Ухвала

від 17.02.2025 по справі 917/696/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 917/696/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025

у справі № 917/696/24

за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

про стягнення 544 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення, позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом, у якому просило суд стягнути з акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - АТ "Кременчуцький сталеливарний завод", відповідач) 544 000, 00 грн, з них: 272 000,00 грн штраф та 272 000,00 грн пеня за прострочення сплати штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі № 917/696/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача 65 280,00 грн пені за прострочення сплати штрафу із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 917/696/24: рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі № 917/696/24 в частині відмови щодо стягнення пені за прострочення сплати штрафу скасовано; стягнуто з АТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 206 720,00 грн пені за прострочення сплати штрафу із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України; в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі № 917/696/24 залишено без змін.

АТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 04.02.2025 (засобами поштового зв`язку) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 917/696/24 скасувати повністю, рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі № 917/696/24 залишити в силі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ "Кременчуцький сталеливарний завод" у справі № 917/696/24, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.

Позов подано у 2024 році. Предметом позову у справі № 917/696/24 є стягнення 544 000,00 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Звертаючись із касаційною скаргою скаржник викладає обставини справи, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про необхідність розгляду справи Касаційним господарським судом; вважає, що розгляд питання щодо правил обчислення строків та визначення періодів нарахування пені при покладенні майнової відповідальності на суб`єктів господарювання за рішеннями органів АМК України стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання скаржника на обставини справи та загальні випадки щодо правил обчислення строків і визначення періодів нарахування пені, не свідчать про наявність належних обґрунтувань, за яких судове рішення у цій справі підлягає касаційному оскарженню.

Незгода скаржника із оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на його користь є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, також враховано межі, порядок та повноваження судів щодо розгляду цієї справи.

Тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення.

Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 917/696/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 917/696/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок