Ухвала

від 17.02.2025 по справі 536/1238/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 536/1238/14

провадження № 61-1243ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого

діє адвокат Рудницька Алла Вікторівна, на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Акціонерного комерційного банку «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати виконавчий лист № 536/1238/14-ц від 28 липня 2014 року, виданий

на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 18 лютого 2010 року у справі за позовом АКБ «Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

від 29 квітня 2008 року № 0018/08/19-КЕ у розмірі 1 923 756,86 грн, таким,

що не підлягає виконанню.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 червня

2024 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду

від 19 грудня 2024 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви

про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

27 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька А. В., через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу

на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 червня

2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року,

в якій представник заявника, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Відповідно до частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

За частиною першою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією

з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, наведено в статті 353 ЦПК України.

Пунктом 25 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо

від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі

або визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Стаття 389 ЦПК України визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання

про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, після їх перегляду в апеляційному порядку, у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

З огляду на наведене та відповідно до зазначених положень ЦПК України

не може бути предметом перегляду у касаційному порядку постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі

№ 753/23412/17 (провадження № 61-44581сво18).

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини

і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня

2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02)та від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява№ 8863/06), право на доступ

до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права

на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені у статті 389 ЦПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті

129 Конституції України, завданнями і принципами цивільного судочинства.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження

№ 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать

про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення

в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження

у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні

до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та 29465/04) вказав,

що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм,

які регулюють його діяльність.

У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України» (заява

№ 19164/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться.

Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження,

але й до національних судів.

Зазначення у резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість

її оскарження у касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки згідно з положеннями процесуальному закону це судове рішення у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька А. В., на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2024 року

та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рудницька Алла Вікторівна, на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2024 року

та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року у справі

за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Акціонерного комерційного банку «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання

та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська