Ухвала

від 18.02.2025 по справі 211/3252/13-ц

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/3252/13-ц

Провадження № 4-с/211/3/25

У Х В А Л А

іменем України

18 лютого 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання Бірж Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг скаргу Акціонерного товариства «Кристалбанк», заінтересовані особи ОСОБА_1 , Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Заявник АТ «Кристалбанк» звернувся до суду із скаргою та просить суд визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Довгинцівського ВДВС щодо не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні № 41919437, зобов`язавши начальника відділу або інших посадових осіб зняти арешт та заборону відчуження майна, посилаючись на закінчення виконавчого провадження та порушення його прав, як власника, на розпорядження арештованим майном. В обґрунтування скарги зазначено, що на примусовому виконанні Довгинцівського ВДВС перебував виконавчий лист № 211/3252/13-ц виданий 20.12.2013 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу у справі за позовом ПАТ «Терра Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на іпотечне майно, а саме домоволодіння , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів. Постановою державного виконавця Довгинцівського ВДВС від 06 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження № 41919437 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, в рамках якого постановою від 29 квітня 2014 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження. Постановою державного виконавця на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист було повернуто стягувачу. 12 червня 2015 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про заміну сторони виконавчого провадження замінено стягувача ПАТ «Терра Банк» та ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк». 18 липня 2016 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області змінено спосіб та порядок виконання судового рішення, а саме звернуто стягнення на іпотечне майно, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом набуття ПАТ «Кристалбанк» права власності на зазначене майно. 22 листопада 2016 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірне домоволодіння за ПАТ «Кристалбанк», який скориставшись своїм правом іпотеко держателя, одержав задоволення своїх прав за рахунок предмета іпотеки та став власником домоволодіння. Таким чином з моменту набуття права власності на нерухоме майно, рішення суду у справі № 211/3252/13-ц вважається виконаним, зобов`язання боржника ОСОБА_1 відсутнє. На заяви від 04.09.2024 та від 05.12.2024 щодо зняття арешту з нерухомого майна, Довгинцівський ВДВС не реагує, тому просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року прийнято скаргу до розгляду.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, однак їх неявка, не перешкоджає її розгляду.

Представник заявника АТ «Кристалбанк» Гарвасюк В.Ю. звернувся до суду із завою про розгляд скарги за його відсутності, на вимогах наполягає.

Представник Довгинцівського ВДВС надали письмові заперечення відповідно до яких просили відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 41919437 з примусового виконання виконавчого листа № 211/3252/13-ц від 20 12 2013 року. Дане виконавче провадження закінчено 28 07 2014 року на підставі ст. 47 п.9 Закону України " Про виконавче провадження" . Ст. 50 вищевказаного Закону не передбачено скасування заходів примусового виконання у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 47 цього закону, тому у державного виконавця не має правових підстав зняття арешту з майна боржника.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути скаргу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини першої статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2013 року у справі № 211/3252/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на іпотечне майно, позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 170-Ф/07/2 від 05.06.2007 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством «Інвест-Кредит Банк» (правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Терра-Банк») та громадянином України ОСОБА_2 , що станом на 15.05.2013 року становить 300 394,01 грн., звернуто стягнення на іпотечне майно, а саме: домоволодіння , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з лит. «Ж-1» шлакоблочного житлового будинку обкладеного цеглою, житловою площею-96,9 кв.м. ,загальною площею-131,9 кв.м., лит. «А»-літньої кухні із саману обкладеного цеглою, «К»-шлакоблочного гаражу, лит. «З»- цеглової вбиральні, І-водоколонки, № 1,2-огорожі, ІІ-замощення, що належить ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації в 150000 гривень 00 копійок.

На виконання рішення суду, за виконавчим листом № 211/3252/13-ц виданого 20 грудня 2013 року, державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького управління юстиції 06 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження № 41919437, в рамках якого постановою від 29 квітня 2014 року накладено арешт на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до заперечення відділу ДВС Постановою від 28 липня 2014 року державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 12 червня 2015 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача з Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» на Публічне акціонерне товариство «Перехідний Банк «Кристалбанк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 211/3252/13-ц про звернення стягнення на іпотечне майно: домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 18 липня 2016 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу по цивільній справі № 211/3252/13-ц провадження № 2/211/1492/13 від 27.08.2013 року про звернення стягнення на іпотечне майно та встановлено наступний спосіб та порядок звернення стягнення: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 170-Ф/07/2 від 05.06.2007 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством «Інвест-Кредит Банк» (правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Терра-Банк») та громадянином України ОСОБА_2 , що станом на 15.05.2013 року становить 300394 гривні 01 коп. звернуто стягнення на іпотечне майно, а саме: домоволодіння , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з шлакоблочного житлового будинку обкладеного цеглою лит. «Ж-1» жилою площею 96,9 кв.м., загальною площею 131,9 кв.м., літньої кухні із саману обкладеного цеглою лит. «А», шлакоблочного гаражу «К», цеглової вбиральні лит. «З», водоколонки І, огорожі № 1,2, замощення ІІ, що належить ОСОБА_1 , шляхом набуття Публічним акціонерним товариством «КРИСТАЛБАНК» (код ЄДРПОУ 39544699) права власності на зазначене майно за 210000 гривень.

22 листопада 2016 року державним реєстратором Виконавчого комітету Криворізької міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Кристалбанк», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На неодноразові звернення стягувача із заявами про зняття арешту з нерухомого майна, Довгинцівський відділ ДВС не реагує, повідомлень про відмову у задоволенні заяви з обґрунтуванням підстав такої відмови, тощо, матеріали справи не містять, представником Довгинцівського ВДВС до суду не надано.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV, чинного на момент повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV, чинного на момент повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу, відсутні положення щодо обов`язку державного виконавця зняти арешт у разі повернення виконавчого документа стягувачу такий обов`язок було передбачено вимогами статті 49 Закону у разі закінчення виконавчого провадження, однак не у зв`язку з поверненням виконавчого документа саме стягувачу.

Частиною статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), у редакції на момент звернення до суду, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII,у разізакінчення виконавчогопровадження (крімзакінчення виконавчогопровадження засудовим рішенням,винесеним упорядку забезпеченняпозову чивжиття запобіжнихзаходів,а також,крім випадківнестягнення виконавчогозбору абовитрат виконавчогопровадження,нестягнення основноївинагороди приватнимвиконавцем),повернення виконавчогодокумента досуду,який йоговидав,арешт,накладений намайно (кошти)боржника,знімається,відомості проборжника виключаютьсяз Єдиногореєстру боржників,скасовуються іншівжиті виконавцемзаходи щодовиконання рішення,а такожпроводяться іншінеобхідні діїу зв`язкуіз закінченнямвиконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частини другої статті 40 Закону № 1404-VIII, про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5)відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Указаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання бездіяльності Довгинцівського ВДВС, що полягає у не знятті арешту з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні № 41919437 протиправною, оскільки такий арешт було накладено правомірно, та подальше його зняття є неможливим у межах виконавчого провадження, яке формально є закінченим 28.07.2014 з підстав, передбачених п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Поряд із цим, у зв`язку із подальшим виконанням судового рішення поза межами виконавчого провадження, наявність арешту майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі №645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), від 09.01.2023 у справі №2-3600/09.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Поряд із цим, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно боржника, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з належного йому на праві власності майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Згідно абзаців першого та другого пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити скаргу Акціонерного товариства «Кристалбанк» частково.

Зобов`язати державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, а саме домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису обтяження 556533, дата державної реєстрації 06.05.2014) накладеного постановою державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 квітня 2014 року у виконавчому провадженні № 41919437.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: С. В. Ткаченко