Рішення

від 11.02.2025 по справі 911/2586/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2586/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таращанської міської ради, Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Тараща

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ», м. Київ

2) Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня», Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Тараща

про визнання договору недійсним в частині укладення додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів

представники:

від позивача не з`явився

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 Рубіженко О.

від прокуратури Яворський С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таращанської міської ради №50/5-8833вих.24 від 17.09.2024 року (вх. №1353/24 від 26.09.2024) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» (далі відповідач 1) та Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» (далі відповідач 2) про визнання договору недійсним в частині укладення додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів.

Ухвалою суду від 11.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2586/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.11.2024 року.

До суду від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.10.2024 року (вх. №12051/24 від 29.10.2024), в якому відповідач 1 просить позовну заяву залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 29.10.2024 року (вх. №12074/24 від 29.10.2024) про розгляд справи без участі представника позивача.

Також від відповідача 2 - Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 08.11.2024 року (вх. №12575/24 від 08.11.2024).

До суду від прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли заперечення б/н від 11.11.2024 року (вх. №12696/24 від 11.11.2024) на клопотання представника відповідача ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».

У судовому засіданні 12.11.2024 року прокурор повідомив суд, що прокуратура не вбачає підстав для подання відповіді на відзив у зв`язку з тим, що у запереченнях б/н від 11.11.2024 року (вх. №12696/24 від 11.11.2024) на клопотання представника відповідача ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» прокуратурою викладено свої заперечення щодо відзиву відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ».

Ухвалою суду від 12.11.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2586/24. Відкладено підготовче засідання на 14.01.2025 року.

До суду від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» через систему «Електронний суд» надійшли заперечення б/н від 12.11.2024 року (вх. №12758/24 від 12.11.2024) на заперечення Білоцерківської окружної прокуратури від 11.11.2024 року у справі №911/2586/24.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 15.11.2024 року (вх. №12895/24 від 15.11.2024) про розгляд справи без участі представника позивача.

Також від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 13.01.2025 року (вх. №362/25 від 13.01.2025) про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2025 року закрито підготовче провадження у справі №911/2586/24 та призначено розгляд справи по суті на 11.02.2025 року.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 16.01.2025 року про розгляд справи без участі його представника.

Прокурор, у судовому засіданні 11.02.2025 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 11.02.2025 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 11.02.2025 року проти обставин, викладених у позові не заперечив.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 11.02.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в позові, Білоцерківською окружною прокуратурою встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії обсягом 420000 кВт/год. код за ДК 021:2015:09310000-5 «Електрична енергія» з очікуваною вартістю 2310000,00 грн. з ПДВ.

У електронній системі публічних закупівель «Prozorro» 03.12.2021 розміщено оголошення (ідентифікатор закупівлі - UA-2021-12-03-002301-с) про проведення відкритих торгів на закупівлю товарів (ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія) за бюджетні кошти, очікуваною вартістю 2310000,00 грн. з ПДВ.

За результатами відкритих торгів 22.12.2021 прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».

04.01.2022 між Комунальним некомерційним підприємством Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» (за договором споживач) та ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» (за договором постачальник) укладено Договір №1 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), згідно умов п. 2.1 якого, Постачальник зобов?язується постачати споживачу електричну енергію (код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія) в кількості 420000 кВт/год. а Споживач зобов?язується прийняти та оплатити вартість використаної електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами, що визначені Договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору, вартість цього договору становить 1675790,00 грн., в т.ч. ПДВ 279298,33 грн.

Згідно п. 5.2. Договору, ціна електричної енергії на момент укладання Договору зазначена в Додатку 1 до цього Договору.

Згідно з Додатком 1 до Договору ціна електричної енергії за 1 кВт/год становить - 3,98997619 грн. з ПДВ.

Договір діє з 01.01.2022 до 31.12.2022 (п. 12.1 Договору).

Згідно пп. 2 п. 11.1 Договору, істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов?язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньо-ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю електричної енергії в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну електричної енергії. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни електричної енергії, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої промисловою палатою України, або регіональною Торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. Підвищення ціни за одиницю електричної енергії здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно пп. 7 п. 11.1 Договору, істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов?язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Прокурором зазначено, що під час виконання Договору сторонами укладено 3 додаткові угоди до Договору щодо зміни ціни за 1кВт/год в сторону збільшення, обґрунтуванням такого підвищення є збільшенням тарифу на послуги з передачі електричної енергії та суттєва зміна (коливанням) ціни на електричну енергію.

Так, 08.02.2022 сторонами укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до Додатку 1 Договору: ціну 1 кВт/год. електричної енергії встановлено у розмірі 4.05202819047619 грн. з ПДВ.

05.10.2022 сторонами укладено додаткову угоду №3, якою внесено зміни до Додатку 1 Договору: ціну 1 кВт/год. електричної енергії встановлено у розмірі 4,282248 грн. з ПІДВ.

14.10.2022 сторонами укладено додаткову угоду №4, якою внесено зміни до Додатку 1 Договору: ціну 1кВт/год. електричної енергії встановлено у розмірі 4,618248 грн. з ПДВ.

Як вказано прокурором, зазначені додаткові угоди не відповідають вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та умовам проведеної закупівлі, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив позов залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач 2 проти позову не заперечив.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За змістом ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), серед способів захисту визначено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частинами 1-5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу (далі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон №922-VIII), договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону №922-VIII).

Велика Палата Верховного Суду в постанові №922/2321/22 від 25.01.2024 зазначила, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону №922-VIII, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно ст. 638 ЦК України договір, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором. законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов?язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч. 4 ст. 41 Закону 922-VIII).

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII прямо передбачає, що коливання цін на ринку щодо відповідного товару є обов?язковою умовою для збільшення ціни договору про закупівлю.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, проте, загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін, однак у пунктах 86-88 постанови Верховного Суду у справі №927/189/22 від 07.12.2022 вказано, що передбачена ч. 5 ст. 41 Закону можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Тому документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 525, ст. 526, ч. 1 ст. 651 ЦК України та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: - відбувається за згодою сторін; - порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації): - підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися пропорційно, але не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідна правова позиція щодо застосування ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» наведена у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 07.02.2023 у справі №927/188/22.

У постанові Верховного Суду від 24.02.2024 у справі №922/2321/22 зазначено, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, проте, загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Як встановлено судом, станом на момент підписання Договору, сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону №922-VIII.

Передбачена п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», забороняється укладення договорів про закупівлю, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Водночас, згідно з оспорюваними додатковими угодами сторонами неодноразово було змінено істотні умови договору, а саме, збільшено ціну на електричну енергію шляхом укладання додаткових угод. Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем - збільшенням ціни товару (електричної енергії).

Так, додатковою угодою №1 від 08.02.2022 до Договору встановлено нову ціну електроенергії за 1 кВт/год. в розмірі 4,05202819047619 грн. з ПДВ. Тобто, ціна за одиницю товару зросла на 1,55% в порівнянні з ціною, встановленою Договором. При цьому, очікуваний обсяг електричної енергії до 413 568,1997 кВт.год.

Підставою для укладання додаткової угоди №1 зазначено лист ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» від 31.01.2022 №3101/00, у якому вказано про збільшення тарифу на послуги з передачі електроенергії з 01.01.2022 відповідно до постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454.

Як зазначено прокурором, додаткова угода №1 до Договору не відповідає вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та умовам проведеної закупівлі.

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов?язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, У разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Тобто, вказаною нормою закону передбачено можливість зміни ціни в договорі в разі зміни після його підписання регульованих тарифів, що застосовуються в договорі про закупівлю.

Однак, постанова НКРЕКП №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022 рік», відповідно до якої збільшено тариф на послуги з передачі електроенергії до 345,64 грн/МВт.год, була прийнята та оприлюднена 01.12.2021, тобто, до підписання Договору - 04.01.2022, а також, до оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі електроенергії - 03.12.2021.

Відповідно до пп. 1.5 п. 1 розділу III тендерної документації щодо проведення процедури відкритих торгів з придбання замовником електричної енергії, затвердженої рішенням тендерного комітету від 03.12.2021 №291, ціною тендерної пропозиції вважається сума, зазначена учасником у його тендерній пропозиції як загальна сума, за яку він погоджується виконати умови закупівлі згідно вимог замовника, в тому числі з урахуванням технічних, якісних та кількісних характеристик предмету закупівлі, всіх умов виконання договору, та з урахуванням сум належних податків та зборів, що мають бути сплачені учасником.

Ціна на електричну енергію встановлюється учасником у відповідності до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії». До вартості тендерної пропозиції учасником включається затверджений у встановленому законодавством порядку тариф на послуги з передачі електричної енергії, та не включається вартість послуг з розподілу електричної енергії.

Таким чином, сформовані у тендерній документації вимоги щодо тендерної пропозиції та проведення оприлюднення 03.12.2021 усіх критеріїв для учасників містили вимогу щодо необхідності подачі до 20.12.2021 тендерних пропозицій з ціновою пропозицією, що містить усі враховані її компоненти: технічні, якісні та кількісні характеристики предмету закупівлі, податки і збори та у обов?язковому порядку тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Відтак, тендерна пропозиція ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» від 15.12.2021 №15-12/5/2, яка долучена у системі «prozorro.gov.ua» 18.12.2021, а в подальшому тендерна пропозиція від 23.12.2021 №23-12/5/1 (за результатами аукціону), яка долучена у системі «prozorro.gov.ua» того ж дня, містить у складі ціни всі витрати, податки і збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені учасником згідно законодавства України з метою виконання поставки покупцю електричної енергії в обсязі 420000 кВт.год з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Проектом договору про постачання електричної енергії споживачу, який був складовою частиною тендерної документації замовника, а також, укладений 04.01.2022 за результатами відкритих торгів у закупівлі UA-2021-12-03-002301-с Договір у п. 5.4 містив узгоджене положення, що ціна електричної енергії включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору.

Оскільки, на момент оголошення закупівлі UA-2021-12-03-002301-с у тендерній документації замовника враховано вимогу до учасників закупівлі врахувати у складі ціни тендерної пропозиції діючі тарифи на послуги передачі електроенергії, який, у свою чергу, включає раніше затверджений постановою НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 остаточний тариф на 2022 рік, ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» підтверджуючи у складі своїх тендерних пропозицій відповідність даним критеріям та укладаючи Договір, погодив з покупцем ціну товару, а відтак, подальше повторне врахування тарифу на послуги з передачі електричної енергії є протиправним та суперечить тендерній пропозиції учасника.

В порушення положень ст. 41 Закону №922-VIII щодо збільшення ціни за одиницю товару до виконання зобов?язань сторонами в повному обсязі, сторони уклали додаткову угоду №1, якою збільшили ціну товару на 1,55% в порівнянні з ціною, встановленою Договором.

Враховуючи викладене, оскільки, збільшення тарифу на послуги з передачі електроенергії відбулося до підписання Договору та проведення відкритих торгів, умови додаткової угоди №1 не відповідають вимогам п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 5.4 Договору та за своєю суттю виступають підставою для збільшення ціни товару зі зменшенням його обсягів.

Також, судом встановлено, що укладення додаткової угоди №3 від 05.10.2022 до Договору, якою змінено очікуваний обсяг електроенергії до 405894,5528 кВт.год і ціну вартості 1 кВт.год до 4,282248 грн. з ПІДВ, між відповідачами відбулося на підставі листа ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» від 26.09.2022 №2609/21 про зміну ціни за одиницю товару у зв?язку з коливанням ціни товару на ринку, до якого додано копію цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 26.09.2022 №384-3/22, в якій зазначено відсоток коливання середньозваженої ціни на електроенергію за період з 17-27 грудня 2021 року по відношенню до 01-10 вересня 2022 року в розмірі +6,33%.

Таким чином, необхідність укладення додаткової угоди №3 від 05.10.2022 відповідачами обґрунтовано коливанням ринкової ціни за одиницю товару в сторону збільшення на 6,33 %, внаслідок чого, з 05.10.2022 ціну за одиницю товару збільшено з 4,05202819047619 грн. до 4,282248 грн. за кВт/год з ПДВ.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов?язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, серед іншого, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII прямо передбачає, що збільшення ціни за одиницю товару має відбуватись у чіткій пропорційності до коливання цін на ринку відповідного товару.

Однак, враховуючи незаконність укладення додаткової угоди №1, остання не створює жодних юридичних наслідків, а тому, при оцінці фактичної пропорційності збільшення ціни за одиницю товару судом враховується ціна Договору у розмірі 3,98997619 грн. з ПДВ за 1 кВт.год.

Таким чином, фактичне збільшення сторонами додатковою угодою №3 від 05.10.2022 ціни за 1 кВт.год з 3,98997619 грн. до 4,282248 грн., що становить збільшення ціни електроенергії на + 7,32 %, не відповідає пропорційності коливань ціни електроенергії на ринку за даними цінової довідки Харківської торгово-промислової палати від 26.09.2022 №684-3/22 та є порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII та умов п. 11.1 Договору.

Крім того, додатковою угодою №4 від 14.10.2022 до Договору внесено зміни до ціни електроенергії з 15.10.2022 за 1 кВт/год. в розмірі 4,618248 грн. з ПДВ, при цьому, зменшено обсяг товару до 399078,84 кВт.год.

Підставою для укладення додаткової угоди №4 зазначено лист ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» від 27.09.2022 №2709/21 та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 26.09.2022 №684-1/22 щодо потреби збільшити ціну електроенергії у зв?язку з її коливанням на + 8,69 %.

Однак, враховуючи незаконність укладення додаткових угод №1 та №3, останні не створюють жодних юридичних наслідків, а тому, при оцінці фактичної пропорційності збільшення ціни за одиницю товару судом враховано ціну Договору у розмірі 3,98997619 грн. з ПДВ за 1 кВт.год.

Судом встановлено, що збільшення ціни додатковою угодою №4 від 14.10.2022 до 4,618248 грн. за 1 кВт.год призвело до збільшення ціни на 15,74% по відношенню до узгодженої ціни у Договорі, що є більшим визначеного п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII порогу у 10% та, відповідно, порушує зазначену законодавчу норму і п. 11.1 Договору, що є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Верховний Суд у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 вказав, що обмеження у Законі України «Про публічні закупівлі» на збільшення ціни за одиницю товару в 10 відсотків застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Так, під час укладення Договору, ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» взяло на себе зобов?язання постачати електричну енергію в кількості 420000 кВт/год. за ціною 3,98997619 грн. за кВт/год з ПДВ. При цьому, ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» підтвердило, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору на закупівлю електричної енергії на січень-грудень 2022 року.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник не обґрунтував чому таке підвищення ціни за 1 кВт/год. зумовлює неможливість виконання Договору по вказаній в ньому ціні. Також, не наведено причини, через які виконання укладеного Договору стало постачальнику вочевидь невигідним та підвищення ціни непрогнозованим.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Отже, під час проведення процедури закупівлі та при укладенні Договору, відповідач 1 погодився на здійснення поставки електричної енергії за ціною 3,98997619 грн. за кВт/год. з ПДВ, однак, у подальшому безпідставно ініціював укладення додаткових угод та збільшення ціни за одиницю товару загалом на 15,74 %.

В умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками. Тому, при укладенні договору та визначення його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо. (Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду України від 15.05.2007 №30/110 та у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №904/8354/16 та від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення ряду додаткових угод суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції, добросовісної конкуренції, оскільки, якщо врахувати тлумачення сторонами ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо укладення додаткових угод, то ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Верховним Судом у постановах від 23.01.2020 №907/788/18, від 18.03.2021 №924/1240/18 зазначено, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яка була отримана під час підписання Договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результати закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі.

Аналогічна позиція викладена постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 12.02.2020 №913/166/19, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18.

Згідно ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в до

Таким чином, Закон №922-VIII встановлює імперативну норму, згідно з якою, зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за пунктом 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У п. 90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 викладено правову позицію, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Як встановлено судом, сторонами Договору в порушення п.п. 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» безпідставно укладено додаткові угоди №№ 1, 3, 4 до Договору, якими збільшено ціну за одиницю товару на 15,74% з перевищенням законодавчо визначеного максимально допустимого 10% ліміту.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №922-VIII, закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

В постанові Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №1 від 08.02.2022, №3 від 05.10.2022, №4 від 14.10.2022 підлягають визнанню недійсними судом на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки, укладені з порушенням положень ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII і є такими, що суперечать інтересам держави.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 72830,15 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Так, Комунальним некомерційним підприємством Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» на виконання умов Договору отримано від ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» згідно додаткової угоди №1 до Договору - 3011687,78 кВт/год на суму 1222447,34 грн., згідно додаткової угоди №3 до Договору - 12650,09 кВт/год на суму 54170,82 грн., згідно додаткової угоди №4 до Договору 80240,13 кВт/год на суму 370568,82 грн. Таким чином, згідно доданого прокурором розрахунку, з урахуванням недійсності додаткових угод №1, №3, №4 до Договору, Комунальним некомерційним підприємством Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» зайво сплачено постачальнику ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» кошти у сумі 72830,15 грн.

Таким чином, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 72830,15 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, судом встановлено, що власником вказаних грошових коштів є Таращанська міська рада, як засновник Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня», з урахування також того, що згідно листа Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» №905 від 21.05.2024, виконання умов Договору профінансовано з місцевого бюджету, що свідчить про те, що Таращанська міська рада зазнала надмірних грошових витрат внаслідок неналежного розпорядження її коштами комунальним підприємством.

Оскільки, оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, відтак, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором про закупівлю електричної енергії, мали регулюватись цим Договором. Внаслідок виконання відповідачем 2 своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними додатковими угодами відповідачем 1 були безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 72830,15 грн., які відповідач 1 - зобов`язаний повернути на користь місцевого бюджету Таращанської міської ради в силу приписів статей 216, 1212 ЦК України.

Досліджуючи заперечення, викладені відповідачем 1 у відзиві, а також, підстави представництва прокурором інтересів держави у даній справі, судом встановлено наступне.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. «Державний інтерес» у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.

Як зазначено прокурором, укладення додаткових угод до договору про закупівлю електроенергії за державні кошти всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній системі, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також, у сфері охорони здоров`я порушує інтереси держави в особі виконавчого органу Таращанської міської ради, як розпорядника бюджетних коштів, що в межах здійснення покладених на нього функцій зобов`язаний забезпечувати їх ефективне, результативне та цільове використання.

Згідно листа Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» від 21.05.2024 №905 вбачається, що кошти на покриття витрат, понесених у зв`язку з виконанням Договору, перераховувалися Таращанською міською радою, що підтверджує, що Таращанською міською радою здійснено зайву сплату бюджетних коштів через укладення спірних додаткових угод.

Згідно п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов?язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Оскільки, фінансування Договору здійснювалось за рахунок коштів бюджету Таращанської міської громади, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, а тому, надмірно сплачені грошові кошти у зв?язку з неналежним виконанням умов Договору у сумі 72830,15 грн., які безпідставно збережені відповідачем 1 мають бути повернуті до місцевого бюджету.

Білоцерківською окружною прокуратурою у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено лист від 22.05.2024 №50/5-5026вих-24 до Таращанської міської ради, в якому останню проінформовано про наявність факту незаконного укладення додаткових угод до Договору, відповідно до яких, всупереч вимогам ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», незаконно збільшено ціну товару, чим місцевому бюджету завдано збитків. Також, у вказаному листі зазначено щодо необхідності вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави, стягнення збитків за Договором, або зазначення причини невжиття таких заходів.

У відповідь Таращанська міська рада листом №849/03-04вих-24 від 29.05.2024 повідомила, що не має можливості звернутись до суду з позовною заявою, у зв?язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та не заперечує проти подання відповідної позовної заяви до суду Білоцерківською окружною прокуратурою.

Таким чином, викладені у відзиві відповідача 1 обставини щодо неповідомлення прокурором відповідного суб`єкта владних повноважень про намір Білоцерківської окружної прокуратури звернутися з позовом до суду в інтересах держави в особі Таращанської міської ради є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, саме Таращанська міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету та контролю їх використанням - остання є належним позивачем у справі.

При цьому, Таращанська міська рада, будучи обізнаною щодо існування вищевказаних порушень, своєчасно не вжила заходи щодо захисту інтересів держави та стягнення з ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» грошових коштів, що безпідставно перераховані за договором поставки, враховуючи, що прокурор, в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомив про встановлені порушення вимог діючого законодавства у бюджетній сфері щодо неналежного виконання умов Договору.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.26 Бюджетного кодексу України, саме на Таращанську міську раду, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, покладено контроль за дотриманням бюджетного законодавства, спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, зокрема, через закінчення перебігу позовної давності, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У відповідності до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», перед направленням позовної заяви до суду Білоцерківською окружною прокуратурою листом від 22.05.2024 №50/5-5026вих-24 повідомлено Таращанську міську раду про наміри здійснювати представництво інтересів держави.

Отже, на виконання ч.ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне, здійснення захисту інтересів держави в особі Таращанської міської ради, яка не вжила заходів у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, про що повідомив позивача відповідним листом; зазначив, що використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу виконавчої влади, що в свою чергу завдає шкоди інтересам держави, яка згідно із ст. 6 Конституції України, здійснює свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, чим обґрунтував порушення інтересів держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окрім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб`єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 зазначив, що коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог. Керуючись зазначеною постановою Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.08.2023 у справі №924/1283/21, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, зробив наступний правовий висновок: якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі - Порядок №228).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про місцевий бюджет; приймає рішення щодо делегування повноважень одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Оскільки, засновником Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» та власником його майна є Таращанська міська територіальна громада в особі міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також, зобов?язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним підприємством коштів місцевого бюджету за договорами поставки електричної енергії, Таращанська міська рада уповноважена вживати заходи щодо захисту інтересів територіальної громади, в тому числі, представницького характеру, а тому є належним позивачем у даній справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдає шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.

Враховуючи викладене, прокурором належним чином обґрунтовано звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Таращанської міської ради та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача 1, викладеного у відзиві на позов про залишення позову без розгляду.

Враховуючи встановлені факти та вимоги правових норм, за наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із доведеністю в сукупності наданих прокурором доказів та встановлених судом фактичних обставин.

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Усі подані відповідачем 1 заяви по суті справи та інші твердження та заперечення відповідача 1 уважно досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таращанської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» та Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» про визнання договору недійсним в частині укладення додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 №l, укладений між Комунальним некомерційним підприємством Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» (09501, Київська область, Білоцерківський р-н, м. Тараща, вул. Шевченка, 66, код ЄДРПОУ 01994215) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» (04070 м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25 Б, офіс 203, код ЄДРПОУ 41559270) в частині укладення додаткових угод №1 від 08.02.2022, №3 від 05.10.2022 та №4 від 14.10.2022.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» (04070 м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25 Б, офіс 203, код ЄДРПОУ 41559270) на користь Таращанської міської ради (09501, Київська область, Білоцерківський р-н, м. Тараща, вул. Шевченка, буд. 7, код ЄДРПОУ 04054955) безпідставно одержані кошти в сумі 72830 (сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять) грн. 15 коп., які надмірно сплачені за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 №1, укладеним між Комунальним некомерційним підприємством Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» (04070 м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25 Б, офіс 203, код ЄДРПОУ 41559270) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996; отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641) 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» (09501, Київська область, Білоцерківський р-н, м. Тараща, вул. Шевченка, 66, код ЄДРПОУ 01994215) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996; отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641) 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного судового рішення 18.02.2025 року.

Суддя Д.Г. Заєць