Ухвала

від 10.02.2025 по справі 441/3070/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 441/3070/23

провадження № 61-892ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року у справі

за позовом керівника Пустомитівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівської області до Комунального підприємства «Комарно-сервіс» Комарнівської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про скасування наказів в частині та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року керівник Пустомитівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівської області звернувся до суду

з позовом до Комунального підприємства «Комарно-сервіс» Комарнівської міської ради Львівської області (далі - КП «Комарно-сервіс») ОСОБА_1, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати накази від 02 серпня 2021 року № 26,

від 30 серпня 2021 року № 35, від 30 вересня 2021 року № 41, від 28 жовтня

2021 року № 48, від 30 листопада 2021 року № 55, від 24 грудня 2021 року № 56,

від 25 лютого 2022 року № 65, від 29 березня 2023 року № 67, від 31 травня

2022 року № 75, від 24 червня 2022 року № 78 у частині призначення ОСОБА_1 премій в загальному розмірі 95 600,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Комарно в особі КП «Комарно-Сервіс» збитки, завдані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, у розмірі 95 600,00 грн.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року відмовлено керівнику Пустомитівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівської області в задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нове.

Позов керівника Пустомитівської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Комарнівської міської ради Львівської області задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази директора КП «Комарно Сервіс» Комарнівської міської ради накази від 02 серпня 2021 року № 26,

від 30 серпня 2021 року № 35, від 30 вересня 2021 року № 41, від 28 жовтня

2021 року № 48, від 30 листопада 2021 року № 55, від 24 грудня 2021 року № 56,

від 25 лютого 2022 року № 65, від 29 березня 2023 року № 67, від 31 травня

2022 року № 75, від 24 червня 2022 року № 78 у частині призначення ОСОБА_1 премій.

У решті вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

20 січня 2025 року Львівська обласна прокуратура, через підсистему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року в цій справі, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 серпня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Комарно в особі КП «Комарно-Сервіс» збитків, завданих внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, у розмірі 95 600,00 грн і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права

на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Відповідно до положень пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу

їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про визнання незаконними

та скасування наказів у частині призначення премій, а також майнова вимога

про стягнення збитків, завданих внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, у розмірі 95 600,00 грн, тобто ціна майнової вимоги у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(3 028 грн х 250 = 757 000 грн).

Щодо справи в частині вимоги немайнового характеру про визнання незаконними та скасування наказів в частині призначення премій, то вона не є справою,

яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Отже, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує

двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Виходячи із предмету позову, складності правових питань, вирішених судами

під час розгляду цієї справи, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того,

що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Проте представником заявника не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Також Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства

в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо

до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення,

як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства

в контексті наведених вище критеріїв.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема

й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.

Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте

не є безумовною підставою для відкриття провадження у малозначній справі.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України

є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права

на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Правом на апеляційне оскарження Львівська обласна прокуратура скористалася.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),

та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після

їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення

у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року)

З урахуванням наведеного, оскільки Львівська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Городоцького районного суду Львівської області

від 14 серпня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року у справі за позовом керівника Пустомитівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівської області

до Комунального підприємства «Комарно-сервіс» Комарнівської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про скасування наказів в частині та відшкодування шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська