грн. При цьому, відповідач зазначив, що частину коштів у розмір 90 000,00 грн. повернув позивачу. Решту коштів у розмірі 301 390,00 грн. відповідач не повернув у зв`язку з тим, що вимогу про повернення коштів у зазначеному розмір не отримував.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" (відповідач) рахунків № 510 від 22.10.2024 року на суму 195 695,00 грн. та № 511 від 22.10.2024 року на суму 195 695,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробничий союз "Концептуального будівництва" (позивач) здійснило на користь відповідача попередню оплату у розмірі 391 390,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 25883 від 04.11.2024 року на суму 195 695,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за товар зг. рах. №510 від 22.10.2024 року у сумі 163079,17 грн., ПДВ - 20% 32615,83 грн.» та № 25884 від 04.11.2024 року на суму 195 695,00 грн. з призначенням платежу «плата за товар зг. рах. №511 від 22.10.2024 року у сумі 163079,17 грн., ПДВ - 20% 32615,83 грн.».

Листом від 13.11.2024 року № 13/11/2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробничий союз "Концептуального будівництва" просило відповідача повернути сплачені платіжними інструкціями № 25884 та № 25883 від 04.11.2024 року кошти у загальному розмірі 391 390,00 грн.

13.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" здійснило часткове повернення коштів на суму 90 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 44 від 13.11.2024 року з призначенням платежу «Повернення коштів згідно листа вих. № 13/11/2024 від 13 листопада 2024 року, у т.ч. ПДВ 20% - 15 000,00 грн.».

Як стверджує позивач, попередньо оплачений позивачем товар відповідачем поставлено не було, кошти у розмірі 301 390,00 грн. не повернуто.

05.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробничий союз "Концептуального будівництва" звернулося до відповідача з вимогою № 05/12/2024 від 05.12.2024 року про повернення коштів у розмірі 301 390,00 грн. у семиденний термін від дня пред`явлення вимоги.

Позивач стверджує, що вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати за товар, який не був поставлений позивачеві, у розмір 301 390,00 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 1, 2 стаття 202 Цивільного кодексу України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 стаття 205 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 стаття 639 Цивільного кодексу України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 638, ч. 1 ст. 640, ч. 1 ст. 641, ч. 1-2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість укладати господарські договори в спрощений спосіб.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунки № 510 від 22.10.2024 року на суму 195 695,00 грн. та № 511 від 22.10.2024 року на суму 195 695,00 грн., таким чином, здійснивши пропозицію позивачу укласти господарський договір.

Позивач, в свою чергу, здійснив попередню оплату у розмірі 391 390,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 25883 від 04.11.2024 року на суму195 695,00 грн. та № 25884 від 04.11.2024 року на суму 195 695,00 грн., таким чином, вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом договору було поставлення відповідачем обумовленого рахунками № 510 та № 511 від 22.10.2024 року товару.

З огляду на фактичні обставини та вищезазначені приписи законодавства, судом встановлено, що між сторонами було укладено в спрощений спосіб договір поставки товару шляхом надання відповідачем позивачу рахунків № 510 та № 511 від 22.10.2024 року та здійснення останнім на користь відповідача попередньої оплати у розмірі 391 390,00 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, 13.11.2024 року позивач звернувся до відповідача з листом від 13.11.2024 року № 13/11/2024 про повернення сплачених платіжними інструкціями № 25884 та № 25883 від 04.11.2024 року коштів у загальному розмірі 391 390,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" здійснило часткове повернення коштів на суму 90 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 44 від 13.11.2024 року.

Документів, які підтверджують поставку відповідачем товару або поверненням останнім попередньої оплати товару позивачеві у розмірі 301 390,00 грн. матеріали справи не містять.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 301 390,00 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 301 390,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3616,68 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Український металевий прокат" (ідентифікаційний код 45657189, адреса: 03134, м. Київ, вул. Дзюби Івана, 3, оф. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничий союз "Концептуального будівництва" (ідентифікаційний код 38509391, адреса: 62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Солоницівка, вул. Енергетична, 1А, кв. 19) грошові кошти: попередню оплату - 301 390,00 грн. (триста одна тисяча триста дев`яносто гривень) та судовий збір - 3616,68 грн. (три тисячі шістсот шістнадцять гривень 68 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.02.2025р.

Суддя О.В. Котков