Рішення

від 18.02.2025 по справі 153/1775/24

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. Справа153/1775/24

Провадження2/153/541/24-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л. В.

справа №153/1775/24

сторони та інші учасники справи: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 Основний Кредитор ОСОБА_3 до Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною діяльністю юридичною особою з назвою Ямпільська міська рада,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувсядо судуз вищевказанимпозовом, вякому проситьсуд стягнутина користь ОСОБА_4 ОСОБА_5 громадянина устатусі ОСОБА_6 кредитораза рахуноккоштів бюджетуЯмпільської міськоїради Могилів-Подільськогорайону Вінницькоїобласті ЄДРПОУ03772660-2000000000гривень компенсаціїморальної шкоди,спричиненої протиправнимидіями тапротиправною бездіяльністюЯмпільської міськоїради,які вчинялисьсистематично танабули явнихознак системнихпорушень правлюдини ОСОБА_3 громадянина устатусі ВласникаОсновного Кредитора. Свої вимоги мотивує наступним: Рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від: 20.01.2024 №12/17248/23; 12.02.2024 №120/84/24; 11.04.2024 №120/1262/24; 25.07.2024 №120/6625/24 було визнано протиправними дії, протиправною бездіяльність Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що полягає у порушенні, у невиконанні законодавства про доступ до публічної інформації та у порушенні прав ОСОБА_3 на отримання запитуваної інформації, права на доступ до публічної інформації. Верховенство права здійснюється з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Отже можна стверджувати, що підставою для відшкодування шкоди є встановлення рішеннями суду від 30.11.23 та визнання судом протиправними дії, протиправною бездіяльність Ямпільської міської ради, котрі потягнули за собою порушення його законних прав. Саме тому, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від: 20.01.2024 №12/17248/23; 12.02.2024 №120/84/24; 11.04.2024 №120/1262/24; 25.07.2024 №120/6625/24 і зафіксовані у них обставини, є належним, достовірним, допустимим і достатнім доказом протиправності і як наслідок є прямим доказом завдання позивачу моральної шкоди, яка за правило ч.3 ст.61 ЦПК України, ст.56 Конституції України не підлягає доказуванню, оскільки факт неправомірних дій неодноразово встановлений рішеннями суду, що має юридичне значення. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи або органу державної влади, місцевого самоврядування, при здійсненні своїх повноважень відшкодовується на підставі ст.1173, 1174 ЦК України. Відповідно до презумпції завдання шкоди позивач не повинен доводити вину відповідача у своїх душевних стражданнях внаслідок порушення своїх прав як підставу для стягнення моральної шкоди, тим паче, що Верховний суд України та ЄСПЛ керуються презумпцією вини правопорушника у такого виду деліктах. Тобто, позивач стверджує, що саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини в тому, що внаслідок порушення ним його прав, в тому числі і особистих немайнових прав у відповідності до Конституції та Законів України, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з правопорушника. Отже, незаконні дії Ямпільської міської ради привели до порушення його фундаментального права на правомірну, добросовісну діяльність працівників органів місцевого самоврядування та права споживача державної послуги у вигляді доброякісної послуги від посадової особи чи органу влади і ці незаконні дії було підтверджено рішеннями суду. Моральна шкода завдана йому незаконними діями місцевої влади полягає у систематичному порушенні його прав і носить вже системний характер, у марнуванні його дорогоцінного часу, з якого складається його життя, часу, який він змушений був витрачати на захист своїх порушених прав, на неодноразове оскарження у суді незаконних дій і таким чином, зобов`язати орган місцевого самоврядування діяти виключно у рамках Законів і Конституції України, у моральних стражданнях, хвилюваннях, які він зазнав під впливом цих протиправних дій. Для відновлення свого права, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя тому, що змушений був відволікатися від своїх звичайних занять та неодноразово звертатися до суду з метою захисту та відновлення свого порушеного права, що не відповідає ні його вільному волевиявленню, ні його свободі волі. Впродовж доволі тривалого часу позивач вимушений був відволікатися від своїх звичайних занять та складати позови до суду, відповіді на відзиви відповідача, пояснення та клопотання, впродовж довгого часу вивчати законодавчу базу лише для того щоб відновити свої порушені права, які порушувались відповідачем систематично, про що свідчать чисельні рішення суду. Порушення його прав та необхідність вжиття заходів для їх захисту позивач сприйняв та сприймає як зверхнє ставлення до нього як до людини, відчув та відчуває себе приниженим та морально подавленим від усвідомлення того, що його права систематично порушуються. Позивач стверджує, що безвідповідальність та безкарність посадових осіб Ямпільської ради, які ігнорують закон та його законні права, свідчать про моральне та психологічне знущання над ним, а неефективна та неправомірна діяльність посадових осіб привели до глибоких моральних переживань, до глибокого відчуття несправедливості, розчарування та розцінюється ним як приховане моральне знущання та є приниженням його честі та гідності. Отже, на цих підставах позивач вважає, що заявлена ним моральна шкода, як превентивна дія у подальшій поведінці для відповідача у розмірі 2 000 000 000 грн. буде справедливим та адекватним відшкодуванням його моральних страждань за фактом порушення його права. В зв`язку з вище викладеним позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному об`ємі, просить суд задовольнити позов та стягнути адекватний розмір завданої йому моральної шкоди.

15 січня 2025 року за вх.№285 від представника відповідача Ямпільської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якомупредставник відповідача вказав,що позовні вимоги заявлені Людиною Власником Основним Кредитором ОСОБА_7 ОСОБА_5 є безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне: рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2024 у справі №120/17248/23адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Ямпільської міської ради щодо неналежного розгляду та надання неповної інформації на запити ОСОБА_1 від 15.09.2023, 26.09.2023, 03.10.2023 та 12.10.2023. Суд дійшов висновку, що надана вказанимилистами від 21.09.2023, 29.09.2023, 09.10.2023 та 17.10.2023 інформація є неповною. Зобов`язано Ямпільську міську раду повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 15.09.2023, 26.09.2023, 03.10.2023 та 12.10.2023 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Позивач у справі №120/17248/23 оскаржував бездіяльність щодо ненадання Ямпільською міською радою копії довідки щодо факту реєстрації юридичної особи з назвою Ямпільська міська рада. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2024 у справі №120/17248/23 Ямпільською міською радою повторно розглянуто запити ОСОБА_1 від 15.09.2023, 26.09.2023, 03.10.2023 та 12.10.2023 та надано відповідь із урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні за вих. №02-08/20-запит від 26.12.2023. Також, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №120/84/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Ямпільської міської ради щодо не розгляду запиту ОСОБА_1 від 23.11.2023 про доступ до публічної інформації, у відповідності до вимог, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації». Зобов`язано Ямпільську міську раду розглянути запит ОСОБА_1 від 23.11.2023 про доступ до публічної інформації, у відповідності до вимог, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації». Визнано протиправною бездіяльність Ямпільської міської ради щодо не надання інформації, визначеної у запиті ОСОБА_1 від 18.12.2023 у частині додатково поставлених питань. Зобов`язано Ямпільську міську раду повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 18.12.2023 про доступ до публічної інформації, у частині додатково поставлених питань у відповідності до вимог, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації». З урахуванням того, що підставою для звернення позивача до суду є не розгляд запиту у встановлені законом строки, ненадання інформації на запит, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Позивач у справі 120/84/24 оскаржував бездіяльність Ямпільської міської ради, що полягає у порушенні строків надання інформації на запит від 23.11.2023, та у не наданні запитуваної інформації по суті поставлених питань. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №120/84/24 Ямпільською міською радою повторно розглянуто запит ОСОБА_1 від 23.11.2023 та 18.12.2023 у частині додатково поставлених питань та надано відповідь із урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні за вих. №02-08/23-запит від 14.03.2024 року. Що стосується рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №120/1262/24, то адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Ямпільської міської ради щодо неналежного розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 22.12.2023 за №80-запит/02-08. Зобов`язано Ямпільську міську раду з урахуванням наведених у цьому судовому рішенні висновків повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 22.12.2023 за №80-запит/02-08. В решті позовних вимог відмовлено. Позивач у справі №120/1262/24 оскаржував бездіяльність Ямпільської міської ради, що полягає у не наданні повної інформації про закриття аналітичних рахунків сільських рад, звільнення сільських голів, призначення старост, інформація про старостинські округи у Ямпільській громаді. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №120/1262/24 Ямпільською міською радою повторно розглянуто запит ОСОБА_1 від 22.12.2023 та надано відповідь із урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні за вих. №02-08/36-запит від 16.05.2024. Також, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №120/6625/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ямпільської міської ради щодо неналежного розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 01.04.2024 за №20-запит/02-08. Зобов`язано Ямпільську міську раду повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 , який зареєстрований 01.04.2024 за №20-запит/02-08. В решті позовних вимог відмовлено. Позивач у справі №120/6625/24 оскаржував бездіяльність щодо ненадання Ямпільською міською радою інформації щодо здійснення повноважень визначених ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №120/6625/24 Ямпільською міською радою повторно розглянуто запит ОСОБА_1 від 01.04.2024 № 20-запит/02-08 та надано відповідь із урахуванням правової оцінки наданої судом за вих. № 02-12/731 від 30.08.2024. За своїм змістом позовні заяви, які заявлялись до Ямпільської міської ради, розгляд яких відбувся у справах №120/17248/23, №120/84/24, №120/1262/24, №120/6625/24 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії та прийняті Вінницьким окружним адміністративним судом рішення, стосувались різних за змістом запитів на інформацію, яка не стосувалась його особистих майнових прав. Відповідач стверджує, що Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що не належність у розгляді запитів про доступ на інформацію розпорядника інформації Ямпільської міської ради полягала, зокрема, у не спрямуванні відповіді у визначений запитувачем спосіб шляхом направлення на вказану поштову адресу (однак, така відповідь направлена на електронну пошту); не наданні відповіді на додатково поставлені питання у додатковому запиті; не наданні інформації безкоштовно яка за висновком суду становить суспільний інтерес і плата за надання якої не справляється. З урахуванням висновків Вінницького окружного адміністративного суду Ямпільською міською радою розглянуто повторно запити і надано відповіді, що і не спростовується позивачем у позовній заяві, що свідчить про відсутність намірів у розпорядника інформацією - Ямпільської міської ради зневажливого ставлення до запитувача. Що стосується моральної шкоди, то позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Лише сама наявність судових рішень про визнання протиправними дій відповідача, на що в позовній заяві посилається позивач, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даними рішеннями не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди. Позивачем ставиться вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000 000 гривень, які як він стверджує, спричинені незаконними діями Ямпільської міської ради, що привело до порушення його фундаментального права на правомірну, добросовісну та кваліфіковану діяльність працівників органів місцевого самоврядування та права споживача державної послуги у вигляді доброякісної послуги від посадової особи чи органу влади, і ці незаконні дії будо підтверджено рішеннями суду. Моральна шкода завдана незаконними діями полягає у систематичному порушенні його прав, адже йому доводилось складати позовні заяви, відповіді на відзиви, пояснення, клопотання тощо. Вважає, що безкарність посадових осіб Ямпільської міської ради свідчать про моральне та психологічне знущання над позивачем, а неефективна та неправомірна діяльність посадових осіб привела до глибоких переживань, відчуття несправедливості, розчарування і розцінюється позивачем як приниження честі та гідності. Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди, позивачем не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення йому моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінив свої моральні страждання. Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та відповідно, не містить відомостей в чому саме полягає заподіяна останньому моральна шкода. Також позивач не надав доказів спричинення моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 2 000 000 000 грн., як і не обґрунтував розмір моральної шкоди. Отже, позивач не надав доказів наявності перешкоди в реалізації ним прав і законних інтересів, встановлених Конституцією і Законами України, як і не конкретизовано з зазначенням доказів, порушення реалізації яких саме прав та законних інтересів спричинено діями суб`єкта владних повноважень. Також, згідно з текстами рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2024 у справі №120/17248/23, від 12.02.2024 у справі №120/84/24, від 11.04.2024 №120/1262/24, від 25.07.2024 у справі №120/6625/24 слідує, що розгляд справ відбувся за відсутністю позивача, судового збору при подачі позовів він не сплачував, що свідчить про відсутність інших негативних явищ для позивача, як наслідку дій відповідача. Встановлені обставини рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду у справах, на які посилається позивач, не можуть слугувати беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач повинен вказати в чому саме виразилась моральна шкода, відходячи від загального визначення щодо понесеного приниження та страждань Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Тому, із врахуванням вказаної судової практики ЄСПЛ, суд, визнавши протиправними дії відповідача щодо не надання запитуваної інформації у справах, вже згладив понесені позивачем моральні страждання. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року № 752/17832/14-ц зроблено висновок про те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Отже, сума моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, а саме 2 000 000 000 грн. є необґрунтованою та на думку відповідача є способом збагачення позивача за рахунок органу місцевого самоврядування. Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. ( ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №280/97-ВР доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Для забезпечення реалізації повноважень визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» Ямпільською міською радою за рахунок бюджету територіальної громади щорічно визначаються видатки на функціонування закладів дошкільної, позашкільної освіти, заклади охорони здоров`я, соціальної сфери, обслуговування об`єктів благоустрою, тощо. Безпідставна вимога позивача про стягнення з місцевого бюджету Ямпільської територіальної громади 2 000 000 000 гривень ставить під загрозу функціонування життєво необхідних закладів громади. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позов Людини Власника Кредитора ОСОБА_8 необґрунтований, оскільки до суду не надано належних доказів страждань позивача, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, факту протиправної поведінки відповідача, внаслідок чого йому могло б бути завдано моральної шкоди, існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань які він поніс та співвідношення їх з розрахованим розміром моральних збитків. Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, а тому позовні вимоги позивача відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

18 лютого 2025 року за вхід.№1073 від Ямпільської міської ради надійшла письмова заява про розгляд справи без участі представника Ямпільської міської ради.

Відповідно до ст.223 ЦПК України суд має підстави для проведення судового засідання у відсутність належним чином повідомленого відповідача.

31 січня 2025 року за вх.№675 від позивача Людини Власника Основний Кредитор ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною діяльністю юридичною особою є назвою Ямпільська міська рада, зі змісту якої вбачається, що рішеннями Вінницькогоокружного адміністративногосуду від12.02.2024№120/84/24;від 20.01.2024№120/17248/23;від 11.04.2024№120/1262/24;від 25.07.2024№120/6625/24було визнанопротиправними дії,протиправною бездіяльністьЯмпільської міськоїради Могилів-Подільськогорайону Вінницькоїобласті,що полягаєу порушенні,у невиконаннізаконодавства продоступ допублічної інформаціїта упорушенні прав ОСОБА_3 наотримання запитуваноїінформації,права надоступ допублічної інформації.Відповідно дост.19Конституції Україниоргани державноївлади таоргани місцевогосамоврядування,їх посадовіособи зобов`язанідіяти лишена підставі,в межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України.Тобто КонституціяУкраїни передбачаєвідповідальність державиперед людиноюза своюдіяльність,зокрема матеріальну.Так,ст.56Конституції Українивизначає правокожного Громадянинана відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди,завданої незаконнимирішеннями,діями чибездіяльністю органівдержавної владита їхпосадових іслужбових осіб.Отже,у своємувідзиві відповідачабсолютно безпідставнопослався непрактику ЄСПЛа саме:Справа «Томапроти Люксембургу»«Заявник стверджував,що судиЛюксембургу порушилийого правона свободувираження,закріплене уст.10Конвенції Суддійшов висновкупро наявністьпорушення ст.10Конвенції» Зауважує,що провирішення судомпитання щодокомпенсації моральноїшкоди тійчи іншійособі уцьому судовомупроцесі взагаліне йшлося.Тож посиланнявідповідача насправу «Томапроти Люксембургу»є нікчемнимта безпідставним.Справа «Недбалапроти Польщі»«Суд прийшовдо висновку,що самепо собівизнання фактупорушення згаданихположень ст.5Конвенції (Правона свободута особистунедоторканність)є достатньоюкомпенсацією моральноїшкоди,заподіяної заявнику.Однак судтакож вважав,що затримкавідправлення листівзаявника доомбудсмена завдалап.Недбаламоральної шкоди.У ційчастині судпризначив заявникувідшкодування урозмірі 2000польських злотих».Висновок булозроблено судомза конкретних(специфічних)обставин укримінальній справіщодо правовідносинзасудженого іуряду,натомість цейвисновок неможе застосовуватисяшироко уінших правовідносинахза іншихобставин,а томусправа «Недбалапроти Польщі»не маєі неможе матистатусу «зразковасправа».Тобто,посилання відповідачана справу«Недбала протиПольщі» взагаліє нікчемнимта безпідставним.Справа «Кейлокпроти Франції»«Суд уцій справіприсудив сплатитизаявнику 60000франків яккомпенсацію моральноїшкоди».Тобто посиланнявідповідача насправу «Кейлокпроти Франції»взагалі єнікчемним табезпідставним.«Оскільки підставоювиникнення обов`язкувідшкодувати моральнушкоду єправопорушення тозавжди єі моральністраждання зприводу порушенняправ фізичноїособи».Отже,моральна шкода,як правило,супроводжує будь-якепорушення цивільногоправа чиохоронюваного закономінтересу.Саме тому,інколи визнається,що фактзаподіяння моральноїшкоди невимагає окремогодоказування.Таким чином,психологічне напруження,розчарування танезручності,що виникливнаслідок порушенняорганом державичи місцевогосамоврядування правлюдини,навіть якщовони непотягли вагомихнаслідків увигляді -погіршення здоров`я,можуть свідчитьпро заподіянняїй моральноїшкоди.Відсутність наслідківу виглядірозладів здоров`явнаслідок душевнихстраждань,психологічних переживаньне свідчитьпро те,що позивачне зазнавстраждань таприниження,а отжеі несвідчить проте,що моральноїшкоди незавдано.Також звертаєувагу судуна тойнеспростовний факт,що тривалаборотьба назахист праввиснажує його,викликає унього психічненапруження узв`язкуз очікуваннямрішення,викликає розчаруванняв діяльностінародних обранцівгромади,що створюєдодаткове психічненапруження викликанедискримінацією підчас розглядузаяв порівняноз заявамиінших громадян,які належновирішувались.А неправомірна,протизаконна поведінкавідповідача безумовнозаподіює негативнийвплив напозивача особистість,кардинально змінюєйого поведінкуу повсякденномужитті черезявну таочевидну повторюваністьпорушення йогозаконних праві ціпорушення єдовгими ітривалими татривають іпо цейчас,що створюєдодаткове психічненапруження,незручності,які викликаютьу позивачанегативні емоціїта розчарування,також незручностізокрема черезпорушення відповідачемпринципу належноговрядування,викликає недовірущодо належноговрядування збоку відповідача,викликає глибокевідчуття несправедливостіпо відношеннюдо позивача.Також збоку відповідачапроявляються явніознаки неприкритоїдискримінації підчас розглядуйого зверненьпорівняно зізверненнями іншихгромадян,які належновирішувались. Відповідач до цього часу не проявив жодних ознак каяття та визнання своєї вини у заподіянні позивачеві моральної шкоди своїми незаконними діями та бездіяльністю, які беззаперечно були встановлені та визнані судом. Неправомірні дії відповідача призвели до того, що позивач був змушений неодноразово захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист його права вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого часу, побуту оскільки для встановлення істини у судових процесах та доказування для вирішення питань протиправної бездіяльності відповідача він був вимушений неодноразово звертатися до відповідача, витрачати особистий час та кошти на придбання паперу, на роздруківку звернень, неодноразово звертатися до суду першої інстанції, звертатися до суду апеляційної інстанції, витрачати свій вільний час та свої власні кошти на складання та друк позовних заяв, відповідей на відзиви відповідача, пояснень для суду, на копіювання та друк документів, тощо. Усі ці обставини призвели до виникнення у нього певних негативних хвилювань, переживань, що безумовно негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Позивач зауважує, що всі його вимушені дії були умисно та усвідомлено, спровоковані самим відповідачем та були направлені лише на те, щоб захистити та відновити його порушені відповідачем права та змусити відповідача виконувати конституційний обов`язок. У своєму відзиві відповідач висловив думку, що заявлена сума моральної шкоди 2000 000 000 грн. є способом збагачення позивача за рахунок органу місцевого самоврядування, що ставить під загрозу функціонування життєво необхідних закладів громади. Позивач повторно зауважує, що судовий процес за його позовом без сумнівів був спровокований саме відповідачем його незаконними діями та протиправною бездіяльністю. І ці юридично - неспростовні факти були неодноразово встановлені та визнані рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду. Тобто цей факт вказує лише на те, що відповідач абсолютно безкарно і нахабно, без жодного каяття, продовжує свої незаконні, антиконституційні дії, чинить протиправну бездіяльність, валить таким чином конституційний лад в Україні і при цьому звинувачує позивача у «здирництві» (маючи на увазі стягнення моральної шкоди), з неприкритою нахабністю та лицемірством стверджує, що буцім-то через його позовні вимоги існує загроза функціонування життєво необхідних закладів громади. Тобто, практика ЕСПЛ і положення ст.41 Конвенції вказують на те, що в разі порушення прав через протиправну діяльність чи бездіяльність органу або посадової особи, які діють від імені Держави або органу місцевого самоврядування, виникає презумпція спричинення моральної шкоди протиправною діяльністю чи бездіяльність відповідного органу Державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Заяви,клопотання:відзив напозовну заяві(а.с.74-85), відповідь на відзив (а.с.92-96), заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 28.01.2025 року на 11 годину 00 хвилин (а.с.68-70); закриття підготовче засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.02.2025 на 11 годину 30 хвилин (а.с.89-90), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Із копії рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року по справі №120/17248/23 (а.с.5-8) судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався з позовом до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням суду адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Ямпільської міської ради щодо неналежного розгляду та надання неповної інформації на запити ОСОБА_1 від 15.09.2023, 26.09.2023, 03.10.2023 та 12.10.2023. Зобов`язано Ямпільську міську раду повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 15.09.2023, 26.09.2023, 03.10.2023 та 12.10.2023 із урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Із копії рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі №120/84/24 (а.с.9-13) судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався з позовом до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням суду адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Ямпільської міської ради щодо не розгляду запиту ОСОБА_1 від 23.11.2023 про доступ до публічної інформації, у відповідності до вимог, передбаченихЗаконом України «Про доступ до публічної інформації». Зобов`язано Ямпільську міську раду розглянути запит ОСОБА_1 від 23.11.2023 про доступ до публічної інформації, у відповідності до вимог, передбаченихЗаконом України «Про доступ до публічної інформації». Визнано протиправною бездіяльність Ямпільської міської ради щодо не надання інформації, визначеної у запиті ОСОБА_1 від 18.12.2023, у частині додатково поставлених питань. Зобов`язано Ямпільську міську раду повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 18.12.2023 про доступ до публічної інформації, у частині додатково поставлених питань, у відповідності до вимог, передбаченихЗаконом України «Про доступ до публічної інформації».

Із копії рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року по справі №120/1262/24 (а.с.14-18) судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався з позовом до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням суду адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Ямпільської міської ради щодо неналежного розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 22.12.2023 за №80-запит/02-08. Зобов`язано Ямпільську міську раду з урахуванням наведених у цьому судовому рішенні висновків повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 22.12.2023 за №80-запит/02-08. В решті позовних вимог відмовлено.

Із копії рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року по справі №120/6625/24 (а.с.19-23) судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався з позовом до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Рішенням суду адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ямпільської міської ради щодо неналежного розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 01.04.2024 за №20-запит/02-08. Зобов`язано Ямпільську міську раду повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 , який зареєстрований 01.04.2024 за №20-запит/02-08. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, приходить до наступних висновків:

Відповідно до положень ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеномуЦПК Українипорядку (ст.4 ЦПК України).

Правиламист.12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорено відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно дост.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст.56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із вимогами ст.23ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз положень ст.23ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за майнову та моральну шкоду, завдану органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, передбачені нормами статей 1167, 1173, 1174 ЦК України, відповідно до яких: моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173, 1174 ЦК України).

Статті 1173, 1174ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 ЦК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Отже, застосовуючист.ст.1173-1175 ЦК України при розгляді справ про деліктну відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування (зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №916/1423/17, а також у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №2а-0770/814/12, від 13.01.2022 у справі №825/438/18 та інших), за яким ст.ст.1173,1174 ЦК Україниє спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також для посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Утім цими нормами не заперечується обов`язковість інших елементів складу цивільного правопорушення, доказування наявності яких є необхідним у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставіст.1173 ЦК України.

Позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди, що призвело до порушення звичного ритму його життя внаслідок порушення нормКонституції України, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками, зазначеними у позовній заяві, тоді як згідно з ч.6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.1173ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень розуміються - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Отже, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості (Постанова Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі № 461/1180/20-ц провадження № 61-17373св23, Постанова Верховного Суду від 02 березня 2023 року справа № 607/21703/21).

У ході розгляду справи суд встановив, що рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від: 20.01.2024 №12/17248/23; 12.02.2024 №120/84/24; 11.04.2024 №120/1262/24; 25.07.2024 №120/6625/24 було задоволено позовні вимоги (як повністю, так і частково) за позовами ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

У даній справі з позовом про відшкодування моральної шкоди до суду звернувся ОСОБА_2 Основний Кредитор ОСОБА_3 , який у позові зазначає, що він являється саме ОСОБА_9 Основним Кредитором ОСОБА_10 , та забороняє до нього звертатися як до фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.4). Отже, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від: 20.01.2024 №12/17248/23; 12.02.2024 №120/84/24; 11.04.2024 №120/1262/24; 25.07.2024 №120/6625/24 стосується саме ОСОБА_1 , а не позивача по даній справи Людини Власника Основного Кредитора ОСОБА_3 .

Водночас, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що Ямпільська міська рада Могилів-Подільського району Вінницької області вчинила відносно Людини Власника Основного Кредитора ОСОБА_3 неправомірні дії, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із спричиненням йому негативного впливу та завдання моральної шкоди.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17).

Відтак, крім власних тверджень про протиправність дій Ямпільської міської ради Вінницької області відносно Людини Власника Основного Кредитора ОСОБА_3 та спричинення вказаними діями йому сильних душевних страждань, позивачем не надано будь-яких передбачених ЦПК України доказів заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Також суд зауважує, що позивач не обґрунтував існування причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправним, на його думку, діянням, не надавши документального підтвердження погіршення стану здоров`я та інших негативних наслідків, викликаних саме неправомірними діями відповідача.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги безпідставними та такими, що не знайшли підтвердження при розгляді справи, судом не встановлено, що протиправними діями відповідача спричинена моральна шкода позивачу, а тому у позові слід відмовити.

По-скільки позивач звільнений від сплати судового збору, то на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України суд має підстави компенсувати судові витрати щодо сплати судового збору за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.23, 1167, 1174 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 141, 247, 265, 258, 259, 260, 263, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Людини Власник Основний Кредитор ОСОБА_3 до Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною діяльністю юридичною особою з назвою Ямпільська міська рада - відмовити.

Судові витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2025 року.

Головуючий Т. В. Гаврилюк