Ухвала

від 17.02.2025 по справі 925/820/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17 лютого 2025 року Справа № 925/820/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від стягувача представник не з`явився,

від боржника представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів

про розстрочення виконання рішення суду

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Овопрайм, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів,

м. Черкаси

про стягнення 72 243 грн. 28 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів на користь товариства з обмеженою відповідальністю Овопрайм 59 052 грн. 00 коп. основного боргу, 8 709 грн. 41 коп. пені, 1 915 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 1 046 грн. 13 коп. 3% річних та 2 964 грн. 11 коп. судового збору.

В решті вимог в позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2024 року у справі №925/820/24 залишено без змін.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів на користь товариства з обмеженою відповідальністю Овопрайм 4 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

27 січня 2025 року від боржника надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27 січня 2025 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів про розстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 17 лютого 2025 року.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися.

Від стягувача надійшов відзив (заперечення) на заяву боржника, в якому останній зазначав, що боржник не надав суду жодного доказу на підтвердження доводів викладених у заяві.

У зв?язку з чим стягувач просив заяву боржника залишити без задоволення.

Водночас, стягувач просив суд проводити судове засідання за відсутності його представника.

Від боржника до суду надійшли додаткові письмові пояснення в яких боржник вказав, що за період з 01 по 10 лютого 2025 року останнім було сплачено стягувачу на виконання судового рішення 30 000 грн.

У своїх поясненнях боржник також просив суд здійснювати розгляд заяви за відсутності представника боржника.

Розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення, суд прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

В обґрунтування поданої заяви боржник зазначав, що останній намагається здійснити всі можливі дії з метою виконання судового рішення, у зв`язку із чим повідомляє суд про намір повністю та добровільно сплатити борг, але на даний час на банківських рахунках підприємства недостатньо грошових коштів та відсутнє майно для виконання судового рішення, що підтверджується банківськими виписками за відповідними рахунками станом на 24 січня 2025 року в яких вбачається відсутність коштів.

Скрутна фінансова ситуація на підприємстві склалася внаслідок воєнного стану, який введено Указом Президента України №64/2022 з подальшими продовженнями у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та суттєвим кадровим голодом на підприємстві.

Крім цього, контрагенти ТОВ Світ Ласощів частково припинили свою господарську діяльність, що вплинуло на їх платоспроможність.

Боржник також зазначає, що на сьогоднішній день підприємство частково почало налагоджувати постачання товарів з оптовими покупцями та мережами продовольчих магазинів, проте має місце значне відтермінування оплати за поставлену продукцію. Так, в середньому по договорам купівлі-продажу та постачання кондитерської продукції боржника, строк оплати становить близько 45 днів з моменту здійснення поставки.

Вищевказана реалізація відбувається з мінімальною націнкою та в деяких випадках майже у собівартість виготовлення продукції.

За таких обставин, аналізуючи фінансовий стан товариства, з метою недопущення повної зупинки його діяльності та банкрутства, що призведе до невиконання судового рішення, виникає необхідність у зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення.

Водночас, не зважаючи на вказані обставини, з метою відстрочення виконання судового рішення боржник 24 січня 2025 року здійснив платіж у сумі 10 000,00 грн. на банківський рахунок стягувача в якості погашення боргу, який становить 76 243,28 грн.

У зв?язку з чим боржник просив суд розстрочити виконання рішення суду до 10 березня 2025 року згідно наведеного в заяві графіка.

Суд зазначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 ГПК України).

Норма статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про розстрочку, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, питання про розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому під час розгляду заяви про розстрочку рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Важливо також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати також відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тобто не лише відсутність обігових коштів на банківських рахунках боржника, а і одночасно відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявність загрози банкрутства може бути підставою для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення.

Тяжке фінансове становище боржника може бути підтверджене зокрема, банківськими виписками.

Проте, суду не надано доказів, які б свідчили про фінансове становище боржника, зокрема, документів бухгалтерського обліку, банківських виписок про залишок коштів на рахунку (рахунках) в фінансових установах.

Крім того боржником не надано суду доказів, що підтверджують відсутність в останнього рухомого чи нерухомого майна, в тому числі будівель, земельних ділянок, автотранспорту, сільськогосподарської техніки, плавзасобів тощо.

Надання відстрочення виконання судового рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі Крапивницький та інші проти України, заява №60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справіШмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Як вже зазначалося вище, під час розгляду даної заяви боржник належними та допустимими доказами не довів наявності виняткових обставин достатніх в своїй сукупності для розстрочення виконання рішення суду по даній справі.

З наданих суду доказів дійсно підтверджується, що боржник 24 січня 2025 року здійснив платіж у сумі 10 000,00 грн. на банківський рахунок стягувача, в якості сплати боргу на виконання рішення суду.

Крім того, боржник сплатив стягувачу 30 000 грн. грошових коштів, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 06 лютого 2025 року №6918, від 07 лютого 2025 року №6922 та від 10 лютого 2025 року №6948,

Проте, сплата боргу на виконання рішення суду, що набрало законної сили є обов`язком боржника та не дає йому будь-яких переваг перед стягувачем в питанні відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду.

Порушення боржником свого грошового зобов`язання за договором вже було встановлено судом під час розгляду справи по суті.

Невиконання рішення суду є підставою для самостійної відповідальності боржника, встановленої законом.

Водночас, до заяви не додано доказів того, що фінансовий стан боржника наразі унеможливлює сплату решти боргу за рішенням суду, чи такі дії в сукупності можуть призвести до банкрутства підприємства.

Суд вважає, що під час дії воєнного стану сторони фактично знаходяться в рівних умовах щодо ведення своєї господарської діяльності, оскільки товариства зареєстровані в Україні та мають однакові ризики пов`язані з підприємницькою діяльністю, в тому числі неналежним виконанням своїми контрагентами зобов`язань.

Також слід вказати, що станом на 17 лютого 2025 року матеріали справи №925/820/24 до Господарського суду Черкаської області за належністю не поверталися та накази на примусове виконання судових рішень не видавалися.

Отже, наразі у боржника ще є час для добровільного виконання судового рішення і суд не вбачає підстав для задоволення заяви, оскільки в протилежному випадку буде порушено баланс інтересів сторін.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів про розстрочення виконання рішення суду залишити без задоволення.

2.Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович