Ухвала

від 12.02.2025 по справі 916/2867/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2867/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Бондаревський О.М. на підставі посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Леванюк Т.В. на підставі ордеру;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю Трапеза за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Одеський крохмаль", про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення права володіння з одночасним закриттям розділу,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2024 до Господарського суду Одеської області від керівника Березівської окружної прокуратури (далі по тексту - прокурор) надійшла позовна заява в інтересах держави в особі Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Трапеза» (далі по тексту ТОВ «Трапеза») про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою за адресою: вул. Шевченка, 1б, с. Радісне, Березівського (колишнього Іванівського) району Одеської області, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення права володіння з одночасним закриттям розділу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурором наголошено, що відповідачем було набуто у власність об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці комунальної власності, яка у власність або користування сільською радою на надавалась. Прокурором вказано, що набуте відповідачем у власність нерухоме майно було створено шляхом виділу з об`єкту нерухомого майна цілісного майнового комплексу «Червонознам`янський цукровий завод». Проте, збільшення площі будівлі, яка належить відповідачу, відбулось шляхом зайняття частини земельної ділянки комунальної власності.

Ухвалою суду від 01.07.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський крохмаль» (далі по тексту ТОВ «Одеський крохмаль»).

ТОВ «Трапеза» у поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення заявленого прокурором позову, стверджуючи, що відповідач є добросовісним набувачем об`єкту нерухомого майна та не може і не має права відповідати за дії та/або бездіяльність попередніх власників, тобто ТОВ «Одеський крохмаль».

Натомість, у відповіді на відзив прокурор зазначає, що в результаті проведення ТОВ «Одеський крохмаль» самочинної реконструкції спірного нерухомого майна та реєстрації права власності на майно земельна ділянка комунальної власності вибула із законного користування та розпорядження власника, тобто Знам`янської сільської ради.

У підготовчому засіданні 21.10.2024, яке було проведено за участю прокурора та відповідача, судом було оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Під час підготовки справи до розгляду по суті господарським судом було з`ясовано, що що ухвалою від 27.11.2024 Верховним Судом постановлено передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №908/2388/21 правовідносини у якій є подібними з даною справою.

У судовому засіданні 24.01.2025 судом було повідомлено про передачу справи №908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим, оголошено перерву до 12.02.2025 об 11:00 год.

Враховуючи постановлення Великою Палатою Верховного Суду ухвали від 05.02.2025 про прийняти до розгляду справи №908/2388/21, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення даної справи зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Надточій проти України», №7460/03, § 26, рішення від 15.05.2008, нагадав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Предметом заявленого прокурором позову в інтересах держави в особі Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області є вимоги, пред`явлені до ТОВ «Трапеза» про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою за адресою: вул. Шевченка, 1б, с. Радісне, Березівського (колишнього Іванівського) району Одеської області, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва право власності на який зареєстровано за відповідачем.

При цьому, ТОВ «Трапеза», як встановлено судом, було набуто у власність об`єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу від 06.11.2019, укладених з ТОВ «Одеський крохмаль».

За змістом ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України.

Частинами 3-5 ст. 376 ЦК України, відповідно, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, за змістом зазначеної статті знесення самочинного будівництва має здійснюватися особою, яка його здійснила (здійснює), або за її рахунок.

Ухвалою 27.11.2024 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановлено передати справу №908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передаючи справу №908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що у спірних правовідносинах спосіб захисту прав позивача стосовно останнього набувача нерухомого майна за своїм змістом має кореспондувати конкретному правопорушенню, яке вчиняє саме останній набувач цього майна, - усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, привівши її у придатний до використання стан (звільнення земельної ділянки від фізичного перебування на ній, звільнення земельної ділянки від належного такому відповідачу майна). При цьому, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, згідно яких належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, а не його забудовник.

Ухвалою від 05.02.2025 Велика Палата Верховного Суду постановила прийняти до розгляду справу №908/2388/21.

Господарський суд зазначає, що у межах даної справи прокурором також заявлено вимогу про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту нерухомого майна, будівництво якого або первинну реєстрацію права власності на який безпосередньо ТОВ «Трапеза» не здійснювало. Таким чином, правовідносини у межах даної справи та у межах справи №908/2388/21 є подібними.

Підстави та умови зупинення провадження у справі врегульовані нормами статей 227, 227 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний або має право зупинити провадження у справі.

В силу приписів ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) призначення судом експертизи; 3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; 4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Суд не зупиняє провадження у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

При цьому, згідно ч.3 ст.195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що ухвала про передачу справи №908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду була постановлена Верховним Судом вже після закриття підготовчого провадження по даній справі, а, отже, у суду була відсутня можливість розглянути питання про зупинення провадження у межах підготовчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 по справі №916/2421/18 дійшов висновку, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

У постанові від 16.12.2021 по справі №910/7103/21 Верховним Судом наголошено, що глава 6 розділу ІІІ ГПК України не врегульовує питання повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії судових дебатів. Проте, відповідно до практики Верховного Суду суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення даної справи зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження по даній справі до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах по справі №908/2388/21.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 177, 182, 195, 228, 234 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Справу №916/2867/24 повернути зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження.

2. Провадження у справі №916/2867/24 зупинити до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах по справі №908/2388/21.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повна ухвала складена 17.02.2025.

Суддя С.П. Желєзна