Рішення

від 17.02.2025 по справі 910/14354/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2025Справа № 910/14354/24

За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа»

про стягнення 118 965,70 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря» (далі - позивач, СВК «Зоря») звернувся до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» (далі - відповідач, ТОВ «Стар Ком Уа») 118 965,70 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків, визначених Податковим кодексом України, щодо реєстрації податкових накладних за фактом поставки товару за видатковою накладною, внаслідок чого позивача було позбавлено права на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 118 965,70 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/14354/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 28.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи про відсутність доказів надання позивачем скарги, обумовленої положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, та посилаючись на те, що відповідно до рахунку № 220414-01 від 14.04.2022 та платіжної інструкції № 135 від 14.04.2022 сума ПДВ у складі ціни придбаного позивачем дизельного палива склала 46 696,82 грн, у зв`язку з чим сума реальних збитків у даному випадку не може бути більшою за суму сплаченого ПДВ.

Також відповідач посилався на пп. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та зазначав, що у випадку подання позивачем разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період скарги на дії відповідача податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення ним правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Проте таких доказів позивачем суду не надано.

Крім того, порушення передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для застосування до такого платника податків штрафів у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, проте доказів на підтвердження накладення на відповідача штрафів за порушення норм податкового законодавства позивачем також не надано.

Таким чином, на думку представника відповідача позивачем не доведено факт завдання йому збитків та неправильно враховано суму сплаченого ПДВ в ціні товару, яка є базою для визначення розміру податкового кредиту з ПДВ, на який позивач мав би право зменшити свої податкові зобов`язання.

24.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти аргументів відповідача, посилаючись, зокрема на те, що 04.03.2022 відповідач автомобільним транспортом поставив, а позивач прийняв партію товару - дизельне паливо об`ємом 16 795 л. (за ціною 35,42 грн за 1 л. без ПДВ), загальною вартістю 713 794,22 грн, в т.ч. ПДВ 118 965,70 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № СК220304-006 від 04.03.2022 та видатковою накладною № 220414-0001 від 04.03.2022, а в рахунку № 220414-01 від 14.04.2022, надісланому на електронну пошту позивача, на оплату поставленої 04.03.2022 партії товару - дизельного палива у кількості 16 795 л. у загальній вартості 713 994,22 грн, у тому числі з ПДВ, відповідач вказав інші відомості, а ніж у зазначеній видатковій накладній, зазначивши, зокрема, 39,72 грн без ПДВ за 1 л. палива, а не 35,42 грн, у зв`язку з чим сума ПДВ на увесь об`єм поставленого 04.03.2022 палива вказана у розмірі 46 696,82 грн, замість 118 965,70 грн, як вказано у видатковій накладній.

Таким чином, на думку позивача, якщо першою подією згідно пп. 187.1 Податкового кодексу України є відвантаження товару, яка відбулась 04.03.2022, то податкові зобов`язання з ПДВ виникнуть саме на дату належним чином оформленого первинного документа (накладної, акту виконаних робіт), що засвідчує факт постачання товарів/послуг, відповідно на цю дату необхідно і виписувати ПН, однак після здійснення господарської операції щодо поставки партії товару (04.03.2022) відповідачем податкова накладна на суму 713 794,22 грн., в т.ч. ПДВ 118 965,70 грн, не була складена та не була зареєстрована в ЄРПН у визначені п. 201.10 ст. 201 Податковим кодексом України строки, а станом на дату подання відзиву на позов відповідач не надав копію електронної квитанції про реєстрацію відповідної податкової накладної у ЄРПН на дату виникнення податкового зобов`язання.

Також позивач зазначив, що право покупця додати скаргу на продавця чи право надіслати в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким він отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної, не може нівелювати встановленого Податковим кодексом України порядку реєстрації ПН/РК продавцем в ЄРПН та обов`язку зареєструвати та направити квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН безпосередньо покупцю, у зв`язку з чим не реєстрація ПН на суму 713 794,22 грн., в т.ч. ПДВ 118 965,70 грн відповідачем у визначений Податковим кодексом України строк з дати першої події, призвело до того, що позивач фактично втратив право на отримання податкового кредиту в розмірі 118 965,70 грн., через що поніс прямі фінансові збитки на вказану суму.

Крім того, позивач вказав, що відповідачем у відзиві не заперечується той факт, що за наслідками господарської операції з поставки товару 04.03.2022 податкова накладна у встановленому порядку та строках зареєстрована не була, доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно з частиною четвертою ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019 між ТОВ «Стар Ком Уа» (далі - Постачальник) та СВК «Зоря» (далі - Покупець) був укладений Договір № 190711-02/СК поставки нафтопродуктів (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар) у відповідності з умовами, визначеними цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, асортимент, ціна, кількість та вартість партії товару узгоджуються Сторонами в кожному випадку окремо при поставці партії товару та визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які являються невід`ємною частиною цього Договору.

Умовами п. 3.2. Договору передбачено, що поставка товару Покупцю здійснюється окремими партіями автомобільним або залізничним транспортом на умовах поставки СРТ - пункт призначення Покупця, або по домовленості Сторін поставка товару може здійснюватися транспортом Покупця із складу Постачальника на умовах поставки EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаної Постачальником, на підставі заявки Покупця, в якій вказується найменування товару та його кількість, або підписаних Додатків до даного Договору.

Строк поставки товару: 7 (сім) робочих днів з моменту виставлення рахунку-фактури на оплату товару (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 3.7. Договору, товар вважається переданим Покупцю, коли уповноважений представник Покупця надасть представнику Постачальника свою довіреність на отримання товару та зробить підпис на видатковій накладній Постачальника та/або товарно-транспортній накладній (на розсуд Постачальника).

Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата товару за цим Договором проводиться Покупцем в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в день поставки товару, що відповідає даті підписання товарно-транспортної та/або видаткової накладної (на розсуд Постачальника). Моментом поставки товару (п. 3.4 договору) є перехід права власності на товар Покупцю.

Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 5.3. Договору).

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати, зазначених в п. 5.1 Договору, Постачальник має право встановити ціну за товар, актуальну на дату його оплати.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Цей Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць (30 календарних днів) до закінчення строку його дії ні від однієї зі Сторін не надійшло письмового повідомлення про бажання припинити договірні відносини (п. 9.1. та п. 9.2. Договору).

Відповідно до частини першої ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).

Частиною першою ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, на виконання умов Договору, відповідачем був поставлений, а позивачем прийнятий товар - паливо дизельне (ДТ-З-К5, Клас К5, Сорт F, 2710194300) в кількості 16 795 л. за ціною 35,42 грн без ПДВ за 1 л. на загальну суму 713 794,22 грн (594 828,52 грн без ПДВ та ПДВ у розмірі 118 965,70 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № СК220304-006 від 04.03.2022 та видатковою накладною № 220414-0001 від 04.03.2022, підписаними сторонами та скріпленими відбитками їх печаток, та довіреністю № 7 від 04.03.2022 (строк дії до 31.03.2022), копії яких надані в матеріали справи.

За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина перша ст. 693 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.3. Договору, оплата товару за цим Договором проводиться Покупцем в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в день поставки Товару, що відповідає даті підписання товарно-транспортної та/або видаткової накладної (на розсуд Постачальника). Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

У випадку порушення Покупцем строків оплати, зазначених в п. 5.1 Договору, Постачальник має право встановити ціну за Товар, актуальну на дату його оплати (п. 5.4. Договору).

Оскільки позивачем не було здійснено оплату в день поставки товару за вищезазначеною видатковою накладною, 14.04.2022 відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 220414-01 від 14.04.2022 товару - паливо дизельне в кількості 16 795 л. за збільшеною ціною 39,72 грн без ПДВ за 1 л. на загальну суму 713 794,22 грн (667 097,40 грн без ПДВ та ПДВ у розмірі 46 696,82 грн).

Вказаний рахунок був оплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 135 від 14.04.2022 на суму 713 794,22 грн (призначення платежу: оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 220414-01 від 14.04.2022 у т.ч. ПДВ 7,00% - 46 696,82 грн) та випискою банку від 11.12.2024, копії яких надані в матеріали справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач в порушення вимог пп. 187.1. сь. 187 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за першою подією - відвантаження товару, яке відбулось 04.03.2022, на загальну суму 713 794,22 грн, у тому числі ПДВ 118 965,70 грн, з урахуванням ціни товару за 1 л. у розмірі 35,42 грн без ПДВ, в результаті чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 118 965,70 грн в установлений строк, яка вже не може бути реалізовано, у зв`язку із закінченням цього строку, згідно п. 198.6 та п. 201.10 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З наведеного вбачається, що згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту (аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Докази реєстрації податкової накладної в результаті здійснення позивачем операції з постачання позивачу товару 04.03.2022 та оплати вказаного товару відповідачем 14.04.2022 в матеріалах справи відсутні.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

В силу приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до частини другої ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ст. 224 ГК України внормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу приписів частини першої ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Обгрунтовуючими позовні вимоги, позивач посилався на завдання йому збитків у вигляді позбавленням його права на віднесення до складу податкового кредиту розміру ПДВ 20% - 118 965,70 грн у складі загальної суми товару 713 794,22 грн, поставленого відповідачем та прийнятого позивачем за видатковою накладною від 04.03.2022 з урахуванням ціни за 1 л. у розмірі 35,42 грн без ПДВ.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Пунктом 193.1 ст. 193 ПК України передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях, визначених в цьому пункті.

Відповідно до п. 82 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, та Закону України від 21.09.2022 № 2618-IX, який набрав чинності 30.09.2022, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану на території України, але не довше ніж до 1 липня 2023 року, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України, зокрема важких дистилятів, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу, яким встановлено ставки акцизного податку на такі товари, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Пунктом 41 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX, товар згідно з УКТ ЗЕД - 2710 19 43 00, поставлений позивачу відповідачем віднесено до важкі дистиляти (газойль), який за період з 17.03.2022 до 01.07.2023 оподатковується за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Як зазначалось, товар - паливо дизельне (ДТ-З-К5, Клас К5, Сорт F, 2710194300) в кількості 16 795 л. за ціною 35,42 грн без ПДВ за 1 л. було поставлено за товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) та видатковою накладною № 220414-0001 від 04.03.2022 на загальну суму 713 794,22 грн (з ПДВ 20% у розмірі 118 965,70 грн)

Проте, оскільки позивачем не було здійснено оплату в день поставки товару за зазначеною видатковою накладною, 14.04.2022 відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 220414-01 від 14.04.2022 товару - паливо дизельне в кількості 16 795 л. за збільшеною ціною 39,72 грн без ПДВ за 1 л. на загальну суму 713 794,22 грн (667 097,40 грн без ПДВ та ПДВ у розмірі 46 696,82 грн), що відповідає погодженим сторонами умовам п. 5.4. Договору.

Вказаний рахунок був оплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 135 від 14.04.2022 на суму 713 794,22 грн (призначення платежу: оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 220414-01 від 14.04.2022 у т.ч. ПДВ 7,00% - 46 696,82 грн) та випискою банку від 11.12.2024, що підтверджує погодження позивачем вказаних відповідачем у рахунку ціну товару та застосованого оподаткування.

Таким чином, реальні витрати позивача по оплаті ПДВ за отриманий від відповідач товар за видатковою накладною від 04.03.2022 становить 46 696,82 грн.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

При цьому, право покупця додати до податкової декларації скаргу на продавця, передбачену п. 201.10. ст. 201 ПК України, не скасовує обов`язок продавця здійснити реєстрацію податкової накладної за господарською операцією з продажу товарів в строки, передбачені ПК України, а нарахування та стягнення з відповідача штрафів за порушення норм податкового законодавства вирішується у публічно-правових відносинах.

Враховуючи те, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту виникає у позивача з дати реєстрації в ЄРПН податкової накладної, з огляду на наведені вище норми невиконання відповідачем зобов`язань щодо оформлення та реєстрації податкової накладної позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у розмірі 46 696,82 грн до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2018 у справі № 908/76/18.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.01.2022 по справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 по справі № 904/72/22).

Відповідачем всупереч вищевказаним положенням Закону та ст. 78 ГПК України не спростовано відсутність своєї вини у не реєстрації податкових накладних.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За таких обставин, з огляду на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача реальних збитків є обґрунтованими частково у розмірі 46 696,82 грн.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають частковому задоволенню у розмірі 46 696,82 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

У позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 13 028,00 грн, з яких: 3 028,00 грн - сума сплаченого судового збору та 10 000,00 грн - витрат на надання правничої допомоги у справі.

Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 ГПК України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано, зокрема, Договір про надання правничої допомоги № 11.11/24 від 11.11.2024 (далі - Договір про надання правничої допомоги), укладений між Адвокатом Малєнко О.В. (далі - Адвокат) та СВК «Зоря» (далі - Клієнт) відповідно до п. 1.1. якого, предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту у справі, що стосується стягнення (відшкодування) збитків, зокрема стягнення збитків з контрагента за Договором поставки нафтопродуктів № 190711-02/СК від 11.07.2019 за невиконання ним обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у встановленому законом порядку, в тому числі: вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, консультація щодо характеру спірних відносин та перспектив стягнення збитків; підготовка позовної заяви про стягнення збитків за невиконання контрагентом обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН; участь у судових засіданнях (в тому числі в режимі відеоконференцзв`язку); складання процесуальних документів по справі, консультації, ознайомлення з іншими документами у справі та їх аналіз, та ін.

Розділом другим Договору про надання правничої допомоги передбачені права та обов`язки сторін.

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. Договору про надання правничої допомоги, Клієнт сплачує гонорар Адвокату за надану правничу допомогу, виходячи з розрахунку 1 000,00 грн за одну годину роботи Адвоката. Виконання робіт оформлюється двостороннім актом виконаних робіт, після підписання якого Адвокат виставляє Клієнту рахунок.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 11 травня 2025 року (п. 4.1. Договору про надання правничої допомоги).

13.11.2024 Адвокатом був висталений рахунок-фактура № 1-3 на оплату послуг на суму 10 000,00 грн (вартість 1 години роботи - 1 000,00 грн).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).

Позивачем був наданий Акт виконаних робіт № 1-3 від 13.11.2024 за договором про надання правничої допомоги № 11.11/24 від 11.11.2024, згідно з умовами якого, Адвокатом станом на день підписання даного акту надано Клієнту наступні правові (правничі) послуги: 11.11.2024 - вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, консультація щодо характеру спірних відносин та перспектив стягнення збитків з контрагента за невиконання ним обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН у встановленому законом порядку - 2 год. та 12-13.11.2024 - аналіз судової практики у визначеній категорії справ та підготовка позовної заяви про стягнення збитків за невиконання обов`язку щодо реєстрації податкової накладної у встановленому законом порядку - 8 год. Вартість виконаних Адвокатом робіт становить 1 000,00 грн * 10 год. = 10 000,00 грн. Також позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття Малєнко О.В. адвокатською діяльністю № 483 від 16.09.20211.

Частинами четвертою та п`ятою ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, а також враховуючи відсутність вмотивованих заперечень відповідача проти заявленого позивачем розміру цих витрат, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн є співмірними із складністю справи.

Ці витрати, як і витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 ГПК України підлягають розподілу між сторонами з урахуванням часткового задоволення позову та покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» (01601, місто Київ, Печерський Узвіз, будинок 3; ідентифікаційний код 41213910) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря» (59316, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, село Ставчани, вулиця Головна, будинок 52; ідентифікаційний код 03801675) збитки у розмірі 46 696 (сорок шість тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 82 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 925 (три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 1 188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова