Постанова

від 13.02.2025 по справі 918/132/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 918/132/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

ОГП: Колодяжна А.В.,

позивача: не з`явились,

відповідача-1: Януль-Сидорчук Х.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача-2: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024

та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024

у справі № 918/132/24

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району

до:

1) ОСОБА_1 ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп",

про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" про витребування з володіння відповідачів у комунальну власність на користь Здолбунівської територіальної громади в особі позивача земельної ділянки площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0340 (реєстраційний номер 1218863656226).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1, ставши з 12.02.2015 членом ФГ ім. Шевченка, не будучи його засновником, безоплатно отримав та 04.04.2017 зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0340 (реєстраційний номер 1218863656226), яка перебувала з 17.03.1998 у постійному користуванні фермерського господарства. При цьому відповідач-1 не передавав спірну земельну ділянку до цього господарства як його учасник. Водночас надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, проте із земель, що вже перебували у користуванні фермерського господарства. У подальшому відповідач-1 фермерську діяльність не здійснював, земельну ділянку передав в оренду іншим юридичним особам, востаннє - відповідачу-2 строком на сім років. Отже, метою отримання спірної земельної ділянки було не створення та ведення фермерського господарства відповідачем-1 одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів, а відтак прокурор просить суд витребувати з володіння відповідачів у комунальну власність на користь Здолбунівської територіальної громади в особі Здолбунівської міської ради спірну земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 (суддя Пашкевич І.О.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 (колегія суддів у складі: Василишин А.Р. - головуючий, Філіпова Т.Л., Маціщук А.В.), позов задоволено та витребувано у відповідачів у комунальну власність на користь Здолбунівської територіальної громади в особі позивача земельну ділянку площею 2,8438 Га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0340 (реєстраційний номер 1218863656226).

Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії РВ № 00031, виданим 29.04.1998 на підставі рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22.04.1998 за № 159, зі змінами в землекористуванні, внесеними рішенням Здолбунівської районної ради від 20.09.2000 № 166 (ділянка 2-3 площею 2,28 га), ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 45,5 га в межах згідно з планом, що розташована на території Копитківської сільської ради Здолбунівською району (на цей час - Здолбунівська міської територіальної громади).

ОСОБА_3 створено ФГ ім. Шевченка, яке зареєстроване як юридична особа 17.03.1998, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру за № 15961200000000439.

Рішенням засновника ФГ ім. Шевченка ОСОБА_4 від 12.02.2015 № 15 введено в число членів господарства: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , Відповідача 1, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та внесено зміни в установчі документи фермерського господарства.

Водночас, пунктом 1.5 Статуту ФГ ім. Шевченка (в новій редакції), затвердженого рішенням засновника ФГ ім. Шевченка від 15.02.2015 № 15, визначено, що членами господарства є: ОСОБА_20 , ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 .

Відповідно до заяви від 26.02.2015, посвідченої приватним нотаріусом А. Чайковською та зареєстрованої у реєстрі за № 82, ОСОБА_28 висловив свою згоду на вилучення земельної ділянки площею 47,78 Га, що знаходиться на території Копитківської сільської ради і перебуває у його постійному користуванні відповідно до Державного акта на право постійного користування землею РВ № 00031 (з додатком), та не заперечив щодо її відведення членам ФГ ім. Шевченка.

У подальшому до Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 16-ти членів ФГ ім. Шевченка, які не є засновниками ФГ ім. Шевченка та не передавали земельні ділянки до цього господарства як його учасники та фактично стали його членами лише 12.02.2015, надійшла заява про передачу їм безоплатно у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель, що перебувають у постійному користуванні, згідно з Державним актом серії РВ № 00031 та додатком до нього.

Заява 27.02.2015 зареєстрована в Управлінні за вх. № 468/0/17-1.

На підставі вказаної заяви Головним управлінням Держземагенства у Рівненській області прийнято наказ від 16.03.2015 № 17-254/16-15-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_32 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району.

Згідно з Протоколом загальних зборів членів ФГ ім. Шевченка від 01.08.2016 в присутності голови ОСОБА_32 та 16 нових членів господарства вирішено провести поділ земель сільськогосподарських угідь (рілля) ФГ ім. Шевченка площею 45,5011 Га на 16 земельних часток (паїв) порівну по 2,8438 Га.

Також протоколом загальних зборів членів ФГ ім. Шевченка від 28.08.2016 погоджено Проект організації земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_32 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району на земельні частки (паї) площею 45,5011 Га, та встановлено фактичний розподіл земельних часток (паїв), у тому числі земельної ділянки відповідачу-1 площею 2,8438 Га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-886/16-17-СГ від 23.03.2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу-1 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену ФГ ім. Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_32 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області; припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8438 га громадянину ОСОБА_33 для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії РВ № 00031, виданим відповідно до рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22.04.1998 № 159, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 29.04.1998 за № 21, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області; передано у власність відповідачу-1 земельну ділянку площею 2,8438 га (кадастровий номер 5622682800:00:001:0340) для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену ФГ ім. Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.04.2017 за відповідачем-1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0340 площею 2,8438 га для ведення фермерського господарства (номер відомостей про речове право: 19863425).

У подальшому відповідач-1 фермерську діяльність не здійснював, земельну ділянку передав в оренду для сільськогосподарських потреб юридичним особам, що підтверджується укладеними ним договорами оренди землі від 20.07.2018 з відповідачем- 2 (право оренди припинено 14.12.2020, підстава - додаткова угода від 22.10.2020) та від 22.10.2020 з відповідачем-2 зі строком дії останнього на сім років.

Так, за умовами п. 1, 2 договору оренди землі від 22.10.2020, укладеного між відповідачем- 1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар), орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,8428 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0340, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

Договір укладено на сім років з дати його укладення. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Крім того, договір підлягає автоматичному продовженню у порядку, визначеному законодавством та договором.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.12.2020 о 21:46:34 год. (номер запису про інше речове право: 39806828).

Враховуючи викладене, прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства. Тому, як виснував суд першої інстанції, відповідач-1 мав право на отримання спірної земельної ділянки у загальному порядку після припинення права постійного користування на неї самим фермерським господарством. Також суди дійшли висновку, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах розпочався 04.07.2017 і, відповідно, мав закінчитися 04.04.2020, однак перебіг позовної давності у цій справі продовжувався та зупинявся у зв`язку із введенням карантину та воєнного стану, відтак на час розгляду справи позовна давність не спливла, а тому підстави для її застосування відсутні. При цьому суди виснували, що спір повинен розглядатися саме у господарській юрисдикції, оскільки спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі, або залишити позовну заяву без розгляду, а у випадку розгляду справи по суті - в позові відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що в позовній заяві прокурора не обґрунтовано необхідність звернення до суду в інтересах держави, необхідність захисту цих інтересів, підстави для звернення до суду. Позивач цілком спроможний захистити права та інтереси громади самостійно. Для цього в громади є матеріальний (бюджет) потенціал, юридичний і земельний супровід (юридичний та земельний відділи), і що прокурор неправильно тлумачить поняття державного інтересу держави, надаючи пріоритет державі, ігноруючи права скаржника як власника земельної ділянки. Вказує, що дана справа з огляду на спірні правовідносини має розглядатися в порядку цивільного судочинства та віднесена до юрисдикції загальних судів. Також зазначає, що витребування на користь позивача земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном. Крім цього, на момент набуття скаржником у власність спірної земельної ділянки вона перебувала на законній підставі в постійному користуванні ОСОБА_34 , і її користувачем був саме він, а не фермерське господарство, а тому якщо земельна ділянка і може бути вилучена, то лише на його користь. Також скаржник вказує на законність отримання нею земельної ділянки у власність.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 922/3219/20, № 912/2385/18 (стосовно представництва прокурором інтереси держави); № 633/408/18, № 633/409/18, в ухвалі у справі № 918/1319/23 (стосовно порушення правил юрисдикції). Крім цього, відсутні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо: застосування ст.ст. 31, 32, 116, 118, 122 ЗК України, ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство»; застосування ст. 396 ЦК України; застосування норм Європейської конвенції з прав людини щодо непропорційного втручання у право на мирне володіння майном.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.02.2025 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 07.01.2025.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 30.12.2024 від Керівника Здолбунівської окружної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому прокурор просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін.

В судовому засіданні 04.02.2025 оголошено перерву у справі до 13.02.2025.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України передбачено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 1 частини 1 цієї статті); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 6 частини 1 цієї статті); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13 частини 1 цієї статті).

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Разом з тим за змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна із сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Предметом позову в цій справі є витребування на користь Здолбунівської міської територіальної громади в особі Здолбунівської міської ради спірної земельної ділянки з незаконного володіння фізичної особи ( ОСОБА_1 ), за якою зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку, та з незаконного володіння ТОВ "Акріс Агро Груп" (орендаря), яке наразі користується нею на підставі договору оренди землі.

У пункті 147 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц викладено висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Наведений висновок цілком узгоджується з викладеним у п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 (предмет позову керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації - розірвання договору оренди та витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення в її орендаря) висновком щодо необхідності чіткого розмежування позовів власника про витребування майна з володіння іншої особи і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, а саме про те, що власник, який передав земельну ділянку в оренду, не втрачає володіння нею, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не з`являються відомості про державну реєстрацію права власності на цю ділянку за іншим суб`єктом. Державна реєстрація права оренди нерухомості, а тим більше надання її власником у користування (найм) без такої реєстрації чи самовільне зайняття відповідного майна не змінює його володільця. Ним залишається той, за ким зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості. Державна реєстрація права оренди такого об`єкта, надання його в користування без вчинення відповідної реєстраційної дії чи зайняття без дозволу власника зумовлюють появу опосередкованого володіння та відповідного тимчасового володільця (орендаря, наймача, користувача), що не виводить власника з безпосереднього володіння цим майном.

У пунктах 8.5- 8.7, 9.5 і 11.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (предмет позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 - визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 04.05.2016 № 3620-СГ "Про передачу земельної ділянки у власність"; зобов`язання фізичної особи ОСОБА_35 повернути державі земельну ділянку), яка розглядалася в порядку цивільного судочинства, викладено такі правові висновки:

1) для реалізації права на приватизацію землі, визначеного статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство", фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства. Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України. Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку;

2) член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у розмірі земельної частки (паю). Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства;

3) у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Ухвалюючи постанову від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, якою, зокрема, постанову Харківського апеляційного суду від 10.11.2020 в частині зобов`язання ОСОБА_35 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071) змінено шляхом витребування вказаної земельної ділянки з володіння ОСОБА_35 на користь держави, Велика Палата Верховного Суду виходила із тих встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, що ОСОБА_36 , який є членом Фермерського господарства "Олта-А", проте не передавав земельну ділянку до цього господарства як засновник, оскільки після передачі йому у власність спірної земельної ділянки та державної реєстрації права власності на неї фермерську діяльність не здійснював, передавши земельну ділянку в оренду фізичній особі-підприємцю Бочарову С.Ю.

Наведене переконливо свідчить про подібність земельних правовідносин у справі № 633/408/18 та у справі № 918/132/24, в якій судами достовірно встановлено аналогічні обставини - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на підставі наказу від 23.03.2017 № 17-888/16-17-СГ передало безоплатно у власність ОСОБА_1 як члену (не засновнику) ФГ "Ім. Шевченка" спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яку ОСОБА_5 не отримувала у користування для створення фермерського господарства, проте передала її в оренду ТОВ "Акріс Агро Груп", яке наразі користується нею на підставі договору оренди землі.

Відповідно до ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Виходячи зі змісту імперативних положень ч. 2 ст. 414 ЦПК України, в разі встановлення належності відповідного спору до юрисдикції господарських судів порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19- 22 цього Кодексу, Велика Палата Верховного Суду в обов`язковому порядку скасувала би рішення судів попередніх інстанцій незалежно від доводів касаційної скарги, чого за наслідками касаційного перегляду цивільної справи № 633/408/18 не відбулося.

Відповідні висновки також містяться в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2024 у справі № 918/1319/23.

В свою чергу, у справі № 922/1830/19 (на яку послалися суди попередніх інстанцій в якості обґрунтувань належності спору у справі № 918/132/24 до господарської юрисдикції) прокурор звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи, ФГ "Скосогорівка" про (зокрема):

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" Фізичній особі;

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та Фізичною особою щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 05.02.2016, укладеного між Фізичною особою та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право оренди від 31 грудня 2014 року № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328159 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за Фізичною особою;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178167 від 05.12.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13178714 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ "Скосогорівка";

- зобов`язання Фізичну особу повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

Прокурор зазначив, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства в користування Фізичній особі на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними нею та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації, відповідно до яких фізичній особі надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення строком на 25 років. Тому Фізична особа фактично отримала землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявної юридичної особи, тобто іншої підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на позаконкурсній основі в абсолютно необґрунтованих розмірах у порушення норм статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України.

Таким чином, предметом позову у справі № 922/1830/19 є оскарження рішення про надання в оренду (в користування) земельних ділянок фізичній особі для ведення фермерського господарства, договору оренди та суборенди земельної ділянки. Підставою позову є те, що вказаній фізичній особі вже надавались земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства, а тому повторне їх надання по такій же процедурі не відповідає вимогам закону, так як повинно здійснюватись у загальному порядку - на конкурентних засадах.

В той же час, у справі № 918/132/24 предметом позову є вимоги прокурора про витребування земельної ділянки, оскільки вона незаконно вибула з комунальної власності. При цьому власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа, яка, будучи членом ФГ "ім. Шевченка" та не є засновником фермерського господарства, не передавала земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримала у власність спірну земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ФГ "ім. Шевченка". При цьому надання такої земельної ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах (ст. 118 ЗК України), проте із земель, що вже перебували у постійному користуванні ФГ "ім. Шевченка". В той же час, ОСОБА_1 фермерську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює та передав її в оренду.

Таким чином, враховуючи критерії подібності, справа №922/1830/19 та справа, що розглядається № 918/132/24, не є подібними, адже визначально різняться змістом правовідносин, предметами та підставами позову, фактично-доказовою базою, з огляду на що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у справі № 922/1830/19 не можуть бути релевантними до правовідносин, у справі, що переглядається.

Оскільки на час звернення з цим віндикаційним позовом належним відповідачем є фізична особа ( ОСОБА_1 ), за якою зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку, а не її орендар (ТОВ "Акріс Агро Груп") земельної ділянки з незаконного володіння, колегія суддів дійшла висновку, що такий спір за своїм суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин (не здійснення не земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки).

Відтак, підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, знайшла своє підтвердження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 у справі № 918/132/24 підлягають скасуванню, а провадження у справі № 918/132/24 -закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Частиною 2 ст. 231 ГПК України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 231 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що розгляд цієї справи має відбуватися за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 231, 300, 301, 308, 313, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 у справі № 918/132/24 скасувати.

Провадження у справі № 918/132/24 закрити.

Роз`яснити Керівнику Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.